Постанова

від 30.05.2012 по справі 2а-2452/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

30 травня 2012 року № 2а-2452/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва в складі судді Качура І.А., при секретарі Хрімлі К.О., за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (дов. від 15.02.2012р.)

від відповідача: ОСОБА_2 (дов. від 12.03.2012р. №110/9/10)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сен-Гобен будівельна продукція Україна»до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 30.05.2012 року в 13год. 46 хв. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч.2 ст. 167 КАС України.

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Сен-Гобен будівельна продукція Україна» (надалі по тексту також -Позивач) з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби України (надалі -Відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень №0000882302; №0000892302; №0000102390 від 09.02.2012р.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням норм чинного законодавства, завдає шкоди охоронюваним законом правам та інтересам Позивача. Позов просив задовольнити у повному обсязі.

Відповідач проти задоволення позову заперечував з мотивів його необґрунтованості та безпідставності.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, про те, що позов підлягає задоволенню, з огляду про наступне .

Матеріалами справи встановлено, що Відповідачем проведено планову виїзну перевірку Позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2010 року по 30 вересня 2011 року.

За результатами перевірки Відповідачем складено Акт про результати планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Сен-Гобен будівельна продукція Україна»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства № 146/23-222-30116163 від 20 січня 2012 року.

На підставі Акту перевірки Відповідачем винесені: податкове повідомлення-рішення № 0000882302 від 09 лютого 2012 року про нарахування Позивачеві податкового зобов'язання на суму 130 776 (сто тридцять тисяч сімсот сімдесят шість) гривень 00 копійок, а саме: 106 139 (сто шість тисяч сто тридцять дев'ять) півень 00 копійок - податок на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів та 24 637 (двадцять чотири тисячі шістсот тридцять сім) гривень 00 копійок - штрафні санкції; ТОВ «Сен-Гобен Будівельна Продукція Україна»; - Податкове повідомлення-рішення № 0000892302 від 09 лютого 2012 року про нарахування Позивачеві податкового зобов'язання на суму 89 416 (вісімдесят дев'ять тисяч чотириста шістнадцять) гривень 00 копійок, а саме: 73 469 (сімдесят три тисячі чотириста шістдесят дев'ять) гривень 00 копійок - податок на додану вартість та 18 169 (вісімнадцять тисяч сто шістдесят дев'ять) гривень 00 копійок - штрафні санкції; - податкове повідомлення-рішення № 0000102390 від 09 лютого 2012 року про нарахування Позивачеві штрафних санкцій на суму 510 (п'ятсот десять) гривень 00 копійок.

Податкове повідомлення-рішення № 0000882302 від 09 лютого 2012 року було винесено Відповідачем, оскільки відповідно до Акту перевірки встановлено порушення п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5. Закону України від 28.12.94 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»(зі змінами та доповненнями) та пп. 138.1.1. п. 138.1., п. 138.2. ст. 138 Податкового кодексу України.

Такий висновок Відповідача мотивований тим, що Позивач відніс до складу валових витрат вартість розміщення продукції торгової марки «ISOVER»в торговельних точках на підставі договору та актів виконаних робіт, але матеріальних доказів (звітів), що містять в собі інформацію про проведені заходи золо отриманих послуг, Позивачем до перевірки не надано. Однак це не відповідає дійсності.

Відповідно до Договору № 2 від 11 червня 2010 року та додатків до договору № 1 від 11 червня 2010р. № 2 від 16 серпня 2010 року, укладених Позивачем з ТОВ «Рекламне агентство АСЕ», код 33401366, виконавець надає послуги по забезпеченню необхідного розташування продукції, організації заходів по просуванню й збуту продукції торгової марки »в 229 точках роздрібної торгівлі на території країни згідно з додатками до цього договору в період з моменту його підписання до 31 грудня 2010 року.

Так, Відповідачем в ході перевірки встановлено відсутність матеріальних доказів (звітів), які підтверджують надання послуг по просуванню і збуту продукції, необхідне розташування товарів у місцях продажу товарів, а саме: дані про заходів проведених в торгових залах у місцях продаж)' продукції ТМ », які використані викладки товарів, засоби по стимулюванню покупців (знижки, купони, покупка з подарунками, демонстрація товару, удосконалення видів і засобів використання реклами.

Однак такі висновки Відповідача є такими, що не відповідають дійсним обставинам справи.

Так, відповідно до п. 1.32 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств»№ 334/94-ВР від 28 грудня 1994 року із змінами та доповненнями (надалі - Закон про прибуток), господарською діяльністю є будь-яка діяльність особи, - спрямована на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Згідно з п.5.1 статті 5 Закону про прибуток валові витрати виробництва та обігу це сума будь-яких платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником їх подальшого використання у власній господарській діяльності. А відповідно до пункту 5.2.1. статті 5 Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті Закону про прибуток.

Вказані пункти 5.3-5.7 Закону про прибуток встановлюють деякі обмеження щодо включення витрат складу валових або повністю не дозволяють включити деякі із витрат підприємств до складу валових.

Серед тих витрат, які норми Закону про прибуток не дозоляють підприємствам включати до складу валових є витрати на потреби, які з точки зору цього Закону, не є витратами, пов'язаними з господарською діяльністю підприємств. Ці витрати, які не пов'язані з господарською діяльністю підприємств, чітко та повністю наведені у підпунктах пункт ' 5.3. статті 5 Закону про прибуток. Серед витрат, які підприємства не мають права відносити до складу валових у відповідності до підпунктів пункту 5.3. статті 5 Закону про прибуток відсутні витрати по операціям з придбання послуг по забезпеченню необхідного розташування продукції, організації заходів по просуванню й збуту продукції торгової марки »в 229 точках роздрібної торгівлі на території України.

Відповідач зробив висновок, що вищезазначені витрати Позивача не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Проте такі доводи не відповідають фактичним обставинам справи, адже під час проведення перевірки Позивач надавав Відповідачу Договір № 2 від 11 червня 2010 року про надання послуг, додатки до нього, акти виконаних робіт, податкові накладні. У вказаних первинних документах міститься вся необхідна інформація про послугу, що була надана Позивачу, а саме: - забезпечення необхідного розташування продукції торгової марки »у торгових точках; - розробка рекомендацій щодо найефективніших рекламних матеріалів стосовно кожного типу

торгових точок, - розробка методики оптимальної викладки продукції; - проведення заходів щодо просування й збуту продукції у торгових точках, - адреса и програма проведення рекламного заходу.

В ході розгляду справи встановлено, що в під час перевірки Відповідачем не взято до уваги Акти виконаних робіт.

Так, відповідно до Договору № 1 від 17 червня 2011 року та додатку № 5 від 01 серпня 2010 року, укладеного Позивачем із ТОВ «Інтегровані комунікації», код 37641703, виконавець надає послуги по розміщенню реклами ТМ »в метро м. Києва. До перевірки Позивачем надано акт здачі -приймання робіт на рекламне обслуговування від № ОУ-0000376 від 21 вересня 2010 року на суму 85 201,00 в тому числі ПДВ 14 200,17 грн.) - розміщення реклами ТМ »в метро м. Києва, вартість послуг в сумі 71 001 грн. включено до складу валових втрат за 3 квартах 2010 року.

Однак Відповідач без будь-якого правового обґрунтування виключає суму витрат у розмірі 71 001 грн. зі складу валових витрат, що не відповідає нормам чинного законодавства. Так, відповідно до визначень статті Закону України «Про рекламу»від 03.07.1996р. № 270/96-ВР (далі за текстом - Закон про рекламу) реклама - інформація про особу чи товар розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи товару. Позивач розміщував в метро рекламу про товар (продукт), який реалізується самим Позивачем саме для того, щоб сформувати та/або підтримати обізнаність споживачів (фізичних осіб) щодо продукції ISOVER».

Позивач надавав під час перевірки первинні документи, що підтверджують факт отримання рекламної послуги, а саме: договір про надання послуг; додатки до договору; акти виконаних робіт; податкові накладні; фото розміщеної реклами в метро м. Києва.

Крім того, є очевидним та беззаперечним зв'язок понесених витрат з господарською діяльністю Позивача. Закон про прибуток містить деякі обмеження щодо включення певних витрат підприємств до валових витрат.

Так, пункти 5.3-5.7 Закону про прибуток встановлюють деякі обмеження щодо включення витрат до складу валових або повністю не дозволяють включити деякі із витрат підприємств до складу валових. Серед тих витрат, які норми Закону про прибуток не дозоляють підприємствам включати до складу валових є витрати на потреби, які з точки зору цього Закону, не є витратами, пов'язаними з господарською діяльністю підприємств.

Ці витрати, які не пов'язані з господарською діяльністю підприємств, чітко та повністю наведені у підпунктах пункту 5.3. статті 5 Закону про прибуток. Серед витрат, які підприємства не мають права відносити до складу валових у відповідності до підпунктів пункту 5.3. статті 5 Закону про прибуток відсутні витрати по операціям щодо отримання послуги по розміщенню реклами ТМ »в метро м. Києва.

Окрім того, в пунктах 5.4.-5.7. Закону про прибуток визначені деякі обмеження та особливості щодо віднесення деяких витрат підприємств до складу валових. Так, підпунктом 5.4.4. пункту 5.4. статті 5 Закону про прибуток визначено, що до складу валових витрат підприємства в повному обсязі включаються витрати платника податку на проведення передпродажних та рекламних заходів стосовно товарів (робіт, послуг), що продаються (надаються) такими платниками податку, окрім витрат на організацію прийомів, презентацій і свят, придбання і розповсюдження подарунків, включаючи безоплатну роздачу зразків товарів або безоплатне надання послуг (виконання робіт) з рекламними цілями, які включаються до складу валових у розмірі не більше ніж два відсотки від оподаткованого прибутку платника податку за попередній звітний (податковий) рік.

Крім того, в обґрунтування зняття з валових витрат, витрат на організацію та проведення семінарів Відповідачем зазначено, що одержана інформаційна продукція (послуги) надається Замовнику на матеріальних носіях, в якості останніх можуть використовуватись листівки, буклети, фотоплівка та інші (ст.26 Закону України «Про інформацію»від02.10.92 №2657-ХІІ).

Відповідно до ст. 27 вищезгаданого закону під первинним документом розуміють документ, що містить в собі вихідну інформацію, а документ, що являє собою результат аналітико - синтетичної та іншої переробки одного або кількох документів - є вторинним документом. Отже, тільки матеріальні носії (записи, макети з інформаційних досліджень, листівки) та первинні документи засвідчують одержання, зберігання і поширення інформації, а тому є необхідною умовою для відображення витрат на їх одержання в системі рахунків бухгалтерського обліку і дають право на віднесення суми витрат на витрати обігу реалізованої продукції (п. 1 cт.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.99 № 996-XІV) i тому неможливо підтвердити понесені витрати, здійснені підприємством як такі, що вв'язані з реалізацією (збутом) продукції , як того вимагає п.19 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.99 №318 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 19.01.2000 року №27/4248.

Проте такі доводи Відповідача спростовуються імперативними нормами чинного податкового законодавства України.

Так, судом встановлено, що Позивач надавав під час проведення перевірки первинні документи, що підтверджують надання послуг ПП ОСОБА_3 та отримання зазначених послуг Позивачем. Ці первинні документи і є тими матеріальними носіями, що підтверджують факт надання послуг. Відповідно до укладеного договору ПП ОСОБА_3 організовує та проводить семінари щодо використання будівельних матеріалів. В додатках до договору з ПП ОСОБА_3 зазначена тематика проведених семінарів. Звертаємо увагу суду, що надані первинні документи безумовно підтверджують факт надання зазначених послуг, є їх матеріальним підтвердженням, а отримані послуги безумовно пов'язані з господарською діяльністю Підприємства.

Одночасно, Відповідачем крім зняття валових витрат по операціям з ПП ОСОБА_3 у 2010 році, також знімає з податкових витрат, витрати на аналогічні послуги, отримані від ПП ОСОБА_3 у 2011 році. Такий висновок Відповідачем вмотивовується тим, що згідно акта виконаних робіт послуги з проведення семінарів надавались працівникам інших організацій, не вказано місто проведення семінарів, час проведення.

Відтак, висновки Відповідача щодо завищення валових витрат у 2010 році та витрат у 2011 році на загальну суму 427 194 грн., в тому числі за 3 квартали 2010 року в сумі 340 294 грн., за 2010 рік в сумі 394 194 гри., за 2-3 квартали 2011 року в сумі 33 000 грн. є необґрунтованими.

Як вбачається із матеріалів справи, податкове повідомлення-рішення № 0000892302 від 09 лютого 2012 року винесено Відповідачем, оскільки відповідно до Акту перевірки встановлено порушення пп.7.4.1. п.7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" із змінами та доповнення (надалі за текстом - Закон про ПДВ) та п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового Кодексу України.

На думку Відповідача Позивач не мав права відображати податковий кредит з ПДВ по операціям з ТОВ «Рекламне агентство АСЕ»та ТОВ «Інтегровані комунікації». Це ті ж самі операції з придбання послуг, які вже розглядалися вище в частині, що стосується зменшення валових витрат. Зазначимо, що підстави для висновку щодо не можливості включення до складу податкового кредиту ПДВ, сплаченого по операціям з зазначеними контрагентами, повністю ідентичні тим, що були зазначені Відповідачем при вирішенні питання щодо зняття витрат зі складу валових.

Проте такий висновок Відповідача є таким, що не відповідає дійсним обставинам справи та спростовуються первинною документацією Позивача.

За таких обставин, висновок Відповідача щодо завищення сум податкового кредиту з ПДВ по операціям з контрагентами ТОВ «Рекламне агентство АСЕ»та ТОВ «Інтегровані комунікації»всього у розмірі 57 279 гривень є необґрунтованим, оскільки Позивачем не допущено порушення вимог пп.7.4.1. п.7.4 ст. 7 Закону про ПДВ.

Також Відповідачем начебто виявлено порушення Позивачем п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового Кодексу України, через що Підприємством завищено податковий кредит з ПДВ по операціям з наступними контрагентами: - ПП «Бігтранс», серпень 2011 року, ПДВ у розмірі 8 933 гривень; - ПП «Бігтранс», вересень 2011 року, ПДВ у розмірі 6 467 гривень; -ТОВ «Амброзисс», травень 2011 року, ПАВ у розмірі 800 гривень; - ТОВ «Косметік», січень 2011 року, ПДВ у розмірі 2 640 гривень; - ТОВ „Брейн Сорс Інтернешнл", грудень 2010 року, сума ПДВ 3 295 гривень.

Так, підставами для зменшення податкового кредиту з ПДВ є факти виявлення розбіжностей згідно бази даних "АІС співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України. Виявляється, що вказані контрагенти не задекларували та не відобразили податкові зобов'язання з ПДВ по взаємовідносинах з Позивачем у податкових деклараціях з ПДВ.

Проте, чинний Податковий кодекс не місить підстави для зменшення податкового кредиту з ПДВ через виявлення розбіжностей згідно бази даних "АІС співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, а також через те, що контрагенти не задекларували та не відобразили податкові зобов'язання з ПДВ по взаємовідносинах з Позивачем.

Щодо податкового повідомлення - рішення № 0000102390 від 09 лютого 2012 року суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до Акту перевірки зазначається , що за період з 01.01.11 по 30.09.11 ТОВ „Сен-Гобен Будівельна Продукція Україна" не було платником екологічного податку в ДПІ Дніпровському районі м. Києва, але повинно було нараховувати та сплачувати цей податок до ДПІ у Дніпровському районі м. Києва, відповідно до розділу VIII Податкового кодексу України від 02.12.10 № 2755- VI (із змінами та доповненнями).

Відповідно до п. 250.9 cт. 250 р. VIII Податкового кодексу України від 02.12.10 № 2755-VI (із змінами та доповненнями), якщо платник податку з початку звітного року не планує здійснення викидів, скидів забруднюючих речовин, розміщення відходів, утворення радіоактивних відходів протягом звітного року, то такий платник податку повинен повідомити про це відповідний орган державної податкової служби за місцем розташування джерел забруднення та скласти заяву про відсутність у нього у звітному році об'єкта обчислення екологічного податку. В іншому разі платник податку зобов'язаний подавати податкові декларації відповідно до цієї статті Кодексу.

Перевіркою встановлено, що ТОВ «Сен-Гобен Будівельна Продукція Україна»не було подано до ДПІ у Дніпровському районі м. Києва заяву про відсутність у нього у звітному році об'єкта обчислення екологічного податку».

Однак такий висновок Відповідача є таким, що не відповідає нормам чинного законодавства України, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 250.9 ст. 250 Податкового кодексу України Позивач повинен подавати заяву про відсутність у нього у звітному році об'єкта обчислення екологічного податку за наступних умов: - позивач повинен бути платником цього податку, адже у п. 250.9 ст. 250 Податкового кодексу України чітко визначено, що заяву подає саме платник податку; - позивач повинен мати джерело забруднення, з якого у звітному році не передбачається здійснення викидів, скидів забруднюючих речовин, розміщення відходів або їх утворення.

При чому заяву платник податку повинен подати саме до відповідного податкового органу за місцем розташування джерела забруднення.

Але Позивач не є платником екологічного податку, про що чітко вказав в Акті перевірки Відповідач. Позивач не має джерела забруднення, з якого у звітному році не передбачається здійснення викидів, скидів забруднюючих речовин, розміщення відходів або їх утворення. Отже, Позивач не зобов'язаний повідомляти податковий орган про відсутність у нього у звітному році об'єкта обчислення екологічного податку, адже і відсутній відповідний податковий орган, який необхідно було повідомити.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

При цьому суд бере до уваги положення ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якими в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не доведено правомірність оскаржуваних податкових повідомлень -рішень.

Виходячи із меж заявленого позову, системного аналізу норм чинного законодавства України, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність правових підстав для задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 11, 158, 161-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000882302 від 09 лютого 2012 року.

3.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000892302 від 09 лютого 2012 року.

4.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000102390 від 09 лютого 2012 року.

5. Зобов'язати Управління Державної казначейської служби України у Печерському районі м. Києва стягнути судові витрати в сумі 2146 грн.00 коп. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сен-Гобен будівельна продукція Україна»за рахунок Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунків Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби України за рахунок бюджетних асигнувань.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.А.Качур