Постанова

від 06.06.2012 по справі 5008/160/2012

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.06.12 Справа № 5008/160/2012

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого-судді Мурської Х.В.

суддів Гриців В.М.

Кордюк Г.Т.

при секретарі судового засідання Мудрак Р.І.

за участю представників:

від позивача : не з'явились,

від відповідача : не з'явились,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Бег" без номера від 08.05.2012р.

на рішення Господарського суду Закарпатської області від 24.04.2012р.

у справі №5008/160/2012, суддя Ушак І.Г.

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Бег", с. Нижній Коропець Мукачівського району Закарпатської області

до Державного підприємства "Дослідне господарство Агрофірма "Еліта" Закарпатського інституту агропромислового виробництва Національної академії аграрних наук України, с. Ратовці Ужгородського району Закарпатської області

про відшкодування збитків на суму 46 194, 25 грн.,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 24.04.2012р. у справі №5008/160/2012 у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Бег" відмовлено повністю.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, зокрема, що вимоги позивача про відшкодування збитків шляхом стягнення вартості переданої на зберігання продукції є передчасними, оскільки не доведено відсутність тотожної використаній відповідачем продукції, а невикористана продукція зберігається у відповідача.

Не погоджуючись з даним рішенням місцевого господарського суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-Бег" звернулось до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким задоволити позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Бег" в повному обсязі з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповнотою з'ясування обставин справи.

Свої вимоги скаржник мотивує тим, зокрема, що 17 січня 2012 року позивач звернувся до відповідача з вимогою в строк до 01 лютого 2012 року повернути прийняті на відповідальне зберігання дизпаливо Л - 0,2 - 62, в кількості 4835 літрів та мінеральне добриво ROSASOL 18 - 18- 18+TE в кількості 0,100 тонн. Проте відповідач вказаної вимоги не виконав, що, на думку скаржника, дає підстави вважати, що речі, які були передані на зберігання відповідачу втрачені, а тотожних речей у нього немає.

Державне підприємство "Дослідне господарство Агрофірма "Еліта" Закарпатського інституту агропромислового виробництва Національної академії аграрних наук" у відзиві на апеляційну скаргу заперечує доводи скаржника, просить у задоволенні вимог апеляційної скарги відмовити, рішення місцевого господарського суду у даній справі залишити без змін з підстав обгрунтованості висновків суду першої інстанції, викладених в оспорюваному судовому акті.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 15.05.2012р. апеляційну скаргу прийнято судом до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 06.06.2012р.

В судове засідання 06.06.2012р. сторони не з'явились, участі уповноважених представників не забезпечили, просять суд розглядати справу за їх відсутності. Враховуючи те, що сторін не було позбавлено конституційного права на захист охоронюваних законом інтересів, судова колегія вирішила розглядати справу без участі представників сторін.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, рішення Господарського суду Закарпатської області у даній справі -залишити без змін, виходячи з наступного.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-Бег" передало Державному підприємству "Дослідне господарство Агрофірма "Еліта" Закарпатського інституту агропромислового виробництва Національної академії аграрних наук" на відповідальне зберігання дизпаливо у кількості 4835 л на суму 42789,75 грн. та міндобрива у кількості 0,1т на суму 3404,50 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи накладними № 047 від 14.09.2011р. та №052 від 10.10.2011р. (а.с. 9, 10).

17 січня 2012 року позивач надіслав відповідачеві лист №2 з вимогою повернути передану на зберігання продукцію в строк до 01.02.2012р.

Проте, відповідач вимог ТОВ "Агро-Бег" не виконав, прийняту на зберігання продукцію не повернув та не надав жодної відповіді на лист позивача. У зв'язку з цим позивач вважає, що відповідач передані йому на зберігання речі втратив і тотожних речей не має, тому звернувся до суду з позовом про відшкодування збитків у розмірі вартості втрачених речей.

Місцевим господарським судом в ході розгляду справи встановлено, що частину переданої на зберігання продукції, а саме 4835 літрів дизпалива та 0, 003 тонн мінеральних добрив, відповідач використав у власній господарській діяльності. Решта ж переданих на зберігання позивачем мінеральних добрив (0,097 тонн) продовжує зберігатися у відповідача, що підтверджується актом обстеження від 15.03.2012р. (а.с.21). Вказану продукцію відповідач готовий повернути позивачу.

За таких обставин місцевий господарський суд, керуючись ст.ст.949-951 ЦК України, дійшов до висновку, що вимоги позивача про відшкодування збитків шляхом стягнення 46 194, 25 грн. вартості усієї переданої на зберігання продукції є передчасними, оскільки позивачем не доведено відсутність тотожної використаній відповідачем продукції, а невикористана продукція зберігається у відповідача, однак позивач не довів вжиття ним заходів спрямованих на її одержання.

Судова колегія погоджується з висновками місцевого господарського суду, з огляду на наступне.

У відповідності до вимог ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 936 ЦК України, за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Згідно ч.1 ст. 937 ЦК України, договір зберігання укладається у письмовій формі у випадках, встановлених статтею 208 цього Кодексу. Письмова форма договору вважається дотриманою, якщо прийняття речі на зберігання посвідчене розпискою, квитанцією або іншим документом, підписаним зберігачем.

Наявними в матеріалах справи накладними № 047 від 14.09.2011р. та №052 від 10.10.2011р. (а.с.9, 10) підтверджується факт укладення між сторонами безстрокових безоплатних договорів відповідального зберігання дизпалива Л -0, 2 -62 на суму 42789, 75 грн. та мінеральних добрив ROSASOL 18 - 18- 18+TE на суму 3404, 50грн. Вказаний факт не заперечують і сторони.

Відповідно до ст. 942 ЦК України, зберігач зобов'язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі. Якщо зберігання здійснюється безоплатно, зберігач зобов'язаний піклуватися про річ, як про свою власну.

Відповідно до ст.944 ЦК України, зберігач не має права без згоди поклажодавця користуватися річчю, переданою йому на зберігання, а також передавати її у користування іншій особі.

Зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості. Річ має бути повернена поклажодавцю в такому стані, в якому вона була прийнята на зберігання, з урахуванням зміни її природних властивостей (ст.949 ЦК України). Зберігач зобов'язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився. (ст. 953 ЦК України).

17 січня 2012 року листом №2 позивач звернувся до відповідача з вимогою повернути передані останньому на зберігання дизпаливо та мінеральні добрива. Проте відповідач вказаної вимоги не виконав, відповіді на лист позивача №2 від 17.01.2012р. не надав.

Зважаючи на це, позивач звернувся до суду з вимогою про відшкодування збитків, завданих йому втратою (нестачею) або пошкодженням речі. Проте жодних доказів факту втрати, нестачі чи пошкодження відповідачем переданих йому на зберігання дизпалива та мінеральних добрив позивач суду не надав.

Окрім того, позивачем не доведений факт відсутності у відповідача відповідної кількості дизпалива та мінеральних добрив такої ж кількості, роду та якості, як ті, що передані останньому на зберігання.

Таким чином, на момент звернення позивача до суду з позовною заявою, у позивача були відсутні підстави вважати, що відповідач не може повернути передані йому на зберігання речі в натурі та вимагати відшкодування збитків, завданих йому втратою (нестачею) або пошкодженням таких речей.

Таким чином, судова колегія вважає, що вимоги позивача про відшкодування відповідачем збитків на суму 46 194, 25 грн. є передчасними та безпідставними, а місцевий господарський суд правомірно відмовив у їх задоволенні.

Відповідно до ст.4 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи все вищенаведене в сукупності, судова колегія не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 33, 43, 99, 101, 103, 105 ГПК України, - Львівський апеляційний господарський суд ,

П О С Т А Н О В И В :

1. Рішення Господарського суду Закарпатської області від 24.04.2012р. у справі № 5008/160/2012 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

2. Витрати по сплаті судового збору за перегляд судового рішення в апеляційному порядку покласти на скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повна постанова складена 11.06.2012р.

Головуючий суддя Мурська Х.В.

Суддя Гриців В.М.

Суддя Кордюк Г.Т.