Постанова

від 13.12.2011 по справі 2а-10999/11/0170/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 грудня 2011 р. (12:51) Справа №2а-10999/11/0170/19

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі

головуючого судді Кузнякової С.Ю.,

за участі секретаря судового засідання Устінової І.В.,

представника позивача Данилової Т.І.,

представника відповідача Фазилової Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

,

за позовом Виконавчого комітету Красногвардійської селищної ради

до Управління Пенсійного фонду України в Красногвардійському районі АР Крим

про визнання недійсним та скасування рішення.

Обставини справи: Виконавчий комітет Красногвардійської селищної ради звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом про визнання недійсним та скасування рішення Управління Пенсійного фонду України в Красногвардійському районі АР Крим "Про застосування фінансових санкцій за приховування (заниження) страхувальником сум заробітної плати (виплат, доходу), на які нараховуються страхові внески" № 347 від 22.08.2011 року щодо нарахування фінансових санкцій у розмірі 60059,38 грн.

Позовні вимоги ґрунтуються на Законі України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та мотивовані тим, що відповідачем під час перевірки помилково зроблений висновок про приховування з боку позивача доходів, оскільки останнім були сплачені обов'язкові платежі зі сплати страхових внесків, тому підстав, на думку позивача, для застосування фінансових санкцій за оскаржуваним рішенням у позивача не було.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала у повному обсязі з підстав, зазначених у позові, та просила їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, надавши письмові заперечення, просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Розглянув матеріали справи, дослідив докази, надані сторонами, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

16.05.2011 року Управлінням Пенсійного фонду України в Красногвардійському районі АР Крим проведена планова перевірка Красногвардійської селищної ради, ЄДРПОУ 04368702, Виконавчого комітету Красногвардійської селищної ради, ЄДРПОУ 26331585, з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахування страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за період з 01.06.2005 р. по 31.12.2010 р. та повноти та своєчасності перерахування авансових платежів у вигляді сум страхових внесків за період з 01.06.2005 р. по 31.05.2010 р., достовірності відомостей, що надаються до системи персоніфікованого обліку відомостей за період з 01.01.2005 р. по 31.12.2010 р., за результатами якої був складений акт № 19-ю від 16.05.2011 року.

За результатами перевірки складений Акт № 19-ю від 16.05.2011р., відповідно до висновків якого встановлено порушення п.1 ст.19 та п. 2 ст.20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.03р., а саме: збільшено фонд оплати праці - у сумі 60059,38 грн.; збільшено страхові внески в загальній сумі - 21140,90 грн. в тому числі: страхові внески за ставкою 33,2% в сумі - 19939,71 грн., страхові внески за ставкою 2% в сумі - 1201,19 грн.; зменшено фонд оплати праці - 3879,46 грн.; зменшено страхові внески в загальній сумі - 1365,57 грн. в тому числі: страхові внески за ставкою 33,2% в сумі - 1287,98 грн., страхові внески за ставкою 2% в сумі - 77,59 грн.; донараховано страхові внески за осіб, які отримують допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років за 2005 рік - 36,77 грн. (а. с. 9).

На підставі акту перевірки від 16.05.2011 року Управління Пенсійного фонду України в Красногвардійському районі АР Крим винесло рішення про застосування фінансових санкцій за приховування (зменшення) страхувальником сум заробітної плати (виплат, доходу), на які нараховуються страхові внески № 347 від 22.08.2011 року на суму 60059,38 грн. (а.с. 13).

Принципи, основи та механізм функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування визначені в Законі України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003р. № 1058-IV, в редакції до 01.01.2011р. (далі - Закон № 1058) .

Згідно ст. 1 Закону № 1058 страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло раніше; кошти, сплачені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до цього Закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону виключно цим Законом визначаються порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, а також стягнення заборгованості за цими внесками.

Згідно п. 6 ч. 2 ст. 17 Закону, страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати й сплачувати в установлені строки й у повному обсязі страхові внески.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 19 Закону передбачено, що страхові внески до солідарної системи нараховуються для роботодавця - на суми фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників, що включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України "Про оплату праці", виплату винагород фізичним особам за виконання робіт (послуг) за угодами цивільно-правового характеру, що підлягають обкладенню податком на доходи фізичних осіб, а також на суми оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності, яка здійснюється за рахунок коштів роботодавця, та допомоги по тимчасовій непрацездатності.

Відповідно до п.2 ст. 20 Закону 2. обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5 - 7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Відповідно до Акту № 19-ю від 16.05.2011р. позивачем збільшено фонд оплати праці - у сумі 60059,38 грн.; встановлено відхилення страхових внесків в загальній сумі 19939,71 грн.

У судовому засіданні представник позивача пояснив, що розбіжності, виявлені в ході перевірки, виниклі внаслідок помилок, допущених головних бухгалтером при складанні звітів. На суму заробітної плати у грудні 2007р., квітні, липні, жовтні, грудні 2008р. в повному обсязі нараховані страхові внески, які своєчасно сплачувались до Пенсійного фонду.

В матеріалах справи є платіжні доручення за грудень 2007р., квітень, липень, жовтень, грудень 2008р., відповідно до яких позивачем здійснена сплата страхових внесків на загальну суму 21071,29 грн.

Досліджені судом документи свідчать про те, що допущена позивачем помилка в наданих до відповідача розрахунках страхових внесків не спричинила буд-яких наслідків щодо своєчасності та повноти виконання ним свого обов'язку по сплаті страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. Навпаки, позивач за відповідний період мав переплату до Пенсійного форду по таких страхових внесках, про що свідчать залучені до матеріалів справи копії платіжних доручень.

Крім того, порушень з боку позивача щодо подання відомостей до системи персоніфікованого обліку відповідачем виявлено не було. Таким чином, вина позивача полягає лише в припущенні помилки при складанні звітності, в той час, як поняття приховання (заниження) суми заробітної плати (витрат, доходу), на які нараховуються страхові внески, не є тотожнім поняттю методологічної (арифметичної) помилки чи описки,допущеної страхувальником.

За зазначених обставин, з урахуванням сплати страхових внесків, відсутності порушень про подання відомостей до системи персоніфікованого обліку, суд приходить до висновку про відсутність приховування (заниження) позивачем суми заробітної плати (виплат, доходу) в розмірі 60059,38 грн., на які нараховуються страхові внески, оскільки факт невідображення у звітності виплат не може розцінюватися як приховування (заниження) суми заробітної плати (виплат, доходу), на які нараховуються страхові внескі.

Пунктом 3 ч. 9 ст. 106 Закону передбачено, що за приховування (заниження) страхувальником суми заробітної плати (виплат, доходу), на які нараховуються страхові внески, накладається штраф у розмірі всієї суми прихованої (заниженої) заробітної плати (виплат, доходу), а в разі повторного протягом року такого порушення - штраф у триразовому розмірі суми прихованої (заниженої) заробітної плати (виплат, доходу).

Крім того, суд зазначає, що Управлінням Пенсійного фонду України в Красногвардійському районі АР Крим на підставі п. 3 ч. 9 ст. 106 Закону України № 1058 "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" відносно відповідача 22.08.2011р. прийняте рішення № 247 про застосування фінансових санкцій в розмірі 2619,42 та нарахування пені 60059,38 (а.с. 13).

01.01.2011р. набрав чинності Закон України від 08.07.2010 р. № 2464 "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", в зв'язку норма п. 2 ч. 9 ст. 106 Закону № 1058 втратила чинність.

Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Як випливає з Рішення Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року № 1/99-рп, частину першу статті 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Відповідно, правомірність поведінки особи, зокрема, дотримання нею норм законодавства про сплату обов'язкових страхових внесків, слід визначати із застосуванням законодавства, яке діяло на момент вчинення відповідних дій або бездіяльності такої особи.

В свою чергу, заходи відповідальності, які можуть бути застосовані до особи-порушника слід визначати на підставі законодавства, яке є чинним на момент виявлення та застосування відповідних санкцій.

Виходячи з викладеного, якщо певне діяння було правопорушенням на момент його вчинення і за таке діяння до особи було застосовано заходи відповідальності, передбачені чинним на той час нормативним актом, відповідні санкції підлягають стягненню з особи і після втрати чинності нормативним актом, що визначав зміст відповідальності.

Рішення № 347 про застосування штрафу та нарахування пені було прийняте 08.11.2011р., тобто у той час, коли пункт 3 ч. 9 ст. 106 Закону України № 1058 втратив чинність у зв'язку із набранням законної сили Законом України № 2464 від 08.07.2010 р. "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування". Рішення відповідача не містить посилання на будь-яку іншу норму права.

Пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 2464 від 08.07.2010 р. "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" передбачено, що на період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

Дія вказаної норми Перехідних положень поширюється і на сплату внесків із загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, оскільки відповідно до ст.ст. 1, 4, 6 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування № 16 від 14.01.1998 р. Пенсійний фонд України відноситься до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Так, відповідно до ст. 4 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування № 16 від 14.01.1998 р. (далі Основ) залежно від страхового випадку є такі види загальнообов'язкового державного соціального страхування: пенсійне страхування; страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням; медичне страхування; страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності; страхування на випадок безробіття; інші види страхування, передбачені законами України.

Згідно ч. 1 ст. 14 Основ страхові фонди є органами, які здійснюють керівництво та управління окремими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, провадять акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечують фінансування виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням та здійснюють інші функції згідно з затвердженими статутами.

Відповідно до ст. 6 Основ страховиками є цільові страхові фонди з: пенсійного страхування; медичного страхування; страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням; страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань; страхування на випадок безробіття.

До 01.01.2011р., тобто до набрання чинності Законом України № 2464 від 08.07.2010 р. "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", відповідальність за приховування (заниження) страхувальником суми заробітної плати (виплат, доходу), на які нараховуються страхові внески та порядок її застосування регулювалися статтею 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Стаття 106 цього Закону втратила чинність із 01.01.2011р.

Відповідно, з 01.01.2011р. втратили чинність норми, які визначали склад правопорушення і розміри відповідальності в галузі приховування (заниження) страхувальником суми заробітної плати (виплат, доходу), на які нараховуються страхові внески.

Виходячи зі змісту пункту 7 Перехідних положень Закону України № 2464 від 08.07.2010 р. "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", органи пенсійного фонду зберегли повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом, тобто в тому числі повноваження, передбачені статтею 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Відтак, органи пенсійного фонду можуть стягувати ті недоїмки, штрафи та пеню, які виникли до 01.01.2011р. Механізм стягнення цих сум відповідає змісту статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та застосовується з посиланням на пункт 7 Перехідних положень Закону України № 2464 від 08.07.2010 р. "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

Проте, органи пенсійного фонду з 01.01.2011 р. не вправі за порушення, вчинені до 01.01.2011р., нараховувати штрафи та пені, визначені статтею 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки передбачені відповідними нормами склади правопорушень та санкції втратили чинність, і їх застосування з 01.01.2011 р. суперечить статті 58 Конституції України, не зважаючи на зміст пункту 7 Перехідних положень Закону України № 2464 від 08.07.2010 р. "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

Застосування позивачем при винесенні рішення № 347 від 22.08.2011р. недіючої норми права суперечить засадам верховенства права, що передбачає, в першу чергу, суворе дотримання суб'єктами владних повноважень вимог чинного законодавства під час виконання останніми владних управлінських функцій при реалізації публічно-правового інтересу.

Дискреційні повноваження органів державної влади та спосіб їх здійснення повинні полягати виключно в межах принципу законності із застосуванням правових норм, що мають законну силу під час притягнення до відповідальності юридичних та фізичних осіб за вчинене правопорушення. Недотримання цього принципу призводить до негативних наслідків у вигляді руйнування правових підвалин функціонування механізму органів державної влади як окремих ланок у системі останньої, зокрема у даному випадку - сфери загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.

Отже, Управління Пенсійного Фонду України в Красногвардійському районі АР Крим при застосуванні штрафу до відповідача винесло рішення № 347 на підставі п. 3 ч. 9 ст. 106 Закону України № 1058, який було виключено з 01.01.2011 р. відповідно до Закону України № 2464 від 08.07.2010 р. "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

Відповідно до статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не доведено правомірність винесення рішення № 347 від 22.08.2011р. про застосування фінансових санкцій в розмірі 60059,38 грн..

Внаслідок чого, суд приходить до висновку про те, що оскаржуване рішення прийняте необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

На підставі викладеного суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки не суперечать вимогам діючого законодавства та підтверджені матеріалами справи.

Згідно з п.1 ч.2 ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.

З наведеного слідує, що скасування рішення суб'єкта владних повноважень є наслідок визнання цього рішення протиправним.

В адміністративному позові позивач просить суд визнати недійсним та скасувати рішення відповідача № 347 від 22.08.2011р. без вимоги про визнання його протиправним.

В свою чергу, частиною 2 ст.11 КАС України передбачено право суду вийти за межі позовних вимог, тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Враховуючи необхідність повного захисту прав та інтересів позивача, суд вважає необхідним визнати протиправним та скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в Красногвардійському районі АР Крим № 347 від 22.08.2011 р.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Вступна та резолютивна частини постанови проголошені в судовому засіданні 13.12.2011р.

У повному обсязі постанову складено та підписано 19.12.2011р.

Керуючись ст. ст. 9, 69-71, ст.ст. 158-159, 161-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в Красногвардійському районі АР Крим № 347 від 22.08.2011 р.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Виконавчого комітету Красногвардійської селищної ради 3,40 грн. судового збору.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Кузнякова С.Ю.