Постанова

від 14.05.2012 по справі 2а-1224/10/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2012 р. Справа № 152364/11/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гінди О.М.

суддів: Багрія В.М., Ніколіна В.В.

при секретарі судових засідань: Долинській А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2011 року у справі за позовом Товариства з обмежено відповідальністю «Купецький дім Галичина» до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова про скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

11 лютого 2010 року позивач - ТзОВ «Купецький дім Галичина» звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача - ДПІ у Франківському районі м. Львова у якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення № 0002652320/0 від 28.12.2009 року на суму 331244 грн..

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що висновки відповідача, які викладені в акті перевірки № 3981/23-2/34521661 від 11.12.2009 року про порушення позивачем п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» на підставі яких винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення є безпідставними та помилковими, оскільки у позивача наявні усі первинні документи, які підтверджують реальність господарських операцій між позивачем і його контрагентами - ПП «Компанія «Дніпро-Престиж», ТзОВ «САТ», СПД-ФО ОСОБА_3, СПД-ФО ОСОБА_4, які повністю відповідають вимогам чинного законодавства, що в свою чергу вказує на те, що господарські операції між позивачем та вказаними вище суб'єктами господарювання мали реальний характер. Отримані позивачем за результатами вказаних господарських операцій товари та послуги, використовувались в його безпосередній господарській діяльності, що у відповідності до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» надає йому право понесені витрати включити до валових витрат. Крім цього, позивач вказує на те, що у відповідності до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом не дійсним. Оскільки укладені між позивачем та його контрагентами правочини недійсними не визнані, позивач вважає, що у відповідача відсутні підстави вважати, що вказані договори є незаконними.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 29.11.2011 року позовні вимоги задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Франківському районі м. Львова № 0002652320/0 від 28.12.2009 року.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, ДПІ у Франківському районі м. Львова подала на неї апеляційну скаргу. Вважає, що постанова прийнята з неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм матеріального права, а тому просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

Обґрунтовуючи апеляційні вимоги апелянт посилається на те, що позивачем не підтверджено необхідними первинним документами реальність та товарність господарських операцій між ПП «Купецький дім «Галичина» та його контрагентами, а саме ТзОВ «Сат», ПП «Дніпро-Престиж», СПД-ФО ОСОБА_4 та СПД-ФО ОСОБА_3. Зокрема судом першої інстанції не було взято до уваги те, що укладені між позивачем та його контрагентами ПП «Дніпро-Престиж» та ТзОВ «Сат» договори передбачали транспортування товару, а тому у позивача повинна бути у наявності належним чином оформлена товарно-транспортна документація. Однак, така документація у позивача відсутня, що вказує на відсутність руху товару та безтоварність господарських операцій. Щодо господарських операцій позивача з СПД-ФО ОСОБА_3 та СПД-ФО ОСОБА_4 то апелянт зазначає, що суд першої інстанції прийшов до безпідставного висновку про те, що позивачем підтверджено реальність вказаних господарських операцій, оскільки долучені позивачем до матеріалів справи докази є недостатніми для таких висновків. Крім цього, частина з них не відповідає встановленим законом вимогам до первинних документів, а тому не можуть братися до уваги.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі і з'явилися в судове засідання суду апеляційної інстанції, перевіривши матеріали справи та обговоривши підстави і межі апеляційної скарги, вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ТзОВ «Купецький дім «Галичина» як юридична особа зареєстроване виконавчим комітетом Львівської міської ради 28.07.2006 року, одним із видів діяльності якої за КВЕД є оптова торгівля фармацевтичними товарами (Т. 7 а.с. 150).

З 25.11.2009 року по 08.12.2009 року відповідачем проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 року по 01.07.2009 року, результати якої оформлені актом № 3981/23-2/34521661 від 11.12.2009 року (Т. 1 а.с. 12-69).

Відповідно до висновків даного акта, перевіркою встановлено порушення позивачем податкового законодавства, зокрема п.п. 4.1.6 п. 4.6. ст. 4, п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток за період, що перевірявся на загальну суму 254 629 грн..

До таких висновків податковий орган прийшов виходячи з того, позивачем під час перевірки не було надано належних первинних бухгалтерських документів, які б свідчили про реальність та товарність його господарських операцій з ПП «Компанія «Дніпро-Престиж», ТзОВ «САТ», ФО-П ОСОБА_3 та ФО-П ОСОБА_4 на підставі укладених між ними договорів, що свідчить про укладення вказаних договорів без мети настання юридичних наслідків та їх нікчемність. Тому відповідач вважає, що позивачем до складу валових витрат зайво віднесено вартість придбаних позивачем товарів та послуг на підставі укладених договорів з його контрагентами, а саме договорів № 1-09/08-1 від 01.09.2008 року укладеного з ПП «Компанія «Дніпро-Престиж», № 134-б від 27.01.2007 року укладеного з ТзОВ «САТ», № 001ЛВ/2009 01.04.2009 року укладеного з ФО-П ОСОБА_3, № 28/02/08 від 28.02.2008 року укладеного з ФО-П ОСОБА_4

На підставі вказаного вище акта перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0002652320/0 від 28.12.2009 року, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток з підприємств усього на суму 331 244 грн., в тому числі 254 629 грн. за основним платежем та 76 615 грн. за штрафними фінансовими санкціями (Т. 1 а.с. 71).

Суд першої інстанції задовольняючи адміністративний позов виходив з того, що висновки відповідача про не підтвердження позивачем поставки товарів та надання послуг на підставі укладених договорів є безпідставними, оскільки у позивача наявні усі первинні документи обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, які вказують на реальність проведення господарських операцій і їх відповідність господарській меті. Суд першої інстанції також зазначив про необґрунтованість висновків податкового органу щодо нікчемності укладених позивачем правочинів, оскільки необхідними умовами для визнання угоди недійсною є її укладення з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків. Однак, відповідачем не доведено наявність у позивача вказаного умислу, а тому у нього відсутні правові підстави вважати, що укладені позивачем договори є нікчемними.

Суд апеляційної інстанції з такими висновками суду першої інстанції не погоджується, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (тут та далі в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з п.п. 52.2.1 п. 5.2 цієї ж статті, до складу валових витрат включаються, зокрема суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (п.п. 5.3.9 п. 5.3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, визначені Законом України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність» від 16 липня 1999 року N 996-XIV (тут та далі в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Статтею 9 цього Закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Системний аналіз наведених вище нормативно-правових положень дає підстави прийти до висновку, що платник податку на прибуток вправі відносини до валових витрат лише ті збитки, які були ним понесенні у зв'язку з організацією безпосередньої господарської діяльності. При цьому, необхідною умовою для віднесення таких витрат до валових, є підтвердження їх належним чином оформленими первинними документами, які є характерними для тої чи іншої господарської операції. Разом з тим, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Із матеріалів справи суд вбачає, що між ПП «Компанія «Дніпро-Престиж» та ТзОВ «Купецький дім «Галичина» 01.09.2008 року укладено договір купівлі-продажу товарів визначених у накладних (видаткових, транспортних тощо) № 1-09/08-1 (Т. 5 а.с. 129). Відповідно до підпункту 2.2 цього договору, кількість товару у кожній партії визначається виходячи з усної чи письмової заявки покупця та наявності товару у продавця на момент отримання заявки, і вказується у первинних документах, які підтверджують передачу товару (накладні та/або акти прийому-передачі товарів).

Згідно з підпунктом 2.3 вказаного договору з урахуванням Протоколу узгодження розбіжностей від 04.09.2008 року, передача товару за вказаним договором здійснюється в місці, щодо якого досягнуто усної або письмової домовленості між сторонами, і оформляється накладною або актом прийому-передачі. Постачання товару до місця передачі товару здійснюється за рахунок постачальника або покупця, в залежності від домовленості сторін (Т. 5 а.с. 119).

Позивачем на підтвердження виконання сторонами умов вказаного договору до матеріалів справи долучено видаткові накладні (Т. 5 а.с. 223) та платіжні доручення (Т. 3 а.с. 195-206).

Суд першої інстанції задовольняючи адміністративний позов, виходив з того, що наведених вище доказів достатньо для підтвердження господарських операцій позивача з ПП «Компанія «Дніпро-Престиж».

Однак, суд апеляційної інстанції з такими висновками суду першої інстанції не погоджується, оскільки як вбачається із змісту вказаного вище договору, товар який був придбаний позивачем у ПП «Компанія «Дніпро-Престиж» підлягав транспортуванню з м. Дніпропетровська до м. Львова, у зв'язку з чим у позивача повинна бути наявна належним чином оформлена товарно-транспортна документація.

Права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - Перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - Замовників, визначені Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (надалі - Правила) затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 р. N 363.

Відповідно до п. 1 Правил, товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу.

Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Порядок оформлення документів на перевезення визначений п. 11 Правил, відповідно до підпункту 11.1 якого, основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Згідно з підпунктами 11.4 - 11.5, 11.7 вказаного пункту Правил, оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом). Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Викладені вище правові положення Правил дають можливість прийти до висновку, що у позивача, як вантажоодержувача в обов'язковому порядку повинен бути один примірним товарно-транспортної накладної підписаної та завіреної вантажовідправником.

Однак, позивачем такі не надані з посиланням на те, що ПП «Компанія «Дніпро-Престиж» поставляло товар позивачу власним транспортом та за свій рахунок.

Як вбачається зі змісту укладеного договору, передача товару за вказаним договором повинна була здійснюватися в місці, щодо якого досягнуто усної або письмової домовленості між сторонами. Постачання товару до місця передачі товару здійснюється за рахунок постачальника або покупця, в залежності від домовленості сторін. Тобто сторони повинні були досягнути усної або письмової згоди щодо місця передачі товару та того за чий рахунок буде здійснюватись транспортування товару до місця передачі.

Згідно з пояснень директора ТзОВ «Купецький дім «Галичина» Савки О.Б. наданих працівнику ГВПМ ДПІ у м. Львові, товар придбаний позивачем у ПП «Компанія «Дніпро-Престиж» транспортувався ТзОВ «Делівері» (Т. 5 а.с. 186-187).

З метою встановлення реальності та товарності вказаних вище господарських операцій, відповідач звернувся до ТзОВ «Делівері» про підтвердження факту перевезення вантажів, на який отримала відповідь № 115-10 від 04.06.2010 року про те, що протягом періоду з 08.09.2008 року по 02.03.2009 року ТзОВ «Делівері» не здійснювало перевезення вантажів для позивача від ПП «Компанія «Дніпро-Престиж» (Т. 5 а.с. 90).

Враховуючи викладені вище нормативно-правові положення та обставини справи, суд апеляційної інстанції погоджується із висновками податкового органу про не підтвердження позивачем належними первинними документами реальності поставки товарів від ПП «Компанія «Дніпро-Престиж» за договором № 1-09/08-1 від 01.09.2008 року, а тому у нього не було правових підстав для віднесення сплачених за вказаним договором витрат до складу валових витрат.

Щодо господарських взаємовідносин позивача з ТзОВ «САТ», що виникли на підставі договору № 134-б від 27.01.2007 року (Т. 3 а.с. 117-118), то суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Відповідно до п. 1 вказаного договору, предметом цього договору є перевезення вантажів, за яким позивач - Клієнт доручає й надає для перевезення вантажі, а ТзОВ «САТ» - Перевізник зобов'язується здійснювати їх перевезення автомобільним транспортом у місцевому та міжміському сполучені на території України. Оплата за перевезення здійснюється на підставі наданих Перевізником рахунків за перевезення.

Згідно з п. 2 даного договору, перевезення здійснюється на підставі вантажної декларації, належним чином оформленої за формою, встановленою Перевізником. У вантажній декларації Клієнт серед іншого зобов'язаний повідомити Перевізнику всі необхідні повні відомості про характер і вид вантажу, його вагу, об'єм, пакування, місце призначення, хто є вантажовідправником та хто з них є платником за послуги. Перевезення вантажів по Україні здійснюється перевізником після доставки і передачі Клієнтом вантажів безпосередньо на склади Перевізника, для подальшого їх перевезення по території України.

З аналізу змісту даного договору, суд апеляційної інстанції пришов до висновку, що оплата за надані послуги перевезення за цим договором, позивачем повинна була проводитись на підставі представлених ТзОВ «САТ» розрахунків за перевезення, тобто у позивачу повинні бути у наявності розрахунки за надані послуги перевезення, однак такі не були представлені як для перевірки податковому органу так і суду.

Крім цього, на виконання умов вказаного договору для переведення вантажу позивач зобов'язаний був доставити товар на склад до перевізника, тобто у такому випадку у позивача повинна бути належним чином оформлена товарно-транспортна документація, яка б підтверджувала факт транспортування товару від позивача на склад ТзОВ «САТ», для подальшого їх транспортування вказаному у вантажній декларації вантажоодержувачу.

При цьому, позивачем на підтвердження реальності вказаних господарських операцій до матеріалів справи долучено акти здачі-приймання робіт (надання послуг) (Т.5 а.с. 228-263), платіжні доручення (Т. 3 а.с. 207-231), податкові накладні (Т. а.с. 239-250, Т. 4 а.с. 1-6) та вантажні декларації (Т. 4 а.с. 152-250, Т. 5 а.с. 1-97).

Однак, вказані вантажні декларації не мають юридичної сили первинного документа, оскільки не містять необхідних реквізитів визначених в ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність», так як у них відсутні будь-які інші підписи та печатки, окрім представника позивача, зокрема перевізника, вантажоодержувача. Не зазначено і суб'єкта господарювання, який здійснює перевезення вантажу та від імені кого складено дані декларації.

Крім цього, дані декларації також не можуть підтверджувати факт транспортування товару від позивача на склад ТзОВ «САТ», оскільки в жодній з долучених до матеріалів справи декларацій, ТзОВ «САТ» вантажоодержувачем не являється.

Також, в матеріалах справи наявний лист № 3358-10 від 04.08.2010 року ТзОВ «Медфармсервіс», яке ніби то є одним із вантажоодержувачів за загаданими вище вантажними деклараціями, згідно з яким, ТзОВ «САТ» не є перевізником для даного підприємства (Т. 5 а.с. 182).

Згідно з наявною у матеріалах справи інформацією ДАІ ГУ МВС України в Київській області, в період з 01.01.2007 року по 01.01.2008 року за ТзОВ «САТ» транспортні засоби в Київській області зареєстровані не були (Т. 5 а.с. 183).

Таким чином, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що у позивача відсутні належним чином оформлені первинні документи, які характерні для господарських операцій з перевезення вантажу та які б підтверджували реальність надання позивачу ТзОВ «САТ» послуг з перевезення на підставі договору № 134-б від 27.01.2007 року, а тому у позивача відсутні правові підстави для віднесення сплачених за вказаним договором витрат до складу валових витрат.

Щодо господарських взаємовідносин позивача з ФО-П ОСОБА_3 то суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції в цій частині також не повно з'ясував обставини справи, що призвело до неправильного вирішення справи, виходячи за наступних підстав.

01.04.2009 року між позивачем та СПД-ФО ОСОБА_3 укладено договір № 001ЛВ/2009 предметом якого є консалтингові послуги з: 1) розроблення рекомендацій щодо вдосконалення організаційної структури компанії та втілення нової організаційної структури в практику роботи підприємства; 2) розробки рекомендацій щодо функціональних обов'язків персоналу та їх втілення у формі положень про підрозділи компанії та посадових інструкцій відповідно до цілей компанії; 3) розробки рекомендацій щодо системи оцінки і заохочення персоналу та втілення нової системи мотивації персоналу в компанії; 4) розробки методик щодо побудови ключових управлінських процесів в роботі підприємства та їх втілення, в тому числі в галузі закупок, логістики, дистрибуції, маркетингу, управління персоналом; 5) проведення тренінгу по навчанню персоналу (Т.3 а.с. 124).

Підпунктом 3.1.2 пункту 2 цього договору обумовлено, що Виконавець, тобто СПД-ФО ОСОБА_3 зобов'язаний надати Замовнику, тобто ТзОВ «Купецький дім «Галичина», звіти про надані послуги у формі та у терміни, які узгоджуються сторонами. Згідно з підпунктом 5.1 пункту 5 договору, після виконання повного обсягу робіт (надання послуг) передбачених договором, виконавець складає та передає замовнику Акт прийому-передачі робіт.

На підтвердження реальності наданих СПД-ФО ОСОБА_3 послуг, позивачем до матеріалів справи долучено: наказ про участь в тренінгу, акт здавання-приймання виконаної роботи, платіжне доручення та підготовлені за результатами наданих послуг матеріали (Т. 3 а.с. 125-167, 232).

Однак, суд апеляційної інстанції вважає, що наданий позивачем акт здавання-приймання виконаної роботи належним чином не підтверджує виконання умов вказаного договору та надання послуг, оскільки в ньому відсутня чітка вказівка на те, який саме обсяг робіт згідно договору № 001ЛВ/2009 від 01.04.2009 року було виконано, оскільки в п. 1 вказаного договору визначено ряд робіт, а тому з даного акта є неможливим ідентифікувати, які саме роботи були виконані. В даному акті, тільки однією графою зазначено, що роботи згідно договору виконано якісно та у повному обсязі.

Крім цього, даний акт містить посилання на пп. 1.1.1 - п. 1.1.8 договору, коли п.п. 1.1.6 - 1.1.8 в цьому договорі відсутні. Це дає суду підстави вважати про механічність підписання даного акту, який детально не вивчався сторонами договору під час його підписання.

Також, не підтверджують реальність надання консалтингових послуг і долучені позивачем матеріали, які ніби то складені виконавцем на виконання умов договору, оскільки у них відсутні посилання чи будь-які інші ідентифікуючі ознаки за допомогою яких можна б було встановити їх виконавця - автора. Дані матеріали ніким не підписані, а тому до уваги судом не беруться.

Викликає сумнів також факт розрахунку за вказаним договором, оскільки призначення платежу в долученому позивачем платіжному дорученні № 2017 від 03.06.2009 року, зазначено як оплата за консультаційні послуги зг. рах. від 05.03.2009 року. Тобто, із зазначеного призначення платежу не вбачається, що перерахунок даних коштів відбувся саме на виконання умов договору № 001ЛВ/2009 від 01.04.2009 року.

Враховуючи викладені обставини справи, суд апеляційної інстанції погоджується із висновками податкового органу про не підтвердження позивачем належними первинними документами реальність надання позивачу СПД-ФО ОСОБА_3 консалтингових послуг за договором № 001ЛВ/2009 від 01.04.2009 року, а тому у нього не було правових підстав для віднесення сплачених за вказаним договором витрат до складу валових витрат.

Щодо господарських правовідносин позивача з СПД-ФО ОСОБА_4 то суд апеляційної інстанції також не погоджується із висновками суду першої інстанції про підтвердження позивачем реальності господарських операцій на підставі договору № 28/02/2008 від 28.02.2008 року, виходячи з наступних підставі.

Як вбачається із матеріалів справи між позивачем та СПД-ФО ОСОБА_4 укладено договір № 28/02/2008 від 28.02.2008 року відповідно до умов якого, ТзоВ «Купецький дім «Галичина» - Замовник доручає, а СПД-ФО ОСОБА_4 - Виконавець приймає на себе зобов'язання щодо надання протягом дії даного договору посередницьких послуг, необхідних в господарській діяльності Замовника, при операціях з нерухомістю, пов'язаних з пошуком для Замовника приміщення у м. Львові, придатного для використання як офісне приміщення (Т.5 а.с. 117-118).

Відповідно до п. 1.2 цього договору, в зобов'язання Виконавця входить надання Замовнику наступних послуг: 1) пошук варіантів найму (купівлі) об'єктів, що відповідають вимогам замовника; 2) організація огляду об'єктів із супроводом Замовника і складанням висновку про їхню ринкову вартість; 3) консультування і надання необхідної допомоги Замовнику з питань підготовки документів, необхідних для укладення договору найму (купівлі-продажу) об'єкта; 4) представлення інтересів Замовника при переговорах із власниками об'єктів; 5) технічне забезпечення здійснення угоди (підготовка проекту договору найму (купівлі-продажу), збір необхідних документів для оформлення договору; 5) забезпечення режиму конфіденційності.

Позивач на підтвердження реальності виконання умов вказаного вище договору до матеріалів справи долучив: технічне завдання, пропозиції варіантів об'єктів, звіт про виконання, платіжне доручення, договір купівлі-продажу приміщення, витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно (Т. 3 167-171, 233, Т. 5 а.с. 98-101).

Однак, долучені позивачем документи не є достатніми для підтвердження реального надання послуг, оскільки з аналізу змісту вказаного вище договору вбачається, що на виконання його умов позивачем повинен був проводитись огляд запропонованих приміщень, результати якого оформляються актом, який підтверджував б факт проведення огляду того чи іншого об'єкта.

Позивачем не наданого суду жодного документа, який б підтверджував факт огляду позивачем запропонованих Виконавцем об'єктів офісних приміщень, в тому числі по вул. Трильовського, 18 у м. Львові.

Як вбачається із долученого позивачем до матеріалів справи звіту про виконання умов договору, такий підлягав затвердженню директором ТзОВ «Купецький дім «Галичина», однак затверджений не був.

Таким чином, відсутній зв'язок між послугами СПД-ФО ОСОБА_4 та укладеним позивачем договором купівлі-продажу нерухомого майна від 28.03.2008 року. При цьому, суд звертає увагу на розбіжності в площі об'єкта, який нібито запропоновано виконавцем та об'єктом, який придбаний позивачем на підставі договору купівлі продажу від 28.03.2008 року.

З долученого позивачем платіжного доручення № 1208 від 28.03.2008 року, також не вбачається, що даний розрахунок проведений на виконання умов договору № 28/02/08 від 28.02.2008 року, оскільки згідно з призначенням платежу дані кошти спрямовані на виконання умов договору від 28.03.2008 року.

Таким чином, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що позивачем належним чином не підтверджено надання СПД-ФО ОСОБА_4 посередницьких послуг за договором № 28/02/2008 від 28.02.2008 року, а тому у нього не було правових підстав для віднесення сплачених за вказаним договором витрат до складу валових витрат.

Враховуючи викладене, судом першої інстанції неповно з'ясовано усі обставини, які мають значення для справи, а висновки суду не відповідають обставинам справи, що як наслідок призвело до безпідставного задоволення позовних вимог.

З огляду на те, що судом першої інстанції рішення прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та з невідповідністю висновків суду обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що оскаржувану постанову слід скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Керуючись ст.ст. 160 ч. 3, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд -

постановив:

апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова - задовольнити повністю.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2011 року у справі № 2а-1224/10/1370 - скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову Товариства з обмежено відповідальністю «Купецький дім Галичина» - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення.

На постанову протягом двадцяти днів з моменту набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: О.М. Гінда

Судді: В.М. Багрій

В.В. Ніколін

Постанова у повному обсязі виготовлена та підписана 18.05.2012 року.