Постанова

від 05.06.2012 по справі 5015/2339/11

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

05.06.12 Справа № 5015/2339/11

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді Хабіб М.І.

суддів Зварич О.В.

Якімець Г.Г.

при секретарі судового засідання Бараняк Н.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційної скарги Галицького ВДВС Львівського МУЮ, вих.В-4/8728 від 16.05.12р.

на ухвалу господарського суду Львівської області від 20.03.2012р.

за скаргою приватного підприємства "РПІКС" на дії органу виконання -

про визнання неправомірними дій головного державного виконавця Галицького ВДВС Львівського МУЮ Меленчука В.І., скасування постанов від 07.10.2011р. про стягнення виконавчого збору та про стягнення витрат, пов'язаних з проведенням виконавчих дій, та про повернення 6 709,83 грн. сплачених коштів .

при виконанні рішення господарського суду Львівської області

у справі № 5015/2339/11

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕЙ-ПЛАСТ", м. Київ

до відповідача : приватного підприємства "РПІКС", м. Львів

про стягнення 65 671,95 грн.

За участю представників:

від позивача (стягувача): не з'явився (належно повідомлений);

від відповідача (боржника): ОСОБА_3, ОСОБА_4 -представники (довіреність в матеріалах справи) ;

від органу виконання судових рішень: Меленчук В.І. -головний державний виконавець Галицького ВДВС ЛМУЮ (посвідчення № 829).

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Львівської області від 20.03.2012р. (суддя Станько Л.Л.) у справі №5015/2339/11 скаргу Приватного підприємства "РПІКС" від 02.02.2012р. №20 (вх.№2397/12 від 06.02.2012р.) задоволено частково.

Визнано неправомірними дії головного державного виконавця Галицького ВДВС Львівського МУЮ ГУЮ у Львівській області Меленчука Володимира Ігоревича щодо стягнення з приватного підприємства "РПІКС" 6656,47 грн. виконавчого збору у виконавчому провадженні ВП №28922324.Скасовано постанову від 07.10.2011р. у виконавчому провадженні ВП №28922324 про стягнення з приватного підприємства "РПІКС" 6656,47 грн. виконавчого збору. Ухвалено повернути приватному підприємству "РПІКС" грошові кошти у розмірі 6656,47 грн., що перераховані на розрахунковий рахунок ГУДКСУ у Львівській області номер 37317001008811 платіжним дорученням від 31.01.2012р. №132073817, яке проведено АТ "ПРОКРЕДИТ БАНК".

В задоволенні скарги в частині скасування постанови від 07.10.2011р. у виконавчому провадженні ВП №28922324 про стягнення з приватного підприємства "РПІКС" 53,36 грн. витрат, пов'язаних з проведенням виконавчих дій, відмовлено.

Повернуто приватному підприємству "РПІКС" (79038, м.Львів, вул.Пасічна, 73/65, код ЄДРПОУ 20836290) зайво сплачений платіжним дорученням від 03.02.2012р. №20 судовий збір у розмірі 170,30 грн.

Ухвала місцевого господарського суду мотивована положеннями ст.ст.23,25,26,27,28,41 Закону України "Про виконавче провадження". Зокрема, тим, що боржником проведено розрахунки з кредитором в межах терміну відстрочки виконання рішення в добровільному порядку, без участі державної виконавчої служби, і державною виконавчою службою з боржника не стягнено жодної суми і не передано жодного майна, тому виконавчий збір сплаті не підлягає.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, Галицький ВДВС Львівського МУЮ подав апеляційну скаргу, вважає її незаконною та необґрунтованою, прийнятою з порушенням норм процесуального та матеріального права, у зв'язку з чим просить ухвалу господарського суду Львівської області від 20.03.2012р. скасувати. Скаржник зазначає, що на момент винесення оскаржуваних постанов від 07.10.11р. про стягнення виконавчого збору та витрат, пов'язаних з проведенням виконавчих дій, державному виконавцеві не були відомі жодні обставини, які б унеможливлювали винесення останніх. Так, ухвала про відстрочення виконання рішення суду винесена лише 12.12.11р., що підтверджує законність оскаржуваних постанов. Крім того, вважає, що суд першої інстанції при винесенні оскаржуваної ухвали від 20.03.12р. застосував норми ЗУ «Про виконавче провадження»в редакції, що діяла до 08.03.11р.. Так ст..46 Закону передбачала, що у разі невиконання рішення у строк, встановлений для добровільного його виконання, з боржника постановою державного виконавця стягується судовий збір у розмірі 10% від фактично стягненої суми. В той час, як частиною 1 ст.28 Закону, в редакції, що діє з 08.03.2011р., встановлено, що у разі невиконання рішення у строк, встановлений для добровільного його виконання, з боржника постановою державного виконавця стягується судовий збір у розмірі 10% від суми, що підлягає стягненню . Скаржник вважає, при винесенні оскаржуваної ухвали суд застосовував норми закону, які на той час уже не діяли протягом року.

Боржник (відповідач) у відзиві (вх.3542 від 01.06.12р.) заперечує доводи апеляційної скарги та зазначає, що 12.12.11р. господарський суд своєю ухвалою відстрочив виконання рішення суду до 31.12.11р. Враховуючи те, що ухвала не оскаржена, а боржник у відведений строк добровільно виконав рішення суду, відповідно до приписів п. 5 ч.1 ст.26 Закону, апелянт мав відмовити у відкриті виконавчого провадження.

Позивач (стягувач) відзиву на апеляційну скаргу не подав, в судове засідання 05.06.12р. явки повноважного представника не забезпечив, хоча про дату, час та місце розгляду даної справи був повідомлений належним чином.

В судовому засіданні представник скаржника підтримав доводи апеляційної скарги та надав оригінал платіжного доручення від № 12046 від 27.04.12р. про сплату судового збору.

Представники відповідача (боржника) в судовому засіданні проти доводів апелянта заперечили, з підстав викладених у відзиві, просили ухвалу суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, Львівський апеляційний господарський суд встановив наступне.

Рішенням господарського суду Львівської області від 26.05.11р. у справі № 5015/2339/11 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕЙ-ПЛАСТ" до Приватного підприємства "РПІКС" про стягнення 65 671,95 грн., з них: 44916,08 грн. основного боргу, 3433,30 грн. пені, 14018,47 грн. індексу інфляції, 3304,10 грн. 3% річних, а також судові витрати, задоволено повністю. Присуджено до стягнення з Приватного підприємства "РПІКС" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕЙ-ПЛАСТ" 44916,08 грн. основного боргу, 3433,30 грн. пені, 14018,47 грн. індексу інфляції, 3304,10 грн. 3% річних, 656,72 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідач оскаржив рішення в апеляційному порядку. Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 19.07.2011р. рішення від 26.05.2011р. у справі № 5015/2339/11 залишено без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

На виконання названого рішення господарським судом Львівської області виданий наказ від 01.09.2011 р., який пред'явлений до виконання.

28.09.2011р. головним державним виконавцем Галицького ВДВС ЛМУЮ ГУЮ у Львівській області Меленчуком В.І. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №28922324 з виконання наказу господарського суду Львівської області від 01.09.2011р. № 5015/2339/11, якою надано боржнику строк для добровільного виконання виконавчого документа до 05.10.11р.

У встановлений строк боржник не виконав рішення у добровільному порядку.

07.10.2011р. на підставі ст.41 Закону України «Про виконавче провадження»державним виконавцем винесено постанову про стягнення з боржника витрат в сумі53,36 грн., пов'язаних з проведенням виконавчих дій, а на підставі ст. 28 цього Закону винесено постанову про стягнення виконавчого збору в сумі 6656,47 грн..

10.10.11р. державним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника.

З матеріалів справи вбачається, що боржник звернувся до господарського суду із заявою про відстрочку виконання рішення, яка прийнята до розгляду ухвалою від 12.10.2011р.

Згідно з ухвалою господарського суду Львівської області від 12.12.2011р. виконання рішення від 26.05.2011р. відстрочено до 31.12.2011р.

26.12.2011р. сторони виконавчого провадження ВП №28922324 - стягувач і боржник - уклали мирову угоду про добровільне погашення заборгованості, згідно з якою боржник сплачує заборгованість до 28.12.2011р. (крім інфляційних втрат в сумі 14018,47 грн.). При виконанні боржником названих умов мирової угоди, він не сплачує інфляційних втрат в розмірі 14018,47 грн. Мирову угоду подали на затвердження суду.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 03.01.12р. у справі № 5015/2339/11 затверджено мирову угоду..

Як вбачається з платіжних доручень, які є в матеріалах справи, боржник виконав умови мирової угоди, 26.12.2011р. сплатив стягувачу кошти передбачені мировою угодою.

29.01.2012р. державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п.2 ч.1 ст.49 , ст.50 Закону України «Про виконавче провадження».

Згідно з п. 2 постанови про закінчення виконавчого провадження від 20.01.2012р., постанову про стягнення з боржника виконавчого збору та постанову про стягнення з боржника витрат, пов'язаних з проведенням виконавчих дій, виділено в окреме провадження.

Платіжним дорученням від 31.01.2012р. №132073817 на суму 6 709,83грн. підтверджується, що з боржника стягнено виконавчий збір в сумі 6656,47 грн. та 53,36 грн. витрат, пов'язаних з проведенням виконавчих дій,

Дослідивши обставини справи, доводи апеляційної скарги, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення частково з наступних підстав.

Відповідно до частини п'ятої статті 124 Конституції України, судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України.

Обов'язковість рішень суду визначена як одна з основних засад судочинства (пункт 9 частини третьої статті 129 Конституції України).

За приписом частин другої статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Аналогічне за змістом положення містить і частина перша статті 4 5 ГПК України.

За приписами частини першої і другої статті 11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії; державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

В силу 19 Закону державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

Статтею 25 Закону встановлено, що державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Згідно з частиною першою ст. 27 Закону у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Частина третя названої статті встановлює, у разі отримання документального підтвердження про повне виконання рішення боржником до початку його примусового виконання державний виконавець закінчує виконавче провадження в порядку, встановленому цим Законом. Виконавчий збір та витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій, у такому разі з боржника не стягуються.

За приписами частини першої ст.28 Закону, у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Частиною 7 ст.28 Закону, передбачено, у разі завершення виконавчого провадження з виконання рішення немайнового характеру та в разі закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених статтею 49 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня після завершення (закінчення) такого виконавчого провадження відкриває виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору.

В силу ст.41 Закону, витрати органів державної виконавчої служби, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження. Про стягнення з боржника витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відповідного відділу державної виконавчої служби. Зазначена постанова надсилається сторонам не пізніше наступного робочого дня після її винесення і може бути оскаржена ними до суду у десятиденний строк.

Відповідно до п.3.11. Інструкції з організації примусового виконання рішень №512/5, яка розроблена відповідно до Закону України «Про виконавче провадження», зупинення виконавчого провадження, відкладення провадження виконавчих дій, відстрочка або розстрочка виконання рішення не є підставою для скасування раніше вжитих заходів до примусового виконання рішення.

Матеріалами справи підтверджено, що 28.09.2011р. відкрито виконавче провадження ВП №28922324 з виконання наказу від 01.09.2011 р., виданого на виконання рішення господарського суду від 26.05.11р. у справі № 5015/2339/11, надано боржнику строк для добровільного виконання до 05.10.11р. Однак, боржник до 05.10.11р. в добровільному порядку не виконав рішення суду, у зв'язку з чим державний виконавець розпочав примусове виконання рішення, а саме: у відповідності до ч.1 ст.28, ст..41 Закону 07.10.2011р. виніс постанови про стягнення з боржника виконавчого збору та витрат, пов'язаних з проведенням виконавчих дій, 10.10.11р. наклав арешт на кошти боржника. Після початку примусового виконання рішення суду, ухвалою суду від 12.12.2011р.його виконання було відстрочене до 31.12.2011р., а 26.12.2011р. сторони уклали мирову угоду, яка затверджена судом 03.01.2012р., у зв'язку з чим 20.01.2012р. виконавче провадження було закінчене на підставі п.2 ч.1 ст.49 Закону. Фактично рішення суду виконане 26.12.2011р., тобто, після закінчення встановленого строку для добровільного виконання та початку примусового виконання рішення.

Апеляційний суд погоджується з доводами апелянта та вважає таким, що суперечить закону висновок місцевого суду про те, що виконавчий збір не підлягає стягненню, оскільки боржником проведено розрахунки з кредитором в межах терміну відстрочки виконання рішення в добровільному порядку, без участі державної виконавчої служби.

Згідно з чинним законодавством у разі виконання боржником рішення суду у добровільному порядку стягнення чи не стягнення виконавчого збору залежить від того, коли боржник виконав рішення суду у добровільному порядку.

З аналізу названих вище норм випливає, що виконавчий збір та витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій, не стягуються з боржника лише. у разі надання органу виконання документального підтвердження про повне виконання рішення боржником до початку його примусового виконання.

При невиконанні боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. Виконавчий збір також стягується з боржника і у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання.

Оскільки відстрочка виконання рішення надана судом після закінчення строку, встановленого органом виконання для добровільного виконання рішення та початку його примусового виконання, а також рішення суду виконане боржником після закінчення встановленого строку для його добровільного виконання та початку примусового виконання рішення, в силу приписів ст.27, частин першої та сьомої ст.28, ст. 41 Закону постанови від 07.10.2011р. винесені правомірно, а виконавчий збір та витрати стягнені органом виконання на законних підставах.

.

Крім того, відповідно до статті 121 2 Господарського процесуального кодексу України, скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

Згідно з п. 4 постанови Пленуму ВСУ «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження»від 26 грудня 2003 року N 14, справи за скаргами на рішення, дії або бездіяльність посадових осіб державної виконавчої служби розглядаються загальними судами згідно зі ст.248/23 ЦПК за участю як заінтересованих осіб державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби (у тому числі начальника відділу цієї служби - при оскарженні відмови у відводі державного виконавця), а господарськими судами - справи за скаргами на рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби згідно зі ст. 121 2 ГПК - за участю відповідного органу цієї служби (ст. 3 Закону N 202/98-ВР).

Таким чином, законодавством, що регулює господарські правовідносини, не передбачено можливості окремого оскарження дій посадової особи органів Державної виконавчої служби.

Відповідно до ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

В силу вимог ст.ст. 33,34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з ч.2 ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.104 ГПК України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що привело до помилкового висновку про задоволення скарги в частині визнання неправомірними дій державного виконавця, скасування постанови від 07.10.2011р. про стягнення 6656,47 грн. виконавчого збору та. повернення ПП «РПІКС» 6656,47грн. виконавчого збору.

В частині відмови у задоволенні скарги про скасування постанови від 07.10.2011р. у виконавчому провадженні ВП №28922324 про стягнення з приватного підприємства "РПІКС" 53,36 грн. витрат, пов'язаних з проведенням виконавчих дій, ухвала місцевого суду є правомірною.

Оскільки Головним управлінням юстиції у Львівській області судовий збір сплачений в сумі 547,00грн., замість 536,50грн., зайво сплачений судовий збір в сумі 10,50грн.підлягає поверненню на підставі п.1 ч.1 ст. 7 ЗУ «Про судовий збір». Судовий збір в сумі 536,50 грн. за розгляд апеляційної скарги покласти на боржника - ПП "РПІКС" .

Керуючись ст. ст.49, 99, 101, 103, 104, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу задоволити частково.

Ухвалу господарського суду Львівської області від 20.03.2012р. у справі №5015/2339/11 в частині задоволення скарги частково (п.1 резолютивної частини ухвали), визнання неправомірними дії головного державного виконавця Галицького ВДВС Львівського МУЮ ГУЮ у Львівській області Меленчука Володимира Ігоревича щодо стягнення з приватного підприємства "РПІКС" 6656,47 грн. виконавчого збору у виконавчому провадженні ВП №28922324 (п.2 резолютивної частини ухвали); скасування постанови від 07.10.2011р. у виконавчому провадженні ВП №28922324 про стягнення з приватного підприємства "РПІКС" 6656,47 грн. виконавчого збору (п.3 резолютивної частини ухвали) та повернення приватному підприємству "РПІКС" грошові кошти у розмірі 6656,47 грн., що перераховані на розрахунковий рахунок ГУДКСУ у Львівській області номер 37317001008811 платіжним дорученням від 31.01.2012р. №132073817, яке проведено АТ "ПРОКРЕДИТ БАНК" (п. 5 резолютивної частини ухвали) скасувати. В цій частині прийняти нову ухвалу, якою в задоволенні скарги відмовити повністю.

2. В решті (п.4 та п. 6 резолютивної частини ухвали) ухвалу залишити без змін.

3. Стягнути з Приватного підприємства «РПІКС», ідент. код 20836290, місцезнаходження: 79038, м. Львів, вул.. Пасічна, 73/65 , на користь Головного управління юстиції у Львівській області, ідент. код 34942940, місцезнаходження: м. Львів, пл.. Шашкевича,1 - 536, 50 грн. судового збору.

4. Повернути з державного бюджету Головному управлінню юстиції у Львівській області, ідент. код 34942940, місцезнаходження: м. Львів, пл.. Шашкевича,1 судовий збір в сумі 10.50грн.

зайво сплачений платіжним дорученням від 28.04.2012р. № 12046

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

6. Справу повернути до місцевого господарського суду.

Постанова підписана 07.06.2012р.

Головуючий-суддя М.І. Хабіб

суддя О.В. Зварич

суддя Г.Г. Якімець