Постанова

від 06.06.2012 по справі 52/536

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601 м.Київ-1, пров. Рильський, 8 (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.06.2012 № 52/536

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Рудченка С.Г.

суддів: Поляк О.І.

Кропивної Л.В.

при секретарі судового засідання Помаз І.А.,

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 06.06.2012,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «БК Євробудмонтаж» на рішення господарського суду міста Києва від 29.02.2012 (дата підписання 05.03.2012),

у справі № 52/536 (суддя Чебикіна С.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕТІ Україна»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «БК Євробудмонтаж»

про стягнення 128 509, 49 грн,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕТІ Україна» звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «БК Євробудмонтаж» про стягнення 128 509, 49 грн.

В порядку ст. 22 ГПК України позивачем під час розгляду справи по суті була подана заява про уточнення позовних вимог, в якій останній просив стягнути заборгованість у сумі 132 959, 27 грн та 3 503, 59 грн пені (а.с. 29).

Рішенням господарського суду міста Києва від 29.02.2012 позов задоволено, присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «БК Євробудмонтаж» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕТІ Україна» 132 959, 27 грн боргу, 3 503, 59 грн пені, 2 729, 24 грн судового збору.

Не погоджуючись із вищевказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «БК Євробудмонтаж» звернулось з апеляційною скаргою б/н від 10.04.2012, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове рішення, яким зменшити суму зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «БК Євробудмонтаж» перед Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕТІ Україна».

В обґрунтування вимог, викладених в апеляційній скарзі, заявник апеляційної скарги посилається на те, що при прийнятті оскаржуваного рішення місцевий господарський суд зробив висновки, які не відповідають фактичним обставинам справи, неправильно застосувавши норми матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим останнє підлягає скасуванню з підстав, викладених у тексті скарги.

Так, зокрема, відповідач, по-перше, посилається на те, що між сторонами не було проведено взаємозвірку розрахунків за спірний період, по-друге, вказує на те, що видаткові накладні не можуть бути належним доказом відвантаження товару саме представнику відповідача, а також те, що судом не встановлений факт отримання рахунку, оскільки відсутні докази направлення або вручення рахунку-фактури відповідачу.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.04.2012 відновлено Товариству з обмеженою відповідальністю «БК Євробудмонтаж» строк на подання апеляційної скарги на рішення господарського суду міста Києва від 29.02.2012, вказану скаргу прийнято до провадження та призначено розгляд на 16.05.2012 за участю уповноважених представників сторін.

Ухвалою апеляційного господарського суду від 16.05.2012 розгляд апеляційної скарги було відкладено у зв'язку з неявкою представника відповідача та необхідністю витребування додаткових документів.

Представник відповідача в судове засідання вдруге не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Представник позивача заперечив проти доводів апеляційної скарги та просив рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, в судовому засіданні зазначив, що не може виконати вимоги ухвали суду щодо надання довіреностей на отримання товару за спірними видатковими накладними у зв'язку з їх відсутністю на підприємстві.

Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи представника позивача, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, встановила наступне.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII ГПК України.

У відповідності до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено місцевим господарським судом, між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕТІ Україна» (постачальник/позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «БК Євробудмонтаж» (покупець/відповідач) було укладено договір № 240211 від 01.02.2011, відповідно до умов якого постачальник зобов'язався передати у встановлений цим договором строк товар у власність покупця, а покупець зобов'язався прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму на умовах цього договору (а.с. 9-10).

Прийом-передача товару здійснюється на складі постачальника, що розташований за адресою: 04128, м. Київ, вул. Туполева, 19. Право власності на поставлені товари переходить до покупця в момент отримання товару від постачальника (перевізника) за видатково-прибутковою накладною (транспортним документом). Датою переходу права власності на товар вважається дата вказана у видатково-прибутковій накладній (п.п. 2.2, 2.3 договору).

Відповідно до п. 3.1 договору розрахунок здійснюється у розмірі повної вартості поставленої партії товару шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок постачальника, який вказаний у реквізитах постачальника в цьому договорі на умовах не пізніше 30 календарних днів з дати поставки товару покупцю за видатковими накладними.

Згідно п. 3.2 договору датою оплати за товар вважається дата надходження коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

У відповідності до п. 8.3 даний договір вступає в дію з дати укладення його сторонами та діє до 31 березня 2013 року.

На виконання умов договору позивач передав відповідачу товар на загальну суму 133 824, 55 грн, що підтверджується видатковими накладними № ЕТ-06910 від 13 липня 2011 року, № ЕТ-06909 від 13 липня 2011 року, № ЕТ-06911 від 13 липня 2011 року, № ЕТ-06908 від 13 липня 2011 року, № ЕТ-09268 від 02 вересня 2011 року, № ЕТ-07138 від 19 липня 2011 року (а.с. 59-64).

Як зазначає позивач в позовній заяві, відповідач свої обов'язки за договором в повному обсязі не виконав, сплатив лише кошти у сумі 10 818, 65 грн, згідно виписки банку від 11.08.2011 перераховано 7 213, 43 грн, згідно виписки банку від 19.09.2011 - 2 079, 24 грн, згідно виписки банку від 07.10.2011 - 1 525, 98 грн (а.с. 16-19).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань щодо своєчасної оплати поставленого товару, у зв'язку з чим, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просить стягнути заборгованість у сумі 132 959, 57 грн. та 3 503, 59 грн пені.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом норм матеріального та процесуального права, при винесені оскаржуваного судового рішення, вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню частково, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання, які мають ознаки договору поставки, згідно якого, в силу ст. 712 Цивільного кодексу України, ст. 265 Господарського кодексу України постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

В ст. 692 Цивільного кодексу України зазначено, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Згідно з положеннями статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Факт поставки та отримання товару підтверджується вказаними вище видатковими накладними, проте судовою колегією було встановлено, що як позивачем в позовній заяві, так і судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні невірно була вказана загальна вартість поставленого за даними накладними товару.

Перевіривши видаткові накладні № ЕТ-06910 від 13 липня 2011 року, № ЕТ-06909 від 13 липня 2011 року, № ЕТ-06911 від 13 липня 2011 року, № ЕТ-06908 від 13 липня 2011 року, № ЕТ-09268 від 02 вересня 2011 року, № ЕТ-07138 від 19 липня 2011 року, колегія суддів встановила, що позивач передав відповідачу товар на загальну суму 133 824, 55 грн.

Посилання позивача на акти звірки розрахунків, як на документ, який підтверджує наявність заборгованості відповідача за спірними накладними є безпідставним, оскільки відсутність або наявність зобов'язань не може підтверджуватися актом звірки. Зобов'язання підтверджуються первинними документами-договорами, накладними, рахунками, розрахунковими квитанціями, платіжними дорученнями. Акт звірки не є первинним документом. Первинні документи згідно Положення № 88 та ст. 9 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» - це письмові свідоцтва про здійснення господарської операції. Господарські операції, це дії, які призводять до зміни стану активів і зобов'язань особи, яка їх здійснила. Акт звірки такої функції не виконує. Розпорядчі документи, щодо врегулювання розбіжностей, видаються на підставі акту звірки і вони є первинними документами. Акт звірки може бути лише свідченням визнання боргу і підставою для перебігу строку позовної давності за умови, що акт звірки містить посилання на конкретне зобов'язання, та підписаний уповноваженими особами.

Незважаючи на це, суд першої інстанції послався на акт звірки взаємних розрахунків, як на первинний документ, який підтверджує наявність заборгованості, при цьому суд взяв до уваги, як належний доказ акт звірки розрахунків, складений станом на 12.12.2011 за весь період співпраці сторін з 01.01.2011 по 12.12.2011 за всіма видатковими накладними, а не за накладними, зазначеними в позовній заяві, що є не припустимим.

За таких обставин, даний акт звірки взаємних розрахунків свідчить лише про факт поставки товару за спірними накладними, а не про наявність та розмір заборгованості відповідача.

Таким чином, дослідивши викладене вище в сукупності з іншими доказами та на підставі встановлених обставин справи, враховуючи часткову оплату у сумі 10 818, 65 грн, колегія апеляційного господарського суду дійшла висновку про наявність заборгованості відповідача у сумі 123 005, 90 грн, у зв'язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає частковому скасуванню.

Крім того, за неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань з оплати отриманого товару за договором поставки позивачем були нараховані 3 503, 59 грн. пені.

Відповідно до п. 5.6 договору за порушення грошових зобов'язань за цим договором винна сторона сплачує постраждалій стороні пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період припущення порушення винною стороною, від суми невиконаного грошового зобов'язання за кожний день порушення виконання.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Судова колегія, перевіривши розрахунок позивача, вважає його невірним та, з урахуванням наведених вище підстав, фактичного розміру простроченої суми та кількості днів прострочення, пеня складає 3 499, 77 грн.

Відповідно до ст. 104 ГПК України неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, а також порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права є підставою для скасування рішення місцевого господарського суду.

Зважаючи на викладене та обставини справи, колегія апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «БК Євробудмонтаж» на рішення господарського суду міста Києва від 29.02.2012 підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду міста Києва від 29.02.2012 у справі № 52/536 - частковому скасуванню.

Керуючись ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

п о с т а н о в и в:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «БК Євробудмонтаж» на рішення господарського суду міста Києва від 29.02.2012 у справі № 52/536 задовольнити частково.

2. Рішення господарського міста Києва від 29.02.2012 у справі № 52/536 скасувати частково, виклавши резолютивну частину в наступній редакції:

1). Позовні вимоги задовольнити частково.

2). Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «БК Євробудмонта» (03115, м. Київ, проспект Перемоги, буд. 104, код 34351966) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕТІ Україна» (03113, м. Київ, вул. Туполєва, 19, код 32711330) 123 005, 90 грн заборгованості, 3 499, 77 грн пені та 2 530, 12 грн судового збору.

3). В іншій частині позовних вимог відмовити.

3. В іншій частині апеляційну скаргу залишити без задоволення.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕТІ Україна» (03113, м. Київ, вул. Туполєва, 19, код 32711330) на користь Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «БК Євробудмонта» (03115, м. Київ, проспект Перемоги, буд. 104, код 34351966) 101, 56 грн витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Видачу наказів доручити господарському суду міста Києва.

6. Копію постанови надіслати сторонам у справі.

7. Матеріали справи повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Рудченко С.Г.

Судді Поляк О.І.

Кропивна Л.В.