Постанова

від 31.05.2012 по справі 2а-1670/1901/12

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2012 року м. ПолтаваСправа № 2а-1670/1901/12

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Костенко Г.В.,

при секретарі - Чухліб Г.О.,

за участю: представників позивача - Ващенка О.Л., Ротаря В.М.

представника відповідача - Вербицької І.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Квант сервіс" до Державної податкової інспекції у м.Полтаві про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

06 квітня 2012 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Квант сервіс" звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м.Полтаві про скасування податкового повідомлення-рішення № № 0002112305 від 18 січня 2012 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Державною податковою інспекцією у м. Полтаві (далі -ДПІ у м. Полтаві) проведена невиїзна документальна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Квант-Сервіс" (далі -ТОВ "Квант-Сервіс") з питань правомірності формування податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ "Інвестгрупп" (код ЄДРПОУ 36980705) за жовтень 2010 року, січень 2011 року та ТОВ "ТД Імекс Трейд Плюс" (код ЄДРПОУ 36710016 за лютий 2011 року. За результатами перевірки складено акт № 9631/23-8/31801260 від 29.12.2011 року. На підставі акту перевірки ДПІ у м. Полтаві прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002112305 від 18.01.2012 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 187947 грн. та штрафна санкція -11732,75 грн. Як зазначає позивач спірне рішення прийнято з порушенням вимог чинного законодавства та просить суд його скасувати.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував. У наданих до суду письмових запереченнях на адміністративний позов просили відмовити у його задоволенні посилаючись на порушення позивачем вимог п. 198.1, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України.

Суд, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступні факти та відповідні до них правовідносини.

Товариство з обмеженою відповідальністю ""Квант-Сервіс" зареєстровано як юридичну особу виконавчим комітетом Полтавської міської ради 14.12.2011 року, свідоцтво про державну реєстрацію серії А00 № 791719 (т. І а.с. 9 ), перебуває на обліку як платник податків в ДПІ в у. Полтаві, згідно довідки про взяття на облік платника податків № 6211 від 20.12.2001 року (т.І а.с. 11 ).

Позивач є платником податку на додану вартість, свідоцтво платника ПДВ № 100346151 від 25.12.2001 року (т. І, а.с. 12 ).

29 грудня 2011 року ДПІ у м. Полтаві була проведена невиїзна документальна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Квант-Сервіс" (далі - ТОВ "Квант-Сервіс") з питань правомірності формування податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ "Інвестгрупп" (код ЄДРПОУ 36980705) за жовтень 2010 року, січень 2011 року та ТОВ "ТД Імекс Трейд Плюс" (код ЄДРПОУ 36710016) за лютий 2011 року.

За результатами перевірки складено акт № 9631/23-8/31801260 від 29.12.2011 року, в якому вказано на порушення позивачем вимог п. 198.1, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого ТОВ "Квант-Сервіс" занижено ПДВ на загальну суму 187947 грн ., в тому числі за листопад 2010 року на суму 46927, березень 2011 року на суму 1189 грн. та квітень 2011 року на суму 139831грн. (т. І, а.с. 14-27 ).

На підставі даного висновку акта перевірки ДПІ у м. Полтаві 18 січня 2012 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002112305, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість в розмірі 187947 грн. - основний платіж, 11732,75 грн. - штрафні (фінансові) санкції (т. І, а.с. 13 ).

За наслідками звернення ТОВ "Квант-Сервіс" в порядку апеляційного узгодження зі скаргами на вказане податкове повідомлення-рішення до ДПА у Полтавській області його скаргу залишено без задоволення, а спірне податкове повідомлення-рішення - без змін (т. І, а.с. 39-45 ).

Не погоджуючись із вищезазначеним податковим повідомленням-рішенням позивач звернувся до суду з вимогою про визнання його протиправним та скасування.

Надаючи правову оцінку податковому повідомленню-рішенню ДПІ у м. Полтаві від 18.01.2012 року № 0002112305необхідно зазначити наступне.

Як визначено пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (в редакції, чинній на момент виникнення та реалізації спірних правовідносин) податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

За приписами п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Таким чином, виходячи зі змісту ст. 198 Податкового кодексу України, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів, послуг чи основних фондів із метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, а не саме лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на поточних рахунках платників податку.

Судом встановлено, що позивачем на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ "Інвестгрупп" та ТОВ "ТД Імекс Трейд Плюс", в листопаді 2010 року, березні та квітні 2011 року зараховано до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість загалом в розмірі 187947 грн .

Податкова інспекція в обґрунтування даного висновку перевірки посилалась на те, що за даними податкової звітності ТОВ "Інвестгрупп" та ТОВ "ТД Імекс Трейд Плюс" у останніх відсутні необхідні умови для ведення господарських операцій, а саме: відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби тощо. Крім того, зазначала, що перевіркою не підтверджено факт наявності фінансово-господарських взаємовідносин між позивачем та ТОВ "Інвестгрупп" та ТОВ "ТД Імекс Трейд Плюс" в листопаді 2010 року, березні та квітні 2011 року.

Надаючи правову оцінку вказаним твердженням податкової інспекції та перевіряючи реальність здійснення господарських операцій між контрагентами, суд зазначає наступне.

З матеріалів адміністративної справи судом встановлено, що між ТОВ "Квант-Сервіс" (Покупець) та ТОВ "ТД Імекс Трейд Плюс" (Продавець) 01.02.2011 року укладено договір поставки № 122211 (т.І, а.с.46-48 ). Відповідно до умов даного договору Продавець зобов'язується передати у власність Покупця товар, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар на умовах цього Договору.

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій за даним договором позивачем до матеріалів адміністративної справи надано копії видаткової накладної № 5 від 17.02.2011 року, податкової накладної № 5 від 17.02.2011 року на загальну суму 7134 грн., в т.ч. ПДВ -1189 грн., (т. І, а.с. 53-54 ).

Також, між ТОВ "Квант-Сервіс" (Покупець) та ТОВ "Інвестгрупп" (Продавець) укладено договір № 03пр.С04/01/11 від 04.01.2011 року (т.І а.с.49-51 ). Відповідно до умов даного договору Продавець зобов'язується передати у власність Покупця товар, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар на умовах цього Договору.

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій за даним договором позивачем до матеріалів адміністративної справи надано копії видаткових накладних: № 01319 від 31.01.2011 року, № 01264 від 26.01.2011 року, № 01043 від 04.01.2011 року, № 01042 від 04.01.2011 року, № 01045 від 04.01.2011 року, № 01044 від 04.01.2011 року, № 6107 від 06.10.2010 року, № 181001 від 18.10.2010 року, № 26105 від 26.10.2010 року, № 12101 від 12.10.2010 року, № 22103 від 22.10.2010 року, № 22104 від 22.10.2010 року, № 4105 від 04.10.2010 року, № 29101 від 29.10.2010 року, № 29102 від 29.10.2010 року, № 29103 від 29.10.2010 року; копії податкових накладних № 01319 від 31.01.2011 року на загальну суму 84814,08 грн., в т.ч. ПДВ -14135,68 грн., № 01264 від 26.01.2011 року на загальну суму 446975,93 грн., в т.ч. ПДВ -74496,99 грн., № 01043 від 04.01.2011 року на загальну суму 100120,21 грн., в т.ч. ПДВ -16686,70 грн., № 01042 від 04.01.2011 року на загальну суму 156804 грн., в т.ч. ПДВ -26134 грн., № 01251 від 25.01.2011 року на загальну суму 8213 грн., в т.ч. ПДВ - 1369 грн., № 01045 від 04.01.2011 року на загальну суму 385920,43 грн., в т.ч. ПДВ -64320,07 грн., № 01044 від 04.01.2011 року на загальну суму 7880,40 грн., в т.ч. ПДВ -1313,40 грн., № 30091 від 30.09.2010 року на загальну суму 154200 грн.. в т.ч. ПДВ -25700 грн., № 1106 від 01.10.2010 року на загальну суму 6960 грн., в т.ч. ПДВ -1160 грн., № 12101 від 12.10.2010 року на загальну суму 375308,64 грн., в т.ч. ПДВ -62551,44 грн., № 22103 від 22.10.2010 року на загальну суму 281560,86 грн., в т.ч. 46926,81 грн., №с 22104 від 22.10.2010 року на загальну суму 151890,02 грн., в т.ч. 25315 грн., № 4105 від 04.10.2010 року на загальну суму 90252 грн., в т.ч. ПДВ - 15042 грн., № 29101 від 29.10.2010 року на загальну суму 50212,27 грн., в т.ч. ПДВ 8386,71 грн., № 29102 від 29.10.2010 року на загальну суму 2705,93 грн., в т.ч. ПДВ 450,99 грн., № 29103 від 29.10.2010 року на загальну суму 24285,84 грн., в т.ч. ПДВ -4047,64 грн. (т. І, а.с. 55-87 ).

Дослідивши в судовому засіданні вищеперераховані копії податкових накладних судом встановлено, що вони оформлені у відповідності до вимог п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, а відтак, вказані податкові накладні підтверджують факт придбання ТОВ "Квант-Сервіс" товарно-матеріальних цінностей у ТОВ "Інвестгрупп" та ТОВ "ТД Імекс Трейд Плюс" в перевіряємому періоді та в силу ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України є належним доказом у справі.

За змістом ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

При цьому, відповідно до вимог ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, суд дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджено факт поставки ТОВ "Інвестгрупп" та ТОВ "ТД Імекс Трейд Плюс" товару для подальшої його реалізації позивачем.

Судом також встановлено, що придбані у ТОВ "Інвестгрупп" та ТОВ "ТД Імекс Трейд Плюс" на підставі договорів поставок товари, позивачем у подальшому реалізовано ТОВ "Квант Пром", ПАТ "Харківське ТЕЦ-5", ТОВ "Бурова компанія Рудіс", ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" філія УМГ "Донбастрансгаз", ДП "Укргазвидобування" НАК "Нафтогаз України", ТОВ "Енергофінанс", ТОВ "Куб-Газ", ДП Укрбурсервіс"ДАТ "Чорноморнафтогаз", що підтверджується податковими та видатковими накладними, рахунками, довіреностями на право отримання ТМЦ, копії яких долучено до матеріалів адміністративної справи (т. ІІІ, а.с. 73-216 ).

Таким чином, в ході судового розгляду справи в повному обсязі доведено реальність (товарність) господарських операцій з купівлі-продажу товарно-матеріальних цінностей у ТОВ "Інвестгрупп" та ТОВ "ТД Імекс Трейд Плюс".

Відтак, враховуючи той факт, що предметом розгляду даної адміністративної справи є правомірність формування позивачем податкового кредиту з ПДВ, а не відшкодування сум такого податку з Державного бюджету України, та заважаючи на те, що матеріалами справи в повному обсязі доведено реальність здійснення спірних господарських операцій між контрагентами, суд дійшов висновку, що наявність між сторонами заборгованості в розрахунках за придбані товарно-матеріальні цінності не позбавляє права добросовісного платника податку, яким є позивач, на віднесення до складу податкового кредиту відповідних сум ПДВ.

Щодо посилань податкової інспекції на нікчемність договорів комісії та поставки, що укладені позивачем з ТОВ "Інвестгрупп" та ТОВ "ТД Імекс Трейд Плюс", суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За змістом ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Разом з тим, в ході судового розгляду справи встановлено та підтверджено належним чином оформленими первинним документами бухгалтерського обліку реальність здійснення господарських операцій між ТОВ "Квант-Сервіс" та ТОВ "Інвестгрупп" та ТОВ "ТД Імекс Трейд Плюс" на підставі договорів поставок.

Відтак, оскільки відповідачем як суб'єктом владних повноважень не надано доказів в підтвердження того, що зазначені договори суперечить вимогам Цивільного кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, а також, що вони не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, обумовлених ними, суд дійшов висновку щодо неправомірності доводів податкової інспекції про нікчемність даних правочинів.

Таким чином, оскільки відповідно до вимог п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається, зокрема, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною, суд дійшов висновку, що позивачем правомірно віднесено до складу податкового кредиту за листопад 2010 року на суму 46927, березень 2011 року на суму 1189 грн. та квітень 2011 року на суму 139831грн.

Суд не приймає до уваги доводи відповідача про відсутність у ТОВ "Інвестгрупп" та ТОВ "ТД Імекс Трейд Плюс"основних засобів та працівників з посиланням на відомості податкової звітності даного підприємства, оскільки відсутність у декларації з податку на прибуток ТОВ "Інвестгрупп" та ТОВ "ТД Імекс Трейд Плюс" відомостей про амортизацію не є доказом відсутності на балансі підприємства основних засобів.

Крім того, слід зазначити, що в ході судового розгляду справи не встановлено наявності вироків судів, що набрали законної сили та відповідно до яких виявлено ознаки узгоджених кримінально-караних діянь у діях посадових осіб ТОВ "Квант-Сервіс" чи ТОВ "Інвестгрупп" та ТОВ "ТД Імекс Трейд Плюс".

Суд також звертає увагу на приписи ч. 2 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

У відповідності до вимог ст. 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" від 17.07.1997 року № 475/97-ВР, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 року № 3477-IV Україна повністю визнає на своїй території дію статті 46 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року щодо визнання обов'язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Європейського суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції; суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні у справі "Булвес" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) від 22.01.2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Таким чином, добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законами обов'язку щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків, якщо інше прямо не встановлено законом. У разі якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, адже загальним принципом юридичної відповідальності є вина особи в порушенні законодавчо встановленого імперативного правила поведінки. Закон не передбачає відповідальності за винні дії іншої особи.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що висновок податкової інспекції про порушення позивачем вимог п. 198.1, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, ч. ч. 1, 5 ст. 203, ч. ч. 1, 2 ст. 215 Цивільного кодексу України здійснено при помилковому розумінні норм діючого на час виникнення спірних правовідносин законодавства України та фактичних обставин справи.

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пп. 21.1.1 п. 21.1 ст. 21 Податкового кодексу України посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із ч. 1 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У відповідності до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття спірного повідомлення-рішення покладено на податковий орган.

У даному випадку відповідач не довів правомірність висновків щодо завищення позивачем податкового кредиту з ПДВ за липень 2011 року в сумі 392144 грн., а отже - правомірність прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 30.11.2011 року № 001024301/3470.

Разом з тим, ТОВ "Індастріал Девелопмент" доведено реальність здійснення господарських операцій за договором поставки № 01/04К від 01.04.2011 року у липні 2011 року та факт використання придбаних товарів у власній господарській діяльності, а відтак - правомірність віднесення до складу податкового кредиту за липень 2011 року сум ПДВ загалом в розмірі 392144грн.

За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

У відповідності до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Відтак, оскільки позивачем за звернення до Полтавського окружного адміністративного суду сплачено судовий збір в загальному розмірі 1996 грн. 79 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 1565 від 12.04.2012 року (т. І, а.с. 93 ), суд дійшов висновку, що вказана сума підлягає стягненню на користь позивача з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Квант сервіс" до Державної податкової інспекції у м.Полтаві про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Полтаві № 0002112305 від 18 січня 2012 року.

Стягнути з державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Квант сервіс" витрати по сплаті судового збору у розмірі 1996 (одна тисячі дев'ятсот дев'яносто шість) грн. 79 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 05 червня 2012 року.

Суддя Г.В. Костенко