Ухвала

від 21.04.2015 по справі 2а-18804/11/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" квітня 2015 р. м. Київ К/800/33792/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя судді за участю секретаря представників сторін: від позивача: від відповідача:Муравйов О. В. Вербицька О. В. Маринчак Н. Є. Титенко М. П. Бузікова Ю. С., Лошаков Д. С. Червінська Л. В. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро - 3» на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 05.06.2014 року у справі№ 2а-18804/11/2670 за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Агро - 3» до за участюДержавної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві Прокуратури Солом'янського району міста Києва провизнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.05.2012 року у справі № 2а-18804/11/2670, позов задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва № 0003582307/0 від 08.09.2011 року.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 05.06.2014 року апеляційну скаргу відповідача Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва задоволено. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.05.2012 року у справі № 2а-18804/11/2670 скасовано. Постановлено нове рішення, яким в задоволенні вимог відмовлено.

Не погоджуючись із постановою апеляційного суду, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову апеляційного суду, залишити в силі постанову суду першої інстанції. Свої вимоги заявник обґрунтовує порушенням судом норм матеріального та процесуального права, зокрема, пп. пп. 7.2.3, 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст. ст. 11, 86, 159, 163 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Агро-3» з питань правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року при взаємовідносинах з ТОВ «Крініум», ТОВ «Арт-Вікторія», ТОВ «Українська агропромислова спілка» складено акт № 9450/23-07/32250669 від 23.08.2011 року, яким зафіксовано порушення : пп. пп. 7.2.3, 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.5 п. 7 4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», у зв'язку з чим занижено податок на додану вартість на загальну суму 1 402 933,00 грн., в тому числі по періодам: серпень 2010 року - 201 010,00 грн., вересень 2010 року - 27 916,00 грн., жовтень 2010 року - 643 208,00 грн., листопад 2010 року - 466 811,00 грн., грудень 2010 року - 63 988,00 грн.

На підставі акта перевірки 08.09.2011 року та результатів розгляду заперечень на акт перевірки Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі м. Києва прийнято податкове повідомлення-рішення № 0003582307/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 961 893,00 грн. за основним платежем та 240 474,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем правомірно включено до податкового кредиту суми податку на додану вартість по господарським операціям з ТОВ «Крініум», ТОВ «Арт-Вікторія» в загальному розмірі 961 893,00 грн.

Суд апеляційної інстанцій дійшов висновку про відмову в позові, оскільки матеріалами справи не підтверджено реальності господарських операцій, отже, позивачем безпідставно сформований податковий кредит за звітній період.

Колегія суддів не погоджується з таким висновок суду апеляційної інстанції, враховуючи наступне.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом приймання робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Підпунктом 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що право складання податкових накладних надано виключно особам, зареєстрованим як платники податку на додану вартість в порядку, передбаченому ст. 9 цього Закону.

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

Судом першої інстанції встановлено, що реальність господарських операцій по виконанню договору № 38 від 28.09.2010 року, укладеного позивачем з TOB «Арт-Вікторія», та договору № 56 від 30.07.3010 року, укладеного позивачем з TOB «Крініум», підтверджується наявними у справі доказами.

Позивачем були здійснені безготівкові розрахунки з ТОВ «Крініум», ТОВ «Арт-Вікторія» на підставі виставлених рахунків-фактури.

В порушення ст. 71 Кодексу адміністративного судочинна України відповідачем не було надано доказів, які б свідчили про суперечність первинних документів, податкових накладних, отриманих позивачем від ТОВ «Крініум», ТОВ «Арт-Вікторія».

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем правомірно включено до сум податкового кредиту суми податку на додану вартість по господарським операціям з ТОВ «Крініум», ТОВ «Арт-Вікторія».

Відмовляючи в позові, апеляційний суд в порушення ст. 207 Кодексу адміністративного судочинства України не спростував з посиланням на допустимі докази встановлені судом першої інстанції обставини реального виконання спірних договорів, укладених з ТОВ «Крініум», ТОВ «Арт-Вікторія», та не вказав причин відхилення наданих товариством документів на підтвердження реальності виконання спірних операцій.

Посилання відповідача, з якими погодився суд апеляційної інстанції, на інформацію баз даних та обставини, зазначені в актах перевірки контрагентів позивача, в тому числі по ланцюгу постачання, підлягають відхиленню, оскільки вони не є безумовною підставою для висновків про нездійснення господарської операції за умови наявності інших документів, що підтверджують реальність постачання товарів чи надання послуг.

Якщо контрагентом платника податковий облік ведеться із порушенням вимог чинного законодавства, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а несплата податку продавцем та його контрагентами по ланцюгу (в томі числі в разі ухилення від сплати), в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту та витрат покупцем.

Отже, прийняте апеляційним судом нове рішення у справі про відмову в позові підлягає скасуванню, а постанова суду першої інстанції - залишенню в силі відповідно до ст. 226 Кодексу адміністративного судочинства України.

За таких обставин касаційна скарга підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро - 3» задовольнити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 05.06.2014 року у справі № 2а-18804/11/2670 скасувати.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.05.2012 року у справі № 2а-18804/11/2670 залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України .

Головуючий суддя О. В. Муравйов

Судді О. В. Вербицька

Н. Є. Маринчак