Ухвала

від 31.05.2012 по справі 2270/14608/11

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2270/14608/11

Головуючий у 1-й інстанції: Тарновецький І.І.

Суддя-доповідач: Білоус О.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2012 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Білоуса О.В.

суддів: Мельник-Томенко Ж. М. Залімського І. Г.

при секретарі: Лукашик М.О.

за участю представників сторін:

позивача: Юрченка О.О.

відповідача: Калужської Н.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ротис Ізол" на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 01 лютого 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ротис Ізол" до Красилівської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень , -

В С Т А Н О В И В :

ТОВ "Ротис Ізол" звернулося до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Старокостянтинівської ОДПІ про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000512300 та № 0000522300 від 07 червня 2011 року. Позовні вимоги мотивовано тим, що Старокостянтинівською ОДПІ проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Ротис Ізол» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 р. по 31.12.2010 р. За результатами перевірки складено акт № 0579/231/32170285 від 23.05.2011 року. На підставі акту перевірки податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 07.06.2011 року № 0000512300 про сплату грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 206 110,00 грн. та застосування штрафної (фінансової) санкції в сумі 51 528,00 грн. та податкове повідомлення-рішення від 07.06.2011 року № 0000522300 про сплату грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 196 686,00 грн. та застосування штрафної (фінансової) санкції в сумі 49 172,00 грн. Вважаючи висновки податкового органу безпідставними, а рішення - неправомірним, просили визнати податкові повідомлення-рішення протиправними та скасувати.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 01.02.2012 року у задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 01.02.2012 року, та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити, посилаючись при цьому на неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи та порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

В судовому засіданні апеляційним судом в порядку ст. 55 КАС України було замінено первісного відповідача - Старокостянтинівську ОДПІ на належного відповідача - правонаступника Красилівську МДПІ.

В судовому засіданні представник позивача (апелянта) апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі за обставин, викладених у ній, просив постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 01.02.2012 року скасувати, а позов - задовольнити, дав пояснення, аналогічні доводам, викладеним в апеляційній скарзі.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційну скаргу не визнав у повному обсязі, проти її задоволення заперечив, вважаючи рішення суду першої інстанції законним, обґрунтованим і таким, що відповідає фактичним обставинам справи. Крім того, дав пояснення по суті апеляційної скарги, аналогічні викладеним в письмових запереченнях, що приєднані до матеріалів справи. Просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Частиною 3 статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. При цьому в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС).

Частиною 1 ст. 195 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ТОВ «Ротис Ізол», ідентифікаційний код 32170285, зареєстроване виконавчим комітетом Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області 16.05.2003 року за №10006364489 (т. 1 а.с. 212-213) та являється платником ПДВ (т.1 а.с. 214).

Податковим органом проведено позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Ротис Ізол» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2008 р. по 31.12.2010 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 р. по 30.12.2010 р., за результатами якої відповідачем складено акт перевірки № 0579/231/32170285 від 23.05.2011 року (т.1 а.с. 19-99). На підставі акту перевірки Старокостянтинівською ОДПІ 07.06.2011 року прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000512300 та № 0000522300 (т.1 а.с. 9-10).

Податкові повідомлення-рішення від 07.06.2011 року базуються на викладених в акті перевірки № 0579/231/32170285 від 23.05.2011 року, висновках відповідача щодо порушення позивачем вимог п.1.22 ст. 1, пп. 4.1.1, пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п. 5.1, пп. 5.2.1, п. 5.2 абз. 4 пп. 5.3.9 п.5.3, пп. 5.6.1 п. 5.6 пп. 5.7.1 п. 5.7 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 283/97 - ВР від 22.05.1997 року із змінами та доповненнями, в результаті чого за період з 01.01.2008 р. по 31.12.2010 р. встановлено заниження податку на прибуток всього в сумі 220460 грн.; п.п 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 пп. 7.3.1 п. 7.3 пп. 7.2.1, пп. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97 ВР із змінами та доповненнями, в результаті чого за період з 01.01.2008 року по 31.12.2010 р. встановлено заниження податку на додану вартість всього в сумі 196686 грн., ; п. 19.2б ст.. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 року № 889-IV ТОВ «Ротис Ізол» не подав в податкову інспекцію податковий розрахунок за формою 1-ДФ за ІІ- IV квартали 2010 року. Пп. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8, абз. а) п. 19.2 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 року № 889-IV із змінами та доповненнями, посадові особи ТОВ «Ротис Ізол» при виплаті доходів (заробітної плати) платіжні доручення на перерахування податку з доходів фізичних осіб в установи банків не подавали або подавали не на всю суму податку, в результаті чого станом на 31.12.2010 року заборгованість по податку з доходів фізичних осіб становить 4569,79 грн. Станом на 01.01.2011 р. сума заборгованості по заробітній платі становить 33074,68 грн. Також перевіркою встановлено порушення ст.. 15 Декрету КМУ «Про місцеві податки та збори» № 56-93 від 20.05.1995 року зі змінами та доповненнями, п. 2.4 та 2.5 Інструкції зі статистики кількості працівників, затвердженого наказом Державного комітету статистики України від 28.09.2005 року № 286, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 30.11.2005 року за № 1422-11722 та п. 2 Рішення №5 28 сесії Старокостянтинівської Міської Ради від 29.12.2005 року, в результаті чого занижено нарахування комунального податку на суму 45, 90 грн. в тому числі: за ІІІ квартал 2010 року на суму 35.70 грн.; за IV квартал 2010 року на суму 10.20 коп. В ході проведення перевірки вилучено копії фінансово-господарських документів, які свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків та зборів (обов'язкових платежів) відповідно до пп.20.1.2 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ, що оформлено описом копій документів, які вилучені із справ, від 13.05.2011 року № 23 (т.1 а.с. 124-128).

Судом першої інстанції встановлено, що посадовими особами відповідача виявлено заниження нарахування доходу від продажу товарів (робіт, послуг) у сумі 462971 грн. від реалізованих та попередньої оплати за товари (роботи, послуги) в період з 01.01.2008 по 31.12.2010 рік. Порушення підтверджується деклараціями на прибуток за зазначений період, оборотно-сальдовими відомостями по рахунку 361 "Розрахунки з покупцями" за період з 01.01.2008 по 31.12.2010 року, накладними на відпуск ТМЦ, актами виконаних робіт, податковими накладними, додатком до довідки про загальну інформацію - Реєстри кореспонденції рахунків бухгалтерського обліку та показників валових витрат.

За результатами перевірки встановлено, що ТОВ „Ротис Ізол" не віднесено до валового доходу в декларацію з податку на прибуток протерміновану кредиторську заборгованість 389086 грн. в тому числі: III квартал 2008 року у сумі 23794 грн. перед ПП "Електромеханіка", II квартал 2009 року у сумі 12042 грн. перед ДОКПІ "Агропроекттехбуд", IV квартал 2009 року у сумі 353250 грн. перед ПП "Кайман". Станом на 31.12.2010 року дана заборгованість рахується по рахунку 631 „Розрахунки з постачальниками" (Опис копій документів, які вилучені із справ, від 13.05.2011 року № 23 (додаток до акта перевірки) номер за порядком 45 оборотно-сальдова відомість по рахунку 631 Контрагенти (за грудень 2010 року).

Вирішуючи по суті існуючий спір, суд першої інстанції виходив із того, що відповідно до п.п. 5.2.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (далі Закон України) до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку ( п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 2 Закону України).

Перевіркою було встановлено, що до складу валових витрат (рядок 04.10 декларації з податку на прибуток за 9 міс. 2009р.) неправомірно, без жодного підтверджуючого документа включено витрати на проведення поліпшення основних фондів, чим порушено пп.5.2.10 п. 5.2 ст 5 пп.8.7.1 п.8.7 ст.8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №283/97-ВР від 22.05.1997 із змінами та доповненнями. Акти виконаних робіт, про що зазначає платник в запереченні, для перевірки не надані і перевіркою не виявлені.

Відповідно до п.п. 5.2.10 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №283/97-ВР від 22.05.1997 із змінами та доповненнями - до складу валових витрат включається: суми витрат, пов'язаних з поліпшенням основних фондів у межах, встановлених пп.8.7.1 цього Закону, та суми перевищення балансової вартості основних фондів та нематеріальних активів над вартістю їх продажу визначені у порядку, встановленому статтею 8 цього Закону.

Згідно п.п. 8.7.1 п.8.7 ст.8 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", платники податку мають право протягом звітного періоду віднести до валових витрат будь-які витрати, пов'язані з поліпшенням основних фондів, що підлягають амортизації, у тому числі витрати на поліпшення орендованих основних фондів, у сумі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду.

Матеріалами перевірки встановлено та підтверджено заниження задекларованих показників у рядку 04.13 Декларацій "Інші витрати, крім визначених у 04.1-04.12" у сумі 150832 грн., в результаті невірного обрахування валових витрат. Відповідні дані підтверджуються деклараціями з податку на прибуток за період з 01.01.2008 по 31.12.2010 року, додатком до довідки про загальну інформацію - Реєстри кореспонденції рахунків бухгалтерського обліку та показників валових витрат.

Відповідно до первинних бухгалтерських документів, перевіркою встановлено заниження задекларованих позивачем показників у поданих деклараціях з податку на додану вартість всього на суму 12930 грн., в тому числі: заниження в сумі 131731 грн., в т. ч.: за червень 2008 року в сумі 854 грн., за жовтень 2009 року в сумі 4182 грн., за грудень 2009 року в сумі 10436 грн., за січень 2010 року в сумі 2750 грн., за лютий 2010 року в сумі 28478 грн., за березень 2010 року в сумі 13042 грн., за квітень 2010 року в сумі 333 грн., за травень 2010 року в сумі 28754 грн., за червень 2010 року в сумі 9522 грн., за липень 2010 року в сумі 8304 грн., за серпень 2010 року в сумі 13500 грн., за вересень 2010 року в сумі 9938 грн., за листопад 2010 року в сумі 783 грн., за грудень 2010 року в сумі 855 грн.; завищення в сумі 2411 грн., в т. ч.: липень 2008 року у сумі 854 грн., листопад 2008 року в сумі 531 грн., листопад 2009 року в сумі 39 грн., жовтень 2010 року в сумі 987 грн.

На порушення п. п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.97 р. № 168/97 ВР (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) (Закон про ПДВ) та п. 3.4 розділу 3 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.97 р. № 166 (у редакції наказу від 15.06.2005 року № 213), зареєстрованого в Мін'юсті України 30.06.2005 року за № 702/10982, ТОВ "Ротис Ізол" за період з 01.01.2008 р. по 31.12.2010 р. занижено нарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі ПДВ 129320 грн. від реалізації продукції, товарів (робіт, послуг) та попередньої оплати за товари (роботи, послуги).

Відповідно до підпункту 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону про ПДВ сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону про ПДВ датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку. Зазначене порушення підтверджується деклараціями з податку на додану вартість за період з 01.01.2008 по 31.12.2010 року, оборотно-сальдовими відомостями, реєстрами виданих податкових накладних, накладними на відпуск ТМЦ, актами виконаних робіт, податковими накладними.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем правомірно та обґрунтовано встановлено порушення позивачем вимог Законів України "Про оподаткування прибутку підприємств" та "Про податок на додану вартість", законно винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення (на підставі, у межах повноважень та у спосіб що передбачені Конституцією та законами України) та в межах компетенції Старокостянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції, підстав для їх скасування судом не встановлено, а тому позовні вимоги є необґрунтованими, не відповідають обставинам справи та вимогам чинного законодавства, в зв'язку з чим не підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи, а тому колегією суддів відхиляються, оскільки не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийнята постанова відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних підстав.

На підставі наведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, щодо відмови у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ротис Ізол", - залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 01 лютого 2012 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 05 червня 2012 року .

Головуючий Білоус О.В.

Судді Мельник-Томенко Ж. М.

Залімський І. Г.