Постанова

від 23.05.2012 по справі 5011-2/1065-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601 м.Київ-1, пров. Рильський, 8 (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.05.2012 № 5011-2/1065-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Корсакової Г.В.

суддів: Чорногуза М.Г

Суліма В.В.

при секретарі судового засідання - Зайцевій А.І.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2 - за довіреністю

від відповідача: ОСОБА_3 - за довіреністю;

розглянувши апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу «Алмазний» на рішення господарського суду міста Києва від 29.03.2012р. (підписане - 30.03.2012р.)

по справі № 5011-2/1065-2012 (суддя - Домнічева І.О.)

за позовом Публічного акціонерного товариства «Київенерго»

до Житлово-будівельного кооперативу «Алмазний»

про стягнення 25 552,09 грн.

ВСТАНОВИВ :

Публічне акціонерне товариство "Київенерго" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Житлово-будівельного кооперативу «Алмазний» про стягнення 25 552,09 грн. з яких 25082,68 грн. основного боргу, 377,31 грн. - пені, 19,07грн. інфляційної складової боргу, 73,03грн. три проценти річних.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що всупереч умовам укладеного між ПАТ "Київенерго" та Житлово-будівельним кооперативом «Алмазний» договору на постачання теплової енергії у гарячій воді №8363008 від 01.03.2002 р., відповідач свої обов'язки щодо оплати за використану теплову енергію не виконав, в зв'язку з чим, станом на 01.01.2012 р. за ним рахується заборгованість в розмірі 25 082,68 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 29.03.2012р. у справі № 5011-2/1065-2012 позов задоволено частково. Стягнуто з Житлово-будівельного кооперативу «Алмазний» на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго» 377,31 грн. - пені, інфляційної складової боргу у розмірі 19,07грн., три проценти річних у розмірі 73,03грн., 1609,50 грн. судового збору. Провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 25 082,68 грн. припинено в зв'язку з відсутністю предмету спору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 29.03.2012р. скасувати в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Скаржник вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 29.03.2012р. прийнято з неповним з'ясуванням обставин, що мають істотне значення, а також з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

На підставі апеляційної скарги Житлово-будівельного кооперативу «Алмазний» на рішення господарського суду міста Києва від 29.03.2012 року, згідно ст. 98 ГПК України, Київським апеляційним господарським судом ухвалою від 23.04.2012р. порушено апеляційне провадження.

Публічним акціонерним товариством «Київенерго» подано письмові пояснення на апеляційну скаргу.

На підставі розпорядження Секретаря палати від 22.05.2012р. розгляд справи здійснено судовою колегією у складі: головуючий по справі - суддя Корсакова Г.В., судді Чорногуз М.Г., Сулім В.В.

Представник відповідача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав та просив її задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти доводів апеляційної скарги.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.03.2002 р. між Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго" (яка згідно статуту змінила назву на Публічне акціонерне товариство "Київенерго" у відповідності з вимогами Закону України "Про акціонерні товариства") (енергопостачальна організація) та Житлово-будівельним кооперативом "Алмазний" (абонент) був укладений договір № 8363008 на постачання теплової енергії у гарячій воді, предметом якого є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді, на умовах, передбачених цим договором (п.1.1. договору).

Пунктом 2.1 договору визначено, що при виконанні умов даного договору, а також при вирішенні всіх питань, що не обумовлені даним договором, сторони зобов'язуються керуватися тарифами, затвердженими Київською міською державною адміністрацією (КМДА), Положенням про Держенергоспоживнагляд, Правилами користування тепловою енергією, Правилами технічної експлуатації тепловикористовуючих установок і теплових мереж, нормативними актами з питань користування та взаєморозрахунків за енергоносії, чинним законодавством України.

Згідно з п. 2.2.1 договору постачальник зобов'язується постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію -в період опалювального сезону; гарячого водопостачання -протягом року, в кількості та в обсягах згідно з додатком № 1 до цього договору.

Відповідно до п. 2.3.1 договору абонент зобов'язується дотримуватись кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у додатку 1, не допускаючи їх перевищення; своєчасно оплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами, зазначеними у додатку 4 до даного договору.

Також сторонами договору № 8363008 від 01.03.2002 р. було погоджено :

- обсяги постачання теплової енергії абоненту (додаток №1);

- тарифи та порядок розрахунків (додатки №№ 3, 4Б);

- умови припинення подачі теплової енергії (додаток № 7).

Відповідно до п.1 додатку №3 до договору №8363008 від 01.03.2002р. розрахунки з абонентом за відпущену теплову енергію енергопостачальною організацією проводяться згідно з тарифами, затвердженими Розпорядженням КМДА.

Згідно п. 2 додатку 4Б до договору передбачено, що відповідач зобов'язаний щомісячно з 12 по 15 число самостійно отримувати у районному відділі теплозбуту № 8 табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період та акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки повертає у РВТ) та платіжну вимогу-доручення, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду.

Сплату за вказаними документами, відповідно до п. 3 додатка 4 до договору, відповідач виконує не пізніше 25 числа поточного місяця.

Строк дії договору відповідно до умов п. 8.1 договору встановлений з дня його підписання до 31 грудня 2002 р. та вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до його закінчення про припинення договору не буде письмово заявлено однією із сторін (п.8.4. договору).

Позивач в обґрунтування позовних вимог щодо заборгованості відповідача за використану теплову енергію надав суду облікові картки (табуляграми) відповідача за період з 01.10.2011 р. по 01.01.2012 р. та довідку про надходження коштів за спожиту відповідачем теплову енергію за спірний період. Загальна сума спожитої відповідачем теплової енергії за вказаний період становить 25 082,68 грн.

Відповідно до ч.1 ст.275 ГК України за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно з п.1 ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Так, в силу ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи з урахуванням умов договору (додаток № 4Б) строки сплати вартості спожитої теплової енергії у відношенні заборгованості по якій виник спір у даній справі, з боку відповідача були порушені.

З довідки про надходження коштів за спожиту відповідачем теплоенергію від позивача, подану позивачем суду першої інстанції, вбачається, що відповідач сплатив позивачу заборгованість в розмірі 25 082,68 грн. в повному обсязі.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи те, що відповідач розрахувався з позивачем за спожиту теплову енергію в сумі 25 082,68 грн. ще до звернення позивача з позовом до суду, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про припинення провадження у справі в частині стягнення боргу в сумі 25 082,68 грн.

Доводи скаржника про те, що він не надавав згоду на зміну умов договору та застосування в розрахунках тарифів, затверджених постановами Національної комісії регулювання електроенергетики України, в зв'язку з чим позивач, використовуючи постанови НКРЕ діяв безпідставно, колегією суддів не приймаються до уваги з огляду на таке.

Відповідно до ч.6 ст.276 ГК України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

Статтею 20 Закону України «Про теплопостачання» передбачено, що тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової

енергії, крім тарифів на виробництво теплової енергії для

суб'єктів господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво

теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні

та поновлювані джерела енергії, затверджуються національною

комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних

послуг, та органами місцевого самоврядування в межах повноважень,

визначених законодавством.

Відповідно до Прикінцевих положень Закону України «Про Національну комісію регулювання ринку комунальних послуг України» Національна комісія регулювання електроенергетики України виконує функції державного регулювання у сфері теплопостачання до закінчення процесу формування Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України.

Пунктом 3 додатку №3 до договору передбачено можливе змінення тарифів в період дії Договору.

Таким чином, виходячи з вищевикладеного ні позивач, ні відповідач не мають впливу на визначення та зміну тарифів, та не можуть домовитись про застосування інших тарифів, ніж ті, що затверджені відповідно до встановлених вимог закону.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором.

Неустойкою (штрафом, пенею), у відповідності до ст. 549 ЦК України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст.230 ГК України штрафними санкціями визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань"платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань"передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 3.5 додатку №4Б до договору № 8363008 передбачено, що у випадку несплати теплової енергії до кінця розрахункового періоду енергопостачальна організація нараховує абоненту пеню на суму фактичного боргу в розмірі 0,5% за кожний день прострочення платежу по день фактичної сплати, але не більше суми обумовленої чинним законодавством України.

Оскільки факт прострочення виконання відповідачем грошових зобов'язань по оплаті спожитої теплової енергії за договором № 8363008 підтверджується матеріалами справи, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про стягнення з відповідача 377,31 грн. пені згідно з здійсненим позивачем розрахунком, який відповідає вищевикладеним вимогам закону та умовам договору.

Відповідно до статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем заявлено до стягнення 73,03 грн. 3% річних за період листопад 2011р. - грудень 2011р. та 19,07 грн. інфляційної складової боргу за грудень 2011р.

Оскільки здійснений позивачем розрахунок 3% річних та інфляційної складової боргу відповідає обставинам справи, умовам договору та вимогам закону, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо задоволення вимоги позивача про стягнення 19,07 грн. інфляційної складової боргу та 73,03 грн. 3 % річних.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду як законними, обґрунтованими обставинами та матеріалами справи та не вбачає підстав для скасування рішення господарського суду міста Києва від 29.03.2012р. Апеляційна скарга є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

З огляду на зазначене, керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу «Алмазний» на рішення господарського суду міста Києва від 29.03.2012р. у справі № 5011-2/1065-2012 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 29.03.2012 року у справі № 5011-2/1065-2012 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 5011-2/1065-2012 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Корсакова Г.В.

Судді Чорногуз М.Г

Сулім В.В.