Постанова

від 05.06.2012 по справі 5023/6567/11

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" червня 2012 р. Справа № 5023/6567/11

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дроботової Т.Б. -головуючого, Волковицької Н.О., Рогач Л.І.

за участю представників: позивачаОСОБА_4, дов. від 04.01.2012р. відповідачаОСОБА_5, дов. від 17.04.2012р. треті особи - не з'явився (про час та місце судового засідання повідомлений належно) - не з'явився (про час та місце судового засідання повідомлений належно) розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Готельний комплекс "Славія" на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 02.04.2012 року у справі№5023/6567/11 Господарського суду Харківської області за позовомХарківської міської ради до Акціонерного товариства "Готельний комплекс "Славія" треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Управління містобудування та архітектури Харківської обласної державної адміністрації; - Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради провиселення

ВСТАНОВИВ:

Харківська міська рада звернулася до господарського суду з позовними вимогами виселити Акціонерне товариство "Готельний комплекс "Славія" з нежитлових приміщень підвалу № 184-201, І-V, 1-го поверху № 202-280, 2-го поверху № 281-347, 3-го поверху № 348-356 в літ. "Р-3" площею 3133,8 кв.м. по вул. Полтавський шлях, 52 в м. Харкові та передати нежитлове приміщення підвалу № 184-201, І-V, 1-го поверху № 202-280, 2-го поверху № 281-347, 3-го поверху № 348-356 в літ. "Р-3" площею 3133,8 кв.м. по вул. Полтавський шлях, 52 в м. Харкові Харківській міській раді.

Позовні вимоги ґрунтуються на приписах статей 10, 15 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", статті 327 Цивільного кодексу України, статті 120 Земельного кодексу України, оскільки зазначені у позові приміщення використовуються відповідачем безпідставно, всупереч Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендна плата за користування майном, що є комунальною власністю, до міського бюджету не надходить; відповідач не є добросовісним користувачем приміщень в силу його звернення до суду з позовом про визнання права власності на майно, що є комунальною власністю територіальної громади м. Харкова.

Відповідач заперечив проти позову.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 05.09.2011 року (суддя Погорелова О.В.) позов задоволено повністю; виселено Акціонерне товариство "Готельний комплекс "Славія" з нежитлових приміщень підвалу № 184-201, І-V, 1-го поверху № 202-280, 2-го поверху № 281-347, 3-го поверху № 348-356 в літ. "Р-3" площею 3133,8 кв.м. по вул. Полтавський шлях, 52 в м. Харкові; передано нежитлове приміщення підвалу № 184-201, І-V, 1-го поверху № 202-280, 2-го поверху № 281-347, 3-го поверху № 348-356 в літ. "Р-3" площею 3133,8 кв.м. по вул. Полтавський шлях, 52 в м. Харкові Харківській міській раді; стягнуто з відповідача на користь позивача 321 грн. судових витрат.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 02.04.2012 року (судді: Черленяк М.І. -головуючий, Медуниця О.Є., Пелипенко Н.М.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін з мотивів його законності та обґрунтованості.

Не погоджуючись з висновками господарських судів попередніх інстанцій, Акціонерне товариство "Готельний комплекс "Славія" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить рішення та постанову в даній справі скасувати, передати справу на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Касаційну скаргу вмотивовано доводами про неповне встановлення судами істотних обставин справи, визнання встановленими обставин справи, не доведених позивачем, неправильне застосування норм матеріального права, а саме: суд першої інстанції не надав правової оцінки наданим відповідачем доказам, що підтверджують правомірність користування спірним приміщенням; не застосував до правовідносин сторін приписи статей 761, 770 Цивільного кодексу України, частини 1 статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", частину 1 статті 291 Господарського кодексу України; висновки суду апеляційної інстанції щодо правової природи охоронно-орендного договору не враховують та суперечать змісту наданих відповідачем додаткових угод до договору, вимогам статті 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Позивач усно в судовому засіданні та у відзиві на касаційну скаргу відхилив її доводи, зазначаючи на законність та обґрунтованість судових рішень; треті особи не надали відзив на касаційну скаргу, не скористалися правом на участь своїх представників у судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді -доповідача, пояснення представників сторін, присутніх у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях та застосування судом норм матеріального та процесуального права колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або перевіряти докази.

Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, в тому числі за частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України шляхом звернення за судовим захистом свого особистого немайнового або майнового права або інтересу у спосіб, визначений договором або законом. В даному позові позивач звернувся з вимогою про захист права власності шляхом виселення відповідача та повернення зайнятих ним приміщень.

Держава забезпечує рівний захист всіх суб'єктів права власності; так, за статтею 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним, а за статтею 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. Суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що заявлені позивачем позовні вимоги про припинення перешкод у доступі до майна відповідають тим, що заявляються у негаторному позові.

Підставою звернення з віндикаційним позовом є порушення права володіння позивача незаконними (без відповідної правової підстави) діями порушника; негаторний позов пред'являється у разі ускладнення здійснення повноважень з розпорядження або користування річчю, що перебуває у володінні позивача, через порушення, тобто, протиправні дії.

Ознака протиправності притаманна такій поведінці особи, що порушує припис закону чи іншого нормативного акта, або полягає у невиконанні чи неналежному виконанні зобов'язання.

Таким чином, для правильного вирішення даного спору судам належало повно встановити істотні обставини справи, що визначають як зміст майнових прав позивача щодо спірного об'єкта, так і наявність чи відсутність майнових прав відповідача щодо спірного об'єкта, їх зміст, як підставу для встановлення ознак протиправності у його діях.

Місцевим господарським судом було встановлено, що рішенням Виконавчого комітету Харківської обласної ради народних депутатів № 68 від 12.03.1992 року "Про розмежування комунальної власності між адміністративно-територіальними одиницями Харківської області" готель "Першотравневий" передано до комунальної власності Харківської міської ради народних депутатів.

Рішенням XII сесії XXI скликання Харківської міської ради народних депутатів від 28.09.1992 року "Про комунальну власність міста" прийнято у комунальну власність міста Харкова об'єкти згідно з переліком (додаток 1) та затверджений перелік об'єктів комунальної власності, в якому в пункті 13 зазначено "готель Травневий", розташований за адресою: м. Харків, вул. Свердлова, 52.

Рішенням господарського суду Харківської області від 04.03.2009 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 13.05.2009 року та постановою Вищого господарського суду України від 14.10.2009 року у справі № 35/400-08 визнано право комунальної власності територіальної громади м. Харкова в особі Харківської міської ради на нежитлові приміщення літ "Р-3" підвал № 184-201, перший поверх № 202-280, другий поверх № 281-347, третій поверх № 348 -356 площею 3 133,8 кв. м., які розташовані в будівлі № 52 по вул. Полтавський шлях в м. Харкові; право власності територіальної громади м. Харкова в особі Харківської міської ради на нежитлові приміщення літ "Р-3" підвал № 184-201, перший поверх № 202-280, другий поверх № 281-347, третій поверх № 348 -356 площею 3 133,8 кв. м., які розташовані в будівлі № 52 по вул. Полтавський шлях в м. Харкові, підтверджено витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 24026843 від 02.10.2009 року.

За розпорядженням Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради від 30.04.2010 року № 479 нежитлову будівлю -пам'ятку архітектури № 377 по вул. Полтавський шлях, 52, літ. "Р-3" за актом приймання-передачі прийнято від Управління містобудування та архітектури Харківської обласної державної адміністрації та відображено на обліку Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, що є виконавчим органом Харківської міської ради за Положенням "Про Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради", затвердженим рішенням І сесії Харківської міської ради від 24.11.2010 року № 07/10, та здійснює у встановленому порядку передачу об'єктів комунальної власності в оренду; Управління є правонаступником Фонду міського майна Харківської міської ради народних депутатів, Представництва Фонду державного майна України в місті Харкові, Фонду комунального майна Харківської міської ради, Управління комунального майна та приватизації Головного управління економіки та комунального майна Харківської міської ради.

Судом зазначено, що Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради неодноразово зверталося до відповідача стосовно питання упорядкування договірних відносин щодо використання зазначених приміщень.

Задовольняючи позовні вимоги про виселення відповідача, місцевий господарський суд на підставі наведених вище документальних доказів встановив, що відповідач використовує нежитлові приміщення літ "Р-3" підвал № 184-201, перший поверх № 202-280, другий поверх № 281-347, третій поверх № 348 -356 площею 3 133,8 кв. м., які розташовані в будівлі № 52 по вул. Полтавський шлях в м. Харкові, всупереч Закону України "Про оренду державного та комунального майна", а, відтак, безпідставно.

Переглядаючи справу в повному обсязі відповідно до приписів статті 101 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції в свою чергу встановив, що 29.12.1989 року Харківським виробничим об'єднанням готельного господарства (орендодавець) та трудовим колективом готелю "Першотравневий" (орендар) був укладений договір № 118 орендного підряду, відповідно до умов якого орендодавець від імені держави передав, а орендар прийняв в оренду основні виробничі та невиробничі фонди, оборотні засоби готелю згідно з актом приймання-передачі; строк дії договору був встановлений з 01.01.1990 року по 31.12.1995 року; за умовами договору орендар зобов'язався сплачувати орендодавцеві орендну плату у вигляді фіксованих платежів; договір не передбачав права викупу орендованого майна чи переходу права власності на орендоване майно від держави - СРСР - до орендаря - трудового колективу.

Рішенням Виконавчого комітету Харківської міської ради народних депутатів №365 від 26.12.1990 року "Про створення самостійного госпрозрахункового готелю" надано згоду на відокремлення готелю "Першотравневий" від ХВО ГХ на правах самостійної юридичної особи, надавши йому назву "Травневий" та підпорядковано готель "Травневий" відділу комунального господарства виконкому Харківської міської Ради народних депутатів.

Рішенням Виконавчого комітету Харківської обласної ради народних депутатів № 68 від 12.03.1992 р. "Про розмежування комунальної власності між адміністративно-територіальними одиницями Харківської області" готель "Першотравневий" передано до комунальної власності Харківської міської ради народних депутатів; рішенням XII сесії XXI скликання Харківської міської ради народних депутатів від 28.09.1992 року "Про комунальну власність міста" прийнято у комунальну власність міста Харкова об'єкти згідно з переліком (додаток 1) та затверджений перелік об'єктів комунальної власності, в якому в п. 13 зазначено "готель Травневий", розташований за адресою: м. Харків, вул. Свердлова, 52.

Зазначені рішення ніким не оскаржувались, судові рішення щодо визнання їх недійсними відсутні.

Також апеляційним судом зазначено, що рішенням Харківського облвиконкому від 30.04.1980 року № 334 затверджено список пам'яток архітектури, до якого включено будівлю за адресою: м. Харків, вул. Свердлова, 52, як пам'ятку архітектури місцевого значення.

Розпорядженням Представника Президента України від 18.08.1992 року "Про передачу на баланс управління архітектури Харківської обласної державної адміністрації пам'яток архітектури" на баланс управління передані пам'ятки архітектури з територією, що їм належить згідно з додатком, в якому зазначено будівля "Мебліровані кімнати" по вул. Свердлова, 52 в м. Харкові. На цю будівлю КП "ХМБТІ" було видано реєстраційне посвідчення від 10.11.1992 року, згідно з яким будинок в цілому, розташований за адресою: м. Харків, вул. Свердлова, 52, є пам'яткою архітектури, має охоронний номер 377, зареєстрований за Головним управлінням архітектури та містобудування на підставі розпорядження Представника Президента України № 293 від 18.08.1992 року та внесений в книгу нежитлового фонду.

02.02.1993 року Фондом міського майна Харківської міської ради народних депутатів прийняте розпорядження № 106 "Про укладання договору оренди на цілісний майновий комплекс організації орендарів - готель "Травнева", згідно з яким організації орендарів готелю "Травневий" передавався в оренду цілісний майновий комплекс на загальну суму 5 738,1 тис. грн. за адресою: м. Харків, вул. Свердлова, 52.

На виконання зазначеного розпорядження 02.02.1993 року між Фондом міського майна Харківської міської ради народних депутатів (орендодавець) та організацією орендарів готелю "Травневий" (орендар), що діяла на підставі Положення про організацію орендарів, був укладений договір оренди № 118 на цілісний майновий комплекс строком оренди на три роки.

29 червня 1994 року між організацією орендарів готелю "Травневий" та Фондом міського майна укладено додаткову угоду до договору оренди цілісного майнового комплексу № 118 від 02.02.1993 року щодо умов викупу; угодою визначено, що викуп цілісного майнового комплексу (без приміщення) проводиться згідно наступного порядку: вартість ЦМК, що викуповується, складає згідно акту оцінки майна готелю "Травневий" від 20.12.1993 року, затвердженого наказом директора Фонду міського майна № 168 від 29.06.1994 року, 228 366 тис. укр. крб. Засобами платежу є приватизаційні майнові сертифікати членів організації орендарів готелю "Травневий", особисті кошти учасників викупу та інші кошти. Ці умови конкретизуються в договорі купівлі-продажу, який підлягає укладанню сторонами не пізніше 06.07.1994 року. Крім того, встановлено, що договір оренди ЦМК №118 від 02.02.1993 року втрачає чинність в частині оренди майна з часу проведення покупцем повної оплати вартості ЦМК.

Розпорядженням Фонду міського майна від 30.06.1994 року № 845/1 "Про укладання договору купівлі-продажу цілісного майнового комплексу (без приміщення), орендованого організацією орендарів готелю "Травневий", юридичний відділ Фонду міського майна був зобов'язаний підготувати та подати на підпис директору Фонду міського майна договір купівлі-продажу цілісного майнового комплексу (без приміщення), орендованого організацією орендарів готелю "Травневий". Пунктом 3 цього розпорядження встановлено, що з моменту повної сплати орендарем вартості ЦМК (згідно з договором купівлі-продажу) договір оренди цілісного майнового комплексу № 118 від 02.02.1993 року втрачає чинність в частині оренди майна.

13.09.1994 року Фондом міського майна Харківської міської ради народних депутатів укладений нотаріально посвідчений договір № 184-В купівлі-продажу цілісного майнового комплексу, орендованого організацією орендарів готелю "Травневий", згідно з пунктом 1 якого продавець продав, а покупець купив цілісний майновий комплекс (без приміщення), який знаходиться в оренді організації орендарів готелю "Травневий" згідно з договором оренди цілісного майнового комплексу № 118, укладеним сторонами 02.02.1993 року, що розташований за адресою: м. Харків, вул. Свердлова, 52, оціночною вартістю 228 366,0 тис. укр. крб.; пунктом 5 договору визначено, що договір оренди цілісного майнового комплексу № 118 від 02.02.1993 року втрачає чинність в частині оренди майна.

Згідно з актом № 184-В прийому-передачі цілісного майнового комплексу (без приміщення), який знаходився в оренді організації орендарів готелю "Травневий", складеним 15.11.1994 року, Фонд міського майна м. Харкова (продавець) передав, а організація орендарів готелю "Травневий" (покупець) прийняла проданий 13 вересня 1994 року шляхом викупу цілісний майновий комплекс (без приміщення) готелю "Травневий" за адресою: м. Харків, вул. Свердлова, 52 за договором купівлі-продажу від 13.09.1994 року, нотаріально посвідченим в другій Харківській державній нотаріальній конторі, реєстраційний № 4-5327.

Свідоцтвом № 184-В про право власності на цілісний майновий комплекс (без приміщення) готелю "Травневий" за адресою: м. Харків, вул. Свердлова, 52 виданим Фондом міського майна Харківської міської ради народних депутатів та внесеним до реєстраційної книги за № 184-В від 15.11.1994 року підтверджується, що організація орендарів готелю "Травневий" є власником цілісного майнового комплексу (без приміщення) готелю "Травневий", усього обладнання та майна, зазначеного у договорі купівлі-продажу.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 04.03.2009 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 13.05.2009 року та постановою Вищого господарського суду України від 14.10.2009 року у справі № 35/400-08 визнано право комунальної власності територіальної громади м. Харкова в особі Харківської міської ради на нежитлові приміщення літ "Р-3" підвал № 184-201, перший поверх № 202-280, другий поверх № 281-347, третій поверх № 348 -356 площею 3 133,8 кв. м., які розташовані в будівлі № 52 по вул. Полтавський шлях в м. Харкові.

Зазначеним рішенням встановлено, що після викупу ЦМК відповідач продовжував користуватись приміщеннями по вул. Свердлова, 52 на умовах договору № 118 від 02.02.1993 року, оскільки в частині оренди приміщень він зберігав свою чинність до 03.02.1996 року.

Також 09 серпня 1996 року між Управлінням містобудування та архітектури облдержадміністрації та відповідачем був укладений охоронно-орендний договір № 70 на використання нерухомої пам'ятки історії та культури, відповідно до умов якого Управління здало, а відповідач прийняв в орендне користування будинок "Мебльовані кімнати", охор. № 377, для використання під готель із строком оренди з 09.08.1996 року по 01.01.2020 року.

Розглянувши зміст даного договору, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що зазначений договір не є змішаним, оскільки він не містить всіх необхідних істотних умов договору оренди, визначених нормами чинного законодавства; сторони при його укладанні , керувались Законом України "Про охорону та використання пам'яток історії та культури", і, визначаючи у договорі строк оренди, розмір орендної плати, та зобов'язання орендаря з оренди приміщення, не врахували, що правові відносини з оренди повинні регулюватися нормами глави 25 "Майновий найом" Цивільного кодексу Української РСР, що діяв на момент його укладення, а також спеціальним Законом України "Про оренду державного і комунального майна", що регулює відносини щодо оренди державного майна, яке перебуває в комунальній власності; сторонами не було досягнуто згоди з усіх істотних умов договору оренди, визначених статтею10 Закону України "Про оренду державного і комунального майна" (в редакції, що діяла на момент укладення сторонами договору), що не може розцінюватись як укладення охоронно-орендного договору № 70 від 09.08.1996 року в якості змішаного, тобто такого, який містить елементи договору оренди.

Також суд апеляційної інстанції вказав, що в охоронно-орендному договорі № 70 від 09.08.1996 року орендодавцем виступає Управління містобудування та архітектури облдержадміністрації, тоді як власником майна є територіальна громада в особі Харківської міської ради, а відповідно до статті 5 Закону України "Про оренду державного і комунального майна" орендодавцями державного та комунального майна є Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва, зокрема, органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування управляти майном, яке їм відповідно належить або перебуває у комунальній власності; доказів того, що міська рада надавала згоду на укладення зазначеного договору або уповноважувала Управління на його укладення, в матеріалах справи не міститься та сторонами не надано.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що у охоронно-орендному договорі № 70 від 09.08.1996 року орендодавцем виступає не та особа, яка наділена законом повноваженнями на укладання договорів оренди комунального майна м. Харкова, та що укладений договір № 70 не містить тих вимог та умов, що необхідні для укладення договору оренди у встановленому законом порядку; при цьому, зазначений договір не є підтвердженням права власності на приміщення цілісного майнового комплексу організації орендарів готелю "Травневий" за адресою: м. Харків, вул. Свердлова, 52.

Судова колегія зазначає, що на час укладення охоронно-орендного договору № 70 від 09.08.1996 року правовий статус пам'яток історії та культури регулювався Законом України "Про охорону та використання пам'яток історії та культури", що є спеціальним законом у відповідних правовідносинах; відповідно до статті цього 6 Закону до пам'яток історії та культури належать також пам'ятки архітектури та містобудування.

Статтею 20 Закону України "Про охорону та використання пам'яток історії та культури" передбачено можливість надання пам'яток історії та культури в користування у визначених цілях в порядку і з додержанням умов, що визначаються законодавством та здійснення користування цими пам'ятками на підставі відповідних охоронних зобов'язань; за статтею 21 наведеного Закону будинки та споруди, віднесені до пам'яток історії та культури, надаються в користування державним, кооперативним, іншим громадським підприємствам, організаціям, установам, а також іншим організаціям та особам виконавчими комітетами обласних, міських (міст республіканського підпорядкування) Рад народних депутатів за погодженням з спеціально уповноваженими державними органами охорони пам'яток; ставки орендної плати за користування будинками та спорудами встановлюються Радою Міністрів Української РСР.

Пунктом 3 Указу Президента України від 24.07.1995 року № 640/95 "Про обласні, Київську та Севастопольську міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації" обласні державні адміністрації є правонаступниками виконавчої ради щодо її зобов'язань, прав та обов'язків.

Посилаючись на приписи статті 5 Закону України "Про оренду державного і комунального майна" та відсутність доказів згоди позивача на укладення зазначеного договору, суд апеляційної інстанції наведені вище положення законодавства не врахував та не з'ясував дійсний обсяг повноважень управління обласної державної адміністрації на час укладення охоронно-орендного договору щодо пам'яток історії та культури та, зокрема, щодо даного об'єкта нерухомості, як належного територіальній громаді міста Харкова.

Також слід відзначити, що як за статтею 11 Цивільного кодексу України, так і за статтею 4 Цивільного кодексу Української РСР цивільні права та обов'язки виникають з підстав, визначених законодавством, чи не суперечать їм, зокрема, з договорів та інших правочинів; обмежившись констатацією того, що наданий відповідачем охоронно-орендний договір не містить всі необхідні умови, передбачені для договору оренди, та не є укладеним договором оренди, суд апеляційної інстанції натомість ухилився від з'ясування дійсної природи договору, змісту та обсягу прав відповідача за даним договором, зокрема, чи передбачає цей договір право відповідача використовувати зазначені приміщення у господарських цілях, дій сторін щодо виконання договору.

За статтею 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлено законом або якщо він не визнаний судом недійсним; посилаючись на неправомірність користування відповідачем майном у межах правовідносин, що, за визначенням суду, не відповідають ознакам орендних, суд апеляційної інстанції обставин недійсності такого договору, як передумови незаконності користування, також не встановив.

З наведеного вище вбачається, що суд першої інстанції, всупереч вимогам статей 4-2, 4-3, 43, 82, 84 Господарського процесуального кодексу України, не оцінив надані відповідачем документальні докази, що містяться у матеріалах справи, не навів у рішенні доводів, за якими він відхилив надані відповідачем докази та його доводи про здійснення користування майном на підставі чинного договору.

Висновки апеляційного господарського суду про незаконність користування відповідачем майном на підставі охоронно-орендного договору є передчасними, оскільки, не застосувавши спеціальні положення Закону України "Про охорону та використання пам'яток історії та культури", суд також не встановив істотні обставини справи щодо дійсних повноважень органу, який уклав цей договір, та наслідки зміни таких повноважень для чинності договору, не з'ясував обсяг цивільних прав відповідача щодо спірного майна за договором, не визначив у повному обсязі природу правовідносин сторін даного договору, адже те, що даний договір за визначенням суду не є договором оренди, не виключає зазначення у ньому на право користування майном поза межами орендних правовідносин; натомість правову оцінку правомірності такого правочину відповідно до чинного законодавства та приписів Господарського процесуального кодексу України суд не надав.

Таким чином, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного та рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що господарські суди в порядку статей 43, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України не розглянули всебічно, повно та об'єктивно в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; не дослідили подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; належним чином не проаналізували належним чином правовідносини, що виникли та існували між сторонами, невірно застосували норми матеріального права та не дотримали вимог норм процесуального права.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Перевіривши у відповідності до частини 2 статті 111 5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що місцевий та апеляційний господарські суди в порядку статей 43, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України розглядаючи справу, не з'ясували всебічно, повно та об'єктивно в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; не дослідили подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; неналежним чином проаналізували правовідносини сторін, порушили положення процесуального законодавства.

Допущені порушення процесуальних норм унеможливлюють встановлення фактичних обставин справи, що мають значення для вирішення даного спору. З огляду на межі повноважень касаційної інстанції, визначені статтею 111 7 Господарського процесуального кодексу України, постанову та рішення у даній справі слід скасувати, направивши справу на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Під час нового розгляду справи господарським судам слід врахувати вищенаведене та вирішити спір у відповідності до вимог чинного законодавства.

На підставі викладеного, керуючись статтями 111 5 , 111 7 , пунктом 3 статті 111 9 , статтями 111 11 , 111 12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Готельний комплекс "Славія" задовольнити.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 02.04.2012 року у справі № 5023/6567/11 Господарського суду Харківської області та рішення Господарського суду Харківської області 05.09.2011 року скасувати.

Справу направити на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Головуючий Т. Дроботова

Судді Н. Волковицька

Л. Рогач