Ухвала

від 02.11.2006 по справі а23/82

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

А23/82

 ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.11.2006                                                                                             Справа № А23/82  

          Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кузнецової І.Л.

суддів:  Чимбар Л.О.- доповідач, Швеця В.В.

при секретарі: Гайдук Ю.А..

за участю представників

позивача: Торхов Д.О., дов. №б/н  від 30.01.06,

відповідача: Долідзе А.О., №12 від 22.02.06, начальник юридичного відділу;

Гринько Ю.В., дов. № 22 від 20.04.06,

розглянувши  у  відкритому  судовому  засіданні  апеляційну  скаргу  товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми “ГСТ”, м.Нікополь Дніпропетровської області на постанову господарського суду Дніпропетровської області від  23.05.06р.   у справі № А23/82

за позовом   товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми “ГСТ”, м.Нікополь Дніпропетровської області

до  Нікопольської об”єднаної державної податкової інспекції, м.Нікополь  Дніпропетровської області

про  визнання недійсним акта перевірки ДПІ та зобов”язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

  Постановою господарського суду Дніпропетровської  області від  23.05.06р.   у справі № А23/82 (суддя Добродняк І.Ю.) в частині визнання нечинним акту Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції, (далі- Нікопольська ОДПІ) №466/23-0.25009462 від 09.03.06 "Про результати невиїзної документальної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми “ГСТ” (далі-ТОВ ВКФ “ГСТ”) з питання відображення умовного продажу товарних залишків в декларації з ПДВ за січень 2006 року" в частині самостійного і безпідставного відображення продажу товарних залишків в сумі 104188,28 грн. провадження у справі закрито. В позові про зобов”язання ДПІ надати відділу державного казначейства в м.Нікополь висновок про відшкодування з бюджету ПДВ в загальній сумі 110898 грн. відмовлено.

Не погодившись з постановою суду, позивач ТОВ ВКФ “ГСТ” подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права та неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати вищевказану постанову та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю, крім того позивач просив апеляційну інстанцію скасувати податкове повідомлення-рішення Нікопольської ОДПІ від 16.03.2006 року №0005112305/0/10747, скасувати першу податкову вимогу Нікопольської ОДПІ №1/158 від 04.04.2006 року та другу податкову вимогу №2/215 від 12.05.2006 року.

         Вислухав пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи,  колегія суддів встановила.

09.11.04 ТОВ ВКФ “ГСТ” до Нікопольської ОДПІ подано декларацію з податку на додану вартість за III квартал 2004 року, відповідно до даних якої ТОВ ВКФ “ГСТ”  заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість у сумі 142469 грн.

Зазначена сума податку на додану вартість, заявлена до відшкодування, виникла у зв'язку з самостійними виправленням позивачем помилки за попередній звітний період - позивач відкоригував дані декларації з податку на додану вартість за II квартал 2004 року.

У разі, коли за результатами звітного періоду різниця між загальною сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту звітного періоду має від'ємне значення, платник податку (позивач у даній справі) відповідно до положень підпункту 7.7.3 підпункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" в редакції на момент виникнення спірних відносин має право на відшкодування зазначеної різниці протягом місяця, наступного після подачі декларації.

За бажанням платника податку сума бюджетного відшкодування може бути повністю або частково зарахована в рахунок платежів з цього податку. Таке рішення платника податку відображається в податковій декларації.

Згідно з приписами Указу Президента України від 07.08.98 N 857/98 "Про деякі зміни в оподаткуванні", п.3.4 Порядку відшкодування податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України та Головного управління Державного казначейства України від 02.07.97 N 209/72 (в подальшому - Порядок), сума належного платнику відшкодування (після погашення податкової заборгованості минулих звітних періодів) зараховується до зменшення податкових зобов'язань платника податку протягом трьох наступних звітних періодів. Залишок непогашеної суми підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України протягом місяця, що настає після подання декларації за третій звітний період після виникнення від'ємного значення податку.

Відповідачем проведена позапланова документальна перевірка з питання правильності визначення суми податку на додану вартість, заявленої позивачем до відшкодування з бюджету за III квартал 2004 року, за результатами якої складений акт № 2/23-5.25009462 від 13.01.05. Перевіркою встановлений факт завищення позивачем податку на додану вартість, заявленого до відшкодування з бюджету за зазначений період, на суму 31571,00 грн. через порушення позивачем п.4.5 ст.4 Закону України "Про податок на додану вартість".

Листом № 9717/10/15-243 від 14.03.05 відповідач повідомив позивача з посланням на норми Порядку відшкодування податку на додану вартість, що термін відшкодування податку на додану вартість, задекларованого позивачем за III квартал 2004 року, настає 10 серпня 2005 року.

 21.03.2006 року ТОВ ВКФ “ГСТ”  звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом про визнання нечинним акту Нікопольської ОДПІ за №466/23-0.25009462 від 09.03.06 "Про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ ВКФ ГСТ з питання відображення умовного продажу товарних залишків в декларації з ПДВ за січень 2006 року" в частині самостійного і безпідставного відображення продажу товарних залишків в сумі 104188,28 грн. та про зобов'язання Нікопольську ОДПІ надати відділу державного казначейства в м. Нікополі висновку про відшкодування з бюджету ПДВ в загальній сумі 110898,00 грн. у відповідності зі строками, встановленими Порядком відшкодування ПДВ.

Постановою господарського суду  в позові відмовлено.

         Апеляційний господарський суд вважає постанову суду першої інстанції  правильною та обгрунтованою з наступних підстав.

   Приймаючи рішенні у справі, господарський суд обгрунтовано виходив з того, що пунктом 4.1 Порядку визначено, що відшкодування податку на додану вартість з бюджету здійснюється органами Державного казначейства України за висновками податкового органу або за рішенням суду. Висновки про відшкодування податку на додану вартість подаються органам Державного казначейства України не пізніше 5 робочих днів до закінчення терміну відшкодування ПДВ.

Частиною 5 підпункту 7.7.3 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що суми, не відшкодовані платнику податку протягом визначеного строку, вважаються   бюджетною заборгованістю.

Відповідно до згаданої норми платник податку має право у будь-який момент після виникнення бюджетної заборгованості звернутися до суду з позовом про стягнення коштів бюджету та притягнення до відповідальності посадових осіб, винних у несвоєчасному відшкодуванні надмірно сплачених податків.

Посилання позивача в якості обгрунтування своїх вимог на передбачений Порядком відшкодування податку на додану вартість обов'язок податкових органів надавати органам Державного казначейства України висновок про відшкодування податку на додану вартість господарський суд правомірно визнав помилковим, оскільки норми цього Порядку (зокрема, п.п. 4.1-4.3) регулюють відносини взаємодії податкових органів та органів Державного казначейства України у вирішенні питання відшкодування платнику з Державного бюджету України суми від'ємного значення податку.

Право позивача як платника податку на отримання бюджетного відшкодування за Законом України "Про податок на додану вартість" не ставиться у залежність від тієї обставини, чи був податковим органом поданий органу Державного казначейства України відповідний висновок.

Порядок повернення платникам податків надміру сплачених ним податків, відшкодування бюджетної заборгованості визначений Законами України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", "Про податок на додану вартість", а тому з врахуванням викладеного господарський суд правомірно прийшов до висновку, що у даній справі позивачем заявлена вимога, яка за своїм змістом не відповідає матеріально-правовому способу захисту  порушеного права, визначеного законом.

Стосовно вимог про визнання нечинним акту відповідача №466/23-0.25009462 від 09.03.06 "Про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ ВКФ ГСТ код 25009462 з питання відображення умовного продажу товарних залишків в декларації з ПДВ за січень 2006 року" господарський суд обгрунтовано закрив провадження у справі.

Відповідно до п.1 ч.і ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється, зокрема, на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

При цьому під актом державного чи іншого органу слід розуміти юридичну форму рішень цих   органів   -   офіційний   письмовий   документ,   який   породжує   певні   правові   наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Господарський су правильно вказав, що акт №466/23-0.25009462 від 09.03.06, складений відповідачем за результатами проведеної невиїзної документальної перевірки позивача з питання відображення умовного продажу товарних залишків в декларації з ПДВ за січень 2006 року, - це, як зазначено в п.1.3 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженому наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 № 327, є документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

Таким чином, акт відповідача № 466/23-0.25009462 від 09.03.06 не має обов'язкового характеру і не набуває статусу рішення в розумінні ст.17 КАС України, акту - в розумінні ст. 12 ГПК України, внаслідок чого не може бути оскаржений в суді.

Разом з тим апеляційний господарський суд вважає неправомірним висновок суду першої інстанції в мотивувальній частині про те, що розгляд таких справ віднесений до юрисдикції місцевих загальних судів, оскільки,  як вказано вище, акт перевірки сам по собі не тягне для сторін правових наслідків, а тому не може бути предметом спору в суді.

Апеляційний суд не може прийняти до уваги вимоги апеляційної скарги про скасування податкового повідомлення-рішення Нікопольської ОДПІ від 16.03.2006 року №0005112305/0/10747, скасуваня першої податкової вимоги Нікопольської ОДПІ №1/158 від 04.04.2006 року та другої податковї вимоги №2/215 від 12.05.2006 року, оскільки вказані вимоги не були не були заявлені в суді першої інстанції, а тому згідно ч.3 ст.195 КАС України не підлягають розгляду в апеляційному суді.

З врахуванням викладеного, апеляційний господарський суд вважає, що постанова господарського суду Дніпропетровської області винесена з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для її  скасування не вбачається, а доводи апеляційної скарги є необгрунтованими.

Керуючись ст.ст.160, 167, 205, 206  Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний господарський суд                       

У Х В А Л И В:

Постанову господарського суду Дніпропетровської області від  23.05.06р.   у справі № А23/82 залишити без змін, а  апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми “ГСТ”, м.Нікополь Дніпропетровської області - без задоволення.

Ухвала набирає законної сили  з моменту проголошення і може бути оскаржена  в касаційному порядку протягом одного місяця з дня її складання в повному обсязі до Вищого адміністративного суду України

Головуючий                                                             І.Л. Кузнєцова

Судді                                                                        Л.О.Чимбар

                                                                                              В.В. Швець