Постанова

від 28.02.2012 по справі 2а-4687/11/1470

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54002 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

вступна та резолютивна частини

м. Миколаїв.

11:25 год.

28.02.2012 р. справа № 2а-4687/11/1470

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., за участю секретаря судового засідання Крикливенко І.С.,

представника позивача: ОСОБА_1, довіреність № 2 від 03.01.12 р.,

представників відповідача: ОСОБА_2, довіреність б/н від 01.08.11 р., ОСОБА_3, довіреність б/н від 01.08.11 р.,

прокурора: Дзюбан О.В., посвідчення № 253 від 26.03.10 р.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомпрокурора Центрального району м. Миколаєва, вул. Нікольська, 73, м. Миколаїв, 54001

в інтересах держави в особіМиколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, вул. Нікольська, 46, м. Миколаїв, 54001

доТОВ "Диаман", вул. Лагерна, 6, м. Миколаїв, 54025

простягнення адміністративно-господарської санкції та пені у загальній сумі 157060,61 грн. керуючись ст. ст. 2, 7, 17, 94, 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Стягнути з ТОВ "Диаман" (вул. Лагерна, 6, м. Миколаїв, 54025, ЄДРПОУ 36142762, банківські реквізити невідомі) на користь Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (вул. Нікольська, 46, м. Миколаїв, 54001, Державний бюджет Центрального району м. Миколаєва, 50070000, р/р 31218230700006) адміністративно-господарські санкції у сумі 143154,26 грн. та пеню у сумі 13906,35 грн.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства Україні, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства Україні, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суддя А. О. Мороз

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54002 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

11:25 год.

28.02.2012 р. справа № 2а-4687/11/1470

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., за участю секретаря судового засідання Крикливенко І.С.,

представника позивача: ОСОБА_1, довіреність № 2 від 03.01.12 р.,

представників відповідача: ОСОБА_2, довіреність б/н від 01.08.11 р., ОСОБА_3, довіреність б/н від 01.08.11 р.,

прокурора: Дзюбан О.В., посвідчення № 253 від 26.03.10 р.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомпрокурора Центрального району м. Миколаєва, вул. Нікольська, 73, м. Миколаїв, 54001

в інтересах держави в особіМиколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, вул. Нікольська, 46, м. Миколаїв, 54001

доТОВ "Диаман", вул. Лагерна, 6, м. Миколаїв, 54025

простягнення адміністративно-господарської санкції та пені у загальній сумі 157060,61 грн. В С Т А Н О В И В:

Прокурор Центрального району м. Миколаєва звернувся до суду в інтересах держави в особі Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі - позивач) з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Диаман" (далі - відповідач, ТОВ "Диаман") про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів в 2009-2010 р.р., в загальній сумі 111550,20 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що у відповідності до ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", для всіх підприємств, установ і організацій, які використовують найману працю встановлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 4 %, який розраховується від середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік. Позивач вважає, що ТОВ "Диаман" порушило зазначену норму Закону, а саме в 2009-2010 р.р. відповідачем такий норматив не був виконаний. За це порушення товариство повинно було сплатити адміністративно-господарську санкцію в сумі 104615,93 грн. та пеню у розмірі 6934,27 грн.

Відповідач адміністративний позов не визнав подавши відзив (а. с. 26-29), в якому просить в задоволенні позову відмовити посилаючись на те, що позивач пропустив строк звернення до адміністративного суду. По суті позовних вимог відповідач вказав на те, що відповідно до вимог ст. ст. 18, 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" протягом 2009-2010 р.р. ним до державної служби зайнятості подавались звіти з інформацією, необхідною для організації працевлаштування інвалідів та здійснювалась робота спрямована на самостійне працевлаштування інвалідів, а тому він не повинен нести відповідальність за непрацевлаштування інвалідів, адже ним виконані всі передбачені законодавством заходи.

За клопотанням позивача, 28 листопада 2011 р. судом винесено ухвалу про забезпечення доказів шляхом витребування від головного управління статистики у Миколаївській області даних про середньооблікову чисельність штатних працівників облікового складу ТОВ "Диаман" та даних про середню заробітну плату працівника ТОВ "Диаман", наведену в звітах форми № 1-ПВ за 2009-2010 р.р. (а. с. 62-64).

На виконання ухвали суду, головним управлінням статистики у Миколаївській області надано звіти форми № 1-ПВ за період з січня до грудня 2010 р., з яких вбачається, що середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу ТОВ "Диаман" в 2010 р. становила 209 осіб (а. с. 135-147).

19 січня 2012 р. позивачем подано заяву про зміну позовних вимог, якою збільшено розмір адміністративно-господарської санкції та пені за 2010 р., при незмінності санкції та пені за 2009 р. (а. с. 131-132). В обґрунтування цієї заяви позивач зазначив, що під час проведення перевірки ТОВ "Диаман", на підставі документів поданих відповідачем, було встановлено, що середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу ТОВ "Диаман" складає 136 осіб, а середньорічна заробітна плата штатного працівника складає 10439,71 грн. На підставі цих показників, була розрахована адміністративно-господарська санкція в сумі 52198,55 грн. та пеня - 595,08 грн. На підставі витребуваних судом письмових доказів, позивач встановив, що середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу ТОВ "Диаман" в 2010 р. складала 209 осіб, а не 136, у зв'язку із чим розмір адміністративно-господарської санкції та пені за 2010 р. збільшився з 52198,55 грн. до 90736,88 грн. і з 595,08 грн. до 7567,16 грн. відповідно.

Відповідач заперечив проти прийняття до розгляду заяви позивача про зміну позовних вимог, вважаючи, що для встановлення таких обставин позивач повинен був провести нову перевірку, результати якої є підставою для подання іншого адміністративного позову.

Вирішуючи питання про прийняття до розгляду заяви позивача про зміну позовних вимог, суд приймає до уваги таке.

Згідно ст. 137 ч. 1 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), позивач може протягом всього часу судового розгляду збільшити або зменшити розмір позовних вимог, подавши письмову заяву, яка приєднується до справи . До початку судового розгляду справи по суті позивач може змінити підставу або предмет адміністративного позову, подавши письмову заяву, яка приєднується до справи. Заява про зміну позовних вимог повинна відповідати вимогам, які встановлені цим Кодексом для позовних заяв. У разі невідповідності такої заяви вимогам статті 106 цього Кодексу суд своєю ухвалою повертає її позивачу. Ухвала суду, прийнята за результатами розгляду питання про прийняття заяви про зміну позовних вимог, окремо не оскаржується.

Таким чином, при незмінності підстави та предмету адміністративного позову, позивач наділений правом збільшити розмір позовних вимог протягом всього часу судового розгляду. В даному випадку, підстави та предмету адміністративного позову залишились незмінними, збільшився тільки розмір позовних вимог, якими є стягнення адміністративно-господарської санкції та пені . Враховуючи те, що позивач скористався своїм правом на зміну позовних вимог та подав відповідну заяву, яка відповідає вимогам ст. 106 КАС України, справа розглядається в обсязі змінених позовних вимог.

У відповідності до ст. 160 ч. 3 КАС України, в судовому засіданні 28 лютого 2012 р. судом проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Вирішуючи спір між сторонами, суд враховує наступне.

Відповідно до ст. 18 ч. 3 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", підприємства, установи, організації , фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів , у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів , і звітувати фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", для підприємств, установ, організацій , у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік , а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Частиною 3 наведеної статті визначено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Відповідно до ст. 20 ч. 4 Закону України "Про зайнятість населення", підприємства, установи і організації незалежно від форми власності щомісяця подають центрам зайнятості адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів . Формою подання зазначених адміністративних даних є звіт № З-ПН "Звіт про наявність вакансій", затверджений наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19 грудня 2005 р. № 420, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 21 грудня 2005 р. за № 1534/11814.

Постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 р. № 70 "Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" затверджений Порядок подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування (далі - Порядок № 70). Згідно п. 2 абз. 3 Порядку № 70, інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Позивач надав звіти про наявність вакансій форми № З-ПН за січень та вересень-грудень 2009 р. і січень-грудень 2010 р. (а. с. 34-50), а також лист Центрального районного центру зайнятості від 5 вересня 2011 р. № 04-4051 (а. с. 31), на підтвердження виконання свого обов'язку щодо звітування до центру зайнятості.

Дослідивши ці докази, на які відповідач посилається в якості обґрунтування своїх заперечень, суд зазначає таке.

В 2009 р. звітність до центру зайнятості відповідачем подавалась нерегулярно - тільки в січні та вересні-грудні, в той час як за лютий-серпень така звітність відповідачем не подавалась, тобто з 12 місяців 2009 р. відповідач звітував до центру зайнятості тільки 5 місяців.

Крім того, як вбачається із звітів поданих відповідачем протягом 2009-2010 р.р., кожного місяця відповідач у звітах відображав наявність тільки однієї вакансії для працевлаштування інваліда, при обов'язку працевлаштування щомісяця 6-8 інвалідів .

Як вбачається з листів центру зайнятості, в 2009 р. фактично до центру зайнятості відповідачем було подано тільки 2 звіти - 3 лютого 2009 р. та 31 грудня 2009 р. (а. с. 31, 171).

З огляду на вищенаведене, суд приходить до висновку про неналежне виконання відповідачем свого обов'язку з подання звітності до центру зайнятості.

15 квітня 2011 р. позивач провів перевірку відповідача щодо дотримання вимог ст. ст. 19, 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні". Результати перевірки оформлені актом № 23 (далі - акт перевірки) (а. с. 6-7).

Як зафіксовано актом перевірки, в 2009 р. середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу ТОВ "Диаман" складала 138 осіб, відповідно, 4-відсотковий норматив працевлаштування інвалідів складає 6 осіб, середньорічна заробітна плата штатного працівника дорівнювала 8736,23 грн., отже адміністративно-господарська санкції складає 52417,38 грн., а пеня 6339,19 грн., що підтверджується відповідним розрахунком (а. с. 9).

Під час перевірки, аналогічні показники за 2010 р. позивачем були визначені наступним чином: середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу складала 136 осіб, 4-відсотковий норматив працевлаштування інвалідів - 5 осіб, середньорічна заробітна плата штатного працівника - 10439,71 грн., відповідно, сума адміністративно-господарської санкції складає 52198,55 грн., пені 595,08 грн. (а. с. 8).

Після подання головним управлінням статистики у Миколаївській області доказів, забезпечених за клопотанням позивача, останній збільшив позовні вимоги, перерахувавши розмір адміністративно-господарської санкції та пені за 2010 р., виходячи з таких показників: середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу - 209 осіб, 4-відсотковий норматив працевлаштування інвалідів - 8 осіб, середньорічна заробітна плата штатного працівника - 11342,11 грн., відповідно, сума адміністративно-господарської санкції складає 90736,88 грн., пені 7567,16 грн., що підтверджується відповідним розрахунком (а. с. 133).

За клопотання відповідача, в розгляді справи оголошувалась перерва для ознайомлення відповідача з заявою про зміну позовних вимог та розрахунком суми адміністративно-господарської санкції та пені.

На запитання суду щодо фактичної кількості працівників на ТОВ "Диаман" в 2010 р., представник відповідача пояснив, що вона відповідає даним, наведеним у статистичних звітах поданих до головного управління статистики у Миколаївській області, тобто дорівнює 209 осіб .

Відповідно до ст. 20 ч. 1, 2 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", підприємства, установи, організації , у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції , сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені . Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Таким чином, за 6 робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів і не зайнятих інвалідами в 2009 р., відповідач до 16 квітня 2010 р. повинен був самостійно сплатити адміністративно-господарську санкцію в сумі 52417,38 грн., а також пеню у розмірі 6339,19 грн. та за 8 робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів і не зайнятих інвалідами в 2010 р., відповідач повинен був сплатити адміністративно-господарську санкцію в сумі 90736,88 грн. і пеню у розмірі 7567,16 грн.

Таким чином, загальна сума, яку повинен був сплатити відповідач, складає 157060,61 грн., з яких: 143154,26 грн. адміністративно-господарські санкції (52417,38+90736,88=143154,26) і 13906,35 грн. пені (6339,19+7567,16=13906,35) (143154,26+13906,35=157060,61).

Відповідач адміністративно-господарські санкції та пеню у встановлені строки добровільно не сплатив.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача щодо пропуску позивачем шестимісячного строку звернення до адміністративного суду, оскільки за правилами ст. 99 ч. 2 КАС України, обчислення строку звернення суб'єкта владних повноважень до суду починається з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення передбачених законом вимог. В даному випадку, підставою для звернення позивача до суду були результати перевірки, яка проведена 15 квітня, а позов подано до суду 17 червня 2011 р., тобто позивач звернувся до суду протягом 2 місяців з моменту виникнення підстав, які надають йому право пред'явити позов.

Стосовно посилання відповідача про вжиття заходів щодо працевлаштування інвалідів, які полягають в зверненні до кадрового агентства "Результат" (а. с. 68-119), суд зазначає, що ст. 18 ч. 3 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", ст. 20 ч. 4 Закону України "Про зайнятість населення", а також п. 2 абз. 3 Порядку № 70 покладають на відповідача обов'язок звітувати саме до центру зайнятості, звернення ж до кадрового агентства є додатковою мірою, яку має право вживати працедавець для самостійного пошуку інвалідів .

Відповідно до ст. ст. 11, 71 ч. 1 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 2, 7, 17, 94, 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Стягнути з ТОВ "Диаман" (вул. Лагерна, 6, м. Миколаїв, 54025, ЄДРПОУ 36142762, банківські реквізити невідомі) на користь Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (вул. Нікольська, 46, м. Миколаїв, 54001, Державний бюджет Центрального району м. Миколаєва, 50070000, р/р 31218230700006) адміністративно-господарські санкції у сумі 143154,26 грн. та пеню у сумі 13906,35 грн.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства Україні, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства Україні, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Постанова у повному обсязі складена

2 березня 2012 р.

Суддя А. О. Мороз