Постанова

від 31.05.2012 по справі 2а/0570/18274/2011

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Михайлик А.С.

Суддя-доповідач - Дяченко С.П.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2012 року справа №2а/0570/18274/2011

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Дяченко С.П., Сіваченка І.В. , Шишова О.О. ,

при секретарі судового засідання Казаковій Т.М.,

за участю позивача ОСОБА_4 , представника позивача- Букштейн П.Ш.,

представників відповідача - Сєвідової К. М. , Кравець П.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Ленінському районі м. Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 29 березня 2012 року у справі № 2а/0570/18274/2011 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Державної податкової інспекції в Ленінському районі м. Донецька про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом до Державної податкової інспекції в Ленінському районі м. Донецька про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень № 0000781740 від 31 травня 2011 року про збільшення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб -суб'єктів підприємницької діяльності і незалежної професійної діяльності на 31 357,90 грн. та № 0000472343 від 31 травня 2011 року про застосування штрафних санкцій в сумі 15 878,20 грн.

Позивач посилався на те , що в ході проведеної перевірки відповідачем безпідставно не прийняті до уваги надані ним документи, що підтверджують суму витрат, задекларовану у наданих до податкової інспекції деклараціях про доходи протягом 2008-2010 роках, що призвело до донарахування податку на доходи фізичних осіб за відсутності на те правових підстав.

Позивач просив визнати недійсними податкові повідомлення-рішення від 31 травня 2011 року № 0000781740 та № 0000472343 .

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 29 березня 2012 року у справі № 2а/0570/18274/2011 позов Гейдарлі Ф.Г, задоволено частково.

Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення № 0000781740 від 31 травня 2011 року в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб -суб'єктів підприємницької діяльності і незалежної професійної діяльності на 30 929,01 грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з таким судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Апелянт просив постанову суду скасувати , у задоволені позовних вимог - відмовити.

При апеляційному перегляді справи, позивач , представник позивача просили залишити постанову суду першої інстанціях без змін , апеляційну скаргу - без задоволення.

Представники відповідача наполягали на скасуванні рішення першої інстанції.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача , позивача, представників сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, заперечення на неї, встановила наступне:

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про державну податкову службу в Україні " органи державної податкової служби України у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України, іншими нормативно-правовими актами органів державної влади.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З матеріалів справи видно , що позивач - фізична особа - підприємець ОСОБА_4 є суб'єктом підприємницької діяльності, як платник податків взятий на облік в Державній податковій інспекції у Ленінському районі м. Донецька, перебуває на загальній системі оподаткування з 17 грудня 2004 року за № 441.

Відповідач - Державна податкова інспекція у Ленінському районі м. Донецька є суб'єктом владних повноважень, якій в даних правовідносинах реалізує надані йому Законом України „Про державну податкову службу в Україні" та Податковим кодексом України, повноваження.

Судами першої , апеляційної інстанцій встановлено , що в період з 15 квітня 2011 року по 29 квітня 2011 року Державною податковою інспекцією в Ленінському районі м. Донецька проведено документальну планову виїзну перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 за період з 1 січня 2008 року по 31 грудня 2010 року, за наслідками проведення якої складений акт № 1130/17-3/НОМЕР_3 від 11 травня 2011 року .

Слід зазначити , що згідно статті 75 Податкового Кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу податкової служби.

Відповідно до п.п. 75.1.2. ст.75 Податкового Кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Як вбачається з акту перевірки , податковим органом були встановлені порушення позивачем приписів податкового законодавства , а саме : : підпункту "а"пункту 19.1. статті 19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб"; пункту 2 статті 13 Декрету Кабінету Міністрів України № 13-962 від 16 грудня 1991 року "Про прибутковий податок з громадян", що призвело до заниження оподатковуваного доходу у перевіряємому періоді на 285 786,04 грн., а саме у 2008 році на 30 592,61 грн., у 2009 році на 147 720,68 грн., у 2010 році -107 472,75 грн., що призвело до заниження податку з доходів фізичних осіб на загальну суму 31 357,90 грн., з яких за 2008 рік на 428,89 грн., за 2009 рік на 17 978,10 грн., за 2010 рік на 12 950,91 грн.;порушення пункту 12 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг"в частині не ведення товарних запасів за місцем їх реалізації на 7 939,10 грн.

В ході перевірки правомірності включення сум до складу валових витрат декларацій з податку на прибуток податковим органом встановлено завищення позивачем валових витрат 2008-2010 років на 285 786,04 грн., у т.ч. у 1-му кварталі 2008 року -7 169,95 грн., 2-му кварталі 2008 року на 6 082,38 грн., 3-му кварталі 2008 року - на 7 336,99 грн., 4-му кварталі 2008 року на 10 003,29 грн., 1-му кварталі 2009 року на 34 762,90 грн., 2-му кварталі 2009 року на 40 873,00 грн., 3-му кварталі 2009 року на 30 425,00 грн., 4-му кварталі 2009 року на 41 749,78 грн., 1-му кварталі 2010 року на 36 857,25 грн., 2-му кварталі 2010 року на 37 317,99 грн., 3-му кварталі 2010 року на 33 297,51 грн.

За наслідками перевірки Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Донецька 31 травня 2011 року прийнято два податкових повідомлення-рішення :

№ 0000781740 про збільшення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб- суб'єктів підприємницької діяльності і незалежної професійної діяльності на 31 357,90 грн.; № 0000472343 про застосування штрафних санкцій в сумі 15 878,20 грн.

Колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції , що нарахування позивачу грошових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб за 2008 рік в сумі 428,89 грн. за податковим повідомлення-рішенням № 0000781740 від 31 травня 2011 року здійснено правомірно, .з огляду на відсутність в матеріалах справи документів, які б спростовували викладене в акті порушення формування валових витрат 2008 року, що призвело до заниження об'єкту оподаткування.

Натомість , задовольняючи позовні вимоги частково , суд першої інстанції вихо див з того, що податковий орган не довів обґрунтованість викладеного в акті перевірки про завищення позивачем задекларованих ним витрат протягом 2009-2010 років на загальну суму 255 193,43 грн., з яких у 2009 році -147 720,68 грн., 2010 році -107 472,75 грн.

Колегія суддів вважає , що наведене твердження не узгоджується з вимогами законодавства та спростовується матеріалами справи.

За змістом акту перевірки завищення витрат 2009-2010 року стало наслідком збільшення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на 30929,01 грн. за податковим повідомленням-рішенням № 0000781740 від 31 травня 2011 року.

Варто зазначити , що відповідно до ст. 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Виходячи зі змісту п. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції: посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п.85.2. ст.85 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний надати посадовим ( службовим ) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Як видно з матеріалів справи та підтверджено при апеляційному перегляді справи , позивачем було надано значну кількість однотипних документів, опис даних документів (вх..4445/Г від 15.04.2011р, вх..4969/Г від 28.04.2011р, вх. 4689/Г від 20.04.2011р.) було складено відповідно до пункту 3 Порядок №1003 , згідно якого перед початком проведення документальної перевірки діяльності платника податків за місцезнаходженням податкового органу посадова особа, відповідальна за проведення перевірки, зобов'язана прийняти надані платником податків оригінали документів, пов'язаних із здійсненням діяльності за період, що перевіряється. Зазначені документи приймаються за описом, складеним платником податків за власним бажанням.

Розділ II п.п.1.12. п.1 акту перевірки містить посилання на те, що документи та опис документів, наданих, до перевірки надані особисто позивачем та вказані додатки до акту перевірки а саме: додаток №2 від 15.04.2011р. опис документів наданих до перевірки, додаток №3 від 20.04.2011р. опис документів наданих до перевірки з посиланням позивача на те, що документи надані ним у повному обсязі та інших документів, пов'язаних з підприємницькою діяльністю ,він не має.( додаток №4 від 28.04.2011р)

Таким чином , зазначене свідчить про те, що всі документи надавались позивачем за описом до податкової інспекції та були дослідженні в ході її проведення. За таких обставин , інформація про розмір фактично понесених позивачем витрат, пов'язаних з отриманням доходу, відповідає розміру витрат, встановленому за наслідками проведеної перевірки.

У розумінні абз.4 пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість веденнях зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За змістом пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг).

Таким чином, вказаними нормами передбачено, що обов'язковою умовою для включення суми до валових витрат та податкового кредиту є факт придбання товару, використання його в межах господарської діяльності та підтвердження цих операцій відповідними документами.

Разом з цим, суд першої інстанції прийняв до уваги додаткові документи, які були відсутні у позивача на момент перевірки та надані ним лише під час розгляду справи.

Так, позивачем були надані до суду документи по наступним контрагентам: фіскальні чеки від ТОВ «Кондітрейд» які містять посилання на номери накладних, самі накладні в підтвердження факту отримання товару- відсутні ; фіскальні чеки від ПП «Євтухов», ТОВ «УДС» , від ПП «Торгсінтез», підтверджують тільки факт оплати за товар, а не факт отримання товару позивачем. Квитанції про оплату за продукцію ТОВ «Антлантіс», містять лише посилання на накладні, насправді вони - відсутні. Копії чеків від ПП «Бзль», в яких вказано номер реєстратора розрахункових операцій, не можуть вважатись первинними документами, оскільки вони не відповідають вимогам чинного законодавства. Контрольні стрічки реєстратора розрахункових операцій, які б свідчили про реалізацію товару у перевіреному періоді, отриманого від ТОВ «Вінтер», СП «Вітмарк-Україна», ПП «Баядєра», ПП «Український продукт», відсутні.

В той же час , надані акти звірок з ТОВ «Мегаполіс», ТОВ «Сладкая жизнь», Донецької філії «Кока-кола беверіджез Україна лімітед» не є первинним документом та не можуть бути використані для підтвердження витрачених сум, згідно з операціями, за розрахунками або за участю яких безпосередньо отримано дохід.

З огляду на наведене , колегія суддів погоджує висновок податкового органу про те , що позивачем не надано в повному обсязі документів в підтвердження фактичного отримання товару , контрольних стрічок реєстратора розрахункових операцій, які б свідчили про реалізацію товару у перевіреному періоді.

Відповідно до п. 44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначен ням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних до кументів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено за конодавством.

Наведені обставини узгоджуються з вимогами ст. 44 Податкового кодексу України, відповідно до п.44.6 якої у разі, якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітност

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник відповідача пояснив, що певні документи були надані позивачем лише під час судового розгляду справи вже після надання заперечень податковим органом, в яких останній зазначав про відсутність таких документів як на підставу правомірності прийняття спірних податкових повідомлень-рішень або надавались ним в процесі розгляду справи під час ви никнення необхідності

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена підпунктом 1.2 пункту 1, підпункту 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у - бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 року за № 168/704 та статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» , первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Крім того, у відповідності до ст. 83 Податкового Кодексу України, для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є документи, визначені Податковим Кодексом України, податкова інформація, експертні висновки, судові рішення, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені Податковим Кодексом України або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

Під час розгляду справ даної категорії підлягає встановленню факт правомірності та обґрунтованості висновків податкового органу щодо порушень платником пода тків норм податкового законодавства. На переконання колегії суддів такий факт підлягає встановленню через дослідження первинних документів та податкової звітності, яка була наявна у позивача на момент перевірки.

Необхідно враховувати, що чинним податковим законодавством передбачено, що бухгалтер ський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Проте, наведені обставини залишені судом першої інстанції поза увагою. Більш того, документи про відсутність яких на час перевірки та до прийняття рішення податковим органом зазначав відповідач, та які надані позивачем лише під час судового розгляду справи, були прийняті судом першої інстанції як безспірні докази протиправності прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів вважає , що позивач не довів обґрунтованість заявлених позивних вимог.

В той же час, оцінюючи правомірність дій відповідача щодо прийняття спірних рішень, суд апеляційної інстанції керується критеріями, закріпленими у ч. 3 ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта.

Колегія суддів зазначає , що при здійсненні владних управлінських функцій суб'єкт владних повноважень - Державна податкова інспекція в Ленінському районі м. Донецька, діяла в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, та довела правомірність та обґрунтованість , прийнятих відносно позивача , рішень

Надаючи оцінку зазначеним фактам, колегія суддів вважає , що суд першої інстанції порушив норми матеріального права, що призвело до прийняття необґрунтованого рішення,яке підлягає скасуванню.

Постанова в повному обсязі виготовлена 28 травня 2012 року.

Керуючись ч.ч.1-3 ст. 160, ст.ст. 167, 195-196, п.3 ч.1 ст. 198, п.4 ч.1 ст. 202, ч.2 ст. 205, ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Ленінському районі м. Донецька, задовольнити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 29 березня 2012 року у справі № 2а/0570/18274/2011 - скасувати.

У задоволенні позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Державної податкової інспекції в Ленінському районі м. Донецька про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі.

Колегія суддів С.П. Дяченко

І.В.Сіваченко

О.О. Шишов