Ухвала

від 14.11.2014 по справі 2а-4687/11/1470

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

——————————————————————

У Х В А Л А

14 листопада 2014 р.м.ОдесаСправа № 2а-4687/11/1470

Категорія: 10.3.4 Головуючий в 1 інстанції: Мороз А. О.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

доповідача, судді - Димерлія О.О.

суддів – Романішина В.Л., Єщенка О.В.

розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Диаман» на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2012 року за адміністративним позовом прокурора Центрального району м. Миколаєва в інтересах держави в особі Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до товариства з обмеженою відповідальністю «Диаман» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,

В С Т А Н О В И В:

У червні 2011 року позивач звернувся до суду з вказаним вище адміністративним позовом та, посилаючись на ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», просив стягнути з відповідача на користь Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (надалі – Фонд) кошти в сумі 111550 грн. 20 коп., з яких: - 104615 грн. 93 коп. адміністративно-господарські санкції та 6934 грн. 27 коп. пеня за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій.

19 січня 2012 року Фондом збільшено позовні вимоги. Позивач просив: стягнути з ТОВ «Диаман» на користь Фонду за невиконання нормативу по працевлаштуванню інвалідів на протязі 2009 – 2010 років кошти в загальному розмірі 157060 грн. 61 коп., з яких адміністративно-господарські санкції у розмірі 143154 грн. 26 коп. та пеня за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 13906 грн. 35 коп.

За наслідками розгляду адміністративного спору Миколаївським окружним адміністративним судом 28 лютого 2012 року ухвалено постанову про задоволенні адміністративного позову прокурора.

Суд першої інстанції стягнув з ТОВ «Диаман» на користь Фонду адміністративно-господарські санкції у сумі 143154 грн. 26 коп. та пеню у сумі – 13906 грн.

Приймаючи означене рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не виконував свій обов'язок з подання звітності до центру зайнятості у 2009-2010 роках та працевлаштування інвалідів у кількості 4 відсотка від фактичної кількості працюючих на підприємстві робітників.

В апеляційній скарзі ТОВ «Диаман», посилаючись на допущені судом порушення норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду скасувати, повністю відмовити позивачу у задоволенні заявлених позовних вимог.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги відповідач послався на ту обставину, що позивачем пропущено встановлений ч.1 ст. 250 Господарського кодексу України строк стягнення адміністративно-господарських санкцій, а саме, Законом передбачений шестимісячний строк з дня виявлення порушення, але не пізніше ніж як через рік з дня вчинення порушення. Також, суд не дав належної оцінки листу Центрального районного центру зайнятості №04-4051 від 05 вересня 2011 року відповідно до якого, у період з 31 грудня 2009 року по 22 серпня 2011 року Товариством відкрито 10-ть вакансій – прибиральник території. Оскільки позивачем було змінено підставу та предмет позовних вимог, суд першої інстанції порушив норми процесуального права, прийнявши під час судового розгляду заяву Фонду про зміну позову від 19 січня 2012 року.

Суд апеляційної інстанції заслухав суддю-доповідача, розглянув та обговорив доводи апеляційної скарги, перевірив матеріали справи та вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Перевіряючи повноту з'ясування судом першої інстанції обставин справи та правильність застосування правових норм, апеляційний суд звертає увагу на таке.

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Згідно до ст. 20 вище вказаного Закону підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Відповідно до ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною 2 вказаної статті встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведене, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Слід зазначити, що працевлаштуванню інваліда передує виконання відповідачем дій, перелік яких визначений п. п. 3, 5, 14 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 травня 1995 року №314 до яких відносяться: розроблення заходів щодо створення робочих місць для інвалідів; включення їх до колективного договору; інформування центрів зайнятості, місцевих органів соціального захисту населення та відділення Фонду про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів; у межах нормативу створення за власні кошти робочих місць для працевлаштування інвалідів щорічно до 1 лютого року, що настає за звітним, подання відділенням Фонду відомостей про середню річну заробітну плату на підприємстві, середньооблікову чисельність штатних працівників облікового складу та про кількість працюючих інвалідів; визначення видів виробництв, цехів та дільниць, де доцільно використовувати працю інвалідів; інформування державної служби зайнятості та місцевих органів соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів; створення для інвалідів умов праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації, забезпечення соціально-економічних гарантій, передбачених чинним законодавством; запровадження у разі потреби посад інструкторів-перекладачів для роботи з глухими працівниками; розроблення і затвердження інструкції про робоче місце інваліда.

Таким чином, від господарської відповідальності звільняються ті роботодавці, які вжили усіх необхідних заходів для недопущення господарського правопорушення. В рішенні суду першої інстанції не наведено доказів вжиття підприємством всіх необхідних заходів для працевлаштування інвалідів.

Як встановлено судом першої інстанції Товариство не виконало нормативу працевлаштування інвалідів у 2009 році, а саме середня чисельність штатних працівників облікового складу Товариства складала 138 осіб, відповідно до 4-х відсоткового нормативу працевлаштування інвалідів не працевлаштовано шістьох працівників. Середня річна заробітна плата штатного працівника на підприємстві складає – 8736 грн. 23 коп. (8736, 23 х 6=6339,19). Відповідач з 16 квітня 2010 року по 23 травня 2011 року (403 дні) включно прострочив сплату адміністративно-господарських санкцій (8736 грн. 23 коп. х 0,03% х 403 = 6339 грн.19 коп.). Загальна сума, що підлягає сплаті на рахунок позивача за 2009 рік складає 58756 грн.57 коп.

Середньооблікова чисельність штатних працівників ТОВ «Диаман» у 2010 році склала 209 осіб. Кількість робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів 209х0,04=8 осіб. Середня річна заробітна плата штатного працівника склала – 11342 грн. 11 коп. Сума адміністративно-господарських санкцій склала 11342 грн. 11 коп. х 8=90736 грн. 88 коп. Пеня за несвоєчасну сплату адміністративно-господарських санкцій за період з 16 квітня 2011 року по 17 січня 2012 року (278 днів) склала – 7567 грн. 16 коп., а всього до сплати 98304 грн. 04 коп.

З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо задоволення адміністративного позову та вважає їх правильними.

Посилання Товариства на порушення судом першої інстанції норм процесуального права не знайшли свого підтвердження в суді апеляційної інстанції та не можуть спростувати по суті правильного судового рішення.

Так, відповідно до ч.4 ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»: «Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України».

Звертаючись з заявою від 19 січня 2012 року про зміну позовних вимог, позивач фактично збільшив тільки розмір позовних вимог, предмет і підстави адміністративного позову залишились не змінними.

Отже, при розгляді справи судом правильно застосовані норми матеріального і процесуального права, вірно встановлено фактичні обставини справи та дана правова оцінка.

Постанова суду першої інстанції викладена достатньо повно, висновки обґрунтовані з посиланням на конкретні норми законів України та відповідають чинному законодавству.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки базуються на невірному трактуванні відповідачем фактичних обставин, норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин підстав для скасування рішення суду та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись: ст.. ст..185, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Диаман» - залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2012 року за адміністративним позовом прокурора Центрального району м. Миколаєва в інтересах держави в особі Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до товариства з обмеженою відповідальністю «Диаман» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені – без змін.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України на протязі двадцяти днів з часу отримання сторонами копії судового рішення.

Суддя-доповідач:

Судді: