Постанова

від 06.06.2012 по справі 28/103-б

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" червня 2012 р. Справа № 28/103-б

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоПолякова Б. М. суддівКоваленка В. М.,Короткевича О. Є. (доповідач у справі) розглянувши матеріали касаційної скаргиЛіквідатора ПП "Максимум для стоматології" -Єсіна Б. Ю. на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 14.02.2012 року у справі№ 28/103-б за заявою боржника ПП "Максимум для стоматології" провизнання банкрутом представники сторін у судове засідання:

Від скаржника: ОСОБА_5 дов. від 13.02.2012 року

ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду м. Києва від 15.06.2011 року визнано ПП "Максимум для стоматології" банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатора банкрута.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 27.12.2011 року (суддя Копитова О. С.) затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс підприємства банкрута ПП "Максимум для стоматології".

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.02.2012 року (судді Дзюбко П. О. - головуючий, Сотнікова С. В., Разіна Т. І.), прийнятою за наслідками розгляду апеляційної скарги Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва (далі -скаржник), вказану постанову та ухвалу скасовано, а провадження у справі №28/103-б припинено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, Ліквідатор ПП "Максимум для стоматології" -Єсін Б. Ю. звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, а ухвалу та постанову суду залишити в силі. Касаційна скарга мотивована порушенням судами попередніх інстанцій норм матеріального права.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, колегія суддів дійшла висновку що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист, апеляційне та касаційне оскарження.

Пункт 8 частини 3 статті 129 Конституції України встановлює серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Вказана конституційна норма конкретизована законодавцем в ст. 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, встановлених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.

Отже, реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення названим Законом ставиться в залежність від положень процесуального закону.

Таким чином, Господарський процесуальний кодекс України (далі - ГПК України) повинен містити імперативні норми про те, в яких випадках особа має право оскаржити рішення суду в апеляційному чи касаційному порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 91 ГПК України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.

Між тим, згідно з ч. 6 ст. 106 ГПК України апеляційні скарги на ухвали та постанову місцевого господарського суду можуть подавати сторони та інші учасники судового процесу, зазначені у цьому Кодексі та Законі про банкрутство.

Відтак, в силу особливостей справи про банкрутство (ст. 4 1 ГПК України), коло осіб, які мають право оскаржити судові рішення у справі про банкрутство, діючим законодавством звужено до учасників такої справи задля попередження необґрунтованого втручання інших осіб, які не є учасниками справи, у хід процедури банкрутства.

Враховуючи те, що у справах про банкрутство, окрім судових рішень у формі ухвал, в одному випадку, у разі визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, виноситься постанова, оскарження такої постанови відбувається з урахуванням особливостей, передбачених Законом про банкрутство.

Відтак, касаційну скаргу на постанову про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури можуть подавати тільки учасники справи про банкрутство.

У відповідності до абз. 22 ст. 1 Закону про банкрутство учасниками провадження у справі про банкрутство визнано таких осіб: сторони (кредитори, боржник), арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство, Фонд державного майна України, державний орган з питань банкрутства, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа акціонерів або учасників товариств з обмеженою чи додатковою відповідальністю.

При цьому, колегія суддів бере до уваги, що вищевказаний перелік учасників провадження у справі про банкрутство не є вичерпним, оскільки до учасників справи про банкрутство названа стаття відносить також інших осіб, які у випадках, передбачених Законом про банкрутство, беруть участь у провадженні у справі про банкрутство.

Проте інші випадки участі органу державної податкової служби у справі про банкрутство платника податків Законом про банкрутство не передбачені.

Отже, орган державної податкової служби не віднесений чинним законодавством до інших, окрім кредиторів, учасників справи про банкрутство.

Необхідно зазначити, що особа, яка має грошові вимоги до боржника, набуває статусу кредитора лише після подачі у встановленому порядку заяви з грошовими вимогами до боржника. Тільки після цього така особа має процесуальне право на оскарження процесуальних документів у справі про банкрутство.

Однак, судом апеляційної інстанції не враховано, що ухвалою господарського суду м. Києва від 20.12.2011 року відмовлено Державній податковій інспекції у Подільському районі м. Києва у визнанні кредитором ПП "Максимум для стоматології" на загальну суму 867 грн.

Таким чином, Державна податкова інспекція у Подільському районі м. Києва не є учасником справи про банкрутство, оскільки заявлені нею грошові вимоги до боржника судом були відхилені.

За таких обставин заявник апеляційної скарги -ДПІ у Подільському районі м. Києва був позбавлений права на оскарження судових рішень у справі про банкрутство. У зв'язку з чим судом апеляційної інстанції неправомірно здійснено перегляд постанови та ухвали суду першої інстанції за апеляційною скаргою не учасника справи про банкрутство.

Відтак, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, як така, що не відповідає вимогам чинного законодавства, а апеляційне провадження за апеляційною скаргою ДПІ у Подільському районі м. Києва -припиненню, як безпідставно порушене.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 4 1 , 106, 111 5 , 111 7 , 111 13 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Ліквідатора ПП "Максимум для стоматології" -Єсіна Б. Ю. задовольнити частково.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.02.2012 року у справі № 28/103-б скасувати.

3. Припинити апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва на постанову господарського суду м. Києва від 15.06.2011 року та ухвалу господарського суду м. Києва від 27.12.2011 року у справі № 28/103-б.

Головуючий Б.М. Поляков

Судді В.М. Коваленко

О. Є. Короткевич