Ухвала

від 05.02.2014 по справі 2а-11849/11/1370

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 лютого 2014 року м. Київ К/800/21470/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Бухтіярової І.О., Костенка М.І., Приходько І.В., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області Державної податкової служби

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 16.05.2012 року

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.03.2013 року

у справі № 2а-11849/11/1370 (114011/12)

за позовом приватного підприємства «Оліяр» (далі - позивач, ПП «Оліяр»)

до Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області (далі - відповідач, ДПІ у Пустомитівському р-ні Львівської області )

про визнання протиправними дій та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

ПП «Оліяр» звернулось до суду з позовом до ДПІ у Пустомитівському р-ні Львівської області про визнання протиправними дій та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 19.10.2011 р. №0001692350.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 16.05.2012 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.03.2013 року, позов задоволено частково: визнано незаконним та скасовано повідкове повідомлення-рішення ДПІ у Пустомитівському р-ні Львівської області від 19.10.2011 року № 0001692350. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Позивач у своїх запереченнях на касаційну скаргу зазначає, що рішення судів попередніх інстанцій є законними та обґрунтованими, прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, вважає касаційну скаргу відповідача необґрунтованою, а тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні відповідно до ст. 220 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що посадовими особами ДПА у Львівській області на виконання постанови, винесеної слідчим ОВС слідчого відділу податкової міліції ДПА у Волинській області Гарголою О.А. проведено позапланову виїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за наслідками здійснення фінансово-господарських операцій з ТОВ «Енергоарсенал» за період з 01.08.2009 року по 26.08.2011 року.

За результатами зазначеної перевірки складено акт від 07.10.2011 року № 212/23-а/32461721, яким встановлено порушення позивачем вимог пп. 7.4.1, п. 7.4, пп. 7.7.1, п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме неправомірно віднесено до складу податкового кредиту по податку на додану вартість в сумі 121 017,95 гривень, що призвело до занижено податку на додану вартість за грудень 2009 року на суму 121 017,95 гривень.

На підставі акту перевірки ДПІ у Пустомитівському р-ні Львівської області винесено податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 19.10.2011 року № 0001692350, яким позивачу збільшеного грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 151 272,44 гривні, у тому числі за основним платежем - 121 017,95гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями - 30 254,49 гривні.

Суди попередніх інстанцій вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги частково, з висновками яких погоджується колегія суддів касаційної інстанції, виходили з наступних мотивів.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 Цивільного кодексу України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинний документ, згідно визначення наведеного в ст. 1 зазначеного Закону, це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених, нарахованих платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів, робіт, послуг, вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва, обігу та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації. Згідно з приписами пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 названого Закону у разі, коли платник придбає товари, роботи, послуги, вартість яких не відноситься до складу валових витрат виробництва, обігу і не підлягає амортизації, податки, що сплачені у зв'язку з таким придбанням, відшкодовуються за рахунок відповідних джерел і до складу податкового кредиту не включаються.

Підпунктом 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що податкова накладна має містити: порядковий номер податкової накладної; дату її виписування, назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну назву отримувача; ціну продажу без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Згідно пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної.

Відповідно до пп. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

При цьому, правом видачі податкової накладної користується виключно платник податку на додану вартість, зареєстрований як такий на підставі ст. 2 Закону України «Про податок на додану вартість».

Судами попередніх інстанцій при дослідженні довідки ПП «Оліяр» від 21.09.2011 року № 21/09/11 встановлено, що ПП «Оліяр» мало фінансово-господарські операції з придбання сировини - олії соняшникової та соапстоку у ТОВ «Енергоарсенал» на загальну суму 726 107,70 гривень, у тому числі сума ПДВ 121 017,95 гривень. Суму податку на додану вартість було включено до податкового кредиту відповідного періоду (грудень 2009 року). Поставка сировини була одноразовою, договір між позивачем та ТОВ «Енергоарсенал» вчинено в усній формі. Доставка товару здійснювалась транспортом ТОВ «Енергоарсенал». Розрахунки між ПП «Оліяр» та ТОВ «Енергоарсенал» за відвантажений товар проводилися у безготівковій формі шляхом сплати коштів на поточний рахунок ТОВ «Енергоарсенал», що підтверджується наявним в матеріалах справи та дослідженим судами платіжним дорученням. Також судами встановлено, що станом на 21.09.2011 року кредиторської заборгованості за відвантажений товар за рахунками з ТОВ «Енергоарсенал» фірми ПП «Оліяр» відсутні.

Реальність господарської операції з названим контрагентом підтверджується наданими позивачем та дослідженим судами попередніх інстанцій первинними документами, а саме видатковою та податковою накладною, відомостями поступлення сировини - олії соняшникової та соапстоку за грудень 2009 року, оборотно-сальдовими відомостями картками рахунку, додатком № 5 до податкової декларації з ПДВ за грудень 2009 року.

Фактичне використання придбаної позивачем сировини - олії соняшникової, обґрунтовується технологічним процесом та підтверджується наявними в матеріалах справи та дослідженими судами попередніх інстанцій копіями технологічних регламентів виробництва продукції, відомостями поступлення сировини - олії соняшникової та соапстоку за грудень 2009 року та документами бухгалтерського обліку.

Таким чином, судами вірно зазначено, що матеріалами справи підтверджено факт виконання ПП «Оліяр» та ТОВ «Енергоарсенал» зобов'язань за даною господарською операцією.

Судами встановлено, що наявні у матеріалах справи копії первинних і розрахункових документів, на підставі яких позивач включив вказані суми до податкового кредиту відповідають критеріям первинного документу, є достовірними та складені за результатами фактичного здійснення господарської операції по поставці сировини - олії соняшникової та соапстоку та підтверджують товарність вказаної операції.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що контрагент позивача, ТОВ «Енергоарсенал», на період здійснення даної господарської операції був платником податку на додану вартість.

У зв'язку з тим, що позивачем не було порушено вимог податкового законодавства в частині формування податкового кредиту, застосування до нього штрафних санкцій є неправомірним.

ЗаконУкраїни «Про податок на додану вартість» не пов'язує право платника податку на податковий кредит з проведенням будь-яких зустрічних перевірок. Чинне законодавство не встановлює обов'язок покупця сплачувати ПДВ повторно ще й до бюджету у разі, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з врахуванням суми податку, отриманого від покупця в складі ціни товару. ПДВ, яке включене в ціні товару, є податковим зобов'язанням продавця товару, і саме продавець несе обов'язок по сплаті цього податку до бюджету.

Чинне податкове законодавство не ставить у залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання податкового кредиту чи бюджетного відшкодування поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб. Вимога п. 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» щодо надмірної сплати податку на додану вартість як необхідної умови повернення з бюджету сум цього податку його платникові, стосується саме цього платника і сплати саме ним податку у ціні придбання товарів (послуг) їх постачальникам.

Таким чином, судами вірно зазначено, що неподання ТОВ «Енергоарсенал» податкової звітності не може впливати на правомірність формування ПП «Оліяр» податкового кредиту, оскільки платник податку не повинен нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку.

Враховуючи викладене, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про те, що господарські операції між ПП «Оліяр» та ТОВ «Енергоарсенал» мали реальний характер, діяльність позивача була спрямована на отримання економічної вигоди від підприємницької діяльності, підприємства ознак фіктивності на час здійснення господарської операції не мали, що зумовлює хибність висновків податкового органу, а відтак, вони не можуть бути покладені в основу спірного податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій щодо відмови у задоволенні позовної вимоги про визнання протиправними дій, які полягають у викладенні в акті перевірки №212/23-а/32461721 від 07.10.2011 року висновків про порушення ПП «Оліяр» норм Закону України «Про податок на додану вартість» та неправомірне віднесення до складу податкового кредиту по податку на додану вартість в сумі 121 017,95 гривень, оскільки акт перевірки є лише документом, який підтверджує факт проведення перевірки та є носієм доказової інформації, а дії по викладенню певних висновків в такому акті не порушують жодних прав, свобод та інтересів позивача. Висновки, викладені в акті перевірки є предметом судового дослідження при розгляді спірного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до п. 3 ст. 220 1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів прийшла до висновку, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 220-231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області Державної податкової служби - відхилити.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 16.05.2012 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.03.2013 року у справі № 2а-11849/11/1370 (114011/12) - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: підпис (підпис) І. О. Бухтіярова Судді: підпис (підпис) М. І. Костенко Помічник судді підпис (підпис) І. В. Приходько З оригіналом згідно З оригіналом згідно