Ухвала

від 30.05.2012 по справі 2а-480/09

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2012 р. Справа № 39902/11/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі :

Головуючого судді Каралюса В.М.,

суддів Гулида Р.М., Улицького В.З.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Сокальському районі Львівської області на постанову Сокальського районного суду Львівської області від 24 листопада 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Сокальському районі Львівської області про нарахування підвищення до пенсії як дитині війни, -

В С Т А Н О В И В :

07.07.2009 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в Сокальському районі Львівської області (далі - УПФУ) в якому просила відновити пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів за період з 01.01.2007 року до 01.03.2009 року; зобов'язати відповідача нарахувати на її користь недоплачену як дитині війни, щомісячну надбавку за 2007-2008 і два місяці 2009 року в сумі 2811,50 грн. на надалі до рахування проводити в розмірі 30 % передбачених Законом України «Про соціальний захист дітей війни».

Постановою Сокальського районного суду Львівської області від 24 листопада 2009 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Поновлено ОСОБА_1 строк для звернення з адміністративним позовом. Визнано протиправними дії УПФУ щодо відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни за період з 09.07.2007 року по 31.12.2008 року, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, а також з 01.01.2009 року по 24.11.2009 року. Зобов'язано УПФУ провести нарахування та виплату ОСОБА_1 щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни за період на користь позивача за період з 09.07.2007 року по 31.12.2008 року, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, а також з 01.01.2009 року по 24.11.2009 року у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, визначеному ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, УПФУ подало апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Апеляційну скаргу мотивує тим, що Закон України «Про соціальний захист дітей війни» передбачає, що фінансування виплат по даному Закону проводиться із Державного бюджету України, який затверджується Верховною радою України, а не із бюджету Пенсійного фонду України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, тому будь-яких порушень законодавства з боку відповідача не вбачається.

Сторони в судове засідання не з»явились, про дату, час і місце апеляційного розгляду були повідомлені належним чином, а тому, колегія суддів, у відповідності до ч.1 п.2 ст.197 КАС України, вважає за можливе розглядати справу у порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні в справі матеріали та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, на основі наявних у справі доказів, колегія суддів приходить до переконання, що подану апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а постанову суду першої інстанції скасувати з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач громадянин України ІНФОРМАЦІЯ_1 має статус дитини війни та, як вбачається з матеріалів справи, підвищення до пенсії дитині війни виплачувалось не у відповідності з вимогами ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Дитина війни - особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.

Згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року №6-рп/2007 положення п.12 ст.71 та ст.111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та рішенням від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 положення п.41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» якими відповідно було зупинено та обмежено дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» на 2007 та 2008 роки відповідно, визнано неконституційними та такими, що втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх положення, що визнані неконституційними втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Згідно п.п.5, 6 резолютивної частини вищенаведених рішень, вони мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними та є обов'язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені.

Таким чином нарахування та виплата підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 «Про соціальний захист дітей війни», повинно проводитись в 2007 році з 9 липня та в 2008 році з 22 травня.

Однак, колегія суддів, вивчивши матеріали справи вважає, що судом першої інстанції при прийнятті постанови порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ст.100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін (в редакції до 07.07.2010 року).

Посилання відповідача на пропущення позивачем річного строку звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи, колегія суддів вважає обґрунтованим, оскільки, згідно ч.1 ст.99 КАС України (в редакції до 07.07.2010 року), адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого КАС України або іншими законами.

Таким чином в задоволенні позовних вимог щодо виплати підвищення до пенсії за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року включно та з 22.05.2008 року по 06.07.2008 року включно слід відмовити у зв'язку з пропуском строку звернення до суду позивачем на чому наполягав відповідач.

На підставі наведеного, колегія суддів прийшла до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, а саме в частині виплати підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії починаючи з 07.07.2008 року.

Також колегія суддів вважає, що нарахування та виплату в користь позивача підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, що визначається згідно ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» необхідно проводити до виникнення обставин, з якими закон пов'язує виникнення, зміну чи припинення спірних правовідносин.

Відносно заперечень відповідача щодо неправильного застосування положень ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», колегія суддів, зазначає, що відповідно до ч.1 ст.28 наведеного Закону мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Положення ч.3 ст.28 вищевказаного Закону «Мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом» не є перешкодою для застосування мінімального розміру пенсії за віком до обрахування доплат пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого крім передбаченого ч.1 цієї статті мінімального розміру пенсії за віком.

Також, колегія суддів, вважає за потрібне наголосити, що покликання відповідача на те, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених Законом України «Про соціальний захист дітей війни», здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, тому виплата підвищення до пенсії у збільшених розмірах буде можливою тільки після виділення відповідних коштів з Державного бюджету України є безпідставними, оскільки відсутність бюджетних асигнувань для задоволення вимог позивача до уваги взяти не можна, так як невиконання чи неналежне виконання законів про виплати через відсутність бюджетних коштів не є підставою для виправдання недоплати підвищення до пенсії відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи.

Відповідно до п.1 ст.202 КАС України підставою для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.

Керуючись ст. 160, ст. 195, 197, п.3 ч.1 ст. 198, п.4 ч.1 ст. 202, ч.2 ст. 205, ст. 207, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Сокальському районі Львівської області задовольнити частково.

Постанову Сокальського районного суду Львівської області від 24 листопада 2009 року у справі № 2а-480/09 - скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Сокальському районі Львівської області щодо невиплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії як дитині війни.

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Сокальському районі Львівської області нараховувати та виплачувати на користь ОСОБА_1 підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з урахуванням абзацу 1 частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з врахуванням виплачених сум починаючи з 07.07.2008 року.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили.

Головуючий суддя В.М. Каралюс

суддя Р.М. Гулид

суддя В.З. Улицький