Постанова

від 07.06.2012 по справі 12/249-11

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601 м.Київ-1, пров. Рильський, 8 (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.06.2012 № 12/249-11

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Авдеєва П.В.

суддів: Коршун Н.М.

Куксова В.В.

Представники сторін не з'явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Спільного українсько-йорданського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю „КАТРІН"

на рішення Господарського суду Київської області від 18.04.2012р.

по справі №12/249-11(головуючий суддя Дьоміна С.Ю., судді: Скутельник П.Ф., Ярема В.А.)

за позовом Спільного українсько-йорданського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю „КАТРІН"

до Приватного підприємства „ВУЛКАН-2"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Комунальне підприємство Київської обласної ради „Васильківське міжрайонне бюро технічної інвентаризації"

про поділ майна, що є у спільній частковій власності,

В С Т А Н О В И В :

В грудні 2012 року позивач звернувся до Господарського суду Київської області з позовом, в якому просить визнати (встановити), що частка позивача, загальною площею 896,3 кв.м., розташована за адресою: Київська область, м. Васильків, вул. Гагаріна, 3, після виділення із спільної часткової власності в натурі буде становити окремий об'єкт нерухомого майна та вважатись одним цілим, виділити в натурі із спільної часткової власності та закріпити на праві власності належну позивачу частку комплексу, розташованого за адресою: Київська область, м. Васильків, вул. Гагаріна, 3, площею 896,3 кв.м., та зобов'язати Комунальне підприємство Київської обласної ради "Васильківське міжрайонне бюро технічної інвентаризації" зареєструвати вказані об'єкти нерухомості за позивачем.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач послався на порушення відповідачем його прав, у зв'язку з відмовою останнього надати згоду позивачу на виділення частки у майні, що є у спільній частковій власності.

Рішенням Господарського суду Київської області від 18.04.2012р. у справі №12/249-11 в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить зазначене рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення господарським судом норм матеріального права.

Відповідачем та третьою особою не надано відзивів на апеляційну скаргу.

06.06.2012р. через канцелярію суду представник позивача подав клопотання про відкладення розгляду справи в зв'язку із участю у іншому судовому засіданні.

Розглянувши в судовому засіданні дане клопотання, судова колегія дійшла до висновку, що воно не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п.3.9.2 постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Проте, представником позивача відповідно до вимог ст.ст.32,34 ГПК України не надано належних та допустимих доказів на підтвердження неможливості забезпечити участь у судовому засіданні іншого представника. Також не надано належних доказів того, що він знаходиться на іншому судовому засіданні.

Крім того, судова колегія звертає увагу на те, що в разі неможливості забезпечити явку іншого представника в судове засідання, представництво інтересів позивача міг здійснювати безпосередньо керівник підприємства у відповідності до ст.28 ГПК України.

Також, судова колегія зазначає, що учасники процесу були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання (про що свідчать наявні в матеріалах справи поштові повідомлення про вручення ухвали суду). Однак, відповідач та третя особа наданим їм процесуальним правом не скористалися та в судове засідання не з'явилися, своїх повноважних представників не направили, про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи те, що матеріали справи містять докази повідомлення учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання з розгляду апеляційної скарги, судова колегія вважає за можливе розглянути подану апеляційну скаргу за відсутності зазначених учасників процесу.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши зібрані у справі докази, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов до правильних висновків у даній справі та обґрунтовано відмови в задоволенні позовних вимог, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 02.12.1999 рр. між Спільним українсько-йорданським підприємством у формі товариства з обмеженою відповідальністю "КАТРІН" та Колективним підприємством виробничо-комерційною фірмою "Гермес" був укладений Договір купівлі-продажу, відповідно до умов якого Колективне підприємство виробничо-комерційна фірма "Гермес" продало, а Спільне українсько-йорданське підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю "КАТРІН" купило цілісний майновий комплекс, що знаходиться за адресою: Київська область, м. Васильків, вул. Гагаріна, 3.

В подальшому, між позивачем та відповідачем був укладений Договір купівлі-продажу нежилого приміщення від 15.11.2006р. (далі - Договір), відповідно до умов якого позивач продав, а відповідач купив 3/25 частини комплексу, що складаються з приміщень: XУIII-78,6 кв.м., XIX-46,7 кв.м., XI-4,2 кв.м., загальною площею 129,5 кв.м. (далі - приміщення), розташовані в м. Василькові, Київської області, по вул. Гагаріна, 3.

На виконання умов Договору позивач передав відповідачу приміщення, про що свідчить підписаний між сторонами акт приймання-передачі нежилого приміщення до Договору купівлі-продажу від 15.11.2006 року (а.с.21).

Маючи намір передати належну йому частину приміщення у заставу, відповідач звернувся до постійно діючого третейського суду при юридичній корпорації "Принцип" з позовом про виділ у натурі частки із спільної часткової власності на комплекс, розташований в м. Василькові, Київської області, по вул. Гагаріна, 3, а саме: приміщення XУIII - площею 78,6 кв.м.; приміщення XIX - площею 46,7 кв.м.; приміщення XI - площею 4,2 кв.м., загальною площею 129,5 кв.м.

Рішенням постійно діючого третейського суду при юридичній корпорації "Принцип" №ПВ-12-143/2006 від 18.12.2006 року позов був задоволений повністю, відповідачу виділено в натурі частку із спільної часткової власності на комплекс, розташований в м. Василькові, Київської області, по вул. Гагаріна, 3, а саме: приміщення XУIII -площею 78,6 кв.м.; приміщення XIX -площею 46,7 кв.м.; приміщення XI -площею 4,2 кв.м., загальною площею 129,5 кв.м.

Крім того, 25.12.2006 року постійно діючим третейським судом при юридичній корпорації "Принцип" було винесено додаткове рішення в справі №ПВ-12-143/2006, яким встановлено, що 3/25 ід. часток комплексу, розташованого в місті Василькові, Київської області, по вул. Гагаріна, 3, а саме: приміщення XУIII - площею 78,6 кв.м.; приміщення XIX - площею 46,7 кв.м.; приміщення XI - площею 4,2 кв.м., загальною площею 129,5 кв.м., після виділу із спільної часткової власності в натурі становлять окремий об'єкт нерухомого майна та вважаються одним цілим.

Позивач, маючи намір продати належну йому частину приміщення, звернувся до Господарського суду Київської область, просив прийняти рішення, яким визнати (встановити), що частка позивача, загальною площею 896,3 кв.м., розташована за адресою: Київська область, м. Васильків, вул. Гагаріна, 3, після виділення із спільної часткової власності в натурі буде становити окремий об'єкт нерухомого майна та вважатись одним цілим, виділити в натурі із спільної часткової власності та закріпити на праві власності належну позивачу частку комплексу, розташованого за адресою: Київська область, м. Васильків, вул. Гагаріна, 3, площею 896,3 кв.м., та зобов'язати Комунальне підприємство Київської обласної ради "Васильківське міжрайонне бюро технічної інвентаризації" зареєструвати вказані об'єкти нерухомості за позивачем.

У відповідності до ст. 134 Господарського кодексу України суб'єкт господарювання, який здійснює господарську діяльність на основі права власності, на свій розсуд, одноосібно або спільно з іншими суб'єктами володіє, користується або розпоряджається належним йому (їм) майном, у тому числі має право надати майно іншим суб'єктам для використання його на праві власності, праві господарського відання чи праві оперативного управління, або на основі інших форм правового режиму майна, передбачених цим Кодексом.

Майно, що використовується у господарській діяльності, може перебувати у спільній власності двох або більше власників.

Правовий режим власності та правові форми реалізації права власності у сфері господарювання визначаються цим Кодексом і законом.

Частинами 1, 2 та 4 статті 355 Цивільного кодексу України закріплено, що майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.

Згідно із ч.1 ст.356 Цивільного власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

У позовній заяві позивач просив виділити в натурі із спільної часткової власності та закріпити на праві власності належну позивачеві частку комплексу, розташованого в м. Василькові, Київської області, вул. Гагаріна, 3.

Відповідно до ч.1 ст. 364 Цивільного кодексу України співвласник має право на виділ у натурі частки із спільного майна, що є у спільній частковій власності.

Разом з цим, відповідно до ч. 3 цієї статті, договір про виділ у натурі частки з нерухомого спільного майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Позивач звертався до відповідача з листами №266 та №267 від 25.11.2011 року щодо надання відповідачем згоди на виділ у натурі частки із спільного нерухомого майна та на відчуження частини комплексу, належної позивачу.

До матеріалів справи долучена копія відповіді, наданої відповідачем №42 від 07.12.2011 року, про відсутність заперечень з боку відповідача проти відчуження частини комплексу, що належить позивачу.

Крім того, 16.01.2012 року на адресу суду першої інстанції представник відповідача направив заяву, в якій позовні вимоги визнав та просив розглянути справу без його участі.

Позивачем відповідно до ст.ст.33,34 ГПК України не надано належних та допустимих доказів того, що відповідач перешкоджав виділенню у натурі частки із спільного майна, що є у спільній частковій власності.

З огляду на викладене, судова колегія прийшла до висновку, що права позивача щодо виділення у натурі частки із спільного майна, що є у спільній частковій власності, порушені не були.

Крім того, як свідчать матеріали справи, позивач не звертався до Комунального підприємства Київської обласної ради "Васильківське міжрайонне бюро технічної інвентаризації" із заявою про реєстрацію вищевказаних об'єктів нерухомого майна.

Документів, що підтверджували б відмову Комунального підприємства Київської обласної ради "Васильківське міжрайонне бюро технічної інвентаризації" у реєстрації об'єктів нерухомого майна позивача не надано.

Таким чином, вимога позивача про зобов'язання Комунального підприємства Київської обласної ради "Васильківське міжрайонне бюро технічної інвентаризації" зареєструвати об'єкти нерухомого майна позивача є передчасною, необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

Відтак, судова колегія дійшла висновку про те, що саме позивачем не дотримано порядку виділення у натурі частки із спільного майна, що є у спільній частковій власності, встановленого законом.

Беручи до уваги те, що права позивача відповідачем та третьою особою не порушені та не оспорюються, судова колегія дійшла до висновку, що заявлені позивачем вимоги є передчасними, необґрунтованими та недоведеними, а відтак задоволенню не підлягають.

Згідно з положеннями ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно із ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказів, які б спростовували вище встановлені та зазначені судом обставини, сторонами не надано.

Доводи, наведені позивачем в апеляційній скарзі, судовою колегією до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

Виходячи з наведеного, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції, яким відмовлено в задоволенні позовних вимог, відповідає чинному законодавству та матеріалам справи. Судова колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Судом першої інстанції дотримані вимоги ст.49 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 99, 103, 104, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу Спільного українсько-йорданського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «КАТРІН» на рішення Господарського суду Київської області від 18.04.2012 року залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 18.04.2012 року у справі №12/249-11 залишити без змін.

3. Матеріали справи №12/249-11 направити до Господарського суду Київської області.

Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Авдеєв П.В.

Судді Коршун Н.М.

Куксов В.В.