Постанова

від 07.08.2012 по справі 19/162

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" серпня 2012 р. Справа № 19/162

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Демидової А.М., суддів:Кролевець О.А., Шевчук С.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" (позивач)

на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 05.06.2012 р. (залишено без змін рішення господарського суду Донецької області від 02.04.2012 р.) у справі№ 19/162 господарського суду Донецької області за позовомПублічного акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк " доТовариства з обмеженою відповідальністю "Формлит" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Донпромлив завод" простягнення 3 309 433,11 грн.,

за участю представників: від позивача не з'явились від відповідача не з'явились від третьої особи не з'явились

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду Донецької області передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" (далі -ПАТ "Перший Український Міжнародний Банк") про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Формлит" (далі -ТОВ "Формлит") 3 309 433,11 грн. Позовні вимоги мотивовані тим, що за умовами договору поруки № 24 від 06.08.2007 р. відповідач поручився за виконання зобов'язань по поверненню позичальником кредиту та сплату нарахованих відсотків в строки та в сумах, що встановлені кредитним договором № 24 від 06.08.2007 р. Позичальник умови кредитного договору не виконав, у зв'язку з чим позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з поручителя заборгованості за кредитом у сумі 3 309 433,11грн.

Рішенням господарського суду Донецької області від 02.04.2012 р. у справі № 19/162 (суддя Демідова П.В.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 05.06.2012 р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя Азарова З.П., судді Геза Т.Д., Малашкевич С.А.), у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду Донецької області від 02.04.2012 р. та з постановою Донецького апеляційного господарського суду від 05.06.2012 р. у справі № 19/162, ПАТ "Перший Український Міжнародний Банк" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд скасувати вказані судові акти та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що оскаржувані рішення та постанова прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 30.07.2012 р. колегією суддів у складі: Демидової А.М. -головуючого, Воліка І.М., Шевчук С.Р. прийнято касаційну скаргу ПАТ "Перший Український Міжнародний Банк" до касаційного провадження та призначено розгляд скарги у судовому засіданні на 07.08.2012 р. о 10 год. 05 хв.

Розпорядженням секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України від 07.08.2012 р. № 03.07-05/582 для розгляду справи № 19/162 сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий -Демидова А.М., судді Кролевець О.А., Шевчук С.Р.

Учасники судового процесу, згідно з приписами ст. 111 4 ГПК України, були належним чином повідомлені про час і місце розгляду касаційної скарги, однак передбаченим законом правом на участь у розгляді скарги касаційною інстанцією не скористалися.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як встановлено місцевим та апеляційним господарськими судами, 06.08.2007 р. між Закритим акціонерним товариством "Донгорбанк", правонаступником якого є позивач, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Донпромлит завод" (далі - ТОВ "Донпромлит завод") як позичальником було укладено кредитний договір № 24, за умовами якого банк зобов'язався надати позичальнику кредит шляхом відкриття відновлювальної кредитної лінії на наступних умовах: ліміт кредитної лінії -3 061 000,00 грн.; цільове використання кредиту -поповнення обігових коштів, крім розміщення кредитних коштів на депозиті, формування статутного фонду господарського товариства; строк повернення кредиту - відповідно до графіку, наведеному в Додатку №1 до цього договору; дата остаточного повернення кредиту -03.08.2012 р., відсотки за користування кредитом за строковою заборгованістю -18,5% річних; відсотки за безпідставне використання кредиту за простроченою заборгованістю -23,5% річних; комісія за ведення кредитної справи за кредитною лінією -2,2% від невикористаної суми ліміту кредитної лінії.

Банк, згідно з п. 3.1.4 кредитного договору, має право вимагати від позичальника дострокового повернення кредиту і сплати процентів в разі невиконання позичальником обов'язків, передбачених цим договором, а також договором (договорами), що забезпечує (забезпечують) виконання кредитного договору, а також в разі незабезпечення зобов'язань позичальника за цим договором, втрати забезпечення зобов'язання або погіршення його умов за обставин, за які позичальник не несе відповідальності.

Відповідно до п. 4.1 кредитного договору забезпеченням зобов'язань позичальника за кредитним договором є іпотека та порука ТОВ "Формлит".

При укладенні договору сторони узгодили (пункти 3.3.4, 3.4.3) порядок та строки нарахування і сплати відсотків за користування кредитними коштами.

Згідно з п. 7.1 кредитний договір набирає сили з моменту його підписання та припиняє свою дію після повного виконання позичальником всіх зобов'язань, що витікають з договору.

В подальшому між сторонами укладено ряд додаткових угод до кредитного договору. Так, додатковою угодою № 1 від 30.11.2007 р. до кредитного договору сторони доповнили договір п. 1.3, за умовами якого в рамках встановленого ліміту кредитної лінії кредит надається позичальнику траншами відповідно до додаткових угод до цього договору, в яких зазначається сума кожного траншу.

Протягом дії кредитного договору між банком та позичальником укладено ряд додаткових угод про надання траншів, а також про перенесення дати сплати відсотків та комісії другого нарахування.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що з метою забезпечення виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором між Закритим акціонерним товариством "Донгорбанк" як кредитором, ТОВ "Донпромлит завод" як боржником та ТОВ "Формлит" як поручителем 06.08.2007 р. було укладено договір поруки № 24, за умовами якого поручитель поручився перед кредитором за виконання боржником своїх зобов'язань за кредитним договором № 24 від 06.08.2007 р. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення основного зобов'язання боржником.

Обсяг відповідальності поручителя перед кредитором визначається умовами та обсягом зобов'язань боржника перед кредитором за основним зобов'язанням, включаючи повернення суми кредиту, сплату процентів за його використання, неустойки (пені, штрафів) та завданих збитків. Істотні умови основного зобов'язання, за виконання якого поручається поручитель, конкретизовані сторонами в п.1.2 договору поруки.

Пунктом 3.1. договору поруки встановлено, що поручитель і боржник несуть солідарну відповідальність перед кредитором за виконання умов основного зобов'язання.

Сторони договору поруки визначили (п. 4.1 договору), що договір поруки набирає чинності з моменту підписання і діє до моменту повного виконання сторонами всіх зобов'язань за цим договором.

Порука, відповідно до п. 4.2 договору поруки, припиняється у випадках, встановлених ст. 559 ЦК України.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 509 ЦК України та ч. 1 ст. 173 ГК України , в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі ст. 193 ГК України , приписи якої кореспондуються з приписами ст. 526 ЦК України , зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання.

Місцевим та апеляційним господарськими судами встановлено, що банк умови кредитного договору виконав, надав кредит. Відповідач , в свою чергу, в порушення умов кредитного договору свої зобов'язання за вказаним договором в повному обсязі не виконав, у визначений договором строк суму боргу та відсотки за користування кредитом не сплатив.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, постановою господарського суду Донецької області від 31.03.2011 р. у справі № 45/12б ТОВ "Донпромлив завод" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута вважається таким, що настав.

Колегією суддів касаційної інстанції визнається правомірним висновок місцевого господарського суду, з яким погодився апеляційний господарський суд, з посиланням на норми ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", статей 651, 654 ЦК України, що мала місце зміна умов кредитного договору, що не потребує домовленості сторін та придання такій зміні письмової форми, а також, що настав строк виконання ТОВ "Донпромлив завод" грошових зобов'язань за кредитним договором № 24 від 06.08.2007 р.

За договором поруки, згідно з ч. 1 ст. 553 ЦК України, поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Відповідно до ч. 1 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя,

Отже, порука є спеціальним заходом майнового характеру, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов'язання, чим обумовлюється додатковий характер поруки стосовно основного зобов'язання. Підставою для поруки є договір, що встановлює зобов'язальні правовідносини між особою, яка забезпечує виконання зобов'язання боржника, та кредитором боржника.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач 25.11.2011 р. звернувся до поручителя (відповідача) з вимогою № DON-23/1061, яку останній отримав 01.12.2011 р., про сплату заборгованості ТОВ "Донпромлив завод" в розмірі 3 309 435,32 грн. Зазначену вимогу відповідач залишив без виконання.

Згідно з ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення терміну, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців з дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Вказаний строк може бути передбачений в договорі або визначений в законі.

Господарські суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що в договорі поруки, укладеному між сторонами, не встановлено строку, після якого порука припиняється, оскільки в пункті 4.1 договору визначено строк дії договору -з моменту підписання та до повного виконання сторонами всіх зобов'язань за цим договором, що не може розглядатися як встановлення строку дії поруки, тому що дане визначення строків у договорах поруки не відповідає вимогам ст. 252 ЦК України. Також вірним є висновок про необхідність звернення кредитора з вимогою до поручителя в межах встановленого нормами ч. 4 ст. 559 ЦК України шестимісячного строку від дня настання строку виконання грошових зобов'язань позичальника.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновком місцевого господарського суду, з яким погодився апеляційний господарський суд, що банк звернувся з вимогою до поручителя після спливу передбаченого законом шестимісячного строку від дня настання строку виконання грошових зобов'язань позичальника, а, відтак, правомірно відмовив у задоволенні позовних вимог.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 111 5 ГПК України та ч.ч. 1, 2 ст. 111 7 ГПК України касаційна інстанція на підставі вже встановлених фактичних обставин справи перевіряє судові рішення виключно на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові господарських судів. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до п. 1 ст. 111 9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

На підставі встановлених фактичних обставин місцевим господарським судом правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, та правомірно відмовлено в задоволенні позову.

У свою чергу, висновки апеляційного господарського суду ґрунтуються на доказах, наведених в постанові суду, та відповідають положенням чинного законодавства. Як наслідок, прийнята апеляційним господарським судом постанова відповідає положенням ст. 105 ГПК України.

Твердження оскаржувача про порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення та постанови не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законних та обґрунтованих судових актів колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 05.06.2012 р. та рішення господарського суду Донецької області від 02.04.2012 р. у справі № 19/162 залишити без змін.

Головуючий суддя А.М.Демидова

Судді О.А.Кролевець

С.Р.Шевчук