Постанова

від 06.06.2012 по справі 2а/0570/4851/2012

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 червня 2012 р. Справа № 2а/0570/4851/2012

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 12:50

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Абдукадирової К.Е.

при секретарі Окрибелашвілі В.О.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Еліт-торг», м. Маріуполь

до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя Донецької області Державної податкової служби

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 04.04.2012р. № 0000631542, прийнятого Жовтневою міжрайонною державною податковою інспекцією м. Маріуполя Донецької області Державної податкової служби про донарахування податку на додану вартість на суму 13 402,00 грн. та штрафних санкцій на суму 3 350,50 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - за дов. від 8 листопада 2011 року

від відповідача: ОСОБА_2 - за дов. від 16 березня 2012 року

ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю «Еліт-торг» заявлено позов до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя Донецької області Державної податкової служби про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 04.04.2012р. № 0000631542, прийнятого Жовтневою міжрайонною державною податковою інспекцією м. Маріуполя Донецької області Державної податкової служби про донарахування податку на додану вартість на суму 13 402,00 грн. та штрафних санкцій на суму 3 350,50 грн.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідач безпідставно посилається на порушення п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України) у зв'язку із включенням до податкового кредиту податкової накладної, з моменту виписки якої минуло 365 днів. Вказує, що донарахування здійснено за поданим платником податків в листопаді 2011р. уточнюючим розрахунком за квітень 2010р.

Крім того, позивач звертає увагу на те, що податкові накладні були виписані контрагентами позивача у квітні 2010р., тобто до набрання чинності Податковим кодексом України. На момент виникнення у позивача права на податковий кредит порядок та строки включення податку на додану вартість у податковий кредит регулювались Законом України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. № 168/97-ВР та Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181-ІІІ від 21.12.2000р. (далі - Закон № 2181).

Підпунктом 15.3.1 п. 15.3 ст. 15 Закону України № 2181 передбачено, що заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) або на їх відшкодування у випадках, передбачених податковими законами, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Податковий кодекс України набрав чинності з 01 січня 2011 року, у зв'язку з чим втратили чинність Закон України «Про податок на додану вартість» Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами. Отже, у даному випадку необхідно враховувати строки давності, встановлені ст. 15 Закону № 2181. Норми цієї статті застосовуються до порядку визначення податкових зобов'язань, а також повернення надміру сплачених або відшкодованих податків і зборів (обов'язкових платежів). Оскільки податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом та виписується у момент виникнення податкового зобов'язання, то до неї також застосовуються норми Закону № 2181. Аналогічне правило застосовується і під час формування податкового кредиту.

Враховуючи вищевикладене, відповідно до законодавства, що діяло у 2010 році, вважає, що платник податку має право сформувати податковий кредит протягом 1095 днів з дати виписаних у 2010 році податкових накладних.

Вищезазначене узгоджується з нормою статті 58 Конституції України, згідно якої закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Враховуючи викладене, позивач просить суд задовольнити позов.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Відповідач в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував, просив відмовити у їх задоволенні. Зазначив, що відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної. Наполягає, що позивач вказаним правом не скористався, тому не мав права на віднесення до податкового кредиту з податку на додану вартість в листопаді 2011 року сум за податковими накладними за квітень 2010 року.

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Еліт-торг» зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Маріупольської міської ради 31.10.2007р., включене до ЄДРПОУ за номером 31674796 (арк. справи 15).

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України органи державної влади зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності визначені Законом України «Про державну податкову службу в Україні», порядок адміністрування податків та зборів, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю визначені Податковим кодексом України.

Серед прав, наданих податковим органом, статтею 75 ПК України, передбачено право на проведення камеральних, документальних (планових або позапланових; виїзних або невиїзних) та фактичних перевірок.

Відповідно до п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 7 ПК України документальною невиїзною вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

Згідно зі ст. 79 ПК України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов'язкова.

19.03.2012р. Жовтневою МДПІ м. Маріуполя проведено документальну невиїзну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість, наслідки якої викладені в акті перевірки від 19.03.2012р. № 60/15-214-18/31674796 (арк. справи 8 - 13).

За висновком акту перевірки позивачем в порушення п. 198.6 ст. 198 ПК України завищено податковий кредит на 13 402,15 грн. шляхом неправомірного включення до складу податкового кредиту податкових накладних, з моменту виписки яких минуло 365 днів, шляхом подання у листопаді 2011р. уточнюючого розрахунку за квітень 2010р.

За результатами перевірки керівником податкового органу 04.04.2012р. згідно із пп. 54.3.2. п. 54.3. ст. 54, абз. 2 п. 123 ст. 123 ПК України за порушення п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 ПК України, прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000631542, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 16 752,50 грн., у т.ч. 13 402,00 грн. - за основним платежем та 3 350,50 грн. - за штрафними санкціями (арк. справи 14).

Суд не погоджується з висновками податкового органу, викладеними в акті перевірки та вважає прийняте податкове повідомлення-рішення таким, що суперечить чинному законодавству, з огляду на наступне.

Як наголошує податковий орган, згідно з наданим ТОВ «Еліт-торг» уточнюючим розрахунком з ПДВ за квітень 2010 року, наданим в листопаді 2011 року, завищено податковий кредит з податку на додану вартість за квітень 2010 року на суму 13 402,00 грн. в результаті включення до податкового кредиту квітня 2010 року податкових накладних по взаємовідносинам з контрагентами, які виписані в період, що перевищує 365 днів, у тому числі по періодах: за квітень 2010 року на суму ПДВ 13 402,00 грн. (арк. справи 20 - 22).

На момент виникнення у позивача права на податковий кредит порядок та строки включення податку на додану вартість у податковий кредит регулювались Законом України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. № 168/97-ВР та Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181-ІІІ від 21.12.2000р.

Відповідно до п. п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду.

Згідно з п. п. 7.2.6 п. п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Підпунктом 15.3.1 п. 15.3 ст. 15 Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» передбачено, що заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) або на їх відшкодування у випадках, передбачених податковими законами, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Податковий кодекс України набрав чинності з 01.01.2011р., у зв'язку з чим втратили чинність Закон України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР та Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181-ІІІ від 21.12.2000р.

Отже, враховуючи вищевикладене, у даному випадку необхідно враховувати строки давності, встановлені ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Норми цієї статті застосовуються до порядку визначення податкових зобов'язань, а також повернення надміру сплачених або відшкодованих податків і зборів (обов'язкових платежів). Оскільки податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом та виписується у момент виникнення податкового зобов'язання, то до неї також застосовуються норми зазначеного вище Закону. Аналогічне правило застосовується і під час формування податкового кредиту.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідно до законодавства, що діяло у 2010 році, платник податку має право сформувати податковий кредит протягом 1095 днів з дати виписаних у 2010 році податкових накладних.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України у разі, якщо платник податків не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної. Отже, Податковий кодекс України, який набрав чинності з 01.01.2011 року, суттєво скорочує право платника податку на включення податкових накладних минулих періодів до податкового кредиту звітного періоду з 1095 до 365 днів. Прикінцеві та перехідні положення ПКУ не містять норм щодо поширення дії норми п. 198.6 ст. 198 на правовідносини, що виникли до набрання ним чинності. З огляду на це суд вважає, що визначені статтею 198 ПК України строки для формування податкового кредиту застосовуються лише до сум ПДВ на підставі податкових накладних, виписаних після 01.01.2011р.

Вищезазначене узгоджується з нормою статті 58 Конституції України, згідно з якою закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Податковим органом не наведено жодних доводів та не подано будь-яких доказів, які б могли свідчити про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди, як то, безтоварний та/або фіктивний характер здійснених операцій, постійне придбання позивачем товару у посередників, контрагенти яких систематично протиправно не сплачували ПДВ до бюджету, або мали ознаки фіктивного підприємництва тощо.

Будь-яких порушень порядку виписки та заповнення податкових накладних під час дослідження в судовому засіданні, а також в акті перевірки не встановлено.

Крім того, відповідно до п. 56.21 ст. 56 Податкового кодексу України, у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Відповідно до п. 123.1. ст. 123 ПК України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, це тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

У зв'язку з тим, що позивачем не було порушено вимог податкового законодавства в частині формування податкового кредиту з ПДВ, застосування до нього штрафних санкцій в сумі 3 350,50 грн. спірним податковим повідомленням-рішенням є безпідставним.

На підставі викладеного, зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності та з урахуванням того, що відповідачем у відповідності до ст. 71 КАС України, в судовому засіданні не доведено, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення було прийнято законно, обґрунтовано, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Еліт-торг» до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя Донецької області Державної податкової служби про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 04.04.2012р. № 0000631542, прийнятого Жовтневою міжрайонною державною податковою інспекцією м. Маріуполя Донецької області Державної податкової служби про донарахування податку на додану вартість на суму 13 402,00 грн. та штрафних санкцій на суму 3 350,50 грн. - задовольнити повністю.

Визнати недійсним податкове повідомлення - рішення від 04.04.2012р. № 0000631542 про донарахування податку на додану вартість на суму 13 402,00 грн. та штрафних санкцій на суму 3 350,50 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Еліт-торг» витрати по сплаті судового збору у розмірі 167,53 грн.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 6 червня 2012 року. Постанова у повному обсязі складена 11 червня 2012 року.

У разі подання апеляційної скарги, постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постановою за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення складання постанови у повному обсязі, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною 4 статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Абдукадирова К.Е.