Ухвала

від 27.09.2017 по справі 2а-1224/10/1370

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"27" вересня 2017 р. м. Київ К/9991/40652/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Бившевої Л.І. (головуючого), Олендера І.Я., Шипуліної Т.М.,

за участю секретаря судового засідання Шевчук П.О.,

особи, які беруть участь у справі, повідомлені про дату, час і місце судового засідання належним чином, у судове засідання не з'явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Купецький дім Галичина

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2012 року

у справі № 2а-1224/10/1370

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Купецький дім Галичина

до Державної податкової інспекції у Франківському районі міста Львова

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю Купецький дім Галичина (далі - ТОВ Купецький дім Галичина , позивач) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Франківському районі міста Львова (далі - ДПІ, відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ форми Р від 28 грудня 2009 року № 0002652320/0, яким товариству визначено податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) у сумі 331244,00 грн.

Львівський окружний адміністративний суд постановою від 30 листопада 2011 року позов задовольнив: скасував податкове повідомлення-рішення ДПІ від 28 грудня 2009 року № 0002652320/0.

Львівський апеляційний адміністративний суд постановою від 14 травня 2012 року постанову суду першої інстанції скасував, в позові відмовив.

У касаційній скарзі ТОВ Купецький дім Галичина , посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

Заперечуючи проти касаційної скарги, відповідач просить залишити скаргу без задоволення як безпідставну.

У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, розгляд касаційної скарги здійснено у відкритому судовому засіданні в порядку ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі перегляду справи судом касаційної інстанції, визначені у ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суди попередніх інстанцій встановили, що фактичною підставою для визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 254629,00 грн та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 76615,00 грн згідно з податковим повідомленням-рішенням від 28 грудня 2009 року № 0002652320/0 слугував висновок контролюючого органу, викладений в акті планової виїзної перевірки ТОВ Купецький дім Галичина з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2007 року по 01 липня 2009 року, про заниження товариством податкових зобов'язань з податку на прибуток за ІУ квартал 2007 року, ІІІ, ІУ квартали 2008 року, І півріччя 2009 року на вказані вище суми внаслідок безпідставного збільшення суми витрат на 1015676,00 грн, що відповідає витратам з придбання товарів (послуг) у ПП Компанія Дніпро-Престиж (821167,00 грн), ПФО ОСОБА_4 (50000,00 грн), ФОП ОСОБА_5 (80000,00 грн), ТОВ Сат (64509,00 грн), та заниження скоригованого валового доходу на 2846,00 грн внаслідок невідображення у податковому обліку безповоротної фінансової допомоги (ТОВ Купецький дім Галичина фактично не понесені витрат за отримані послуги від ТОВ Сат , відносно якого прийнято рішення про припинення та розпочато ліквідаційну процедуру).

Висновок ДПІ про порушення позивачем порядку ведення податкового обліку обґрунтований тим, що господарські операції із вказаними постачальними товарів (послуг) не мають реального характеру (безтоварні), правочини між цими особами є нікчемними як спрямовані на незаконну податкову мінімізацію. Цей висновок обґрунтований посиланням на те, що ПП Компанія Дніпро-Престиж за місцезнаходженням відсутнє, не має матеріальних та трудових ресурсів, об'єктивно необхідних для здійснення підприємницької діяльності, як-то, виробничих потужностей, складських приміщень, транспортних засобів тощо, операції з реалізації товарів ТОВ Купецький дім Галичина не задекларувало, основним видом діяльності підприємства є посередництво в торгівлі продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами, тоді як ТОВ Купецький дім Галичина придбавало у цього підприємства вироби медичного призначення; під час перевірки ТОВ Купецький дім Галичина не надало усні пояснення та будь-які інші документи, крім договорів та актів здавання - приймання виконаних робіт, що підтверджують реальність господарських операцій із ПФО ОСОБА_4 ФОП ОСОБА_5; згідно з даними автоматизованого співставлення податкового кредиту та податкового зобов'язання в розрізі контрагенті між податковими даними ТОВ Сат та ТОВ Купецький дім Галичина встановлена розбіжність (ТОВ Сат не задекларувало податкові зобов'язання по господарським операціям із ТОВ Купецький дім Галичина ); відносно ТОВ Сат прийнято рішення про припинення та розпочато ліквідаційну процедуру, а 16 червня 2009 року знято з податкового обліку.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що ДПІ неправомірно виключила із валових витрат суми, задекларовані позивачем за наслідками господарських операцій із ПП Компанія Дніпро-Престиж , ПФО ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_5, ТОВ Сат , оскільки надані ТОВ Купецький дім Галичина документи у сукупності (договори, податкові та видаткові накладні, акти виконаних робіт (послуг), декларації перевезення вантажів, платіжні доручення) підтверджують реальність господарських операцій, які вчинені у межах господарської діяльності підприємства, контрагенти позивача на момент вчинення господарських операцій сторони мали господарську правосуб'єктність. Крім того, суд першої інстанції на обґрунтування своїх висновків про безпідставність доводів ДПІ щодо заниження позивачем податкових зобов'язань з податку на прибуток послався на результати судово-економічної експертизи Львівського науково - дослідного інституту судових експертиз від 31 жовтня 2011 року № 1421, призначеної ухвалою суду від 30 жовтня 2010 року, згідно з якими заниження позивачем податку на прибуток у період, охоплений перевіркою (з 01 липня 2007 року по 01 липня 2009 року), на суму 254629,00 грн, документально не підтверджено.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, погодився із висновками податкового органу про непідтвердження ТОВ Купецький дім Галичина реальності господарських операцій з придбання товарів та послуг у межах договірних взаємовідносин із ПП Компанія Дніпро-Престиж , ПФО ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_5, ТОВ Сат , оскільки у ТОВ Купецький дім Галичина відсутні документи про перевезення придбаного товару у ПП Компанія Дніпро-Престиж ; акти здачі - прийняття робіт (надання послуг) та вантажні декларації, надані позивачем для підтвердження правомірності включення до валових витрат вартості придбаних послуг у ТОВ Сат та ПФО ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_5, не містять усіх реквізитів, передбачені законом.

Згідно з п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР (втратив чинність з 01 квітня 2011 року за винятком деяких статей у зв'язку з набранням чинності Податковим кодексом України; далі - Закон № 334/94-ВР) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1 пп. 5.2 ст. 5 вказаного Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону № 334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Установлення додаткових обмежень, щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому законі, не дозволяється (п. 5.11 ст. 5 Закону № 334/94-ВР).

Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначено Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року № 996-ХІV (далі - Закон № 996-ХІV).

Відповідно до ст. 1 цього Закону бухгалтерський облік - це процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

Бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації (п. 1 ст. 8 Закону № 996-ХІV).

У бухгалтерському обліку відображаються окремі господарські операції, з яких складається господарська діяльність.

Господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства (ст. 1 Закону № 996-ХІV).

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, господарська операція являє собою дію або подію, яка веде до змін у фінансовому стані підприємства.

Відповідно до п. 2.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, первинні документи складаються на бланках типових і спеціалізованих форм, затверджених відповідним органом державної влади.

При цьому жодним нормативно - правовим актом не затверджено форми бланку акту надання послуг, крім законодавчо встановленого мінімуму обов'язкових реквізитів, встановлених ст. 9 Закону № 996-ХІV для первинних та зведених облікових документів - назва документа (форми), дата і місце складання, назва підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Також слід зазначити, що незначні недоліки в заповненні актів, носять оціночний характер та не є підставою для висновку про позбавленні юридичної сили і доказовості зазначеного первинного документа щодо наданих позивачу послуг, оскільки в силу відсутності визначення поняття "податковий облік" в чинному законодавстві на момент спірних правовідносин та з точки зору пп. 1.2.3 Положення про організацію бухгалтерського обліку і звітності в банках України, в якому зазначено, що податковий облік ведеться з метою накопичення даних про валові доходи та валові витрати відповідно до законодавства України і використовується для складання податкової звітності, форма, правила, порядок і термін подання якої визначаються ДПАУ, та при цьому, як зазначено у цьому пункті Положення, зміни в податковому обліку не впливають на фінансовий облік, фінансовий (бухгалтерський) та податковий облік - це різні поняття. Відповідно, недотримання вимог, що пред'являються до оформлення первинного документа в бухгалтерському обліку, не може бути підставою для прийняття рішення про виключення суми зі складу валових витрат.

Аналіз значених норм права дає підстави дійти висновку, що обов'язковою умовою виникнення у платника права на формування своїх даних податкового обліку є реальне здійснення операцій з придбання товарів (послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення таких операцій всіма необхідними документами первинного бухгалтерського обліку.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, а тому не можуть бути підставою для врахування фінансових показників господарської операції в податковому обліку. У разі фактичного здійснення господарської операції певні недоліки, допущені в первинних документах, не є безумовною підставою для їх оцінки такими, що вони не є підставою для ведення платником податків податкового обліку, за умови, що в своїй сукупності ці документи складають цілісну картину господарської операції, факт здійснення якої не викликає сумнів.

При цьому, вищенаведені норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами - постачальниками, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування даних його податкового обліку, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на валові витрати за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Також, відсутність товарно-транспортних накладних не є беззаперечним висновком, який би надавав підстави стверджувати про відсутність у платника податків права на формування своїх даних податкового обліку, зокрема валових витрат, оскільки зазначені документи є обов'язковими при оподаткуванні операцій за договорами перевезення, а не договорами поставки.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У разі надання податковим органом доказів, що документи, на підставі яких платник податків, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

У порушення вимог ч. 3 ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції не надав оцінку висновку експерта на його належність, допустимість та достовірність як доказу у справі у сукупності з іншими доказами, наданими позивачем та зібраними судом першої інстанції на підставі ст. 11 Кодексу, який спростовує доводи податкового органу про недостовірність даних податкового обліку ТОВ Купецький дім Галичина .

Враховуючи наведене, суд першої інстанції на відміну від суду апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність податковим органом факту порушення позивачем вимог пп. 4.1.6 п. 4.6 ст. 4, п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 ст. 5 Закону № 334/94-ВР та протиправність податкового повідомлення-рішення ДПІ форми Р від 28 грудня 2009 року № 0002652320/0.

Відповідно до ст. 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Керуючись статтями 160, 167, 210, 220, 221, 223, 226, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Купецький дім Галичина задовольнити.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2012 року у справі № 2а-1224/10/1370 скасувати, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2012 року залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою, поданою безпосередньо до Верховного Суду України у порядку, встановленому статтями 236-239 1 Кодексу адміністративного судочинства України, та протягом трьох місяців з дня ухвалення судового рішення, щодо якого заявлено клопотання про перегляд, або з дня ухвалення судового рішення, на яке здійснюється посилання на підтвердження підстав, установлених пунктами 1 і 2 ч. 1 ст. 237 цього Кодексу, якщо воно ухвалено пізніше, але не пізніше одного року з дня ухвалення судового рішення, про перегляд якого подається заява.

Головуючий суддя Л.І. Бившева

Судді І.Я. Олендер

Т.М. Шипуліна