Постанова

від 14.05.2012 по справі 5011-16/146-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.05.2012 № 5011-16/146-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Майданевича А.Г.

Гаврилюка О.М.

при секретарі судового засідання: Камінській Т.О.,

розглядаючи апеляційну скаргу Українського колежу ім. В.О. Сухомлинського

на рішення господарського суду міста Києва

від 13.03.2012 року

у справі № 5011-16/146-2012 (суддя - Ярмак О.М.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Трівелс", м. Київ,

до Українського колежу ім. В.О. Сухомлинського, м. Київ,

про стягнення 56762,77 грн.

за участю представників:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: ОСОБА_2 - представник (дов. №172 від 19.04.2012р.)

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Трівелс» (надалі - ТОВ «Трівелс») звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Українського колежу ім. В.О. Сухомлинського про стягнення 56 762,77 грн., у т.ч. 48567,60 грн. основного боргу, 3088,21 грн. інфляційних втрат, 1332,66 грн. 3% річних за користування чужими коштами та 3774,30 грн. пені, мотивуючи вимоги наявністю заборгованості, зумовленої неналежним виконанням зобов'язань за договором № 10/12/10 від 21.12.2010 р.

Рішенням господарського суду міста Києва від 13.03.2012 року у справі №5011-16/146-2012 позов задоволено повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача 48567,60 грн. основного боргу, 3088,21 грн. інфляційних втрат, 1332,66 грн. 3% річних та 3774,30 грн. пені.

Рішення мотивовано доведеністю позивачем факту порушення відповідачем зобов'язань по сплаті заборгованості.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення господарського суду міста Києва від 13.03.2012 року та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Обґрунтовуючи підстави звернення з апеляційною скаргою, скаржник посилається на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, а також неповне з'ясування обставин справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.04.2012 року апеляційну скаргу прийнято до апеляційного провадження.

В судовому засіданні представник скаржника підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити повністю, а рішення суду скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представник позивача в судове засідання не з'явився.

Вислухавши думку представника відповідача щодо можливості розгляду апеляційної скарги у відсутність представника позивача, колегія суддів, порадившись і врахувавши, що вказана особа була належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги, вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги без його участі, за наявними у справі матеріалами.

14.05.2012 року в судовому засіданні колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини постанови господарського суду апеляційної інстанції.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши наявні у справі матеріали, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 21.12.2010 року між Українським колежем ім. В.О. Сухомлинського (в тексті договору - замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Трівелс» (в тексті договору - підрядник), укладено договір № 10/12/10 (надалі - договір), за умовами якого замовник доручив, а підрядник зобов'язався забезпечити відповідно до кошторисної документації та умов договору, виконання робіт з поточного ремонту поребриків на стадіоні Українського коледжу № 272 на вул. Луначарського, 5а у м. Києві (а.с.7-9).

Склад та обсяги робіт, що доручаються до виконання підряднику, визначені кошторисною документацією, яка є невід'ємною частиною договору (п.1.2 договору).

Пунктом 2.1. договору сторони передбачали, що вартість договору згідно кошторисної документації (зведеного кошторисного розрахунку, договірної ціни, локального кошторису), які є невід'ємними частинами договору, становить 40473,00 грн., крім того ПДВ 8094,60грн., загальна сума договору - 48567,60 грн.

Додатками до договору є договірна ціна, зведений кошторисний розрахунок вартості будівництва (а.с.14-17).

Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2010р. (п.8.1 договору).

Матеріали справи свідчать, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання, які мають ознаки договору підряду за яким, в силу статті 837 Цивільного кодексу України, одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

У відповідності до статей 626, 629 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. Договір вважається укладеним, якщо сторони досягли згоди щодо усіх умов договору та є обов'язковим до виконання.

Частиною 1 статті 846 Цивільного кодексу України визначено, що строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюється у договорі підряду.

Згідно п.3.1 договору строки виконання робіт: початок - з моменту його підписання сторонами, закінчення - грудень 2010р.

Відповідно до вимог статей 509, 526 ЦК України, статей 173, 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Після завершення кожного обсягу робіт підрядник представляє замовнику акт приймання робіт, що є підставою для оплати фактично виконаних робіт. Здавання-приймання виконаних робіт здійснюється згідно нормативних документів і оформлюється відповідними актами приймання-передачі після завершення цих робіт і підписується представниками замовника і підрядника (пункти 5.1., 5.2. договору).

Згідно пункту 2.2 договору оплата підряднику за виконані роботи проводиться на підставі наданих актів приймання виконаних підрядних робіт форми (КБ-2) та довідки форми (КБ-3).

З матеріалів справи вбачається та місцевим господарським судом вірно встановлено, що позивач відповідно до умов договору виконав підрядні роботи, а відповідач їх прийняв на загальну суму 48567,60 грн., що підтверджується актом приймання виконаних підрядних робіт форми № КБ-2в та довідкою про вартість виконаних підрядних робіт форми № КБ-3 за грудень 2010 року, які укладені на виконання договору №10/12/10 від 21.12.2010 р., підписані обома сторонами та завірені печатками підприємств (а.с.10-13).

Як підтверджується матеріалами справи та не спростовується скаржником, Український колеж ім. В.О. Сухомлинського не надав доказів, які б підтверджували пред'явлення останнім претензій щодо неякісно виконаних робіт та їх обсягу.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не розрахувався за роботи, виконані позивачем по договору №10/12/10.

Позивачем на адресу відповідача була надіслана претензія за вих.№1/23 від 23.12.2011р. з вимогою про погашення заборгованості за договором №10/12/10 від 21.12.2010 р. в сумі 48567,60 грн. (а.с.63-65).

Апеляційний суд не погоджується з доводами відповідача про те, що договір №10/12/10 від 21.12.2010 р. є удаваним, а правовідносини підряду фактично виникли на підставі договору №29-06-10 від 03.11.2010р. (а.с.48-51).

Як встановленого колегією суддів, предметом договору №29-06-10 від 03.11.2010р. є виконання робіт з реконструкції з надбудовою Українського колежу №272 на вул.Луначарського, 5а, а предметом договору №10/12/10 від 21.12.2010 р. - виконання робіт з поточного ремонту поребриків на стадіоні Українського колежу №272 на вул.Луначарського, 5а. Отже, як підтверджується матеріалами справи, предмети даних договорів не є тотожними.

Крім того, ані в суді першої інстанції, ані під час апеляційного провадження скаржником не надано доказів того, що договір №10/12/10 від 21.12.2010 р. у встановленому порядку був визнаний недійсним.

Враховуючи викладене, судом першої інстанції вірно встановлено, що на дату звернення позивача до суду з дійсним позовом у відповідача існує заборгованість перед позивачем за договором №10/12/10 від 21.12.2010 р. в сумі 48567,60 грн.

З матеріалів справи вбачається, що позивач просить стягнути з відповідача також інфляційні втрати в сумі 3088,21 грн., 3% річних в сумі 1332,66 грн. та пеню в сумі 3774,30грн.

Як передбачено пунктом 7.4 договору, за несвоєчасну оплату вартості виконаних робіт даного договору, замовник сплачує підряднику пеню в розмірі 0,2 % від суми заборгованості за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент заборгованості.

Враховуючи вимоги статей 530, 611, 612, 614 ЦК України, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що несплата заборгованості по договору є порушенням зобов'язання, а тому наявні підстави для застосування встановленої статтею 625 Цивільного кодексу України відповідальності та, відповідно, стягнення з Українського колежу ім. В.О. Сухомлинського на користь ТОВ «Трівелс» 3088,21 грн. інфляційних втрат, 1332,66 грн. 3% процентів річних та 3774,30 грн. пені.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

В силу частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на вищевикладене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 13.03.2012 року прийнято відповідно до вимог чинного законодавства, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування чи зміни не вбачається.

Зважаючи на те, що доводи апеляційної скарги законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують, рішення господарського суду міста Києва від 13.03.2012 року слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Українського колежу ім. В.О. Сухомлинського без задоволення.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі статті 49 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись статтями 43, 32, 33, 43, 49, 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Українського колежу ім. В.О. Сухомлинського на рішення господарського суду міста Києва від 13.03.2012 року у справі № 5011-16/146-2012 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 13.03.2012 року у справі № 5011-16/146-2012 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 5011-16/146-2012 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя Мальченко А.О.

Судді Майданевич А.Г.

Гаврилюк О.М.