Постанова

від 21.08.2012 по справі 5008/160/2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" серпня 2012 р. Справа № 5008/160/2012 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Плюшка І.А., суддів:Кочерової Н.О., Самусенко С.С. розглянувши касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Бег" на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 06.06.2012 року у справі№ 5008/160/2012 господарського суду Закарпатської області за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Бег" доДержавного підприємства "Дослідне господарство Агрофірма "Еліта" Закарпатського інституту агропромислового виробництва Національної академії аграрних наук" провідшкодування збитків на суму 46 194,25 грн. за участю представників сторін:

від позивача: не з'явились

від відповідача: не з'явились

ВСТАНОВИВ :

В березні 2012 року товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-Бег" звернулося до господарського суду з позовом до Державного підприємства "Дослідне господарство Агрофірма "Еліта" Закарпатського інституту агропромислового виробництва Національної академії аграрних наук" про стягнення збитків в розмірі 46 194, 25 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що відповідач, прийнявши від позивача за накладними на відповідальне зберігання дизпаливо Л-0,2-62 в кількості 4 835 літрів на загальну суму 42 789, 75 грн. та мінеральне добриво ROSASOL-NPK 18-18-18-ТЕ (25кг) в кількості 0,100 тонн на загальну суму 3 404, 50 грн., зобов'язаний відповідно до ч. 2 ст. 938, ст. 953, ч. 1 ст. 949 Цивільного кодексу України на першу вимогу позивача, як поклажодавця, повернути йому передані на зберігання речі. Однак, оскільки відповідач не виконав пред'явленої позивачем вимоги та не повернув йому прийняті на зберігання дизпаливо та мінеральне добриво, то позивач вважає ці речі втраченими відповідачем та просить суд стягнути відповідно до ст. 950, ст. 951 Цивільного кодексу України та ч. 5 ст. 226 Господарського кодексу України, розмір їх вартості.

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 24.04.2012 р. (суддя Ушак І.Г.) у позові відмовлено повністю.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 06.06.2012 р. (судді: Мурська Х.В. -головуючий, Гриців В.М., Кордюк Г.Т.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін.

При цьому, суди попередніх інстанцій виходили з того, що вимоги позивача про відшкодування збитків шляхом стягнення вартості переданої на зберігання продукції є передчасними та безпідставними, з огляду на недоведеність позивачем факту відсутності у відповідача відповідної кількості дизпалива та мінеральних добрив такої ж кількості, роду та якості, як ті, що були передані позивачем відповідачу на зберігання. Відтак, на момент звернення позивача до суду з позовною заявою, у позивача були відсутні підстави вважати, що відповідач не може повернути передані йому на зберігання речі в натурі та вимагати відшкодування збитків, завданих йому втратою (нестачею) або пошкодженням таких речей.

В касаційній скарзі товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-Бег" просить рішення місцевого господарського суду та постанову апеляційного господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю, а також здійснити розподіл судового збору, сплаченого позивачем. При цьому, скаржник посилається на порушення та неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального та матеріального права.

Перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Зі змісту статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що завданням господарського суду касаційної інстанції є перевірка застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених судами фактичних обставин справи.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, 14.09.2011 р. позивач за накладною № 047 передав на відповідальне зберігання відповідачу дизпаливо Л-0,2-62 в кількості 4835 літрів за ціною 8,86 грн. за літр, а всього за загальну суму 42 789, 75 грн.

10.10.2011 р. позивач за накладною № 052 передав на відповідальне зберігання відповідачу мінеральне добриво ROSASOL-NPK 18-18-18-ТЕ (25кг) в кількості 0,100 тонн за ціною 34 045, 00 грн. за тонну, на загальну суму 3 404, 50 грн.

При цьому, посилання в зазначених накладних на договір підряду № 7 від 07.09.2011 р., як на підставу передачі дизпалива та мінерального добрива на відповідальне зберігання відповідачу, цілком вірно не було взято до уваги судами попередніх інстанцій, оскільки за умовами зазначеного договору між сторонами виникли відносини, які не стосуються зберігання продукції. Так, за умовами договору позивач, як підрядник зобов'язався виконати на свій ризик та за рахунок власних коштів роботи по виробництву та передачі продукції рослинництва (пшениці, ячменю, кукурудзи) відвідачу у справі, як замовнику за договором, який, у свою чергу, зобов'язався прийняти цю роботу і оплатити її. Отже, умовами договору не передбачено обов'язків відповідача надавити послуги зберігання продукції. Відтак, договір підряду № 7 від 07.09.2011 р., укладений між сторонами у справі, не може вважатися підставою для передачі відповідачу на відповідальне зберігання продукції -в даному випадку дизпалива та мінерального добрива, про що цілком вірно зазначили суди попередніх інстанцій.

17.01.2012 р. позивач листом № 2 звернувся до відповідача з вимогою повернути йому передану на зберігання продукцію в строк до 01.02.2012 р.

Однак, відповідач відповіді на лист позивача № 2 від 17.01.2012 р. не надав, прийняту на зберігання продукцію товариству з обмеженою відповідальністю "Агро-Бег" не повернув, що і стало підставою для звернення позивача з позовом у даній справі. При цьому, позивач вважає, що відповідач передану йому на зберігання продукцію втратив, а тотожної продукції не має та просить суд стягнути з відповідача відповідно до ст. 950, ст. 951 Цивільного кодексу України та ч. 5 ст. 226 Господарського кодексу України збитки у розмірі вартості втраченої продукції.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно зі ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Відповідно до ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відшкодування збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності і для застосування такої міри відповідальності необхідна наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме:

- протиправної поведінка, дії чи бездіяльності особи;

- шкідливого результату такої поведінки - збитків, їх наявності та розміру;

- причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками;

- вини особи, яка заподіяла шкоду.

У разі відсутності, хоча б одного з елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не наступає.

Так, протиправною є поведінка, яка не відповідає вимогам закону, тягне за собою порушення (зменшення, обмеження) майнових прав (благ) і законних інтересів іншої особи.

Відповідно до ст. 936 Цивільного кодексу України, за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Згідно з ч.1 ст. 937 Цивільного кодексу України, договір зберігання укладається у письмовій формі у випадках, встановлених статтею 208 цього Кодексу. Письмова форма договору вважається дотриманою, якщо прийняття речі на зберігання посвідчене розпискою, квитанцією або іншим документом, підписаним зберігачем.

Як вбачається, між сторонами у справі виникли правовідносини щодо зберігання продукції. При цьому, як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, факт укладення між сторонами у справі безстрокових безоплатних договорів відповідального зберігання дизпалива Л-0,2-62 на суму 42 789, 75 грн. та мінеральних добрив ROSASOL-NPK 18-18-18+TE на суму 3 404, 50 грн. підтверджується наявними в матеріалах справи накладними № 047 від 14.09.2011р. та № 052 від 10.10.2011р. Вказаний факт не заперечують і сторони.

Відповідно до ст. 942 Цивільного кодексу України, зберігач зобов'язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі. Якщо зберігання здійснюється безоплатно, зберігач зобов'язаний піклуватися про річ, як про свою власну.

Відповідно до ст. 944 Цивільного кодексу України, зберігач не має права без згоди поклажодавця користуватися річчю, переданою йому на зберігання, а також передавати її у користування іншій особі.

Однак, як встановлено судами попередніх інстанцій, частину переданої на зберігання продукції відповідач використав у власній господарській діяльності. Так, відповідач використав повну кількість дизпалива (4835 літрів), переданого на зберігання відповідачу, та 3 кг мінеральних добрив. Решта ж переданих на зберігання позивачем мінеральних добрив (97 кг) продовжує зберігатися у відповідача, що підтверджується актом обстеження від 15.03.2012 р., складеного відповідачем.

Відповідно до ч. 2 ст. 938 Цивільного кодексу України, якщо строк зберігання у договору не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов'язаний зберігати річ до пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення.

Зберігач зобов'язаний на першу вимогу поклажожавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився (ст. 953 Цивільного кодексу України).

17.01.2012 р позивач звернувся до відповідача з листом №2, в якому просив повернути передані останньому на зберігання дизпаливо та мінеральне добриво. Проте відповідач вказаної вимоги не виконав, відповіді на лист позивача не надав.

Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 949 Цивільного кодексу України зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості. Річ має бути повернена поклажодавцю в такому стані, в якому вона була прийнята на зберігання, з урахуванням зміни її природних властивостей.

Однак, як вже зазначалось, суди попередніх інстанцій на підставі тверджень відповідача та акту обстеження від 15.03.2012 р., складеного відповідачем, встановили, що частину переданої на зберігання продукції відповідач використав у власній господарській діяльності, а саме: 4835 літрів дизпалива та 3 кг мінерального добрива. Решта ж переданих на зберігання позивачем мінеральних добрив (97 кг) продовжує зберігатися у відповідача. Відтак, висновок судів попередніх інстанцій щодо недоведеності позивачем факту втрати, нестачі чи пошкодження відповідачем переданих йому на зберігання дизпалива та мінеральних добрив є безпідставним та необґрунтованим, оскільки такий факт підтверджено самим відповідачем.

Таким чином, факт протиправної поведінки відповідача, що полягає у неналежному виконання ним своїх обов'язків по зберіганню майна та у порушенні у зв'язку з цим наведених вище вимог чинного законодавства, а також факт порушення відповідачем прав позивача підтверджується матеріалами справи, а саме: актом обстеження від 15.03.2012 р., складеним відповідачем, та поясненнями по справі самого відповідача.

Крім того, використання відповідачем прийнятої на зберігання продукції у своїй господарській діяльності призвело до її втрати, що по суті є збитками позивача, як поклажодавця (причинно-наслідковий зв'язок).

Відповідно до ч. 2 ст. 224 Господарського кодексу України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна , а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Аналогічне визначення міститься і в статті 22 Цивільного кодексу України.

Статтею 950 Цивільного кодексу України встановлено, що за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах.

Відповідно до ч. 1 ст. 951 Цивільного кодексу України збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем:

1) у разі втрати (нестачі) речі -у розмірі її вартості;

2) у разі пошкодження речі -у розмірі суми, на яку знизилася її вартість.

Таким чином, з огляду на наведені вимоги чинного законодавства та встановлені судами обставини справи, беручі до уваги доведеність факту втрати відповідачем частини продукції, переданої йому позивачем на відповідальне зберігання, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача розміру вартості дизпалива Л-0,2-62 в кількості 4 835 літрів на загальну суму 42 789, 75 грн. та мінерального добрива ROSASOL-NPK 18-18-18-ТЕ в кількості 3 кг, яка була використана відповідачем, на суму 102, 12 грн., а загалом на суму 42 891, 87 грн.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Вина є умовою відповідальності за правопорушення, тобто винною дією є невиконання, відмова від виконання або, як у даному випадку, неналежне виконання відповідачем покладених на нього чинним законодавством зобов'язань зі зберігання майна, яке було передано позивачем на відповідальне зберігання відповідачу.

Разом з тим, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо недоведеності факту втрати відповідачем 97 кг мінерального добрива ROSASOL-NPK 18-18-18-ТЕ, переданого позивачем на зберігання відповідачу за накладною № 052 від 10.10.2011 р. Так, судами встановлено та, як вбачається з матеріалів справи відповідачем не заперечується, що зазначена кількість мінерального добрива залишається на зберіганні у відповідача, та підлягає поверненню позивачу, як поклажодавцю.

Відповідно до ст. 978 Цивільного кодексу України поклажодавець зобов'язаний забрати річ від зберігача після закінчення строку зберігання.

Однак, як встановлено судами, позивач не вжив необхідних заходів, спрямованих на одержання залишку мінерального добрива від відповідача, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення з відповідача збитків, що дорівнюють вартості мінерального добрива в кількості 97 кг в розмірі 3 302, 38 грн. задоволенню не підлягають.

Враховуючи те, що судами попередніх інстанцій було у повній мірі встановлено всі обставини, які мають значення для даної справи, проте таким обставинам була дана неправильна юридична оцінка та не вірно застосовано норми матеріального права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, суд касаційної інстанції вважає за необхідне скасувати попередні судові рішення та прийняти нове рішення у справі яким позовні вимоги задовольнити частково на суму 42 891, 87 грн.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Бег" задовольнити частково.

Рішення господарського суду Закарпатської області від 24.04.2012 р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 06.06.2012 р. у справі № 5008/160/2012 скасувати та прийняти нове рішення.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства "Дослідне господарство Агрофірма "Еліта" Закарпатського інституту агропромислового виробництва Національної академії аграрних наук" (89443, Закарпатська область, Ужгородський район, с. Ратовці, вулиця Ференса Ракоці, 43; код ЄДРПОУ 00729400) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Бег" (89670, Закарпатська область, Мукачівський район, с. Нижній Коропець, вулиця Колгоспна, 2; р/р 260000100015305 в Укрсоцбанк м. Мукачево, МФО 300023; код ЄДРПОУ 37314674) 42 891, 87 грн. (сорок дві тисячі вісімсот дев'яносто одну гривню вісімдесят сім копійок) збитків та 1 494, 44 грн. (одну тисячу чотириста дев'яносто чотири гривні сорок чотири копійки) судового збору, сплаченого за подання позовної заяви.

Стягнути з Державного підприємства "Дослідне господарство Агрофірма "Еліта" Закарпатського інституту агропромислового виробництва Національної академії аграрних наук" (89443, Закарпатська область, Ужгородський район, с. Ратовці, вулиця Ференса Ракоці, 43; код ЄДРПОУ 00729400) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Бег" (89670, Закарпатська область, Мукачівський район, с. Нижній Коропець, вулиця Колгоспна, 2; р/р 260000100015305 в Укрсоцбанк м. Мукачево, МФО 300023; код ЄДРПОУ 37314674) 747, 22 грн. (сімсот сорок сім гривень двадцять дві копійки) судового збору за подання апеляційної скарги.

Стягнути з Державного підприємства "Дослідне господарство Агрофірма "Еліта" Закарпатського інституту агропромислового виробництва Національної академії аграрних наук" (89443, Закарпатська область, Ужгородський район, с. Ратовці, вулиця Ференса Ракоці, 43; код ЄДРПОУ 00729400) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Бег" (89670, Закарпатська область, Мукачівський район, с. Нижній Коропець, вулиця Колгоспна, 2; р/р 260000100015305 в Укрсоцбанк м. Мукачево, МФО 300023; код ЄДРПОУ 37314674) 747, 22 грн. (сімсот сорок сім гривень двадцять дві копійки) судового збору за подання касаційної скарги.

Головуючий І. Плюшко

Судді Н. Кочерова

С. Самусенко