Ухвала

від 24.09.2014 по справі 2270/1983/12

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"24" вересня 2014 р. м. Київ К/9991/44074/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Лосєва А.М., Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М., за участю секретаря Титенко М.П ., за участю представників: позивача:не з'явився , відповідача: третьої особи: прокуратури:Майстра К.П. , не з'явився, не з'явився, розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Хмельницької області Державної податкової служби

на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 24.04.2012

та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 12.06.2012

у справі № 2270/1983/12

за позовом Державного підприємства «Новатор»

до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Хмельницької області Державної податкової служби,

третя особа Головне управління Державної казначейської служби України у Хмельницькій області,

за участю Прокуратури м. Хмельницького,

про скасування податкових повідомлень-рішень та стягнення бюджетного відшкодування податку на додану вартість,

В С Т А Н О В И В:

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 24.04.2012, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 12.06.2012, задоволено позовні вимоги Державного підприємства «Новатор» (надалі - ДП «Новатор», позивач) до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Хмельницької області Державної податкової служби (надалі - ДПІ у м. Хмельницькому Хмельницької області ДПС, відповідач), третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління Державної казначейської служби України у Хмельницькій області: скасовано податкові повідомлення-рішення № 0001562307 від 15.12.2011, № 0001572307 від 15.12.2011, № 0000441505/3953 від 20.12.2011; стягнуто з Державного бюджету України на користь ДП «Новатор» суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 112 383 грн. за вересень 2011 року; стягнуто з Державного бюджету України на користь ДП «Новатор» суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 610 146 грн. за жовтень 2011 року.

Позиція судів першої та апеляційної інстанцій полягає в тому, що неможливість підтвердити сплату податку на додану вартість до бюджету контрагентами позивача по ланцюгах постачання не впливає на податковий кредит покупця та не може бути підставою для позбавлення його права на бюджетне відшкодування податку на додану вартість при дотриманні ним необхідних умов, передбачених нормами Податкового кодексу України.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 24.04.2012 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 12.06.2012 і відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Позивач надав письмові заперечення на касаційну скаргу, в яких обґрунтовує законність оскаржуваних судових рішень.

Третя особа та Прокуратура м. Хмельницького не скористались правом надати свої заперечення або пояснення до касаційної скарги.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ДП «Новатор» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника за вересень 2011 року та складено акт від 06.12.2011 № 8621/23-7/22987900.

На підставі висновків вказаного акта винесено: податкове повідомлення-рішення від 15.12.2011 № 0001562307, яким на 610 146 грн. зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за вересень 2011 року; податкове повідомлення-рішення від 15.12.2011 № 0001572307, яким зменшено на 112 383 грн. суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за вересень 2011 року.

Відповідачем також проведено камеральну перевірку ДП «Новатор» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника за жовтень 2011 року та складено акт від 07.12.2011 № 8657/15-5/22987900. На підставі акта камеральної перевірки 20.12.2011 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000441505/3953, яким на 610 146 грн. зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ за жовтень 2011 року та накладено на позивача штраф в сумі 305 073 грн.

Висновки податкового органу про завищення позивачем від'ємного значення податку на додану вартість на 610 146 грн. за вересень 2011 року ґрунтуються на невизнанні окремих документів, які надавались під час перевірки, що, на думку відповідача, свідчить про відсутність реального характеру здійснюваних господарських операцій за даний період з наступними контрагентами: ТОВ «Постачрадіокомплект», ТОВ «Аргус», ТОВ «Фірма АТТ», ТОВ «Інтеграл-Сервіс» та ПП «Стальтехсервіс».

Переглянувши судові рішення у межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

За правилами п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, який вступив в дію з 01.01.2011, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.6 ст. 198 цього Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу ) чи не підтверджені митними деклараціями , іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу .

З наведеного вбачається, що наявність у платника податку (позивача у справі) виданих йому продавцями товару (послуг) податкових накладних, оформлених з дотриманням вимог чинного законодавства, і сплата податку на додану вартість продавцям у складі вартості товару (послуг) є достатніми підставами для визначення податкового кредиту при реальному проведенні господарських операцій.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що сума податкового кредиту з податку на додану вартість відповідного періоду сформована позивачем за наслідками здійснення господарських операцій з наступними суб'єктами господарської діяльності: ТОВ «Постачрадіокомплект», ТОВ «Аргус», ТОВ «Фірма АТТ», ТОВ «Інтеграл-Сервіс» та ПП «Стальтехсервіс». Товарність господарських операцій та фактична сплата позивачем сум податку на додану вартість в ціні товарів (робіт, послуг) постачальникам підтверджені наявними в матеріалах справи первинними документами, зокрема: податковими накладними, платіжними документами, видатковими накладними, рахунками-фактурами, подорожніми листами, свідоцтвами про прийомку, сертифікатами якості, товарно-транспортними накладними, прибутковими ордерами, накладними на отримання багажу, виданими перевізником, тощо.

Отже, досліджені судами попередніх інстанцій первинні документи розкривають зміст господарських операцій, підтверджують рух активів позивача та отримання ним реального результату в процесі господарської діяльності, тому колегія суддів вважає, що ДП «Новатор» правильно сформувало податковий кредит з податку на додану вартість відповідного періоду за результатом проведення господарських операцій із вказаними контрагентами з дотриманням вимог Податкового кодексу України.

Виходячи з викладеного, колегія суддів погоджується із висновком судів попередніх інстанцій про обґрунтованість позовних вимог в частині скасування податкових повідомлень-рішень № 0001562307 від 15.12.2011, № 0001572307 від 15.12.2011, № 0000441505/3953 від 20.12.2011.

Проте, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що суди попередніх інстанцій передчасно задовольнили вимогу позивача про стягнення з Державного бюджету України сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за вересень-жовтень 2011 року, з огляду на наступне.

Відповідно до пп. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України бюджетне відшкодування - це відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу .

Порядок визначення суми податку, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків врегульовано статтею 200 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 200.7 та п. 200.10 цієї статті платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. Протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

Згідно п. 200.11 Податкового кодексу України за наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.

Перелік достатніх підстав, які надають право податковим органам на позапланову виїзну документальну перевірку платника податку на додану вартість для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 200.12 та п. 200.13 ст. 200 даного Кодексу орган державної податкової служби зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету. На підставі отриманого висновку відповідного органу державної податкової служби орган Державного казначейства України видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку органу державної податкової служби.

Таким чином, право на стягнення бюджетного відшкодування у позивача виникає лише після подання органом державної податкової служби Державному казначейству України висновку із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету або відмові в поданні, або виплаті відшкодування.

Положеннями п. 200.15 ст. 200 Податкового кодексу України встановлено, що у разі якщо за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або орган державної податкової служби розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, орган державної податкової служби не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов'язаний повідомити про це орган Державного казначейства України. Орган Державного казначейства України тимчасово припиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до набрання законної сили судовим рішенням.

Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження орган державної податкової служби протягом п'яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України зазначає, що задовольняючи позов в частині стягнення бюджетного відшкодування, суди попередніх інстанцій, всупереч принципу офіційного з'ясування обставин в адміністративній справі, закріпленого част. 4 та 5 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України, не досліджували та не надали належної правової оцінки достовірності формування позивачем суми бюджетного відшкодування та відображенню в деклараціях з податку на додану вартість відповідних періодів заяв про повернення такої суми, зважаючи на те, що висновками податкової перевірки не було підтверджено розмір від'ємного значення сум податку на додану вартість в деклараціях за вересень-жовтень 2011 року, внаслідок чого податковий орган не мав підстав для надання у визначений законодавством строк до органу Державного казначейства України висновку із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Крім того, задовольняючи вимоги позивача щодо стягнення бюджетного відшкодування податку на додану вартість з Державного бюджету України, суди першої та апеляційної інстанцій залишили поза увагою те, що в Україні застосовується казначейська форма обслуговування Державного бюджету України, яка передбачає здійснення Державним казначейством України операцій з коштами державного бюджету, розрахункового обслуговування розпорядників бюджетних коштів, контролю бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень, прийняття зобов'язань та проведення платежів, бухгалтерського обліку та складання звітності про виконання державного бюджету. Державне казначейство, як система органів державної виконавчої влади, здійснює управління наявними коштами державного бюджету, коштами державних позабюджетних фондів та позабюджетними коштами установ і організацій, що утримуються за рахунок коштів державного бюджету. Також визначено, що виконання відповідних показників державного бюджету та контроль за надходженням, рухом і використанням державних позабюджетних фондів, позабюджетних коштів у частині, що визначається Головним управлінням Державного казначейства України, здійснюються відділеннями Державного казначейства України у районах, містах, районах у містах і саме вони здійснюють за поданням державних податкових інспекцій повернення за рахунок державного бюджету зайво сплачених або стягнених податків, зборів та обов'язкових платежів.

Органи Державного казначейства України здійснюють бюджетне відшкодування податку на додану вартість платнику за висновками податкових органів. Також вони перераховують кошти своїми платіжними дорученнями з рахунку обліку доходів державного бюджету на рахунок, вказаний у висновку податкового органу чи рішенні суду.

Таким чином, відповідний територіальний орган Державного казначейства України повинен залучатися до участі у справі як відповідач за позовом про відшкодування з бюджету суми податку на додану вартість поряд з відповідним органом державної податкової служби.

Зважаючи на те, що судами попередніх інстанцій вищеназвані обставини враховано не було, і це призвело до передчасних та не обґрунтованих належним чином висновків щодо прав і обов'язків сторін у даному спорі, а також те, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, судові рішення у справі, відповідно до част. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України , підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції в частині стягнення з Державного бюджету України на користь ДП «Новатор» сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 112 383 грн. за вересень 2011 року та в розмірі 610 146 грн. за жовтень 2011 року.

Оскільки чинне законодавство передбачає стягнення сум лише з відповідачів, при новому розгляді справи суд першої інстанції має залучити відповідний територіальний орган Державного казначейства України як співвідповідача у справі про відшкодування податку на додану вартість з Державного бюджету України.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 210, 214, 215, 220, 223, 224, 227, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Хмельницької області Державної податкової служби задовольнити частково.

2. Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 24.04.2012 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 12.06.2012 у справі № 2270/1983/12 в частині стягнення з Державного бюджету України на користь ДП «Новатор» суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 112 383 грн. за вересень 2011 року та суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 610 146 грн. за жовтень 2011 року скасувати.

В цій частині справу № 2270/1983/12 направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

В решті постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 24.04.2012 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 12.06.2012 у справі № 2270/1983/12 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України, лише в частині залишення без змін рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Головуючий суддя (підпис)А.М. Лосєв Судді: (підпис)Л.І. Бившева (підпис) Т.М. Шипуліна