Постанова

від 05.06.2012 по справі 19/162

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

05.06.2012 р. справа №19/162

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого:Азарової З.П. суддівГези Т.Д., Малашкевича С.А. При секретарі судового засідання: Куляс Т.Ю. За участю представників сторін від позивача:ОСОБА_5 -представник за дов. від відповідача: ОСОБА_6 -представник за дов. від третьої особи: не з'явився Розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний банк" м.Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від 02 квітня 2012р. у справі№ 19/162 (суддя Демідова П.В.) за позовом:Публічного акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний банк" м.Донецьк до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Формлит" м. Донецьк за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Донпромлив завод" простягнення заборгованості за кредитним договором №24 від 06.08.2007р. у розмірі 3 309 433,11грн.

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Донецької області від 02.04.2012р. по справі № 19/162 (суддя Демідова П.В.) відмовлено у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний банк" м.Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю "Формлит" м. Донецьк за участю третьої особи: Товариства з обмеженою відповідальністю "Донпромлив завод" про стягнення заборгованості за кредитним договором №24 від 06.08.2007р. у розмірі 3 309 433,11грн.

Рішення господарського суду мотивовано тим, що позовні вимоги заявлені не обґрунтовано, оскільки порука за договором № 24 від 06.08.2007р. припинилась на підставі пункту 4 ст. 559 Цивільного кодексу України.

Публічне акціонерне товариство "Перший Український Міжнародний банк" м.Донецьк, не погоджуючись з вказаним рішенням, звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В обґрунтування своїх апеляційних вимог заявник скарги посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, а також неповне дослідження фактичних обставин справи. Він вважає, що суд першої інстанції, розглядаючи справу, не врахував той факт, що пункт 4 статті 559 Цивільного кодексу України не підлягав застосуванню при вирішенні даного спору, оскільки сторони за договором поруки досягли згоди щодо його строку дії, встановивши цей строк - з моменту підписання до припинення зобов'язання. Заявник апеляційної скарги вказує на те, що порука припиняється з припиненням зобов'язання, забезпеченого нею, тоді як на даний час основне зобов'язання за кредитним договором не виконано, тому договір поруки є діючим.

В апеляційній скарзі заявник вказує на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, оскільки в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суд посилається на постанову Верховного суду України № 6-6486св09 від 07.10.2009р. Однак, зазначена постанова не заявлялась сторонами як доказ по справі та взагалі відсутня у матеріалах справи.

Відповідач надав суду відзив, у якому проти апеляційної скарги заперечує, вважає рішення господарського суду законним та обґрунтованим, а тому таким, що не підлягає скасуванню.

Третя особа у судове засідання апеляційної інстанції не з'явилась, своєї позиції стосовно вимог апеляційної скарги не висловила.

Відповідно до приписів ст. 98 Господарського процесуального кодексу України, сторони про час і місце судового засідання були повідомлені належним чином. Зокрема, ухвали суду у справі були надіслані за належною адресою (зазначеною в матеріалах справи, тобто повідомленою суду позивачем та зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців).

Приймаючи до уваги те, що третя особа не використала наданого законом права на участь своїх представників в судовому засіданні по розгляду апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про можливість розглядати справу за їх відсутності, оскільки наявних матеріалів достатньо для повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи та прийняття обґрунтованого рішення.

Відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вислухавши представників сторін, перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, судова колегія встановила.

Публічне акціонерне товариства „Перший Український Міжнародний банк", м. Донецьк звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Формлит", м. Донецьк про стягнення заборгованості за кредитним договором №24 від 06.08.2007р. у розмірі 3 309 433,11грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що відповідач за умовами договору поруки № 24 від 06.08.2007р. поручився за виконання зобов'язань по поверненню позичальником кредиту та сплату нарахованих відсотків в строки та в сумах, що встановлені кредитним договором №24 від 06.08.2007р. Позичальник умови кредитного договору не виконав, у зв'язку з чим виникла заборгованість перед банком в сумі 3 309 433,11грн.

Господарський суд ухвалою від 30.12.2011р. прийняв до провадження вказаний позов та, керуючись ст. 27 Господарського процесуального кодексу України, залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача позичальника за кредитним договором Товариство з обмеженою відповідальністю "Донпромлив завод".

При розгляді справи господарським судом було встановлено, що 06.08.2007р. між Закритим акціонерним товариством "Донгорбанк" (правонаступником якого є позивач по справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Донпромлит завод" (позичальник, третя особа по справі) був укладений кредитний договір №24, відповідно до п.1.1 якого, банк зобов'язався надати позичальнику кредит шляхом відкриття відновлювальної кредитної лінії на наступних умовах: ліміт кредитної лінії -3 061 000,00 грн., цільове використання кредиту -поповнення обігових коштів, крім розміщення кредитних коштів на депозиті, формування статутного фонду господарського товариства, строк повернення кредиту -відповідно до графіку, наведеному в Додатку №1 до цього договору, дата остаточного повернення кредиту -03.08.2012р., відсотки за користування кредитом за строковою заборгованістю -18,5% річних; відсотки за безпідставне використання кредиту за простроченою заборгованістю -23,5% річних; комісія за ведення кредитної справи за кредитною лінією -2,2% від невикористаної суми ліміту кредитної лінії.

Пунктом 3.1.4 кредитного договору передбачено, що банк має право вимагати від позичальника дострокового повернення кредиту і сплати процентів в разі невиконання позичальником обов'язків, передбачених цим договором, а також договором (договорами), що забезпечує (забезпечують) виконання кредитного договору, а також в разі незабезпечення зобов'язань позичальника за цим договором, втрати забезпечення зобов'язання або погіршення його умов за обставин, за які позичальник не несе відповідальності.

Відповідно до п.4.1 вказаного договору, забезпеченням зобов'язань позичальника за кредитним договором є іпотека та порука ТОВ "Формлит".

Пунктами 3.3.4, 3.4.3 сторонами узгоджені порядок та строки нарахування і сплати відсотків за користування кредитними коштами.

Відповідно до п.7.1, кредитний договір набирає сили з моменту його підписання та припиняє свою дію після повного виконання позичальником всіх зобов'язань, що витікають з договору.

Сторонами укладено ряд додаткових угод до вказаного кредитного договору. Так, додатковою угодою №1 від 30.11.2007р. сторони доповнили договір п.1.3, за яким в рамках встановленого ліміту кредитної лінії кредит надається позичальнику траншами відповідно до додаткових угод до цього договору, в яких зазначається сума кожного траншу. Відповідно до п.1.3, протягом дії кредитного договору сторонами укладений ряд додаткових угод про надання траншів (а.с.а.с.26-43). Додатковими угодами №19 від 10.10.2008р., №20 від 18.12.2008р. перенесено дату сплати відсотків та комісії другого нарахування за вересень 2009р., відсотків та комісії за грудень 2008р. (а.с.а.с.44-45).

З метою забезпечення виконання позичальником умов кредитного договору 06.08.2007р. між Закритим акціонерним товариством "Донгорбанк", Товариством з обмеженою відповідальністю "Донпромлит завод" (боржник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Формлит"(поручитель) був укладений договір поруки №24, відповідно до умов п. 1.1. якого поручитель поручився перед кредитором за виконання боржником своїх зобов'язань за кредитним договором №24 від 06.08.2007р. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення основного зобов'язання боржником.

Обсяг відповідальності поручителя перед кредитором визначається умовами та обсягом зобов'язань боржника перед кредитором за основним зобов'язанням, включаючи повернення суми кредиту, сплату процентів за його використання, неустойки (пені, штрафів) та нанесених збитків. Істотні умови основного зобов'язання, за виконання якого поручається поручитель, конкретизовані сторонами в п.1.2 договору поруки.

Пунктом 3.1. договору поруки встановлено, що поручитель і боржник несуть солідарну відповідальність перед кредитором за виконання умов основного зобов'язання.

Сторони договору поруки визначили, що договір поруки набирає чинності з моменту підписання і діє до моменту повного виконання сторонами всіх зобов'язань за цим договором. У відповідності до п.4.2 договору порука припиняється у випадках, встановлених ст.559 ЦК України (п.п.4.1-4.2 договору поруки).

В силу ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Проте, позичальником були виконані свої зобов'язання частково, не повернуто у повному обсязі у визначений договором строк суму боргу та відсотки за користування кредитом, тому 09.10.2009р. банк звернувся до поручителя з вимогою № 11416 про виконання поручителем зобов'язань за кредитним договором. Вищевказана вимога залишена поручителем без відповіді та задоволення. Позивач 25.11.2011р. повторно звернувся до поручителя з вимогою №DON-23/1061, в якій вимагав сплатити заборгованість ТОВ "Донпромлив завод" (позичальника) загальною сумою 3 309 435,32 грн. Повторну вимогу відповідач отримав 01.12.2011р., однак не виконав її і позивач звернувся з позовом про стягнення з поручителя заборгованості за кредитом у сумі 3 309 433,11грн. У задоволенні позову судом відмовлено у зв'язку з припиненням договору поруки на підставі п.4 ст. 559 Цивільного кодексу України.

Оцінюючи правильність застосування місцевим господарським судом норм чинного законодавства, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду відповідає вимогам норм чинного законодавства та не підлягає скасуванню з наступних підстав.

Укладений кредитний договір № 24 від 06.08.2007р. є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно зі статтями 173, 174, 175 Господарського кодексу України (статтями 202, 509 Цивільного кодексу України) і відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З матеріалів справи вбачається, що банк виконав умови договору, надав кредит, і цей факт підтверджений рішенням господарського суду від 07.12.2009р. у справі № 19/227. Вказаним рішенням встановлено, що позичальник свої зобов'язання не виконав у повному обсязі, тому виникла заборгованість за кредитом.

За приписами ч.2 ст.35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Постановою господарського суду Донецької області від 31.03.2011р. по справі №45/12Б Товариство з обмеженою відповідальністю "Донпромлив завод" (позичальник) визнано банкрутом та відкрито його ліквідаційну процедуру.

Відповідно до ч.1 ст.23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута вважається таким, що настав.

У відповідності до ст. 1 зазначеного закону, грошовим зобов'язанням, у розумінні закону, є зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору. Суд кваліфікує таки вимоги закону як зміну умов кредитного договору, що не потребує домовленості сторін та придання такій зміні письмової форми.

Як вбачається з матеріалів справи відповідачем 01.12.2011р. отримано вимогу банку №DON-23/1061 від 25.11.2011р., в якій він вимагає від поручителя сплатити заборгованість, яка виникла за кредитним договором на загальну суму 3 309 435,32 грн.

Згідно параграфу 3 Глави 49 Цивільного кодексу України порука є видом забезпечення виконання зобов'язання, зокрема кредитного договору.

Стаття 553 вказаного кодексу передбачає, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Порука розглядається, як додаткове зобов'язання, що може виникати з договору чи в силу інших обставин. При цьому, учасником даного договору є не боржник по основному зобов'язанню, а інша особа, оскільки договірні відносини виникають між головним кредитором і поручителем.

Порука -це договір, по якому до зобов'язання основного боржника додатково приєднується зобов'язання іншої особи, що за нього поручається. У випадку неспроможності основного боржника, відповідальність несе особа, що за нього ручалася, тобто поручитель.

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя, (ч. 1 ст. 554 ЦК України).

Отже, порука є спеціальним заходом майнового характеру, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов'язання, чим обумовлюється додатковий характер поруки стосовно основного зобов'язання.

Підставою для поруки є договір, що встановлює зобов'язальні правовідносини між особою, яка забезпечує виконання зобов'язання боржника та кредитором боржника.

Положенням п. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України встановлено, що порука припиняється після закінчення терміну, встановленого в договорі поруки. У випадку, невстановлення такого терміну, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців з дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Вказаний строк може бути передбачений в договорі (договірний строк) або визначений в законі (законний строк).

Чинне законодавство виходить з того, що в першу чергу сторони мають право самостійно в договорі поруки визначати строк для заявлення вимог до поручителя. За відсутності відповідної договірної умови слід застосовувати строки, передбачені у п. 4 ст. 559 ЦК України. Законний строк може бути різної тривалості: 6 місяців - для зобов'язань з визначеним строком виконання та 1 рік - для зобов'язань, строк виконання яких не визначений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

У відповідності до ст. 251 ЦК України строками, у розумінні цивільного права, є певний період у часі, зі спливом якого, пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями , тижнями, днями або годинами.

Пунктом 4.1. договору поруки передбачено, що договір набирає чинності з моменту підписання та діє до повного виконання сторонами всіх зобов'язань. Тобто, укладаючи договір, сторони не визначили строк (який відповідає приписам ст. 252 ЦК України) після закінчення якого припиняється порука, а встановили, що порука припиняється у випадках, встановлених ст. 559 ЦК України.

З аналізу вищенаведених норм, судова колегія робиться висновок, що умова договору про його дію до повного виконання зобов'язань за договором не може розглядатись як установлення строку дії поруки, оскільки це не відповідає вимогам ст.252 ЦК України.

Така правова позиція викладена у ухвалі Верховного Суду Українипо справі №6-6486св09 від 07.10.2009р.

Виходячи з наведеного колегія суддів вважає правомірним висновок господарського суду про відсутність в договорі поруки №24 від 06.08.2007р. строку дії поруки та про необхідність звернення кредитора з вимогою до поручителя в межах встановленого ч.4 ст.559 Цивільного кодексу України 6-місячного строку від дня настання строку виконання грошових зобов'язань позичальника.

Як було зазначено вище, строк виконання грошових зобов'язань за кредитним договором настав 31.03.2011 року, тому встановлений строк сплинув після 6 місяців від дня прийняття постанови про банкрутство боржника. Банк звернувся до поручителя з вимогою лише 25.11.2011р., тобто після спливу зазначеного шестимісячного строку. Таким чином, судова колегія апеляційної інстанції погоджується з висновком господарського суду про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором з поручителя.

Щодо посилань скаржника на порушення господарським судом процесуального права, то вони судовою колегією до уваги не приймаються, оскільки з тексту рішення вбачається, що судом зазначено про аналогічну позицію Верховного Суду України стосовно застосування норм ст. 559 Цивільного кодексу України. Крім того, відповідно до ст. 111 28 Господарського процесуального кодексу України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Таким чином, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду по даній справі відповідає нормам законодавства, прийнято з дотриманням приписів процесуального права, а мотиви, з яких надана апеляційна скарга не можуть бути підставою для його скасування.

Керуючись ст.ст.33,43,49,99,101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний банк" м.Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від 02.04.2012р. у справі №19/162 -залишити без задоволення

Рішення господарського суду Донецької області від 02.04.2012р. у справі №19/162 - залишити без змін

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у встановленому законодавством порядку протягом 20 днів через Донецький апеляційний господарський суд.

Головуючий З.П.Азарова

Судді Т.Д.Геза

С.А.Малашкевич

надр. 7 прим:

1 прим. -у справу; 1 прим. -позивачу

1 прим. -відповідачу; 1 прим. -третій особі;

2 прим. -ДАГС; 1 прим. -ГСДО;