Постанова

від 06.06.2012 по справі 16/5007/156/11

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2012 року Справа № 16/5007/156/11

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Василишин А.Р.

судді Юрчук М.І. ,

судді Філіпова Т.Л.

при секретарі Довгалюк О.П.

за участю представників сторін:

позивача: ОСОБА_1 (довіреність № 14\20-39-12 від 30 січня 2012 року)

відповідача: ОСОБА_2 (довіреність б\н від 12 травня 2012 року)

розглянувши апеляційну скаргу відповідача Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю (СТВО) "Еталон-Агро" на рішення господарського суду Житомирської області від 27 лютого 2012 року р. у справі №16/5007/156/11 (суддя Гансецький В.П.)

за позовом Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг"

до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю (СТВО) "Еталон-Агро"

про стягнення в сумі 71 345 грн. 99 коп..

ВСТАНОВИВ :

Державне публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" (надалі -Позивач) звернулося в господарський суд Житомирської області з позовною заявою (а. с. 2-4) до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Еталон-Агро" (надалі -Відповідач), в якій просить стягнути з Відповідача 71 345 грн. 99 коп., з яких: 68 968 грн. 92 коп. основного боргу по сплаті лізингових платежів 1 991 грн. 60 коп. пені, 385 грн. 47 коп. 3 % річних.

20 січня 2012 року Позивач своєю заявою за № 14/145 (а. с. 47-49) збільшив свої позовні вимоги, просив стягнути на свою користь з Відповідача 170 472 грн. 28 коп., з яких 166 903 грн. 89 коп. основного боргу по сплаті лізингових платежів, 2 989 грн. 73 коп. пені та 578 грн. 66 коп. 3 % річних.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 27 лютого 2012 року (а. с.72-74) з підстав, вказаних в цьому рішенні, позов задоволено. Стягнуто з Відповідача на користь Позивача 166 903 грн. 89 коп. основного боргу по сплаті лізингових платежів 2 989 грн. 73 коп. пені. та 578 грн. 66 коп. річних. Сплату судового збору суд поклав на Відповідача.

Не погоджуючись з винесеним рішенням господарського суду першої інстанції Відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Рівненського апеляційного господарського суду (а. с. 89-92), в якій з підстав вказаних у даній апеляційній скарзі, просить рішення господарського суду Житомирської області від 27 лютого 2012 року скасувати та прийняти нове, яким в позові відмовити.

Відповідач подав клопотання про зупинення провадження у справі (а. с. 95-96) у зв'язку з тим, що ухвалою суду Житомирської області порушено провадження по справі № 2/5007//57/12 від 22 травня 2012 року, яка пов'язана з даною справою.

Колегія суду розглянувши подане клопотання Відповідача відхилила його з огляду на наступне. Як вбачається з копії ухвали про порушення провадження у справі № 2/5007/57/12 (а. с. 97), що додане до клопотання Відповідача, господарським судом Житомирської області порушено провадження в даній справі 22 травня 2012 року, тобто після винесення місцевим господарським судом рішення (27 лютого 2012 року). Відповідно, навіть у випадку задоволення позову Відповідача у справі № 2/5007/57/12 дане не буде додатковим доказом в розумінні статті 101 Господарського процесуального кодексу України та не спростує законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення на момент прийняття цього рішення. Водночас, колегія суду наголошує на тому, що у випадку, якщо в судовому рішенні по справі № 2/5007/57/12 буде визнано частково недійсним договір фінансового лізингу, дане буде підставою для звернення Відповідача до суду про перегляд судового рішення по справі № 16/5007/156/11 за нововиявленими обставинами (стаття 114 Господарського процесуального кодексу України).

В судовому засіданні представник Відповідача підтримав доводи, висвітлені в апеляційній скарзі.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу (а. с. 98-100), в якому з підстав, вказаних в цій апеляційній скарзі, просить залишити рішення господарського суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

В судовому засіданні представник Позивача просить залишити рішення місцевого господарського суду без змін, з підстав, вказаних у відзиві.

Розглянувши матеріали та обставини справи, заслухавши пояснення представників Позивача та Відповідача, апеляційну скаргу, відзив на апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції залишити без змін, апеляційну скаргу -без задоволення. При цьому суд апеляційної інстанції виходив з наступного.

Рівненським апеляційним господарським судом встановлено, що відповідно до договору фінансового лізингу № 6-10-408 стз-фл/603 від 26 серпня 2010 року з додатками (надалі -Договір; а. с.10-17;18-20), укладеного між відкритим акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг»(правонаступником якої є Позивач) та Відповідачем, останній отримав у користування за плату комплект обладнання для утримання підсосних свиноматок з поросятами типу СТМ (175х12261,03), загальною вартістю 2 145 680 грн. 25 коп. у тому числі з ПДВ. Дане в свою чергу, підтверджується актом приймання - передачі сільськогосподарської техніки № 1 від 24 вересня 2010 року (а. с.19).

В силу дії пункту 1 Договору, Позивач передав відповідачу у користування на визначений Договором строк предмет лізингу, який набутий ним у власність у постачальника, самостійно обраного Відповідачем, та визначений у додатку до договору "Найменування, кількість, ціна і вартість предмета лізингу", що є специфікацією предмета лізингу, а Відповідач взяв на себе зобов'язання сплачувати за це лізингові платежі на умовах Договору.

В пункті 2.1 Договору визначено, що Позивач на письмове замовлення Відповідача для потреб останнього купує у постачальника предмет лізингу згідно порядку використання коштів Державного бюджету України, що спрямовуються на придбання вітчизняної техніки і обладнання для агропромислового комплексу на умовах фінансового лізингу та заходи за операціями фінансового лізингу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 грудня 2003 року № 1904.

Підпуктом 2.2 Договору сторони обумовили, що строк лізингу відраховується з дати підписання акту приймання-передачі між сторонами (далі-Акт), що укладається у 5 (п'яти) автентичних примірниках.

Водночас згідно пункту 2.3 Договору: постачальник, перелік, кількість, ціна, вартість, строк лізингу, строк передачі і адреси місця передачі предмета лізингу встановлюються додатками до договору «Найменування, кількість, ціна і вартість предмета лізингу»; передача предмета лізингу здійснюється на умовах EXW (місце передачі визначається в додатку) згідно з Міжнародними правилами Інкотермс в редакції 2000 року.

У відповідності до підпункту 3.4.3 Договору, Відповідач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати лізингові платежі відповідно до умов Договору.

В силу дії пукту 4.1 Договору, за користування предметом лізингу Відповідач сплачує Позивачу лізингові платежі, що включають: попередній лізинговий платіж в частині відшкодування вартості предмета лізингу в розмірі 10 (десяти) відсотків його вартості (включаючи ПДВ), на який не нараховується лізинговий платіж в частині одноразової комісії за організацію поставки предмета лізингу; відшкодування вартості предмета лізингу рівними частинами за весь термін лізингу від суми невідшкодованої попереднім платежем вартості предмета лізингу; комісію за супроводження договору в розмірі 7 (семи) відсотків річних (без ПДВ) від невідшкодованої попереднім лізинговим платежем та черговими платежами вартості предмета лізингу, відповідно до законодавства України щодо оподаткування податком на додану вартість; одноразову комісію за організацію поставки предмета лізингу в розмірі 7 (семи) відсотків (без ПДВ) від невідшкодованої попереднім лізинговим платежем вартості предмету лізингу, відповідно до законодавства України щодо оподаткування податком на додану вартість.

Згідно підпункту 4.3 Договору: черговість сплати лізингових платежів в частині відшкодування вартості предмета лізингу та сплати комісії за супроводження договору кратна трьом місяцям; термін сплати кожного лізинговою платежу встановлюється числом дати підписання Акту; перший лізинговий платіж сплачується через три місяці з дати підписання Акту, подальші платежі - через кожні три місяці.

Відповідно до підпункту 4.4 Договору, розмір лізингових платежів, їх складових частин встановлюються додатком до договору "Графік сплати лізингових платежів".

24 вересня 2010 року сторони підписали Акт (а. с. 19), згідно якого Відповідач отримав від Позивача предмет Договору , загальна вартість якого склала 2 145 680 грн. 25 коп..

Крім того, сторони уклали графік сплати лізингових платежів (а. с. 20), в якому передбачили здійснення 28 платежів у відповідності до умов Договору.

Проаналізувавши всі вищеописані докази в сукупності Рівненський апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що за диспозиції пункту 4.3 Договору, з урахуванням Акту та графіку сплати лізингових платежів -перший платіж з урахуванням комісії в сумі 102 762 грн. 75 коп. мав відбутися 24 грудня 2010 року; другий платіж в сумі 101 555 грн. 81 коп. мав відбутися 24 березня 2010 року; третій платіж в сумі 100 348 грн. 86 коп. мав відбутися 24 червня 2011 року і так далі.

З наявних у матеріалах справи доказів (уточненого розрахунку основного боргу (а. с. 47-49); довідок № 14/307 від 10 лютого 2012 року, № 14/416 від 24 лютого 2012 року (а. с. 50,65); акту звірки розрахунків станом на 16 січня 2012 року (а. с. 33); інших матеріалів справи) вбачається, що Відповідач не виконав перед Позивачем своїх договірних зобов'язань, внаслідок чого утворилась заборгованість перед Позивачем в сумі 166 903 грн. 89 коп..

В силу дії часини 1 статті 806 Цивільного кодексу України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" № 723/97-ВР від 16 грудня 1997 року, лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Згідно статті 16 даного України "Про фінансовий лізинг", сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати:

а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу;

б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно;

в) компенсацію відсотків за кредитом;

г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Враховуючи усе вищевказане, Рівненський апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що позовні вимоги Позивача про стягнення з Відповідача 166 903 грн. 89 коп. лізингових платежів за Договором ( що включають у себе комісію за супроводження Договору) є підставними, обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення. Відповідно, колегія суду залишає без змін оскаржуване судове рішення в цій частині.

Крім суми основного боргу, Позивач просив стягнути з Відповідача пеню та річні.

Відповідно до частини 3 статті 549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, зокрема, сплата неустойки (штраф, пеня).

Частиною 1 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до частини 1 статті 624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Згідно із статтею 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконання частини зобов'язання, або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюється у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачений законом або договором.

Підпунктом 7.1 Договору, сторони визначили, що за порушення строків сплати лізингових платежів лізингоодержувач за кожний календарний день прострочення від несплаченої суми сплачує лізингодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня.

Згідно розрахунків пені (а. с. 9; 28) Позивач просив суд стягнути з Відповідача пеню за період з 25 грудня 2011 року по 17 січня 2012 року та за період з 25 вересня 2011 року по 1 грудня 2011 року в загальному розмірі 2 989 грн. 73 коп..

Колегія суду перевіривши даний розрахунок погоджується з його вірністю.

Відповідно, апеляційний господарський суд залишає без змін судове рішення суду першої інстанції в цій частині.

В силу дії статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунків річних (а. с. 9; 28) Позивач просив суд стягнути з відповідача три проценти річних за період з 25 вересня 2011 року по 1 грудня 2011 року та за період з 25 грудня 2011 року по 17 січня 2012 року в загальній сумі 578 грн. 66 коп..

Суд перевіривши цей розрахунок погоджується з його вірністю.

З урахуванням усього вищевказаного, колегія суду залишає без змін оспорювань судове рішення в цій частині.

Залишаючи без змін оспорювань судове рішення колегія суду не бере до уваги поданий суду додатковий договір (а. с. 59) та заперечення щодо нього, оскільки примірник цього договору що направлявся Відповідачу і наявний у матеріалах справи не підписаний самим Позивачем, тож суд критично оцінює доводи щодо проведення змін за цим додатковим договором, враховуючи відсутність доказів виявлення волі на його підписання зі сторони самого Позивача.

Водночас, колегія суду констатує той факт, що Позивач є правонаступником прав і обов'язків Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна компанія «Украгролізинг». Відповідно, Позивач є належним позивачем у даній справі.

Щодо заперечень Відповідача щодо збільшення Позивачем розміру позовних вимог то суд відхиляє їх з огляду на те, що: заява (а. с. 26-27) подана до початку розгляду справи по суті (без порушення приписів частини 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України); до заяви додано належні докази направлення Відповідачу копії заяви про збільшення позовних вимог (а. с. 29-30); збільшення розміру позовних вимог оплачено судовим збором (а. с. 32).

Інші доводи та заперечення Відповідача є безпідставними, спростовуються усім вищевказаним у даній судовій постанові, і до уваги Рівненським апеляційним господарським судом не беруться.

Враховуючи усе вищевказане колегія апеляційного господарського суду залишає оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Житомирської області від 27.02.12 р. у справі №16/5007/156/11 залишити без змін, апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю (СТВО) "Еталон-Агро" - без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

3. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

4. Справу № 16/5007/156/11 повернути на адресу господарського суду Житомирської області.

Головуючий суддя Василишин А.Р.

Суддя Юрчук М.І.

Суддя Філіпова Т.Л.