Постанова

від 20.11.2012 по справі 11/653

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 11/653 Головуючий у 1-й інстанції: Винокуров К.С.

Суддя-доповідач: Федорова Г. Г.

ПОСТАНОВА

Іменем України

"20" листопада 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: суддів: при секретарі: за участю представника позивача Федорової Г.Г., Федотова І.В., Вівдиченко Т.Р., Каленюк О.Ю., ОСОБА_7, розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 березня 2012 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_6 до Державної податкової адміністрації України, Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва про визнання права проживати без ідентифікаційного номера, -

В С Т А Н О В И В :

Позивачка звернулась до суду з адміністративним позовом до ДПА України, ДПІ у Деснянському районі м. Києва та просила: зобов'язання відповідачів не надавати ідентифікаційний номер, зобов'язати відповідачів не вносити інформацію про позивачку в Державний реєстр фізичних осіб-платників податків та інших платежів, зобов'язати відповідачів здійснювати облік позивачки за раніше встановленими формами обліку, зобов'язати відповідачів проставити у паспорті відмітку про наявність права здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера та завірити підпис відповідної особи гербовою печаткою.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 березня 2012 року відмовлено повністю в задоволені позовних вимог.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну с каргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою задовольнити повністю заявлені вимоги, посилаючись при цьому на порушення судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення.

Сторони були сповіщені належним чином про час і місце судового засідання, про що є докази в матеріалах справи.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши осіб з'явившихся в судове засідання, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, у зв'язку з наступним.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 198 та ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції може скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову в разі, коли судом неповно з'ясовані обставини справи, порушені норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору, або висновки суду не відповідають обставинам справи.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачка є прихожанкою Свято-Троїцького собору Деснянського району Української Православної Церкви та в 2008 році звернулася до ДПА

України і ДПІ у Деснянському районі м. Києва із заявою про відмову від ідентифікаційного номеру та користування ним через свої релігійні переконання. Листом від 06.03.2008 р. податковий орган повідомив, що Порядок унесення відмітки до паспорта громадянина України щодо ідентифікаційного номера фізичної особи-платника податків та інших обов'язкових платежів, затверджений наказом ДПА України та МВС України від 19.10.2004 року № 602/1226, визначає процедуру внесення відмітки про наявність права здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера до паспорта фізичної особи, яка за релігійними або іншими переконаннями відмовляється від прийняття ідентифікаційного номера та офіційно повідомляє про це у формі заяви орган ДПС за місцем своєї реєстрації.

Як вбачається з матеріалів справи, Листом від 11.03.2008 р. відповідач повідомив, що ОСОБА_6 повинна звернутись з довідкою до органу внутрішніх справ за своїм місцем реєстрації, який здійснює внесення відмітки до паспорта фізичної особи. Після отримання в органі внутрішніх справ відмітки про право здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера і передачі до органу державної податкової служби "Повідомлення органу внутрішніх справ про заміну паспортів і перенесення відміток та передачу відривних корінців до довідок за формою № В3 тих осіб, до паспортів яких було внесено відмітку вперше", облік платників податків у органах державної податкової служби здійснюється за серією та номером паспорта, з використанням інформації про прізвище, ім'я та по батькові.

Враховуючи специфіку виниклих правовідносин та виходячи з предмету спору колегія суддів вважає за необхідне, для вирішення спірного питання, застосувати ті приписи законодавства, які були чинні на момент виникнення спору.

Відповідно до ч. 2 ст. 1 Закону України «Про державний реєстр фізичних осіб-платників податків та інших обов'язкових платежів» № 320/94-ВР, для осіб, які через свої релігійні або інші переконання відмовляються від прийняття ідентифікаційного номера та офіційно повідомляють про це відповідні державні органи, зберігаються раніше встановлені форми обліку платників податків та інших обов'язкових платежів. У паспортах зазначених осіб має бути відмітка про наявність у них права здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера.

Так, внесення до Державного реєстру фізичних осіб-платників податків та інших обов'язкових платежів інформації про осіб, які через свої релігійні або інші переконання відмовляються від прийняття ідентифікаційного номера, заборонено частиною другою статті 5 Закону України «Про державний реєстр фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів». А у випадку, коли ідентифікаційний номер громадянину вже присвоєний і відповідна інформація про таку особу вже внесена до Державного реєстру - то він підлягає анулюванню, а інформація -виключенню.

Механізм та процедуру внесення відмітки про наявність права здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера до паспорта фізичної особи, яка через свої релігійні або інші переконання відмовляється від прийняття ідентифікаційного номера та офіційно повідомила про це орган державної податкової служби, визначено спільним наказом Державної податкової адміністрації України та Міністерства внутрішніх справ України від 19 жовтня 2004 року № 602/1226 "Про затвердження Порядку унесення відмітки до паспорта громадянина України щодо ідентифікаційного номера фізичної особи платника податків та інших обов'язкових платежів", розробленим згідно із Законом України «Про державний реєстр фізичних осіб платників податків та інших обов'язкових платежів»(чинного на момент виникнення спірних правовідносин)

Відповідно до пункту 1.4 зазначеного Порядку особа, яка через свої релігійні або інші переконання відмовляється від прийняття ідентифікаційного номера, у разі відсутності у неї ідентифікаційного номера повідомляє у формі заяви орган державної податкової служби за своїм місцем реєстрації. Форма заяви передбачена додатком 1 до Порядку, а додатком до заяви є інформація про персональні дані.

При цьому, згідно з пунктами 5.1, 5.2 вищезазначеного Порядку відповідну відмітку на 7-9 сторінку паспорта вносить посадова особа органу внутрішніх справ на підставі виданої заявнику податковим органом довідки за формою № В-3.

Отже, вищенаведеними нормами Порядку унесення відмітки до паспорта громадянина України щодо ідентифікаційного номера фізичної особи платника податків та інших обов'язкових платежів обов'язок унесення відміток, на підставі виданої податковою службою довідки за формою № В-3, покладалося на органи внутрішніх справ, та встановлювалось послідовність дій, які має бути вчинено громадянином при відмові від ідентифікаційного номеру, форму заяви про це та перелік документів, які мають бути до такої заяви додані.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачка у встановленому вказаним нормативно-правовим актом порядку до податкового органу та органу внутрішніх справ за місцем проживання -не зверталася та відповідних документів не надавала.

Саме з огляду на вказану вище обставину, колегія суддів вважає, що вимоги позивача у відповідній частині, а саме щодо внесення відмітки у паспорт позивачки про наявність права здійснювати будь-які платежі -задоволенню не підлягають.

Як вбачається із змісту позовних вимог, позивачка також просила зобов'язати відповідачів вчинити певні дії на майбутнє щодо не присвоєння ідентифікаційного номеру. Колегія суддів вважає, що вимоги позивачки в цій частині також не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Проаналізувавши викладене можливо зробити висновок, що звернення до судового захисту зумовлене наявністю вже порушених прав, свобод чи інтересів, за захистом яких звертається особа. Отже, визнання будь якого права на майбутнє, або зобов'язання вчинити певні дії на майбутнє -є безпідставним та необґрунтованим, оскільки відсутній факт порушення прав позивача, яким можливо обґрунтувати підстави для звернення до судового захисту. Крім того, неприпустимим є обмеження волі законодавця щодо врегулювання у майбутньому виникаючих правовідносин.

Щодо іншої частини заявлених позивачем вимог, слід зазначити наступне.

Згідно з приписами ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

З огляду на принципи встановлені Конституцією України та приписами ч. 2 ст. 1 Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державний реєстр фізичних осіб-платників податків та інших обов'язкових платежів»можливо зробити висновок, що діючим законодавством визначено право громадян на визначені умови реєстрації фізичних осіб-платників податків та на відмітку про це у паспорті, яке не може бути порушеним.

Колегія суддів вважає за необхідне наголосити на тому, що внесення до Державного реєстру фізичних осіб-платників податків та інших обов'язкових платежів інформації про осіб, які через свої релігійні або інші переконання відмовляються від прийняття ідентифікаційного номера, заборонено частиною другою статті 5 Закону України «Про державний реєстр фізичних осіб платників податків та інших обов'язкових платежів».

Колегією суддів встановлено і сторонами не заперечується той факт, що ОСОБА_6 не мала ідентифікаційного коду щодо податкового обліку у відповідних органах та згідно матеріалів справи вбачається, що позивачка просила у своїх позовних вимогах зобов'язати відповідача не надавати їй ідентифікаційний номер та не вносити інформацію про позивачку до Державного реєстру.

Враховуючи те, що правовідносини між позивачем і відповідачами виникли до введення в дію Податкового кодексу України , то посилання суду першої інстанції на відповідні приписи є безпідставними, оскільки справу належить вирішувати відповідно до принципу дії законів у часі, зміст якого розкрито у рішенні Конституційного Суду України від 09.02.1999 р. МІ- рп/99 ( справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно - правових актів ).

Згідно з ч. 2 ст.1 Закону України «Про Державний реєстр фізичних осіб-платників податків та інших обов'язкових платежів»облік ведеться за раніше встановленими формами, а згідно п. 1.3 Наказу № 602/1226 облік ведеться за серією та номером паспорта.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про Державний реєстр фізичних осіб-платників податків та інших обов'язкових платежів»(чинної на момент виникнення спору) інформація про осіб, які відмовляються від ідентифікаційного номера не вноситься до Державного реєстру.

Відповідно до ст. 22 Конституції України не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод при прийнятті нових законів.

Отже, можливо дійти висновку, що не допускається таке звуження змісту прав і свобод людини підзаконним нормативним актом, а саме Наказом № 602/1226.

Колегія суддів вважає за можливе зазначити, що відповідно до приписів ст.ст. 2, 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»№ 509-ХП, функції по контролю за дотриманням податкового законодавства, облік фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів покладені на органи податкової служби.

Приписами Положення про паспорт громадянина України встановлено, що паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу, отже вимоги Наказу № 602/1226 щодо подачі додаткових документів, таких як свідоцтво про шлюб, свідоцтво про народження та інші, які до того ж не є обов'язковими для обліку одержаних доходів, не передбачені діючим законодавством.

Отже, дії податкового органу суперечать чинному законодавству, оскільки відповідна відмітка вноситься згідно з приписами ст. 1 Закону України «Про Державний реєстр фізичних осіб-платників податків та інших обов'язкових платежів»чинного на момент звернення позивача із відповідними заявами до податкового органу, та зазначений закон регламентує дії відповідача у таких випадках.

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає за можливе задовольнити вимоги позивача в частині зобов'язання відповідачів здійснювати облік позивачки, як платника податків та інших обов'язкових платежів за раніше встановленими формами обліку без застосування ідентифікаційного номеру, а також в частині зобов'язання не вносити інформацію про позивачку в Державний реєстр фізичних осіб-платників податків та інших обов'язкових платежів.

При цьому слід зазначити, що немає необхідності зобов'язувати відповідачів не присвоювати ідентифікаційний номер, з огляду на задоволені вище вимоги.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Проаналізувавши викладене, колегія суддів дійшла висновку про правомірність і обґрунтованість вимог позивача відповідними обставинами, встановленими судом та доведеними належними доказами які містяться в матеріалах справи.

Згідно з приписами ч. 2 ст. 71 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти задоволення позову.

Податковий орган не довів правомірності відмови позивачу в задоволенні заяви останнього щодо не внесення інформації про позивачку до Державного реєстру платників податків.

Враховуючи все вище викладене, судова колегія дійшла висновку про те, що судом першої інстанції порушені норми матеріального права, що призвело до невірного вирішення спору, що в силу ст. 202 КАС України, є підставою для скасування оскаржуваної постанови, при цьому вимоги позивача підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд ,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 березня 2012 року задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 березня 2012 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_6 до Державної податкової адміністрації України, Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва про визнання права проживати без ідентифікаційного номера -скасувати.

Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_6 до Державної податкової адміністрації України, Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва про визнання права проживати без ідентифікаційного номера -задовольнити частково.

Зобов'язати Державну податкову адміністрацію України та Державну податкову інспекцію у Деснянському районі м. Києва здійснювати облік ОСОБА_6, як платника податків та інших обов'язкових платежів за раніше встановленими формами обліку без застосування ідентифікаційного номеру.

Зобов'язати Державну податкову адміністрацію України та Державну податкову інспекцію у Деснянському районі м. Києва не вносити інформацію про ОСОБА_6 в Державний реєстр фізичних осіб-платників податків та інших обов'язкових платежів.

В задоволенні іншої частини позовних вимог -відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Федорова Г. Г.

Судді: Вівдиченко Т.Р.

Федотов І.В.

Повний текст постанови апеляційного суду виготовлено 21.11.2012 року.