Постанова

від 12.06.2012 по справі 43/317-10

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" червня 2012 р. Справа № 43/317-10

Вищий господарський суд України у складі: суддя Харченко В.М. -головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Львов Б.Ю.

розглянув касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Лозівське автотранспортне підприємство 16309", м.Лозова, Харківська область

на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 07.09.2011

зі справи № 43/317-10

за позовом відкритого акціонерного товариства "Лозівське автотранспортне підприємство 16309", м.Лозова, Харківська область (далі -ВАТ "Лозівське АТП-16309")

до відповідача управління праці та соціального захисту населення Близнюківської районної державної адміністрації Харківської області, смт.Близнюки, Харківська область (далі -Управління)

за участю прокуратури Близнюківського району Харківської області

про стягнення 48138,17грн.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

позивача - не з'явився;

відповідача - не з'явився;

прокурора -Громадський С.О.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

У червні 2009 року ВАТ "Лозівське АТП-16309" звернулося з позовом до Управління праці про стягнення 36301,00 грн. заборгованості з компенсації коштів за перевезення пільгових категорій громадян у 2007 році, 10273,20 грн. інфляційних та 1563,97 грн. річних.

Рішенням господарського суду Харківської області від 04.03.2011 (суддя Смірнова О.В.), позов задоволено. Стягнуто з Управління на користь ВАТ "Лозівське АТП-16309" 36301,00 грн. основного боргу, 1563,97 грн. річних та 10273,20 грн. інфляційних.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 07.09.2011 (колегія суддів у складі: суддя Бондаренко В.П. -головуючий, судді Ільїн О.В. і Камишева Л.М.) рішення господарського суду Харківської області від 04.03.2011 у справі №43/317-10 скасовано та прийнято нове рішення, яким у позові відмовлено.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України позивач просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції від 07.09.2011, а рішення суду першої інстанції від 04.03.2011 залишити без змін. Скарга мотивована тим, що постанова суду апеляційної інстанції прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України вважає касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню.

Відповідного висновку суд дійшов на підставі такого.

Як встановлено апеляційним судом, 02.01.2007 сторонами у справі був укладений договір № 2 про відшкодування фактично наданих пільг конкретним громадянам, що мають право на пільговий проїзд.

Звертаючись до суду з позовом, позивач обґрунтовував його тим, що він в повному обсязі виконав умови договору, а саме з початку 2007 року здійснив безкоштовне перевезення всіх категорій громадян, які користуються встановленими законодавством пільгами щодо оплати проїзду, тоді як відповідач, в порушення умов договору, від підписання актів звіряння розрахунків ухилився та не відшкодував позивачу в повному обсязі збитки від перевезення пільгового контингенту населення в Близнюківському районі.

Встановленим за справою обставинам апеляційний суд дав належну оцінку і дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

При цьому апеляційний суд, врахувавши приписи ст.ст.180,181 ГК України, ст.638, ч.2 ст.642 ЦК України, правильно виходив з того, що на час підписання договору, протокол розбіжностей сторонами не укладався, а тому у відповідності до підпункту 2.1.1 п.2 договору позивач був зобов'язаний щомісяця до 04 числа місяця, що настає за звітним, надавати відповідачу акти звіряння розрахунків, на підставі талонів, за фактично надані пільги громадянам в 3-х екземплярах.

У цьому ж зв'язку, апеляційний суд правильно взяв до відома відсутність у матеріалах справи даних щодо надання позивачем відповідачу за весь час дії договору актів звіряння розрахунків, складених на підставі талонів у відповідності до умов договору.

Посиланням позивача на протокол розбіжностей до договору, як на підставу для стягнення заявленої суми, апеляційний суд дав належну оцінку і дійшов вірного висновку про їх безпідставність.

Доводи скаржника щодо порушення судом апеляційної інстанції під час прийняття судового рішення вимог норм матеріального та процесуального права не можуть бути взяті до уваги, оскільки вони не підтверджуються наявними матеріалами справи.

Враховуючи зазначене, а також з огляду на те, що наведені у касаційній скарзі доводи висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, суд не бере їх до уваги і вважає, що оскаржувана постанова відповідає вимогам чинного законодавства і підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, ст. 111-9, ст. 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 07.09.2011 зі справи № 43/317-10 залишити без змін, а касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Лозівське автотранспортне підприємство 16309" -без задоволення.

Суддя В.Харченко Суддя І.Бенедисюк Суддя Б.Львов