Постанова

від 24.04.2012 по справі 2270/1983/12

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

Справа № 2270/1983/12

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 квітня 2012 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд

в складі:головуючого-суддіКозачок І.С. при секретарі Лоборчук Л.М. за участі: представника позивача представника відповідача представника третьої особи Проскурівської К.Г. Коротинської А.П. Сапожнік Т.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом Державного підприємства "Новатор" до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому третя особа - Головне управління Державної казначейської служби у Хмельницькій області про скасування податкових повідомлень-рішень №0001562307 від 15 грудня 2011 року, №0001572307 від 15 грудня 2011 року, №0000441505/3953 від 20 грудня 2011 року та стягнення з Державного бюджету України суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за вересень та жовтень 2011 року, -

В С Т А Н О В И В:

Державне підприємство "Новатор" звернулось в суд з позовом до державної податкової інспекції у м. Хмельницькому, у якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому №0001562307 від 15 грудня 2011 року, яким зменшено суму від'ємного значення податку на додану вартість в сумі 610 146 грн. за вересень 2011 року, податкове повідомлення-рішення №0001572307 від 15 грудня 2011 року, яким підприємству відмовлено у бюджетному відшкодуванні ПДВ в сумі 112 383 грн. за вересень 2011 року, та податкове повідомлення-рішення №0000441505/3953 від 20 грудня 2011 року, яким зменшено суму бюджетного відшкодування на суму 610 146 грн. за жовтень 2011 року.

Також позивач просить стягнути на свою користь бюджетне відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 112 383 грн. за вересень 2011 року та в розмірі 610 146 грн. за жовтень 2011 року.

На думку позивача, податкові повідомлення-рішення є протиправними, оскільки позивачем був правомірно сформований показник від'ємного значення податку на додану вартість в сумі 610 146 грн. за вересень 2011 року, а також правомірно визначені суми, заявлені до бюджетного відшкодування за вересень та жовтень 2011 року.

Позивач зазначив, що висновки відповідача ґрунтуються на невизнанні ним господарських операцій з окремими контрагентами позивача, які начебто не здійснювались у цей період. Однак, під час перевірки відповідачем не було враховане те, що позивачем надані усі первинні документи, необхідні для підтвердження виконання цих господарських операцій, здійснення яких дало підстави для формування показника від'ємного значення податку на додану вартість за вересень 2011 року та визначення сум з податку на додану вартість, заявлених до бюджетного відшкодування за вересень-жовтень 2011 року.

Крім того, позивач зазначив, що реальність існування господарських відносин з ТОВ "Постачрадіокомплект", ТОВ "Аргус", ТОВ "Фірма АТТ", ТОВ "Інтеграл-Сервіс" та ПП "Стальтехсервіс" та дійсне виконання господарських операцій, які оспорюються податковим органом, неодноразово були підтверджені під час розгляду інших судових справ, і на даний час більшість з податкових повідомлень-рішень щодо позивача є скасованими.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав та підтвердив обставини на які посилається у позовній заяві.

Представник відповідача проти позову заперечив. Зазначив, що позивачем було завищене від'ємне значення податку на додану вартість на 610 146 грн. за вересень 2011 року, а також заявлені до бюджетного відшкодування кошти за вересень - жовтень 2011 року, правомірність віднесення яких до суми, яка підлягає бюджетному відшкодуванню, відповідачем не визнається. З цих підстав просить у позові відмовити.

Представник третьої особи вважає позовні вимоги безпідставними. Зазначає, що оскільки висновок податкового органу про обсяги сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок ДП "Новатор" в сумі 112 383 грн. за вересень 2011 року та в розмірі 610 146 грн. за жовтень 2011 року не надходили, у позові слід відмовити.

Заслухавши представників сторін, дослідивши докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ДП "Новатор" з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника за вересень 2011 року та складено акт від 06.12.2011 р. № 8621/23-7/22987900.

На підставі висновків вказаного акту винесене податкове повідомлення - рішення форми В4 від 15.12.2011 року № 0001562307, яким на 610 146 грн. зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за вересень 2011 року, та податкове повідомлення - рішення форми В1 від 15.12.2011 року № 0001572307, яким зменшене на 112 383 грн. бюджетне відшкодування з податку на додану вартість за вересень 2011 року.

Відповідачем також проведено камеральну перевірку ДП "Новатор" з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника за жовтень 2011 року та складено акт від 07.12.2011 р. № 8657/15-5/22987900. На підставі цього акту 20 грудня 2011 року відповідачем прийняте податкове повідомлення - рішення №0000441505/3953, яким на 610 146 грн. зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ за жовтень 2011 року та накладений штраф в сумі 305 073 грн.

Висновки податкового органу про завищення позивачем від'ємного значення податку на додану вартість на 610 146 грн. за вересень 2011 року ґрунтуються на невизнанні окремих документів, які надавались під час перевірки, що на думку відповідача, свідчить про відсутність реального характеру здійснюваних господарських операцій за даний період з такими контрагентами - ТОВ "Постачрадіокомплект", ТОВ "Аргус", ТОВ "Фірма АТТ", ТОВ "Інтеграл-Сервіс" та ПП "Стальтехсервіс".

Відповідач обґрунтовує свої висновки про безтоварність господарських операцій між ДП "Новатор" та його контрагентами тим, що відповідно до отриманої інформації в ЦБД ДПС України (Автоматизованої системи співставлення) імпортні операції дані підприємства не здійснюють, тому невідоме походження продукції, яку вони реалізують, оскільки вона є продукцією іноземного виробництва. Крім того, відповідач посилається на службову записку від 28.11.2011 року, відповідно до якої не усі з перерахованих юридичних осіб знайдені за місцем їх реєстрації.

Позивачем надані у судове засідання завірені копії первинних бухгалтерських документів, які надавались для перевірки та стали підставою для формування показника від'ємного значення податку на додану вартість в сумі 610 146 грн. за вересень 2011 року, а також віднесення до податкового кредиту сум ПДВ у вартості товару, отриманого від вищезазначених осіб.

Судом оглянуті в судовому засіданні наступні завірені копії первинних бухгалтерських документів

1) по взаємовідносинах з ПП "Стальтехсервіс"

договір № 13/02 від 13 лютого 2010 року, відповідно до якого ДП "Новатор" придбало, а ПП "Стальтехсервіс" продало продукцію ( плівку трансформаторну). Виконання договору підтверджується наданими позивачем копією податкової накладної № 106 від 02.09.2011 року, видатковою накладною, платіжним дорученням, рахунком- фактурою. Перевезення товару підтверджується копією посвідчення про відрядження № 694 на ім'я ОСОБА_6, копією подорожнього листа. Подальше використання продукції в господарській діяльності доводиться копією приходного ордеру № 981.

В судовому засіданні представником відповідача підтверджено, що усі вищезазначені документи були надані для перевірки.

Суд відкидає доводи відповідача про те, що підставою для невизнання реальності господарської операції між ДП "Новатор" та ПП "Стальтехсервіс" є те, що податковим органом припускається фіктивний характер його діяльності та співпраця з "ризиковими контрагентами". Дане твердження відповідача є його припущенням і не ґрунтується на доказах. Відповідно до довідки ДПІ в Жовтневому районі м. Дніпропетровська від 09.11.2011 року ПП "Стальтехсервіс" зареєстроване, за юридичною адресою не знаходиться, та за вересень 2011 року задекларувало податковий кредит у розмірі, який зазначається у довідці. Зустрічна перевірка даного підприємства проведена не була.

Оскільки в судове засідання відповідачем не надані будь-які належні докази, які доводять, що здійснення поставки, приймання-передача продукції (товару), його транспортування та подальше використання в господарській діяльності в дійсності не мало місце, а господарська операція між позивачем та ПП "Стальтехсервіс" не була спрямована на настання реальних наслідків, і такі обставини судом також не встановлені, суд вважає, що податковий орган неправомірно не врахував суму податку на додану вартість в розмірі 3 800 грн. за даною господарською операцією.

2) по взаємовідносинах з ТОВ "Аргус"

договір поставки № 40 від 4 січня 2011 року, відповідно до якого ДП "Новатор" придбало, а ТОВ "Аргус" продало продукцію (кабельна продукція). Виконання договору підтверджується наданими позивачем копіями податкових накладних № 569,570, 568,571,575,576,602,609,617,618, які є у матеріалах справи, видаткових накладних, платіжних доручень, рахунків- фактур. Якість товару підтверджується копіями свідоцтв про прийомку, паспортів якості продукції, сертифікатів якості. Перевезення товару компанією "Нічний експрес" підтверджується копіями товарно-транспортних накладних від 05.09.2011, 08.09.2011, 13.09.2011,19.09.2011, 27.09.2011. Використання позивачем продукції в подальшій господарській діяльності доводиться копіями приходних ордерів № 543,564, 615,616, 616,618, 643,656,657,658.

В судовому засіданні представником відповідача підтверджено, що усі вищезазначені документи були надані для перевірки.

Суд відкидає доводи відповідача про те, що підставою для невизнання реальності господарських операцій між ДП "Новатор" та ТОВ "Аргус" є те, що у документах, які підтверджують транспортування продукції, відсутні деякі необхідні реквізити, зокрема вказана неповна інформація про вантаж. В судовому засіданні представник відповідача не зміг пояснити, які реквізити не були зазначені позивачем або його контрагентом у даних документах, а також те, як це пов'язано з встановленням реальності господарських операцій.

Також представником податкового органу в судовому засіданні не доведені власні доводи щодо фіктивного характеру діяльності ТОВ "Аргус", оскільки не заперечувалось те, що дане підприємство існує, зареєстроване і відсутня інформація про порушення ним вимог податкового законодавства, зокрема в частині подання (неподання) звітності тощо.

Отже, на думку суду, оскільки в судове засідання відповідачем не надані будь-які належні докази, які доводять, що здійснення поставок, приймання-передача продукції (товару), його транспортування та подальше використання в господарській діяльності в дійсності не мало місце, а господарські операції між позивачем та ТОВ "Аргус" не були спрямовані на настання реальних наслідків, і такі обставини судом також не встановлені, суд вважає, що податковий орган неправомірно не врахував суми податку на додану вартість в загальному розмірі 29 229 грн.

3) по взаємовідносинах з ТОВ "Фірма АТТ"

договір № 5 від 5 січня 2011 року, відповідно до якого ДП "Новатор" придбало, а ТОВ "Фірма АТТ" продало продукцію (вимикачі). Виконання договору підтверджується наданими позивачем копіями податкових накладних № 2-6, 9-11,13,14, 82, видаткових накладних, платіжних доручень, рахунків- фактур, рахунків та накладних на товар. Якість товару підтверджується копіями листів відповідності якості продукції, етикеток якості, сертифіката якості. Перевезення товару фірмою "Автолюкс" підтверджується копіями накладних на перевезення багажу від 07.09.2011, 11.09.2011, 16.09.2011, 27.09.2011,29.09.2011,04.10.2011,06.10.2011 року. Використання позивачем продукції в подальшій господарській діяльності доводиться копіями приходних ордерів № 332, 343,344, 357, 365,375, 376,378, 405,

В судовому засіданні представником відповідача підтверджено, що усі вищезазначені документи були надані для перевірки.

Суд відкидає доводи відповідача про те, що підставою для невизнання реальності господарської операції між ДП "Новатор" та ТОВ " Фірма АТТ" є те, що у документах, які підтверджують транспортування продукції, відсутні деякі необхідні реквізити. В судовому засіданні представник відповідача не зміг пояснити, які саме обов'язкові реквізити не були зазначені позивачем або його контрагентом у даних документах. Крім того, судом при огляді зазначених документів встановлено, що вони містять усі необхідні реквізити, які дають змогу ідентифікувати одержувача та відправника, вид багажу, дату на місце перевезення, а також інші необхідні відомості.

Судом не враховується посилання відповідача на те, що оскільки у податкових накладних не зазначений номер договору, у зв'язку з виконанням якого виписані такі накладні, податковим органом дані документи не беруться до уваги та не вважаються податковими накладними.

Відповідно до п. 201.1. статті 201 Податкового кодексу України визначається перелік обов'язкових реквізитів податкової накладної, серед яких відсутній такий обов'язковий реквізит як номер договору. Тому, даний довод відповідача судом відкидається.

Судом встановлено, що зазначені податкові накладні містять посилання на дату укладення договору і усі інші необхідні реквізити. Відповідачем не оспорюється сума ПДВ, зазначена у кожній з таких накладних, а також достовірність інших даних, які у них зазначені. Тому відсутність посилання на номер договору за наявності усіх інших передбачених законодавством реквізитів податкових накладних, а також враховуючи підтвердження в судовому засіданні здійснення поставок, приймання-передача продукції (товару), його транспортування та подальше використання в господарській діяльності, не впливає на правомірність формування податкового кредиту.

Також представником податкового органу в судовому засіданні не доведені власні доводи щодо фіктивного характеру діяльності ТОВ "Фірма АТТ", оскільки не заперечувалось те, що дане підприємство існує, зареєстроване і відсутня інформація про порушення ним вимог податкового законодавства, зокрема в частині подання (неподання) звітності тощо.

Таким чином, на думку суду, оскільки в судове засідання відповідачем не надані будь-які належні докази, які доводять, що здійснення поставок, приймання-передача продукції (товару), його транспортування та подальше використання в господарській діяльності насправді не мало місце, господарські операції між позивачем та ТОВ "Фірма АТТ" не були спрямовані на настання реальних наслідків, і такі обставини судом також не встановлені, суд вважає, що податковий орган неправомірно не врахував суми податку на додану вартість в загальному розмірі 85 832 грн.

4) по взаємовідносинах з ТОВ "Інтеграл-сервіс"

договір № 2 від 10 січня 2011 року, відповідно до якого ДП "Новатор" придбало, а ТОВ "Інтеграл-сервіс" продало продукцію (комплектуючі).

Виконання договору підтверджується наданими позивачем копіями податкових накладних № 1-7, 9-11, 13-20, видаткових накладних, платіжних доручень, рахунків- фактур, рахунків та накладних на товар. Якість товару підтверджується копіями листів відповідності якості продукції, сертифікатів якості. Перевезення товару фірмою "Автолюкс" підтверджується копіями накладних на перевезення багажу від 05.08.2011, 06.09.2011, 09.09.2011,14.09.2011, 27.09.2011, 04.10.2011, 09.10.2011, 21.10.2011 року. Використання отриманої продукції для господарської діяльності доводиться копіями приходних ордерів № 222, 223, 333-335, 341, 342, 354- 356, 364,379-384, 407,408, які є в матеріалах справи.

В судовому засіданні представником відповідача підтверджено, що усі вищезазначені документи були надані для перевірки.

Суд відкидає доводи відповідача про те, що підставою для невизнання реальності господарської операції між ДП "Новатор" та ТОВ "Інтеграл-сервіс" є те, що у документах, які підтверджують транспортування продукції, відсутні деякі необхідні реквізити. В судовому засіданні представник відповідача не зміг пояснити, які реквізити не були зазначені позивачем або його контрагентом у даних документах, а також те, як це пов'язано з визнанням або невизнанням факту реальності господарських операцій. Крім того, судом при огляді зазначених документів встановлено, що вони містять усі необхідні реквізити, які дають змогу ідентифікувати одержувача та відправника, вид багажу, дату на місце перевезення, а також інші дані.

Судом не враховується посилання відповідача на те, що у податкових накладних не зазначений номер договору, у зв'язку з виконанням якого виписані такі накладні, а тому податковим органом дані документи не беруться до уваги та не вважаються податковими накладними, оскільки відповідно до п. 201.1. статті 201 Податкового кодексу України серед обов'язкових реквізитів податкової накладної відсутній такий обов'язковий реквізит як номер договору. Тому, даний довод відповідача судом відкидається.

Судом встановлено, що зазначені податкові накладні містять посилання на дату укладення договору і усі інші необхідні реквізити. Відповідачем не оспорюється сума ПДВ, зазначена у кожній з таких накладних, а також достовірність інших даних, які у них зазначені. Тому відсутність посилання на номер договору за наявності усіх інших передбачених законодавством реквізитів податкових накладних, та підтвердження здійснення поставок, приймання-передача продукції (товару), його транспортування та подальше використання в господарській діяльності, не впливає на правомірність формування податкового кредиту.

Також представником податкового органу в судовому засіданні не доведені власні доводи щодо фіктивного характеру діяльності ТОВ "Інтеграл-сервіс", оскільки не заперечувалось те, що дане підприємство існує, зареєстроване і відсутня інформація про порушення ним вимог податкового законодавства, зокрема в частині подання (неподання) звітності тощо.

Таким чином, на думку суду, оскільки в судове засідання відповідачем не надані належні докази, які доводять, що здійснення поставок, приймання-передача продукції (товару), його транспортування та подальше використання в господарській діяльності в дійсності не мало місце, господарські операції між позивачем та ТОВ "Інтеграл-сервіс" не були спрямовані на настання реальних наслідків, і такі обставини судом також не встановлені, суд вважає, що податковий орган неправомірно не врахував суми податку на додану вартість в загальному розмірі 75 003 грн.

5) по взаємовідносинах з ТОВ "Постачрадіокомплект"

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 22.12.2011 року, яка набрала законної сили, встановлений реальний характер господарських операцій між позивачем та даним контрагентом. Даною постановою встановлена безпідставність висновків податкового органу про неправомірне формування показника податкового кредиту за рахунок віднесення суми ПДВ по операціях, які фактично не здійснювались. Судом встановлено, що господарські операції мали місце, господарські зобов'язання виконувались належним чином, у ТОВ "Постачрадіокомплект" відсутні ознаки фіктивності, а доводи податкового органу не ґрунтуються на належних доказах.

Аналогічна позиція викладена у постанові Хмельницького окружного адміністративного суду від 23.11.2011 року, залишеній без змін постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 07.03.2012 року за наслідками дослідження взаємовідносин позивача із даним контрагентом.

Дані обставини беруться судом до уваги в силу статті 72 КАС України.

Також в судовому засіданні судом оглянуті засвідчена копія договору № 17/01, укладеного між ДП "Новатор" та ТОВ "Постачрадіокомплект", податкові та видаткові накладні, сертифікати відповідності, рахунки-фактури, платіжні доручення, накладні на отримання багажу, видані перевізником фірмою "Автолюкс", приходні ордери та інші документи, які стосуються поставок на адресу позивача даним підприємством за даний період. Представником відповідача підтверджено те, що вказані документи надавались під час проведення перевірки.

Таким чином, на думку суду, оскільки в судове засідання відповідачем не надані будь-які належні докази, які доводять, що здійснення поставок, приймання-передача продукції (товару), його транспортування та подальше використання в господарській діяльності в дійсності не мало місце, господарські операції між позивачем та ТОВ "Постачрадіокомплект", не були спрямовані на настання реальних наслідків, і такі обставини судом також не встановлені, податковий орган неправомірно не врахував суми податку на додану вартість в загальному розмірі 416 282 грн..

Отже, в судовому засіданні судом досліджені господарські операції, вчинені у вересні 2011 року, на підставі яких позивачем був сформований показник від'ємного значення з податку на додану вартість за вересень 2011 року в сумі 610 146 грн. ( відповідно сума ПДВ заявлена до відшкодування в жовтні 2011 року становить 610 146 грн.) Позивачем доведено, що дані господарські операції мали реальний характер, були спрямовані на настання дійсних наслідків, продукція (товар), отримана позивачем за договорами у цей період була оплачена, транспортована і використана для здійснення господарської діяльності.

Натомість відповідачем не обґрунтовані підстави невизнання даних господарських операцій а також підстави для неврахування податковим органом 610 146 грн., заявлених в якості показника від'ємного значення податку на додану вартість у вересні 2011 року та 610 146 грн. в якості суми, заявленої до бюджетного відшкодування у жовтні 2011 року.

Доводи відповідача щодо підстав винесення податкового повідомлення-рішення № 0001572307 від 15.12.2011 року, яким підприємству було відмовлено у бюджетному відшкодуванні ПДВ в сумі 112 383 грн. за вересень 2011 року, які він висловив в судовому засіданні, також ґрунтуються на запереченні (невизнанні) господарських операцій позивача з вищезазначеними контрагентами.

Судом встановлено, що в акті перевірки від 06.12.2011 року зазначено, що в порушення вимог Податкового кодексу України платником завищено суму від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту серпня 2011 року на 113 516 грн. Внаслідок яких саме порушень з боку позивача виникло таке завищення, у акті перевірки не зазначається і представником відповідача в судовому засіданні не проаналізовано.

Отже, в судовому засіданні відповідачем не доведено, що у позивача на момент винесення оскаржуваного податкового повідомлення - рішення були відсутні підстави для отримання бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в заявленому розмірі за вересень 2011 року.

Відповідно до п.п.198.2, 198.6 ст.198 ПКУ датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п.200.1 ст.200 ПКУ сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно зі змістом п. 200.3. ст. 200 Податкового кодексу України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідач не спростував доводи позивача про те, що на час здійснення господарських операцій (за якими податкова інспекція не визнала обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість) продавці ( контрагенти позивача) були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, були платниками податку на додану вартість.

Відповідно до постанови Верховного Суду України від 11 жовтня 2006 року ( номер судового рішення в ЄДРСР - 3384445) якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту. З цього випливає, що несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування.

Як встановлено судом, позивач сформував податковий кредит на підставі належно оформлених податкових накладних, виданих йому продавцями продукції (товару). Відповідачем в судовому засіданні дані обставини не спростовані.

Частиною 2 статті 71 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оскільки правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідачем не доведена, суд вважає, що податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому №0001562307 від 15 грудня 2011 року, № 0001572307 від 15.12.2011 року та №0000441505/3953 від 20 грудня 2011 року є необґрунтованими та протиправними, тому підлягають скасуванню. На підставі цього, підлягають стягненню на користь позивача суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за вересень та жовтень 2011 року, які не були визнані відповідачем.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 158-163 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому №0001562307 від 15 грудня 2011 року, №0001572307 від 15 грудня 2011 року, №0000441505/3953 від 20 грудня 2011 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства "Новатор" (м. Хмельницький, вул. Тернопільська 17, код ЄДРПОУ 22987900) суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 112 383 (сто дванадцять тисяч триста вісімдесят три) гривні за вересень 2011 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства "Новатор" суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 610 146 (шістсот десять тисяч сто сорок шість ) гривень за жовтень 2011 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства "Новатор" судовий збір в сумі 5 977 грн. (п'ять тисяч дев'ятсот сімдесят сім ) грн. 75 коп.

Постанова суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Хмельницький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її отримання.

Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 26 квітня 2012 року

Суддя /підпис/І. С. Козачок "Згідно з оригіналом" Суддя І. С. Козачок