Постанова

від 16.05.2012 по справі 2а-18804/11/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

16 травня 2012 року 14:09 № 2а-18804/11/2670

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Агро-3» До за участю Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби Прокуратури Солом'янського району м. Києва про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0003582307/0 від 08.09.2011 року. Суддя Смолій І.В.,

Секретар судового засідання Колесник І.Ю.

Представники:

Від позивача Кузьмічова М.Ю. -наказ про призначення директора № 15К від 19.09.2009р. ОСОБА_2 -представник за довіреністю. ОСОБА_3 -посвідчення адвоката НОМЕР_1 від 28.10.10. Від відповідача Від прокуратуриОСОБА_4 -довіреність № 80 від 26.03.2012р. ОСОБА_5 -посвідчення. На підставі ч. 3 ст. 160 КАСУ в судовому засіданні 16.05.2012 проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0003582307/0 від 08.09.2011 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.12.11р. відкрито провадження у адміністративній справі та закінчено підготовче провадження і призначено справу до розгляду по суті на 29.12.11р.

У судових засіданнях судом неодноразово оголошувалась перерва у зв'язку з необхідністю сторонам надати суду додаткові матеріали по справі.

У судовому засіданні 05.04.12р. суд залучив до участі у справу Прокуратуру Солом'янського району м. Києва на стороні Відповідача.

У судовому засіданні 16.05.12р. представник позивача позовні вимоги підтримав, посилаючись на обставини викладені у позовній заяві та додаткових поясненнях.

Представник відповідача проти позову заперечив, посилаючись на обставини викладені в запереченні на позовну заяву, вважає що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Представник прокуратури підтримав Відповідача, заперечував проти позову та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агро-3»(надалі -позивач), зареєстроване як юридична особа Печерською районною державною адміністрацією міста Києва 28.12.2002р. (код ЄДРПОУ 32250669), перереєстровано Солом'янською районною у м. Києві державною адміністрацією 29.12.2008, за реєстровим № 10701070007011306 та перебуває на обліку, як платник податків, у Державній податковій інспекції у Солом'янському районі м. Києва (надалі -відповідач).

З 15.08.2011р. по 18.08.2011р. Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі м. Києва проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Агро-3»з питань правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.01.2010 по 31.12.2010 при взаємовідносинах з ТОВ «Крініум»(код ЄДРПОУ 36960706), ТОВ «Арт-Вікторія»(код ЄДРПОУ 33908170), ТОВ «Українська агропромислова спілка»(код ЄДРПОУ 36641236).

За результатами перевірки Відповідачем було складено Акт № 9450/23-07/32250669 від 23.08.2011р. (далі -Акт перевірки), відповідно до якого встановлено порушення:

п.п. 7.2.3, п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.1., 7.4.5 п.7.4., ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР від 03.04.1997 р.(із змінами та доповненнями), ТОВ «Агро-3»безпідставно сформовано податковий кредит за період з серпня 2010 року по грудень 2010 року за рахунок суд ПДВ, визначених у податкових накладних, отриманих від ТОВ «Крініум», ТОВ «Арт-Вікторія», ТОВ «Українська агропромислова спілка», що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 1 402 933,00 грн., у тому числі по періодам: серпень 2010 року -201 010,00 грн., вересень 2010 року -27 916,00 грн., жовтень 2010 року -643 208,00 грн., листопад 2010 року -466 811,00 грн., грудень 2010 року - 63 988,00 грн.

08.09.2011р. Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі м. Києва було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0003582307/0 , яким Позивачу визначено податкове зобов'язання в розмірі 961 893,00 грн. за основним платежем та 240 474,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Позивач не погоджується з таким рішенням податкового органу, вважає його безпідставним та необґрунтованим, у зв'язку з чим звернувся до суду про його скасування.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до переконання про підставність позовних вимог виходячи з наступних міркувань.

З наявних матеріалів справи, зокрема акту проведеної перевірки, а також пояснень представників сторін, судом встановлено, що на формування позивачем податкового кредиту вплинули взаємовідносини з ТОВ «Крініум» (код ЄДРПОУ 36960706), ТОВ «Арт-Вікторія» (код ЄДРПОУ 33908170).

В Акті перевірки Відповідач зазначає, що відповідно бази даних АС «Автоматизоване співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України»свідоцтво платника податків ПДВ TOB «Арт-Вікторія»анульовано 16.03.2011р., свідоцтво платника податків ПДВ TOB «Крініум»анульовано 24.03.2011р.

Податковий орган в акті перевірки вказує, Позивачем безпідставно включено до податкового кредиту податок на додану вартість на загальну суму 961 893,00 грн. за рахунок виписаних податкових накладних ТОВ «Крініум», ТОВ «Арт-Вікторія».

Судом встановлено, що фінансово - господарські взаємовідносини між Позивачем та TOB «Арт-Вікторія»здійснювалися на підставі Договору № 38 від 28.09.2010р. На виконання умов укладеного Договору, TOB «Арт-Вікторія»поставило Позивачу товар на загальну суму 1 590 833,28 грн., в тому числі ПДВ 265 138,88 грн., що підтверджується видатковими накладними: № 2345 від 01.10.2010р., № 2615 від 12.10.2010р., № 2860 від 22.10.2010р., № 3016 від 28.10.2010р.

TOB «Арт-Вікторія»виписало Позивачу податкові накладні на загальну суму 1 590 833,28 грн., в тому числі ПДВ 265 138,88 грн., що підтверджується податковими накладними: № 2345 від 01.10.2010р., № 2615 від 12.10.2010р., № 2860 від 22.10.2010р., № 3016 від 28.10.2010р.

Фінансово - господарські взаємовідносини між Позивачем та TOB «Крініум»здійснювалися на підставі Договору № 56 від 30.07.3010р. На виконання умов укладеного Договору, TOB «Крініум»поставило Позивачу товар на загальну суму 4 600 672,20 грн., в тому числі ПДВ 766 778,70 грн., що підтверджується видатковими накладними: № 53681 від 02.08.2010р., № 5372 від 03.08.2010р., № 5745 від 18.08.2010р., № 5975 від 27.08.2010р., № 6113 від 01.09.2010р., № 6607 від 21.09.2010р., № 6952 від 04.10.2010р., № 7710 від 02.10.2010р., № 7757 від 04.11.2010р., № 7780 від 05.11.2010р., № 7855 від 08.11.2010р., № 7904 від 10.11.2010р., № 8078 від 17.11.2010р., № 8301 від 26.11.2010р.

TOB «Крініум»виписало Позивачу податкові накладні на загальну суму 4 600 672,20 грн., в тому числі ПДВ 766 778,70 грн., що підтверджується податковими накладними: № 53681 від 02.08.2010р., № 5372 від 03.08.2010р., № 5745 від 18.08.2010р., № 5975 від 27.08.2010р., № 6113 від 01.09.2010р., № 6607 від 21.09.2010р., № 6952 від 04.10.2010р., № 7710 від 02.10.2010р., № 7757 від 04.11.2010р., № 7780 від 05.11.2010р., № 7855 від 08.11.2010р., № 7904 від 10.11.2010р., № 8078 від 17.11.2010р., № 8301 від 26.11.2010р.

В свою чергу позивачем були здійснені безготівкові розрахунки з ТОВ «Крініум», ТОВ «Арт-Вікторія»на підставі виставлених рахунків-фактури.

При цьому слід зауважити, що фактично податковим органом не заперечується наявність у позивача усієї первинної документації в підтвердження виконання умов усних правочинів, така була досліджена під час проведення перевірки, однак зроблено висновки, що правочині, укладені між позивачем та ТОВ «Крініум», ТОВ «Арт-Вікторія»є нікчемними та такими, що укладені без наміру створення правових наслідків.

Суд дослідивши усі фактичні обставини справи не може погодитись з такими висновками податкового органу виходячи з наступних міркувань.

При цьому, суд не приймає до уваги твердження відповідача про нікчемність (недійсність) правочинів вчинених Позивачем та ТОВ «Крініум», ТОВ «Арт-Вікторія»з наступних підстав.

Згідно статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Оскільки укладені позивачем з ТОВ «Крініум», ТОВ «Арт-Вікторія» правочини є господарськими договорами, то при визнанні їх недійсними наслідки, що підлягають застосуванню передбачені у ст. 208 Господарського кодексу України. Зазначені в цій статті наслідки визнаного недійсним господарського зобов'язання є одним з видів адміністративно-господарських санкцій, що застосовуються до суб'єкта господарювання за вчинення господарських правопорушень. З огляду на це, при встановлені у визначеному законом порядку факту недійсності господарського договору до суб'єкта/суб'єктів господарювання, що його вчинили, має бути застосована адміністративно-господарська санкція, передбачена ст. 208 Господарського кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач, встановивши під час проведення перевірки, що вчинені позивачами правочини з ТОВ «Крініум», ТОВ «Арт-Вікторія»мають ознаки фіктивного та/або нікчемного правочину, не вжив передбачених чинним законодавством заходів -не звернувся до суду про визнання таких правочинів недійсними (у разі його фіктивності) та не звернувся до суду про застосування наслідків нікчемного правочину.

Листом ВАСУ від 02.06.2011р. судам першої та апеляційної інстанції рекомендовано при встановленні правомірності формування даних податкового обліку та наявності ознак фіктивності чи нікчемності досліджувати товарність таких правочинів.

Судом на відміну від податкового органу з метою встановлення істини по справі та дотримання рекомендацій спеціалізованих судів вищих інстанцій досліджено товарність угоди та реальність настання її умов.

Суд вважає, що позивачем надано належним чином оформлені документи, які підтверджують факт реального виконання договорів, укладених з ТОВ «Крініум», ТОВ «Арт-Вікторія».

Відповідачем не доведено безтоварності правочинів позивача з ТОВ «Крініум», ТОВ «Арт-Вікторія».

Спеціальним законом, що визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету на час виникнення спірних правовідносин був Закон України «Про податок на додану вартість».

Вказаний Закон втратив чинність з 01.01.2011 року у зв'язку із вступом в дію Податкового кодексу України, однак положення даного Закону підлягають застосуванню до спірних правовідносин, оскільки він був чинним на момент здійснення розглядуваних господарських операцій.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом приймання робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Підпунктом 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»право складання податкових накладних надано виключно особам, зареєстрованим як платники податку на додану вартість в порядку, передбаченому ст. 9 цього Закону.

У відповідності до п. 6.2. Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України 30.05.1997 р. № 165 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 р. за № 233/2037, податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість. Згідно з абз. 1 п. 5 цього Порядку зазначається, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»№ 996 від 16.07.1999 р. первинний документ - документ, який містить відомості про господарську діяльність та підтверджує її здійснення, а згідно із ст.9 цього ж Закону забороняється приймати до виконання первинні документи по господарським операціям, що суперечать законодавчим та нормативним актам. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення, а також повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Під час розгляду справи відповідачем не було надано доказів, які б свідчили про суперечність первинних документів, податкових накладних, отриманих позивачем від ТОВ «Крініум», ТОВ «Арт-Вікторія».

З огляду на це, у позивача не було жодних правових підстав порушувати порядок ведення бухгалтерського обліку та не приймати до виконання податкові накладні від ТОВ «Крініум», ТОВ «Арт-Вікторія».

Відповідно до п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» право платника податку на податковий кредит виникає у відповідності з дати здійснення першої з подій: або дати списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дати отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту) (пп.7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону). А податкова накладна відповідно до підпункту 7.2.3. пункту 7.2. ст.7 Закону складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Правовий аналіз наведених норм законодавства дає підстави зробити висновок, що суб'єкт господарювання може розраховувати на податковий кредит, якщо в нього є в наявності податкові накладні та вони виписані особами, які у встановленому порядку зареєстровані як платники податку.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач здійснював нараховування податкового кредиту з дати отримання ним податкової накладної, що цілком узгоджується з зазначеними вище вимогами Закону України «Про податок на додану вартість».

Зважаючи на викладене вище, ґрунтуючись на нормах чинного законодавства, в суду є підстави вважати, що позивачем було правомірно включено до сум податкового кредиту суми податку на додану вартість по господарським операціям з ТОВ «Крініум», ТОВ «Арт-Вікторія»в загальному розмірі 961 893,00грн.

Оскільки суд встановив відсутність порушень податкового законодавства з боку позивача, то накладення на позивача штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 240 474,00 грн. є також протиправним.

Згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів суду правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення № 0003582307/0 від 08.09.2011 року

Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 69, 70 71, 158-163,167 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

2. Скасувати податкове повідомлення-рішення № 0003582307/0 від 08.09.2011 року, прийняте Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі м. Києва.

Постанова набуває законної сили в порядку статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.В. Смолій