Ухвала

від 27.11.2012 по справі 2а-10999/11/0170/19

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-10999/11/0170/19

27.11.12 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Щепанської О.А.,

суддів Кобаля М.І. ,

Омельченка В. А.

секретар судового засідання Міщенко М.М.

за участю сторін:

представник позивача, Виконавчого комітету Красногвардійської селищної ради- Данилова Тетяна Іванівна,

представник відповідача, Управління Пенсійного фонду України в Красногвардійському районі Автономної Республіки Крим- Здрала Олена Володимирівна,

представник відповідача, Управління Пенсійного фонду України в Красногвардійському районі Автономної Республіки Крим- Бойко Людмила Миколаївна,

розглянувши апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Красногвардійському районі Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Кузнякова С.Ю.) від 13.12.2011 у справі № 2а-10999/11/0170/19

за позовом Виконавчого комітету Красногвардійської селищної ради (вул. Совєтская, 3, смт. Красногвардійське, Красногвардійський район, Автономна Республіка Крим, 97000)

до Управління Пенсійного фонду України в Красногвардійському районі Автономної Республіки Крим (вул. Радянська, 11, смт. Красногвардійське, Красногвардійський район, Автономна Республіка Крим, 97000)

про визнання недійсним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 13.12.2011 адміністративний позов задоволено; визнано протиправним та скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в Красногвардійському районі АР Крим № 347 від 22.08.2011; стягнуто з Державного бюджету України на користь Виконавчого комітету Красногвардійської селищної ради 3,40 грн. судового збору.

Не погодившись з судовим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 13.12.2011.

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що оскаржувана постанова прийнята при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи.

У судовому засіданні, призначеному до розгляду на 27.11.2012, представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін; представники відповідача підтримали апеляційну скаргу, просили постанову суду першої інстанції скасувати, прийняти нову.

На підставі та за правилами ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи, встановила наступне.

Позивач - Виконавчий комітет Красногвардійської селищної ради, звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Красногвардійському районі Автономної Республіки Крим про визнання недійсним та скасування рішення.

Позов мотивовано тим, що відповідачем під час перевірки помилково зроблений висновок про приховування з боку позивача доходів, оскільки останнім були сплачені обов'язкові платежі зі сплати страхових внесків, тому підстав, на думку позивача, для застосування фінансових санкцій за оскаржуваним рішенням у позивача не було.

Суд першої інстанції позовні вимоги задовольнив.

Судова колегія , вислухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 16.05.2011 Управлінням Пенсійного фонду України в Красногвардійському районі АР Крим проведена планова перевірка Красногвардійської селищної ради, Виконавчого комітету Красногвардійської селищної ради з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахування страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за період з 01.06.2005 по 31.12.2010 та повноти та своєчасності перерахування авансових платежів у вигляді сум страхових внесків за період з 01.06.2005 по 31.05.2010, достовірності відомостей, що надаються до системи персоніфікованого обліку відомостей за період з 01.01.2005 по 31.12.2010, за результатами якої був складений акт № 19-ю від 16.05.2011.

Відповідно до висновків акту перевірки встановлено порушення п.1 ст.19 та п. 2 ст.20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003, а саме: збільшено фонд оплати праці - у сумі 60059,38 грн.; збільшено страхові внески в загальній сумі - 21140,90 грн. в тому числі: страхові внески за ставкою 33,2% в сумі - 19939,71 грн., страхові внески за ставкою 2% в сумі - 1201,19 грн.; зменшено фонд оплати праці - 3879,46 грн.; зменшено страхові внески в загальній сумі - 1365,57 грн. в тому числі: страхові внески за ставкою 33,2% в сумі - 1287,98 грн., страхові внески за ставкою 2% в сумі - 77,59 грн.; донараховано страхові внески за осіб, які отримують допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років за 2005 рік - 36,77 грн. (а. с. 9).

На підставі акту перевірки Управління Пенсійного фонду України в Красногвардійському районі АР Крим винесено рішення про застосування фінансових санкцій за приховування (зменшення) страхувальником сум заробітної плати (виплат, доходу), на які нараховуються страхові внески № 347 від 22.08.2011 на суму 60059,38 грн. (а.с. 13).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з протиправності рішення Управління Пенсійного фонду України в Красногвардійському районі АР Крим від № 347 від 22.08.2011, оскільки воно прийнято на підставі п. 3 ч. 9 ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", який було виключено з 01.01.2011 відповідно до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування". Крім того, відсутній факт приховування (заниження) позивачем суми заробітної плати (виплат, доходу) в розмірі 60059,38 грн., на які нараховуються страхові внески, оскільки факт невідображення у звітності виплат не може розцінюватися як приховування (заниження) суми заробітної плати (виплат, доходу), на які нараховуються страхові внески.

Судова колегія погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Принципи, основи та механізм функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування визначені в Законі України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV, в редакції до 01.01.2011 (далі - Закон № 1058) .

Пунктом 3 ч. 9 ст. 106 Закону № 1058 було передбачено, що за приховування (заниження) страхувальником суми заробітної плати (виплат, доходу), на які нараховуються страхові внески, накладається штраф у розмірі всієї суми прихованої (заниженої) заробітної плати (виплат, доходу), а в разі повторного протягом року такого порушення - штраф у триразовому розмірі суми прихованої (заниженої) заробітної плати (виплат, доходу).

Відповідно до Акту № 19-ю від 16.05.2011 позивачем збільшено фонд оплати праці - у сумі 60059,38 грн.; встановлено відхилення страхових внесків в загальній сумі 19939,71 грн.

Разом з тим, як вбачається з заперечень на апеляційну скаргу, розбіжності, виявлені в ході перевірки, виниклі внаслідок помилок, допущених головних бухгалтером при складанні звітів. На суму заробітної плати у грудні 2007 року, квітні, липні, жовтні, грудні 2008 року в повному обсязі нараховані страхові внески, які своєчасно сплачувались до Пенсійного фонду.

В матеріалах справи є платіжні доручення за грудень 2007 року, квітень, липень, жовтень, грудень 2008 року, відповідно до яких позивачем здійснена сплата страхових внесків на загальну суму 21071,29 грн.

Отже, допущена позивачем помилка в наданих до відповідача розрахунках страхових внесків не спричинила буд-яких наслідків щодо своєчасності та повноти виконання ним свого обов'язку по сплаті страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. Навпаки, позивач за відповідний період мав переплату до Пенсійного фонду по таких страхових внесках, про що свідчать залучені до матеріалів справи копії платіжних доручень.

Крім того, порушень з боку позивача щодо подання відомостей до системи персоніфікованого обліку відповідачем виявлено не було. Таким чином, вина позивача полягає лише в допущенні помилки при складанні звітності, в той час, як поняття приховання (заниження) суми заробітної плати (витрат, доходу), на які нараховуються страхові внески, не є тотожнім поняттю методологічної (арифметичної) помилки чи описки, допущеної страхувальником.

До того ж, слід зазначити, що 01.01.2011 набрав чинності Закон України від 08.07.2010 № 2464 "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

Пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" передбачено, що на період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 01.01.2011, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 01.01.2011 не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

Дія вказаної норми Перехідних положень поширюється і на сплату внесків із загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.

До 01.01.2011, тобто до набрання чинності Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", відповідальність за несвоєчасну сплату страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та порядок її застосування регулювалися ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Стаття 106 цього Закону втратила чинність із 01.01.2011.

Відповідно, з 01.01.2011 втратили чинність норми, які визначали склад правопорушення і розміри відповідальності в галузі нарахування і стягнення страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Виходячи зі змісту п. 7 Перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", органи пенсійного фонду зберегли повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом, тобто в тому числі повноваження, передбачені ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Водночас, при застосуванні п. 7 Перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" в частині регулювання відповідальності за вчинення порушень щодо сплати страхових внесків, допущених до 01.01.2011, слід ураховувати норми ст. 58 Конституції України та дію нормативних актів у часі.

Відповідно до ч.1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Як випливає з Рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 №1/99-рп, ч.1 ст. 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Відповідно, правомірність поведінки особи, зокрема, дотримання нею норм законодавства про сплату обов'язкових страхових внесків, слід визначати із застосуванням законодавства, яке діяло на момент вчинення відповідних дій або бездіяльності такої особи.

В свою чергу, заходи відповідальності, які можуть бути застосовані до особи-порушника слід визначати на підставі законодавства, яке є чинним на момент виявлення та застосування відповідних санкцій.

Виходячи з викладеного, якщо певне діяння було правопорушенням на момент його вчинення і за таке діяння до особи було застосовано заходи відповідальності, передбачені чинним на той час нормативним актом, відповідні санкції підлягають стягненню з особи і після втрати чинності нормативним актом, що визначав зміст відповідальності.

В той же час, якщо діяння перестало бути порушенням в зв'язку зі втратою чинності нормативним актом, що регулював відповідальність за таке порушення, то і санкції, передбачені нечинним нормативним актом, не можуть бути застосовані.

Отже, органи пенсійного фонду з 01.01.2011 не вправі за порушення, вчинені до 01.01.2011, нараховувати штрафи та пені, визначені ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки передбачені відповідними нормами склади правопорушень та санкції втратили чинність, і їх застосування з 01.01.2011 суперечить ст. 58 Конституції України незважаючи на зміст п. 7 Перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого адміністративного суду від 09.11.2011 у справі №К/9991/28551/11.

Отже, Управління Пенсійного Фонду України в Красногвардійському районі АР Крим при застосуванні штрафу до відповідача винесло рішення № 347 на підставі п. 3 ч. 9 ст. 106 Закону України № 1058, який було виключено з 01.01.2011 відповідно до Закону України № 2464 від 08.07.2010 "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", що є неправомірним, у зв'язку з чим це рішення підлягає скасуванню.

Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам процесуального і матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.

Судове рішення є законним і обґрунтованим та не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Все вищенаведене дає судовій колегії право для висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись статтями 195, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Красногвардійському районі Автономної Республіки Крим - залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 13.12.2011 у справі № 2а-10999/11/0170/19 - залишити без змін .

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 03 грудня 2012 р.

Головуючий суддя підпис О.А.Щепанська

Судді підпис М.І. Кобаль

підпис В.А.Омельченко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя О.А.Щепанська