Постанова

від 16.05.2012 по справі 2а-11849/11/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 травня 2012 р. № 2а-11849/11/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі :

Головуючого -судді Карп'як О.О.

при секретарі Голуб О.Є.

За участю представників:

від позивача - Вельгош Т.М.

від відповідача -Пилип'юк А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові адміністративну справу за позовом

ПП "Оліяр" до Державна податкова інспекція у Пустомитівському районі Львівської області про про визнання протиправними дій і скасування податкового повідомлення-рішення ,

в с т а н о в и в :

Приватне підприємство «Оліяр»звернулося суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області Державної податкової служби про визнання протиправними дій відповідача, які полягають у викладенні в акті перевірки №212/23-а/32461721 від 07.10..2011 року висновків про порушення ними норм Закону України «Про податок на додану вартість»та неправомірне віднесення до складу податкового кредиту по податку на додану вартість в сумі 121017,95 грн., скасування податкового повідомлення -рішення від 19.10.2011 року № 0001692350.

Ухвалою від 28 жовтня 2011 року відкрито провадження у справі.

Позивач свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що за результатами проведеної ДПА у Львівській області позапланової виїзної перевірки ПП «Оліяр»з питань дотримання вимог податкового законодавства за наслідками здійснення фінансово - господарських операцій з ТОВ «Енергоарсенал»за період з 01.08.2009 року по 26.08.2011 року, податковим органом встановлено заниження податку на додану вартість за грудень 2009 року на суму 121017, 95 грн. Позивач вважає, висновки викладені акті перевірки є безпідставними, неправомірними, а дії податкового органу, які полягають у викладені висновків про нікчемність фінансово - господарські операції, між позивачем та ТОВ «Енергоарсенал» є протиправними, а відтак підлягає скасуванню податкове повідомлення -рішення від 19.10.2011 року № 0001692350.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просить позов задоволити з підстав, вказаних у позовній заяві.

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав, наведених у письмових запереченнях на позов, просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимогу повному обсязі.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 21 травня 2012 року.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, безпосередньо та об'єктивно дослідивши та оцінивши докази, які мають значення для справи, давши їм оцінку, суд встановив наступне.

На підставі направлення № 2406 від 19.09.2011 року, виданого ДПА у Львівській області, працівниками ДПА у Львівській області на виконання постанови, винесеної слідчим ОВС слідчого відділу податкової міліції ДПА у Волинській області Гарголою О.А. проведена позапланова виїзна документальна перевірка ПП «Оліяр»(код ЄДРПОУ 32461721) з питань дотримання вимог податкового законодавства за наслідками здійснення фінансово -господарських операцій з ТОВ «Енергоарсенал»(код ЄДРПОУ 36605235) за період з 01.08.2009 року по 26.08.2011 року, за результатами якої складено акт від 07.10.2011 року № 212/23-а/32461721 (далі -акт перевірки).

На підставі акта перевірки ДПІ у Пустомитівському районі Львівської області винесено податкове повідомлення -рішення від 19.10.2011 року № 0001692350, яким позивачу визначено суму зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 151272, 44 грн., з яких 121017, 95 грн. за основним платежем та 30254, 49 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Як вбачається з висновків вищенаведеного акта перевірки, відповідачем встановлено порушення позивачем вимог п.п.7.4.1, п. 7.4 п.п.7.7.1, п.7.7. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року № 168/97-ВР, неправомірно віднесено до складу податкового кредиту по податку на додану вартість в сумі 121017,95 грн., що призвело до занижено податку на додану вартість за грудень 2009 року на суму 121017,95 грн.

В акті перевірки зазначено, що відповідно до даних Системи співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України сума задекларованого ПП «Оліяр»податкового кредиту за грудень 2009 року по контрагенту ТзОВ «Енергоарсенал»складає 121017, 95 грн., а задеклароване податкове зобов'язання в ТзОВ «Енергоарсенал»0 грн., наявна розбіжність за грудень 2009 року в сумі 121017, 95 грн. Тобто ТзОВ «Енергоарсенал»не здало за грудень 2009 року декларацію з податку на додану вартість не включило ПДВ в сумі 121017, 95 грн., до складу податкового зобов'язання та до Додатку № 5. Відповідно у ПП «Оліяр»відсутнє право на податковий кредит в сумі 121017, 95 грн.

Згідно довідки ПП «Оліяр»від 21.09.2011 року № 21/09/11 вбачається, що в грудні 2009 року підприємство мало фінансово -господарські операції з ТзОВ «Енергоарсенал»на загальну суму 726 107, 70 грн., в т.ч. сума ПДВ 121 017,95 грн. Сума податку на додану вартість було включено до податкового кредиту відповідного періоду (грудень 2009 року). Розрахунки між ПП «Оліяр»та ТОВ «Енергоарсенал»за відвантажений товар проводилися у безготівковій формі шляхом сплати коштів на поточний рахунок ТОВ «Енергоарсенал». Станом на 21.09.2011 року кредиторської заборгованості за відвантажений товар за рахунками з ТОВ «Енергоарсенал»фірми ПП «Оліяр»відсутні. Доставка товару проводилася транспортом ТОВ «Енергоарсенал». В зв'язку з тим, що поставка сировини була одноразовою, договір між ТОВ «Енергоарсенал»та ПП «Оліяр»не заключався.

На підтвердження здійснення господарської операції з ТзОВ «Енергоарсенал»позивач представив суду наступні документи: видаткову накладну № РН-0000172 від 23.12.2009 року на загальну суму 726107, 70 грн., у тому числі ПДВ на суму 121017,95 грн.; податкову накладну № 172 від 23.12.2009 року на загальну суму 726107,70 грн., у тому числі ПДВ на суму 121017,95 грн.; відомості поступлення сировини - олії соняшникової та соапстоку за грудень 2009 року, оборотно -сальдову відомість по рахунку № 201 за грудень 2009 року, оборотно -сальдову відомість по рахунку № 26 за грудень 2009 року, оборотно -сальдову відомість по рахунку № 25 за грудень 2009 року, картку рахунку № 631 за грудень 2009 року, картку рахунку: 201 за грудень 2009 року, додаток № 5 до податкової декларації з ПДВ за грудень 2009 року.

Відповідно до ч.1 ст.205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Пунктом 1.7 Закону України від 03.04.1997, № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Порядок формування права на податковий кредит визначений пунктом 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", а основна вимога щодо права платника податку на додану вартість на податковий кредит міститься у підпункті 7.4.1 цієї статті. Так, згідно приписів підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 вищенаведеного Закону податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених, нарахованих платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів, робіт, послуг, вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва, обігу та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації. Згідно з приписами підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 названого Закону у разі, коли платник придбає товари, роботи, послуги, вартість яких не відноситься до складу валових витрат виробництва, обігу і не підлягає амортизації, податки, що сплачені у зв'язку з таким придбанням, відшкодовуються за рахунок відповідних джерел і до складу податкового кредиту не включаються.

Відповідно до пп.7.2.1, п.7.2 ст.7 вищенаведеного Закону платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер і дату виписування податкової накладної; назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, податку; ставку податку та відповідну суму податку в цифровому значенні; загальну суму коштів послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну назву отримувача; ціну продажу без врахування, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Підпунктом 7.2.3 п.7.2 ст.7 вищенаведеного Закону встановлено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів ( робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної.

Згідно п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 вищенаведеного Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

При цьому, слід зазначити, що правом видачі податкової накладної користується виключно платник податку на додану вартість, зареєстрований як такий на підставі ст. 2 Закону України «Про податок на додану вартість». Суб'єкт господарської діяльності, з яким позивач мав взаємовідносини на момент здійснення господарської операції був включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців. Зазначене підтверджується наявними в матеріалах справи Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців за № 920107.

Відповідно до п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №88 від 24 травня 1995 року, Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції -це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, згідно з вимогами ч.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік", є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинний документ, згідно визначення наведеного в ст.1 зазначеного Закону, це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Оплата за придбану сировину здійснена позивачем у безготівковій формі та підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням №9206202 від 23.12.2009 року на суму 726107,70 грн. в тому числі ПДВ в сумі 121017,95 грн.

Факт використання придбаної позивачем сировини -олії соняшникової, обґрунтовується технологічним процесом та підтверджується наявними в матеріалах справи копіями технологічних регламентів виробництва продукції, відомостями поступлення сировини -олії соняшникової та соапстоку за грудень 2009 року, документами бухгалтерського обліку .

Системний аналіз вищезазначених норм та документів, наявних в матеріалах справи (видаткової накладної, податкової накладної, відомостей поступлення сировини -олії соняшникової та соапстоку за грудень 2009 року, оборотно -сальдових відомостей по рахунку № 201,№ 26, № 25, карток рахунку № 631, 201, податкової звітності, платіжного доручення про перерахунок коштів, технологічним процесом виробництва продукції ) дає підстави зробити висновок, що документи, на підставі яких позивач включив вказані суми до податкового кредиту відповідають критеріям первинного документу, є достовірними та складені за результатами фактичного здійснення господарських операцій по купівлі запчастин. Відтак, зазначені дії позивача, щодо формування податкового кредиту є правомірними. Судом беруться до уваги вищенаведені представлені позивачем первинні документи, які підтверджують товарність вказаної операції.

Згідно ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Стаття 70 КАС України встановлює правила належності доказів, які визначають об'єктивну можливість доказу підтверджувати обставину, що має значення для вирішення справи, а також правила допустимості доказів, що визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину у справі. Предметом доказування, згідно ч.1 ст.138 КАС України, є обставини (факти), якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Відображення операцій, які досліджуються, у податковому обліку та бухгалтерському обліку позивача свідчить про те, що він прийняв участь у господарській діяльності у розумінні приписів статті 3 Господарського кодексу України "Господарська діяльність та господарські відносини", оскільки проведені операції направлені на розширення діяльності товариства, у майбутньому матимуть вплив на стан його активів і, відповідно, зростання власного капіталу, що підпадає під визначення господарської діяльності, яка направлена на отримання доходу.

Обставини щодо фактичності здійснення господарських операцій з купівлі сировини, на які платник податку покликається як на підставу виникнення у нього права на включення нарахованого (сплаченого) податку на додану вартість до податкового кредиту, відповідачем не спростована.

По суті даного спору Закону України «Про податок на додану вартість», не пов'язує право платника податку на податковий кредит з проведенням будь -яких зустрічних перевірок. Чинне законодавство не встановлює обов'язок покупця сплачувати ПДВ повторно ще й до бюджету у разі, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з врахуванням суми податку, отриманого від покупця в складі ціни товару. ПДВ, яке включене в ціні товару, є податковим зобов'язанням продавця товару, і саме продавець несе обов'язок по сплаті цього податку до бюджету.

Чинне податкове законодавство не ставить у залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання податкового кредиту чи бюджетного відшкодування поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб. Вимога п.1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»щодо надмірної сплати податку на додану вартість як необхідної умови повернення з бюджету сум цього податку його платникові, стосується саме цього платника і сплати саме ним податку у ціні придбання товарів (послуг) їх постачальникам.

Пунктом 1.3 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" платника податку визначено як особу, яка згідно із цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особу, яка імпортує товари на митну територію України.

Згідно з пунктом 10.2 статті 10 того самого Закону платники податку, визначені у підпунктах "а", "в", "г", "д" пункту 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також; за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Згідно ст.67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Правовий порядок в Україні засновується на принципах, у відповідності з якими ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Стосовно доводів податкового органу, зазначених в акті перевірки на підставі постанови слідчого відділу податкової міліції ДПА у Волинській області від 26 серпня, у кримінальній справі № 55-032-11, та поданої у судовому засіданні представником відповідача постанову про порушення кримінальної справи та прийняття її до свого провадження заступника начальника відділення розслідування кримінальних справ слідчого відділу податкової міліції ДПА у Волинській області від 30.05.2011 року, то суд зазначає, що вказані обставини суд не може оцінювати при розгляді адміністративної справи, оскільки такі можуть бути взяті судом до уваги лише після закінчення розгляду кримінальної справи судом і надання їм оцінки в сукупності з іншими доказами при постановленні судом рішення у кримінальній справі.

Судом не береться до уваги подана представником відповідача постанова Пустомитівського районного суду Львівської області у справі № 2-1316/1891/11 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_4 за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 163-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, провадження по справі закрито у зв'язку з закінченням строків накладання адміністративного стягнення, оскільки її скасовано Постановою Апеляційного суду Львівської області від 25.04.2012 року та провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_4 за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП закрито.

Крім того, згідно із практикою Європейського Суду з прав людини у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Вказана позиція по суті узгоджується із висновками Вищого адміністративного суду України, викладеними в ухвалі від 22.06.2011 року у справі №К-10512/08, ухвалі від 06.07.2011 року у справі №К-25786/08, ухвалі від 12.07.2011 року у справі №К-40582/09.

З огляду на припис зазначеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платником податків відмовлено у наданні податкових вигод, зокрема бюджетного відшкодування, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Враховуючи вищенаведене, орган державної податкової служби (відповідач) прийшов до помилкового висновку про порушення позивачем вимог п.п.7.4.1, п. 7.4 п.п.7.7.1, п.7.7. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", відтак податкове повідомлення -рішення від 19.10.2011 року № 0001692350 є протиправним та підлягає скасуванню.

Що стосується позовної вимоги про визнання протиправними дій, які полягають у викладенні в акті перевірки за № 212/23-а/32461721 від 07.10.2011 року висновків про порушення ПП «Оліяр»норм Закону України «Про податок на додану вартість»та неправомірне віднесення до складу податкового кредиту по податку на додану вартість в сумі 121017, 95 грн., то така не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно абз. 2 п.3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказ Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 р. за №984 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 року за №34/18772, акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

З вищевикладеного вбачається, що оскільки акт перевірки є лише документом, який підтверджує факт проведення перевірки та є носієм доказової інформації, то дії по викладенню певних висновків в такому акті не порушують жодних прав, свобод та інтересів позивача, а тому у суду відсутні підстави для визнання їх протиправними. Висновки, викладені в акті перевірки є предметом судового дослідження при розгляді спірного податкового повідомлення-рішення.

Враховуючи наведене, перевіривши обставини передбачені ч.3 ст.2 КАС України, суд прийшов до висновку про обґрунтованість та підставність позовних вимог в частині скасування податкового повідомлення-рішення від 19.10.2011 року № 0001692350 , а тому в цій частині позов слід задовольнити. У задоволенні іншої частини позовних вимог слід відмовити.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України, судові витрати у формі судового збору належить стягнути на користь позивача відповідно до задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 7-14, 71, 86, 94 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

п о с т а н о в и в :

1. Адміністративний позов задоволити частково.

2. Визнати незаконним та скасувати податкове -повідомлення рішення, винесене Державною податковою інспекцією у Пустомитівському районі Львівської області від 19.10.2011 року № 0001692350.

3. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

4. Зобов'язати Головне управління ДКС у Львівській області стягнути з Державного бюджету України шляхом безспірного списання з рахунка Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області ДПС на користь Приватного підприємства "Оліяр" 1 (гривню) грн. 70 коп. витрат, понесених останнім на сплату судового збору.

Постанова може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України:

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Карп'як Оксана Орестівна