Рішення

від 21.12.2011 по справі 1/6

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" грудня 2011 р. Справа № 1/6 Господарський суд Чернівецької області в складі головуючого судді Паскаря А. Д., при секретарі судового засідання Лагадину Т. І. , розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма «Юніс», м. Чернівці

до Публічного акціонерного банку «Енергобанк», м. Київ

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - Чернівецьке комунальне обласне бюро технічної інвентаризації

про визнання права власності на нерухоме майно, витребування його з чужого незаконного володіння та зобов'язання третьої особи вчинити певні дії,

за участю представників сторін:

від позивача -Гелетка О. В.- директор;

від відповідача -ОСОБА_2, довіреність № 09/05-318 від 24.05.2011;

від третьої особи -не з'явився,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма «Юніс»звернулось до господарського суду Чернівецької області з позовом до Акціонерного банку «Енергобанк»про визнання права власності на нежитлове приміщення (павільйон для літньої торгівлі) за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 215,4 м. кв. (далі -нерухоме майно), витребування їх із незаконного володіння відповідача, зобов'язати Чернівецьке комунальне обласне бюро технічної інвентаризації (далі -Чернівецьке КОБТІ) скасувати реєстраційний запис в Державному реєстрі прав власності на зазначене нерухоме майно, здійснений 17.02.2006 на підставі договору купівлі-продажу від 15.02.2006 за № 353, та зареєструвати в названому реєстрі право власності на теж нерухоме майно за Товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма «Юніс» на підставі свідоцтва про право власності на нежитлове приміщення, видане 28 грудня 2000 року на підставі рішення Чернівецької міської ради від 19 грудня 2000 року за № 941/24.

Рішенням господарського суду Чернівецької області від 12.01.2011 у справі № 1/6 (т. 1, а. с. 184-186), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 16.06.2011 (т.1, а. с. 238-244) у позові відмовлено частково. За рішенням відмовлено у задоволенні позову в частині визнання за позивачем права власності на нежитлове приміщення, витребування їх з незаконного володіння.

Постановою Вищого господарського суду України від 07.09.2011 рішення господарського суду Чернівецької області від 12.01.2011 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 16.06.2011 у справі № 1/6 скасовано, а справу передано до господарського суду Чернівецької області на новий розгляд (т. 2, а. с. 15-20).

Автоматизованою системою документообігу для розгляду справи був визначений суддя Паскарь А. Д.

В ході розгляду справи позивач зменшив кількість своїх вимог та просив суд лише визнати за ним право власності на зазначене нежитлове приміщення та витребувати їх із незаконного володіння відповідача.

Вимоги позивача судом розглядаються в його остаточному уточненому варіанті від 09.12.2011.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі. Представник відповідача, в свою чергу, проти задоволення позову заперечував, посилаючись на те, що позивачем пропущений строк позовної давності.

Заслухавши пояснення учасників судового засідання, розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини у справі, якими сторони обґрунтовують свої вимоги і заперечення проти них, дослідивши та оцінивши в сукупності надані докази, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини між сторонами, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

07 липня 2000 року загальними зборами засновників ВККП «Віраж»було прийнято рішення щодо вступу останнього в якості засновника до ТОВ ВКФ «Юніс»із внесенням до статутного фонду основних засобів, в тому числі і нерухомого майна, а саме павільйону для літньої торгівлі по АДРЕСА_1 (т. 1, а. с.16-20).

На підставі рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 19.12.2000 № 941/24 позивачеві видане Свідоцтво про право власності від 28.12.2000 (т. 1, а. с. 21-22) на спірний павільйон для літньої торгівлі, літ «А», загальною площею 215,4 м кв., що знаходиться за зазначеною вище адресою та зареєстроване за останнім в Чернівецькому обласному бюро технічної інвентаризації 04.04.2001 за № 655.

Рішенням від 16 січня 2006 року у справі № 8/838 господарський суд м. Києва задовольнив зустрічний позов АК «Енергобанк»до ВККП «Віраж»і ТОВ ВКФ «Юніс»та визнав недійсним вищезгадане Свідоцтво про право власності ТОВ ВКФ «Юніс»на павільйон для літньої торгівлі (т.1, а. с. 23-25).

На підставі наведеного вище рішення суду по справі № 8/838 Чернівецьке КОБТІ 09.02.2006 здійснило державну реєстрацію спірних у справі нежитлових приміщень за ВККП «Віраж», а 15.02.2006 був нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу цих приміщень, укладений між ВККП «Віраж»та АБ «Енергобанк»(т.1, а. с. 26).

Однак постановою Вищого господарського суду України від 16.11.2006 було скасовано рішення № 8/838 та передано справу на новий розгляд до суду першої інстанції -господарському суду м. Києва, який своєю ухвалою від 26 лютого 2008 року за зустрічним позовом ПАТ «Енергобанк,»до ВККП «Віраж»та ТОВ ВКФ «Юніс»про визнання недійсним передачі в статутний фонд майна, установчого договору та свідоцтва про право власності припинив провадження у зв'язку з припиненням ВККП «Віраж»як юридичної особи (т.1, а. с. 27-31).

В контексті викладеного суд зазначає, що спірне майно, що належало позивачеві на підставі Свідоцтва про право власності від 28.12.2000, вибуло з його володіння відповідно до рішення господарського суду м. Києва від 16.01.2006 у справі № 8/838, яке згодом було скасовано касаційною інстанцією та не набрало законної сили, тобто не з волі позивача.

Згідно ч. 1 ст 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбано в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати, власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Пунктом 6.3. Інформаційного листа Вищого арбітражного суду України «Про деякі приписи законодавства, яке регулює питання, пов'язані із здійсненням права власності та його захистом,»від 31.01.2001 № 01-8/98 (із наступними змінами, внесеними відповідними наступними листами Вищого господарського суду України) визначено, що в разі якщо особа володіла майном на законній підставі, яка згодом відпала, то така особа є незаконним володільцем, і до неї може бути подано віндикаційний позов.

Аналогічна позиція міститься також й в п. 10 постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 06.11.2009 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», в якому визначено, що у випадках, коли власник майна не є стороною недійсного правочину захист права власності належить здійснювати не шляхом визнання договору купівлі-продажу недійсним, а шляхом пред'явлення позову про визнання права власності та витребування з чужого незаконного володіння, оскільки в даній справі позивач не був стороною договору купівлі-продажу.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Приймаючи до уваги, що ухвала Господарського суду м. Києва про припинення провадження у справі № 8/838-12/166-18/442 від 26.02.2008 набрала законної сили 07.03.2008, суд вважає, що перебіг позовної давності для пред'явлення даного позову почався саме з 07.03.2008, тобто в день, коли позивач дізнався або міг дізнатися про порушення своїх майнових прав, оскільки лише з прийняттям згаданої ухвали можливо було стверджувати, що Виробничо-комерційне колективне підприємство «Віраж»незаконно заволоділо спірним нежитловим приміщенням на підставі рішення Господарського суду м. Києва від 16.01.2006 року по справі № 8/838 та в подальшому здійснило відчуження спірного майна відповідачеві на підставі договору-купівлі продажу від 15.02.2006, внаслідок чого відповідач й став його незаконним володільцем.

Статтею 392 ЦК України встановлено, що власник майна має право пред'явити позов про визнання права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Відносно вимоги позивача про витребування названих нежитлових приміщень із чужого незаконного володіння ПАТ «Енергобанк»суд дійшов висновку про її безпідставність , виходячи з такого.

Ухвалою господарського суду Чернівецької області від 07.11.2011 з метою виконання вказівок, що містяться у постанові Вищого господарського суду України від 07.09.2011 у даній справі, позивач був зобов'язаний надати докази, які підтверджують, що як на день пред'явлення даного позову, так і на день його вирішення спірне нерухоме майно дійсно знаходилося та знаходиться у незаконному володінні ПАТ «Енергобанк».

Однак на виконання згаданої вимоги місцевого господарського суду позивач надав копії договорів оренди від 31.07.2009 та від 01.05.2011, з яких видно, що спірне приміщення самим позивачем надані фізичній особі - підприємцю ОСОБА_3, м. Чернівці.

Таким чином, дана обставина достеменно свідчить про відсутність спірного майно у незаконному користуванні відповідача.

Судові витрати покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити частково.

2.Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційною фірмою «Юніс»(58000, м. Чернівці, вул. Сагайдачного, 17/3, ідентифікаційний код 14258104) право власності на нежитлове приміщення (павільйон для літньої торгівлі), розташоване по АДРЕСА_1 загальною площею 215,40 м 2 .

3.В решті позову відмовити за безпідставністю.

4.Стягнути з Публічного акціонерко товариства «Енргобанк»(01025, м. Київ, вул. Воздвиженська, 56, ідентифікаційний код 19357762) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми «Юніс»(58000, м. Чернівці, вул. Сагайдачного, 17/3, ідентифікаційний код 14258104) державне мито в сумі 2118,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 59,00 грн.

Суддя А. Паскарь