Ухвала

від 03.02.2015 по справі 11/653

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 лютого 2015 року м. Київ К/800/1913/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Головуючого судді Малиніна В.В., суддів Ситникова О.Ф., Швеця В.В. розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Деснянському районі міста Києва Державної податкової служби на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2012 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Державної податкової адміністрації, Державної податкової інспекції у Деснянському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання бездіяльності протиправною, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 звернулась до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до ДПА України, ДПІ у Деснянському районі м. Києва, у якому просила: зобов'язання відповідачів не надавати ідентифікаційний номер, зобов'язати відповідачів не вносити інформацію про позивачку в Державний реєстр фізичних осіб-платників податків та інших платежів, зобов'язати відповідачів здійснювати облік позивачки за раніше встановленими формами обліку, зобов'язати відповідачів проставити у паспорті відмітку про наявність права здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера та завірити підпис відповідної особи гербовою печаткою.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 березня 2012 року у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2012 року рішення суду першої інстанції скасовано, позов задоволено частково: зобов'язано Державну податкову адміністрацію України та Державну податкову інспекцію у Деснянському районі м. Києва здійснювати облік ОСОБА_4, як платника податків та інших обов'язкових платежів за раніше встановленими формами обліку без застосування ідентифікаційного номеру; зобов'язано Державну податкову адміністрацію України та Державну податкову інспекцію у Деснянському районі м. Києва не вносити інформацію про ОСОБА_4 в Державний реєстр фізичних осіб-платників податків та інших обов'язкових платежів. В задоволенні іншої частини позовних вимог -відмовлено.

Вважаючи, що рішення суду апеляційної інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, один із відповідачів звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить його скасувати, залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Позивач у письмових заперечень на касаційну скаргу, які надійшли до Вищого адміністративного суду України просить її залишити без змін, а оскаржувані нею рішення - без задоволення.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга заявника не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачка є прихожанкою Свято-Троїцького собору Деснянського району Української Православної Церкви та в 2008 році звернулася до ДПА України і ДПІ у Деснянському районі м. Києва із заявою про відмову від ідентифікаційного номеру та користування ним через свої релігійні переконання. Листом від 06.03.2008 р. податковий орган повідомив, що Порядок унесення відмітки до паспорта громадянина України щодо ідентифікаційного номера фізичної особи-платника податків та інших обов'язкових платежів, затверджений наказом ДПА України та МВС України від 19.10.2004 року № 602/1226, визначає процедуру внесення відмітки про наявність права здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера до паспорта фізичної особи, яка за релігійними або іншими переконаннями відмовляється від прийняття ідентифікаційного номера та офіційно повідомляє про це у формі заяви орган ДПС за місцем своєї реєстрації.

Як вбачається з матеріалів справи, Листом від 11.03.2008 р. відповідач повідомив, що ОСОБА_4 повинна звернутись з довідкою до органу внутрішніх справ за своїм місцем реєстрації, який здійснює внесення відмітки до паспорта фізичної особи. Після отримання в органі внутрішніх справ відмітки про право здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера і передачі до органу державної податкової служби «Повідомлення органу внутрішніх справ про заміну паспортів і перенесення відміток та передачу відривних корінців до довідок за формою № В3 тих осіб, до паспортів яких було внесено відмітку вперше», облік платників податків у органах державної податкової служби здійснюється за серією та номером паспорта, з використанням інформації про прізвище, ім'я та по батькові.

Задовольняючи позовні вимоги частково суд апеляційної інстанції виходив з того, що унесення відмітки до паспорта громадянина України щодо ідентифікаційного номера фізичної особи платника податків та інших обов'язкових платежів обов'язок унесення відміток, на підставі виданої податковою службою довідки за формою № В-3, покладалося на органи внутрішніх справ, та встановлювалось послідовність дій, які має бути вчинено громадянином при відмові від ідентифікаційного номеру, форму заяви про це та перелік документів, які мають бути до такої заяви додані. Визнання будь якого права на майбутнє, або зобов'язання вчинити певні дії на майбутнє - є безпідставним та необґрунтованим, оскільки відсутній факт порушення прав позивача, яким можливо обґрунтувати підстави для звернення до судового захисту. Крім того, неприпустимим є обмеження волі законодавця щодо врегулювання у майбутньому виникаючих правовідносин. В іншій частині позовних вимог, суд апеляційної інстанції визначив порушення відповідачем її права на здійснення її обліку, як платника податків та інших обов'язкових платежів за раніше встановленими формами обліку без застосування ідентифікаційного номеру, а також в частині зобов'язання не вносити інформацію про позивачку в Державний реєстрфізичних осіб-платників податків та інших обов'язкових платежів.

Відповідно до статті 35 Конституції України кожному гарантоване право на свободу світогляду і віросповідання.

Положеннями статті 67 Конституції України визначено обов'язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно з частиною 2 статті 1 Закону України «Про державний реєстр фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон) для осіб, які через свої релігійні або інші переконання відмовляються від прийняття ідентифікаційного номера та офіційно повідомляють про це відповідні державні органи, зберігаються раніше встановлені форми обліку платників податків та інших обов'язкових платежів. У паспортах зазначених осіб робиться відмітка про наявність у них права здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера.

Частиною 2 статті 5 Закону передбачено, що до Державного реєстру не вноситься інформація про осіб, які через свої релігійні або інші переконання відмовляються від прийняття ідентифікаційного номера та офіційно повідомляють про це відповідні державні органи.

Відповідно до положень статей 3, 5 Закону до інформаційного фонду Державного реєстру включаються такі дані: індивідуальні ідентифікаційні номери, що надаються фізичним особам - платникам податків та інших обов'язкових платежів і зберігаються за ними протягом усього їх життя; інформація про сплату фізичними особами податків та інших обов'язкових платежів; прізвище, ім'я та по батькові; дата народження; місце народження (країна, область, район, населений пункт); місце проживання; місце основної роботи; види сплачуваних податків та інших обов'язкових платежів; інформація про сплату фізичними особами податків та інших обов'язкових платежів.

Згідно з частиною 3 статті 9 Закону фізичні особи - платники податків та інших обов'язкових платежів, крім осіб, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера та офіційно повідомили про це відповідні державні органи, зобов'язані: зареєструватись у Державному реєстрі з моменту виникнення об'єкта оподаткування чи сплати податків та інших обов'язкових платежів; подавати до державних податкових інспекцій по районах, районах у містах і містах без районного поділу відомості про зміну даних відповідно до частини третьої статті 5 цього Закону протягом місяця з дня виникнення таких змін.

Разом з тим, відповідно до пункту 1.3 Порядку громадяни України, які відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера, обліковуються як платники податків та інших обов'язкових платежів за серією та номером паспорта. Зазначена норма суперечить положенням Закону України «Про державний реєстр фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів», який має вищу юридичну силу, про необхідність видалення всієї інформації про таких осіб, зазначений Закон також не передбачає облік таких громадян за серією та номером паспорта

З огляду на викладене, у випадку, коли фізична особа через свої релігійні або інші переконання відмовилася від прийняття ідентифікаційного номера та офіційно повідомила про це органи державної податкової служби, з Державного реєстру підлягає виключенню вся інформація про таку особу, а не лише її ідентифікаційний номер.

При цьому Законом передбачено лише офіційне повідомлення про відмову від ідентифікаційного номера органів державної податкової служби.

Отже, інформація про позивача не підлягає включення до Державного реєстру, у зв'язку з чим її облік як платника податків та інших обов'язкових платежів необхідно здійснювати за раніше встановленою формою без застосування ідентифікаційного номера, який нею в даному випадку взагалі не отримувався.

Таким чином, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржуване судове рішення - залишити без змін.

Доводи, які містяться в касаційній скарзі, висновків суду та обставин справи не спростовують.

Відповідно до частини першої статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України , суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Деснянському районі міста Києва Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2012 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України .

Головуючий суддя В.В. Малинін

Судді: О.Ф. Ситников

В.В. Швець