Постанова

від 04.09.2008 по справі 28/368-07

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ

04.09.2008

року                                                                                  

Справа № 28/368-07 

Дніпропетровський апеляційний

господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого                    Виноградник О.М. (

доповідач)

суддів:             Джихур О.В., Науменко І.М. (зміни

у складі колегії суддів на підставі розпорядження від 03.09.2008р. № 482)

при секретарі: Лозовський

К.І.

за участю представників сторін: 

позивача -ОСОБА_4, директор,

довідка ЕДРПОУНОМЕР_2 від 11.03.2005р.;

позивача -ОСОБА_1, довіреність №

б/н  від 02.09.08;

скаржника -ОСОБА_2, довіреність №

б/н  від 01.07.08,  ;

скаржника

-ОСОБА_3, довідка ЄДРПОУ серії НОМЕР_1 від 14.11.2005р.;

розглянувши у відкритому судовому

засіданні          апеляційну скаргу приватного

підприємця ОСОБА_3, м.Дніпропетровськ

на рішення господарського суду

Дніпропетровської області від 17.07.2008 року                                   

у справі № 28/368-07                            

за позовом   приватного підприємства “АвантажІнвест”,

м.Дніпропетровськ

до  приватного підприємця ОСОБА_3,

м.Дніпропетровськ

про  стягнення 40 414 грн. 80 коп.

та за зустрічним позовом

приватного підприємця ОСОБА_3, м.Дніпропетровськ

до  приватного підприємства “АвантажІнвест”,

м.Дніпропетровськ

про

визнання договору недійсним

          В судовому засіданні 02.09.2008р.

було оголошено перерву до 04.09.2008р. (ст.77 ГПК України).

          За клопотанням позивача розгляд справи

здійснюється за допомогою засобів технічної фіксації судового процесу на диск

CD-R № 5154129LA38408.

          За згодою представників сторін,

присутніх в судовому засіданні, було проголошено вступну та резолютивну частину

постанови (ст.ст.85, 99, 105 ГПК України).                                                                                           

ВСТАНОВИВ:

          Рішенням господарського суду

Дніпропетровської області від 17.07.2008р. (суддя Манько Г.В.) по справі №

28/368-07 за позовом приватного підприємства “АвантажІнвест”, м.Дніпропетровськ

(далі -ПП “АвантажІнвест”) до приватного підприємця ОСОБА_3, м.Дніпропетровськ

(далі -ПП ОСОБА_3.) про стягнення 40 414,80 грн. та за зустрічним позовом

приватного підприємця ОСОБА_3, м.Дніпропетровськ  до приватного підприємства “АвантажІнвест”,

м.Дніпропетровськ про визнання договору недійсним первісний позов було

задоволено частково; стягнено з ПП ОСОБА_3. на користь ПП “АвантажІнвест” 30

000 грн. заборгованості, 300 грн. витрат по держмиту, 87 грн. 59 коп. витрат на

інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; провадження по справі щодо

стягнення пені та суми боргу з урахуванням індексу інфляції -залишено без

розгляду; в задоволенні зустрічного позову було відмовлено.

          Рішення господарського суду

Дніпропетровської області мотивовано в частині стягнення заборгованості

-неналежним виконанням відповідачем своїх договірних зобов'язань по повній та

своєчасній оплаті за надані послуги, в частині залишення без розгляду позовних

вимог по стягненню пені та інфляційних втрат -ненаданням позивачем без поважних

причин доказів, підтверджуючих дату виникнення обов'язків у відповідача по

повній та своєчасній оплаті; в задоволенні зустрічного позову відмовлено.

          Не погодившись з вищезазначеним

судовим рішенням, його оскаржує в апеляційному порядку відповідач по справі -ПП

ОСОБА_3., посилається на порушення господарським судом при прийнятті

оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, на неповне

з'ясування обставин справи, що призвело до прийняття рішення, яке суперечить

чинному законодавству, зокрема:

          - господарським судом були грубо

порушені норми процесуального права, оскільки при відмові в зустрічному позові

не було наведене будь-яке правове обґрунтування та підстави відмови в позові;

          - господарським судом не були

прийняті до уваги докази відповідача, що залучені до матеріалів справи, згідно

яких договір не міг бути укладений 03.01.2006р., оскільки відповідач був

відсутній на території України в цей час, а печатка, якою скріплений договір

була виготовлена лише 28.11.2006р.; 

          - також господарський суд посилається

на акт приймання-здачі документів, який, на думку відповідача, взагалі не є

документом, оскільки не містить дати документу -одного з основних реквізитів, а

також з його змісту взагалі не вбачається виконання будь-яких робіт, надання

послуг позивачем.

          У відзиві на апеляційну скаргу

позивач по справі -ПП “АвантажІнвест” проти задоволення апеляційної скарги

заперечує, посилаючись на відповідність оскаржуваного судового рішення вимогам

чинного законодавства, фактичним обставинам та матеріалам справи.

          Перевіривши законність та

обґрунтованість рішення господарського суду, дослідивши та проаналізувавши

матеріали справи, вислухав пояснення представників сторін, перевіривши доводи

апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення слід

скасувати на підставі п.п.3, 4 ч.1 ст.104 ГПК України, виходячи з наступних

підстав.

03.01.2006р.

між суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_3, м.Дніпропетровськ

(“експедитор” за договором, відповідач, скаржник по справі) та приватним

підприємством “АвантажІнвест” (“консультант” за договором, позивач по справі)

було укладено договір № 2-к на інформаційно-довідкове обслуговування (а.с.7,

т.1). Відповідно до п.1 договору “експедитор” доручає, а “консультант” приймає

на себе зобов'язання по наданню інформаційного, консультаційно-довідкового

обслуговування з питань податків та бухгалтерського обліку, ведення цього

обліку з метою сплати податків протягом 2006 року, а “експедитор”

зобов'язується сплатити “консультанту” надані послуги.

Пунктом 2 договору № 2-к сторони

передбачили, що факт надання послуг оформлюється актом здачі-приймання

документів по закінченню календарного року, який підписується

уповноваженими представниками сторін та який підтверджує факт виконання

“консультантом” своїх договірних зобов'язань. Сума послуг становить 2500 грн. в

місяць (п.3 договору). Пунктом 4 договору № 2-к сторони передбачили, що оплата

послуг здійснюється протягом 10 робочих днів з дати підписання акту

здачі-приймання документів шляхом перерахування грошових коштів на поточний

рахунок “консультанта”.

Пунктом 5 договору № 2-к сторони

визначили перелік послуг, які надаються “консультантом” в межах договору № 2-к.

Пунктом 9 договору № 2-к сторони

передбачили, що у випадку несвоєчасної оплати “експедитор” сплачує

“консультанту” пеню в розмірі 0,3% від суми недоплати за кожен день

прострочення. Сторони у п.11 договору визначили, що договір діє протягом 12

місяців, тобто по 03.01.2007р. Крім цього, п.17 договору сторони передбачили

можливість подальшого продовження дії договору -якщо протягом строку,

встановленого п.11 договору, договірні зобов'язання сторін не будуть виконані,

то дія договору продовжується до виконання сторонами взаємних зобов'язань. 

З матеріалів справи, пояснень

представників сторін вбачається, що договір № 2-к було підписано обома

сторонами та скріплено печатками. Факт підписання відповідачем договору № 2-к

також підтверджується висновком № 3471/02 від 28.05.2008р. Одеського

науково-дослідного інституту судових експертиз (а.с.21-24, т.2). Факт наявності

на договорі № 2-к печатки, яка належить відповідачеві підтверджується висновком

судово-технічної експертизи № 9347/9348 від 12.12.2007р. Харківського НДІ

судових експертиз (а.с.94-96, т.1).

В якості акту приймання-передачі

документів, складеного у відповідності до п.2 договору № 2-к позивач

посилається на перелік без дати, який підтверджує приймання-передачу документів

по ПП ОСОБА_3 за 2005-2006 роки (а.с.8, т.1) між ОСОБА_4. та ОСОБА_3. Будь-які

інші докази, підтверджуючи факт підписання до договору № 2-к сторонами саме

акту приймання-передачі у відповідності до п.2 зазначеного договору, відсутні в

матеріалах справи, не надавались судам обох інстанцій при розгляді справи

згідно зі ст.ст.32, 33, 36 ГПК України. 

Даючи правову оцінку наданим

доказам у відповідності до ст..43 ГПК України, зокрема, переліку документів за

2005-2006 роки (а.с.8, т.1) слід зазначити, що: по-перше, вказаний перелік не

містить дати підписання та посилання на договір № 2-к, будь-якими іншими

доказами в розумінні ст..32, 36 ГП України, матеріалами справи не

підтверджується факт підписання акту приймання-передачі саме в межах та по

договору № 2-к, а також в період його дії; по-друге, вказаний перелік не

засвідчений печатками обох сторін, а саме, приватним підприємством

“АвантажІнвест”, а зі змісту переліку не вбачається, що саме документи передані

СПД ОСОБА_3. саме директором ПП “АвантажІнвест” ОСОБА_4., відсутні будь-які

посилання на факт передачі документів саме підприємством позивача, а не

фізичною особою ОСОБА_4, тоді як відповідач стверджує, що остання надавала йому

послуги бухгалтерського обліку, як фізична особа; по-третє, перелік документів

(а.с.8, 69, т.1) складений за 2005-2006 роки, тоді як правовідносини сторін за

договором виникли лише з 03.01.2006р., а відомостей саме за який період 2005

року передаються прибутково-видаткові документи по місяцям перелік не містить,

тому не приймаються доводи позивача щодо строків подачі звітності за 2005 рік;

крім, цього зміст переліку (а.с.8, 69, т.1) не відповідає змісту переліку

послуг, які зобов'язано було виконати ПП “АвантажІнвест” згідно з п.5 договору

№ 2-к, зокрема, послуги по своєчасній оплаті податків та зборів, тоді як

ні перелік (а.с.8, 69, т.1) таких, а крім цього, ні п.4 договору № 2-к не

містять чіткої регламентації переліку, саме які документи повинні бути передані

позивачем відповідачеві; також, вказаний перелік (а.с.8, 69, т.1) взагалі не

визначений сторонами як “акт”. 

Отже, матеріалами справи, наданими

доказами у відповідності до ст..33 ГПК України позивач не довів факт виконання,

надання послуг ПП “АвантажІнвест” м.Дніпропетровськ, підписання між ПП

“АвантажІнвест” та СПД ОСОБА_3. акту приймання-передачі документів за договором

№ 2-к, який є необхідною умовою щодо виникнення у відповідача обов'язку по

оплаті за договором № 2-к.      

Щодо посилання позивача на акт

приймання-передачі від 19.01.2007р. в позовній заяві, то, як зазначив

представник позивача, перелік, який міститься в матеріалах справи на а.с.8, 69,

т.1, то це, на його думку, і є акт приймання-передачі документів від

19.01.2007р. по договору № 2-к.

Згідно

з ч.1 ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші

учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання

належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а

за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до

вимог, що у певних у мовах звичайно ставляться; до виконання господарських

договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України  з урахуванням особливостей, що передбачені

цим Кодексом.

Статтями

525, 526 ЦК України регламентовано, що одностороння відмова від зобов'язання

або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не

встановлено договором або законом; зобов'язання має виконуватися належним

чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів

цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до

звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналізуючи умови договору № 2-к,

його зміст, колегія суддів вважає, що зазначений договір за своєю правовою

природою є договором про надання послуг, який регламентовано главою 63

Цивільного кодексу України.

За договором про надання послуг

одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони

(замовника) надати послугу, яка споживається в процесі

вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник

зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не

встановлено договором.

Відповідно до ст.903 ЦК України

якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний

оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені

договором.

Згідно зі ст.33 ГПК України кожна

сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу

своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено,

що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини

справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними

засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Отже,

виходячи із зазначених норм права, факт надання послуг та передачі документів

повинен бути підтверджений актом приймання-передачі документів, складеним у

відповідності з договором № 2-к між ПП “АвантажІнвест” та СПД ОСОБА_3.

Враховуючи викладене, а також, що

позивачем не доведено належними доказами відповідно до ст.ст.32, 33, 36 ГПК

України факт надання послуг саме в межах договору № 2-к, виникнення обов'язку у

відповідача по оплаті за зазначеним договором, відсутні правові підстави в

задоволенні первісного позову, як в частині стягнення основного боргу, так і в частині

вимог по стягненню суми боргу з урахуванням індексу інфляції, пені, як таких,

що є похідними від вимог про стягнення заборгованості.

Щодо клопотання позивача про

витребування у відповідача книг по формі 10, то зазначене клопотання, на думку

колегії суддів, задоволенню не підлягає, оскільки не спростовує доводи

відповідача про нібито виконання послуг ОСОБА_4, як фізичною особою, а не в

межах договору № 2-к, укладеного між ПП “АвантажІнвест” та СПД ОСОБА_3. Крім

цього, позивачем ніяким чином не обґрунтовано клопотання неможливості подання

додаткових доказів до суду першої інстанції (ч.1 ст.101 ГПК України), не надано

будь-яких доказів в розумінні ст.ст.32, 33, 36 ГПК України, підтверджуючих

поважність причин їх неподання.

Щодо клопотання позивача про виклик

та допит свідків в судове засідання, то зазначене клопотання задоволенню не

підлягає, оскільки Господарським процесуальним кодексом України, зокрема

розділом 5, ст.32 ГПК України, не передбачена участь свідків в господарському

процесі.

Відповідно до ст.60 ГПК України

відповідач 17.08.2007р. звернувся до господарського суду

Дніпропетровської області з зустрічним позовом про визнання договору № 2-к

недійсним (а.с.29-31, т.1). Зазначений зустрічний позов було прийнято

господарським судом Дніпропетровської області до розгляду (ухвала від

20.08.2007р. (а.с.107, т.1)).

Як вбачається із змісту зустрічної

позовної заяви, її прохальної частини, в якості норм матеріального права

відповідач -СПД ОСОБА_3. (позивач за зустрічним позовом) посилався на ч.1

ст.181 Господарського кодексу України, ч.1 ст.208, ч.2 ст.207, ст.ст.229, 230,

236 ЦК України (а.с.31, т.1), посилався на факт укладення договору № 2-к під

впливом обману, помилки, на факт його не підписання.

Висновком судово-технічної

експертизи документів № 9347/9348 від 12.12.2007р. Харківського НДІ судових

експертиз (а.с.94-96, т.1), висновком № 3471/02 від 28.05.2008р. Одеського

науково-дослідного інституту судових експертиз (а.с.21-24, т.2) підтверджується

факт підписання договору № 2-к від 03.01.2006р. безпосередньо ОСОБА_3.,

завірення договору його печаткою. Факт підписання договору № 2-к та

проставлення печатки, яка належить СПД ОСОБА_3. визнано останнім в судовому

засіданні 04.09.2008р. в суді апеляційної інстанції, що підтверджується

доказами технічної фіксації судового процесу.

Відповідно до ст.229 ЦК України

якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне

значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне

значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких

властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість

використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не

має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до п.11 Постанови

Пленуму Верховного Суду України № 3 від 28.04.1978р. (зі змінами та

доповненнями) “Про судову практику в справах про визнання угод недійсними” під

помилкою слід розуміти таке неправильне сприйняття стороною суб'єкта, предмета

та інших істотних умов угоди, що вплинуло на її волевиявлення, за

відсутності якого за обставинами справи можна вважати, що угода не була б

укладена. Матеріали справи не містять доказів, підтверджуючих зазначені

обставини, такі докази не надавались відповідачем згідно зі ст.ст.32, 33, 36

ГПК України в ході розгляду справи в судах обох інстанцій.

Статтею 230 ЦК України передбачено,

що якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо

обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу),

такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона

заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або

якщо вона замовчує їх існування.

Отже, підставою для визнання

правочину недійсним відповідно до ст.230 ЦК України є введення однією стороною

іншої сторони правочину в оману щодо обставин, які мають істотне значення.

Ці обставини визначені в ч.1 ст.229 ЦК України. Обман може полягати в тому, що

сторона неправдиво заперечує наявність обставин, що можуть бути перешкодою для

вчинення правочину, або в тому, що вона замовчує їх існування. Суб'єктивною

ознакою дій сторони, що ввела іншу сторону в оману, є умисел на введення в

оману, оскільки ввести в оману по необережності неможливо. З матеріалів

справи не вбачається, а відповідачем не надано жодного доказу в розумінні

ст.ст.32, 33, 36 ГПК України щодо наявності умислу у позивача на введення в

оману.

За цих обставин правові підстави

для задоволення зустрічного позову щодо визнання недійсним договору № 2-к, саме

з підстав наведених в зустрічній позовній заяві, відсутні. В задоволенні

первісного та зустрічного позову слід відмовити, судові витрати розподілити

відповідно до ч.5 ст.49 ГПК України.

Враховуючи викладене, керуючись

ст.ст.99, 101, 103-105 ГПК України, суд, -  

ПОСТАНОВИВ:

          Апеляційну скаргу суб'єкта

підприємницької діяльності ОСОБА_3, м.Дніпропетровськ -задовольнити.

          Рішення господарського суду

Дніпропетровської області від 17.07.2008р. по справі № 28/368-07 -скасувати.

          В задоволенні первісного позову

-відмовити.

          В задоволенні зустрічного позову

-відмовити.

          Витрати по справі покласти на

позивача, відповідача.

Головуючий                                                                                                   

О.М. Виноградник

Судді                                                                                                              

О.В. Джихур

І.М.Науменко

Дата

виготовлення в повному обсязі 05.09.2008.