Постанова

від 20.03.2012 по справі 11/653

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(письмове провадження)

м. Київ

20 березня 2012 року № 11/653

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії: головуючого судді Винокурова К.С., суддів Маруліної Л.О., Добрянської Я.І. розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу

За позовом ОСОБА_1

до 1) Державної податкової адміністрації України

2) Державної податкової інспекції у Деснянському районі м.Києва

про визнання права проживати без ідентифікаційного номера

Головуючий суддя Винокуров К.С.

Судді: Добрянська Я.І., Маруліна Л.О.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Позивачка звернулась до суду з позовом до Державної податкової адміністрації України, Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва про зобов'язання скасувати ідентифікаційний номер, визнати право на проживання без ідентифікаційного номеру, виключити ідентифікаційний номер та всю інформацію з державного реєстру фізичних осіб-платників та інших обов'язкових платежів, знищити облікові картки з ідентифікаційний номером, проставити у паспорті позивачки відмітку про наявність права здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера та завірити підпис відповідної особи гербовою печаткою, зобов'язати відповідача 2 здійснювати подальший облік позивачки, як платника податків та інших обов'язкових платежів, за раніше встановленими формами без застосування ідентифікаційного номера

Ухвалою від 23.02.2009 р. відкрито провадження в адміністративній справі № 11/653 за позовом ОСОБА_1 та призначено попереднє судове засідання на 21.04.2009 р.

21.04.2009 р. винесено ухвалу про зупинення провадження у справі № 11/653 до набрання законної сили рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва у справі № 11/654 за позовом ОСОБА_2 до Державної податкової адміністрації України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства юстиції України про визнання нечинним наказу №602/1226 від 19.10.2004 р.

Ухвалою суду від 22.04.2011 р. провадження у справі було поновлено у зв'язку з тим, що Наказ № 602/1226 від 19.10.2004 р. відповідно до Наказу ДПА України, МВС України від 17.12.2010 р. № 955/628 втратив чинність, а, отже, відпали підстави зупинення провадження у справі № 11/653.

У попередньому судовому засіданні 30.05.2011 р. суд ухвалив про відкладення попереднього судового засідання на 09.06.2011 р.

Ухвалою суду від 09.06.2011 р. було закінчено підготовче провадження у справі та призначено до судового розгляду колегією суддів.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачами при не прийнятті відмови позивача від індивідуального ідентифікаційного номера порушено положення Закону України "Про Державний реєстр фізичних осіб-платників податків та інших обов'язкових платежів".

В поданих письмових запереченнях відповідачі просили відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на Порядок унесення відмітки до паспорта громадянина України щодо ідентифікаційного номера фізичної особи -платника податків та інших обов'язкових платежів, який затверджено спільним наказом ДПА України та Міністерства внутрішніх справ України від 19.10.2004 р. № 602/1226 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.10.2004 р. за № 1345/9944, яким визначено процедуру внесення відмітки про наявність права здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера до паспорта фізичної особи, яка за релігійними або іншими переконаннями відмовляється від ідентифікаційного номера та офіційно повідомляє у формі заяви (довідку за формою № В3) про це орган державної податкової служби. При цьому, у органах державної податкової служби фізична особа буде обліковуватись як платник податків та інших обов'язкових платежів за серією і номером паспорта.

В судовому засіданні сторонами до матеріалів справи було долучено копії ухвали ВАСУ від 20.04.2011 р. у справі № К-36780/10 та постанови ВАСУ від 29.03.2011 р. у справі № К-36795/10, щодо позовних вимог аналогічних позовним вимогам в даній справі.

Зокрема, постановою ВАСУ у справі № К-36795/10 від 29.03.2011 р. підтверджено правомірність більшої частини аналогічних позовних вимог, а ухвалою ВАСУ у справі № К-36780/10 від 20.04.2011 р. підтримано позиції суду першої інстанції та аналогічного суду щодо відмові у задоволенні аналогічного позову.

У зв'язку із різною практикою вирішення даної категорії спорів, ОАС м.Києва за підписом голови суду був направлений запит до ВАСУ щодо надання методичних рекомендацій з приводу того, які норми матеріального права слід застосовувати та яку правову позицію ВАСУ слід враховувати при вирішенні аналогічних спорів.

На адресу Вищого Адміністративного Суду України за підписом голови Окружного адміністративного суду м.Києва було направлено запити № 03-4/137/11 від 02.11.2011 р. та № 03-4/15/12 від 10.01.2012 р. з приводу того, які норми матеріального права слід застосовувати та яку правову позицію ВАСУ слід враховувати при вирішенні спорів про відмову ряду громадян у зв'язку із релігійними переконаннями від ідентифікаційного номера; виключення ідентифікаційних номерів та всієї інформації з державного реєстру фізичних осіб -платників податків та інших обов'язкових платежів; здійснення в подальшому облік, як платника податків та інших обов'язкових платежів, за раніше встановленими формами обліку без застосування ідентифікаційного номера; знищення обліку карток з ідентифікаційним номером, проставивши відмітку в паспорті.

На адресу ОАС м.Києва надійшов Лист з Вищого адміністративного суду України від 31.01.2012 р. за № 265/11/13-12 у якому повідомлено наступне.

«З 1 січня 2011 року порядок обліку осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, врегульовано Податковим кодексом України.

У зв'язку із набранням чинності Кодексом втратив чинність Закон України від 22.12.1194 р. № 320/94-ВР «Про Державний реєстр фізичних осіб-платників податків та інших обов'язкових платежів», про роз'яснення практики застосування положень якого йдеться у зверненні.

Водночас, у разі виникнення необхідності застосовувати під час розгляду справ положень Закону, нагадуємо, що правової позиції щодо визначення державного органу, уповноваженого вносити до паспортів громадян відмітки про право здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера, та правомірність вимог про знищення облікових карток з особистими даними громадян, які мають право здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера, відображені у практиці Верховного Суду України, зокрема у постановах від 31.05.2007 року (реєстраційний номер в Єдиному державному реєстрі судових рішень 829458), 05.06.2007 р. (829453) та 24.06.2008 р. (2312670)».

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази та врахувавши методологічні рекомендації дані ВАСУ, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачка є прихожанкою Свято-Троїцького собору Деснянського району Української Православної Церкви. У 2008 року ОСОБА_1 звернулася до ДПА України та ДПІ у Деснянському районі м.Києва із заявою про відмову від ідентифікаційного номеру та користування ним через свої релігійні переконання.

Листом від 06.03.2008 р. № 172/Б/29-124 ДПІ у Деснянському районі м.Києва повідомила позивача про те, що Порядок унесення відмітки до паспорта громадянина України щодо ідентифікаційного номера фізичної особи -платника податків та інших обов'язкових платежів, який затверджено спільним наказом ДПА України та МВС України від 19.10.2004 року №602/1226 та зареєстровано у Міністерстві юстиції України 20.10.2004 року за № 1345/9944 визначає процедуру внесення відмітки про наявність права здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера до паспорта фізичної особи, яка за релігійними або іншими переконаннями відмовляється від прийняття ідентифікаційного номера та офіційно повідомляє про це у формі заяви орган ДПС за місцем своєї реєстрації. Також у листі було роз'яснено право позивача у разі незгоди із зазначеним Порядом на звернення до суду.

Листом від 11.03.2008 р. № 3018/Б/29-2115 «Щодо відмови від ідентифікаційних номерів»ДПА України повідомила позивачці, що фізична особа повинна звернутись з довідкою до органу внутрішніх справ за своїм місцем реєстрації, який здійснює внесення відмітки до паспорта фізичної особи. Після отримання в органі внутрішніх справ відмітки про право здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера і передачі до органу державної податкової служби "Повідомлення органу внутрішніх справ про заміну паспортів і перенесення відміток та передачу відривних корінців до довідок за формою № В3 тих осіб, до паспортів яких було внесено відмітку вперше", облік платників податків у органах державної податкової служби здійснюється за серією та номером паспорта, з використанням інформації про прізвище, ім'я та по батькові. Таким чином, вирішення питання щодо внесення зазначеної відмітки до паспорта громадянина України має здійснюватись згідно із встановленим Порядком за місцем реєстрації.

Аналізуючи викладені вище обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість та безпідставність позовних вимог, вважає їх такими, що не підлягають задоволенню з урахуванням наступного.

Відповідно до ч.2 ст.1 Закону України «Про державний реєстр фізичних осіб-платників податків та інших обов'язкових платежів»№320/94-ВР (далі -Закон №320/94-ВР), для осіб, які через свої релігійні або інші переконання відмовляються від прийняття ідентифікаційного номера та офіційно повідомляють про це відповідні державні органи, зберігаються раніше встановлені форми обліку платників податків та інших обов'язкових платежів. У паспортах зазначених осіб має бути відмітка про наявність у них права здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера.

Згідно з частиною 2 статті 5 Закону №320/94-ВР, до Державного реєстру не вноситься інформація про осіб, які через свої релігійні або інші переконання відмовляються від прийняття ідентифікаційного номера та офіційно повідомляють про це відповідні державні органи. Водночас у частині 8 цієї статті встановлено, що зміни й уточнення щодо даних занесених до Державного реєстру під час реєстрації, вносяться державними податковими інспекціями за місцем постійного проживання платників податків та інших обов'язкових платежів.

Разом з тим, слід зазначити, що конкретний механізм внесення відмітки про наявність права здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера до паспорту громадянина, який відмовляється від прийняття ідентифікаційного номера з огляду на релігійні переконання, Закон №320/94-ВР не визначає.

Зокрема в постанові ВСУ від 24.06.2008 р. зазначено, що процедуру внесення відмітки про наявність права здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера до паспорта фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття ідентифікаційного номера та офіційно повідомила про це державний орган податкової служби, визначено Порядком унесення відмітки до паспорта громадянина України щодо ідентифікаційного номера фізичної особи-платника податків та інших обов'язкових платежів, який затверджено спільним наказом ДПА України та Міністерства внутрішніх справ від 19.10.2004 р. № 602/1226 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.10.2004 р. за № 1345/9944.

Відповідно до п.1.5. Порядку, особа, яка через свої релігійні або інші переконання відмовляється від ідентифікаційного номера, у разі наявності в неї ідентифікаційного номера, повідомляє у формі заяви орган державної податкової служби за своїм місцем реєстрації.

Згідно із п. 3 Порядку, посадова особа органу державної податкової служби отримує заповнену заяву з додатком. У разі відсутності розбіжностей між даними заяви та пред'явленими документами приймає заяву, про що робить відповідний запис на заяві та формує особову справу. Після прийняття заяви орган державної податкової служби за місцем реєстрації особи проводить перевірку наявності інформації про особу в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів щодо достовірності поданих даних. У термін до 30 календарних днів з дня прийняття заяви орган державної податкової служби надає заявнику довідку, форму якої наведено в додатку 3 до Порядку, або відмовляє в наданні такої довідки із зазначенням причин відмови. Термін дії довідки - 30 календарних днів.

Пунктом 4 Порядку передбачено, що фізична особа, яка відмовляється від ідентифікаційного номеру, подає до органу внутрішніх справ за своїм місцем реєстрації довідку за формою № ВЗ та паспорт громадянина України.

Як випливає із п. 5 Порядку, посадова особа органу внутрішніх справ при зверненні громадянина за місцем його реєстрації щодо внесення відмітки до його паспорта, розглядає довідку форми № В3 щодо повноти і правильності її заповнення та відповідності пред'явленому паспорту, у разі відсутності невідповідностей вносить на 7-9 сторінку паспорта відповідну відмітку. У разі невідповідності довідки за формою № ВЗ пред'явленому паспорту, посадова особа повертає паспорт та довідку за формою № ВЗ громадянину.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», Державна податкова адміністрація України серед інших своїх функцій організовує роботу державних податкових адміністрацій та податкових інспекцій, пов'язану із здійсненням контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплатою податків та зборів, обов'язкових платежів; обліком платників податків, інших платежів; видає у випадках, передбачених законом, нормативно-правові акти і методичні рекомендації з питань оподаткування, які підлягають обов'язковому опублікуванню.

Згідно із п. 8 Положення про Міністерство внутрішніх справ України, затвердженого Указом Президента України від 17.10.2000 р. №1138/2000, Міністерство внутрішніх справ України у межах своїх повноважень видає на основі та на виконання актів законодавства накази, організовує і контролює їх виконання. Міністерство внутрішніх справ України в разі потреби видає разом з іншими центральними та місцевими органами виконавчої влади спільні акти.

Відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 р., яке було чинне на момент видання спільного наказу, яким затверджено вищезгаданий Порядок, записи, вклеювання фотокарток і відмітки у паспорті здійснюються паспортною службою.

Отже, чинним законодавством України визначено державний орган - орган внутрішніх справ, який за умови дотримання громадянами, що виявили бажання відмовитися від ідентифікаційного номера, зазначеного вище Порядку, має внести вказану відмітку до паспорта цих громадян. Тому покладення зазначеного обов'язку на податковий орган не відповідає вимогам чинного законодавства України .

З матеріалів справи вбачається, що державна податкова інспекція листами адресованими на ім'я кожного з позивачів роз'яснювала порядок внесення відмітки до паспорта громадянина України щодо ідентифікаційного номера фізичної особи - платника податків та інших обов'язкових платежів.

Відповідно до ст.35 Конституції України кожен має право на свободу світогляду і віросповідання. Це право включає свободу сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, безперешкодно відправляти одноособово чи колективно релігійні культи і ритуальні обряди, вести релігійну діяльність. Разом з тим, ст. 35 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути звільнений від своїх обов'язків перед державою або відмовитися від виконання законів за мотивами релігійних переконань.

Частиною 1 статті 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку та розмірах, установлених законом.

Судом встановлено, що позивачі реалізували своє право на отримання в паспорті відмітки про наявність права здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера.

Суд зауважує, що за змістом ст. 5 Закону №320/94-ВР до Державного реєстру не вноситься інформація про осіб, які через свої релігійні або інші переконання відмовляються від прийняття ідентифікаційного номера та офіційно повідомляють про це відповідні державні органи. Водночас частиною 8 цієї ж статті встановлено, що зміни та уточнення щодо даних, занесених до Державного реєстру під час реєстрації, вносяться державними податковими інспекціями за місцем постійного проживання платників податків та інших обов'язкових платежів.

Згідно статті 10 Закону №320/94-ВР державні податкові інспекції мають право: перевіряти достовірність інформації, одержаної для занесення до Державного реєстру; надавати інформацію з Державного реєстру іншим державним органам відповідно до чинного законодавства.

Таким чином, на відповідачах не лежить зобов'язання виключити інформацію про позивачів з Державного реєстру чи скасувати отриману інформацію і вчинення таких дій лежить поза межами їх компетенції.

Суд звертає увагу, що чинним законодавством визначено державний орган, який має зробити відмітку в паспорті про наявність права здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера, а саме: орган внутрішніх справ.

Суд також зазначає, що пунктом 7 Порядку передбачена можливість анулювання зробленого у паспорті запису лише з метою повторного присвоєння ідентифікаційного номера.

Таким чином, вимога позивачів здійснювати їх податковий облік за прізвищем, ім'ям та по-батькові особи, місцем проживання особи -не може бути реалізована, оскільки на даний час законодавством України передбачено дві форми обліку платників податків: за ідентифікаційним номером та альтернативна форма -за серією та номером паспорта.

У відповідності до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що адміністративний позов ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 69-71, 86, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС.

Головуючий суддя К.С. Винокуров

Суддя Я.І. Добрянська

Л.О. Маруліна