Рішення

від 12.06.2012 по справі 2-1730/12

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЛУГАНСЬК



Справа № 2-1730/12

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 червня 2012 року Ленінський районний суд міста Луганська у складі:

Головуючого судді Золотарьова О.Ю.

при секретарі Поповій М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Луганської міської поліклініки № 11, третя особа –головний лікар Луганської міської поліклініки № 11 ОСОБА_2 про визнання наказу про звільнення незаконним, поновлення на роботі, -

В С Т А Н О В И В:

Позивачка 12.03.2012 року звернулася до суду з позовом до відповідача, який згодом уточнила, посилаючись на ту обставину, що працювала на посаді дільничного лікаря 7-ї дільниці Луганської міської поліклініки №11.

Згідно із наказом №32-К від 09.02.2012р. позивач була звільнена на підставі ст. 36 п.7 КЗпП України.

Причиною звільнення позивачки стало наступне.

20.09.2011р. позивачка виконувала свої посадові обов'язки в кабінеті №408, який знаходиться на четвертому поверсі поліклініки.

О 14-00 до кабінету зайшов пацієнт, позивачка провела його огляд, про що зробила відповідний запис в амбулаторній картці, призначила лікування, направила пацієнта для проходження подальшого обстеження і запропонувала з'явитися до лікарні для перевірки стану хворого через 4 дні.

Пацієнт попросив позивачку вийти з ним до коридору, адже він має ще щось спитати в неї як лікаря. За дверима кабінету пацієнт щось швидко засунув позивачці до кишені із словами «подяка»і швидко залишив коридор.

В кабінеті позивач з'ясувала, що пацієнт залишив у якості «подяки»гроші в сумі 150 грн. Позивачка мала намір передати ці кошти після закінчення прийому до бухгалтерії, але не встигла, адже в 14-30 до кабінету позивача зайшли співробітники міліції.

Позивачку забрали до прокуратури, де вона підписала всі запропоновані їй документи, які були складені іншими особами. Позивачку було притягнуто до адміністративної відповідальності та коли було відкрито виконавче провадження, позивачка сплатила адміністративний штраф. Копію постанови про притягнення її до адміністративної відповідальності позивачка отримала безпосередньо у суді.

09.02.2012р. позивачку було звільнено, згідно запису в трудовій книжці, за ст. 36 п.7 КЗпП України.

Позивачка вважає звільнення з цієї підстави незаконним, оскільки щодо неї не виносилося жодного вироку суду, позивача не притягнуто до кримінальної відповідальності, їй не призначено покарання, яке б перешкоджало б виконувати свої обов'язки за трудовим договором.

Незаконним звільненням позивачці заподіяно моральну шкоду, яка полягає в тому, що з вини відповідача позивачка зазнала втрат немайнового характеру внаслідок незаконно звільнення, адже була принижена її честь і гідність, вона втратила джерело існування, відчула страх за своє майбутнє, її позбавили звичного для неї соціального середовища, де вона реалізувала свої професійні здібності. Моральна шкода знайшла свій прояв також у порушенні нормальних життєвих зв'язків позивачки через неможливість продовження активного громадського життя, ганьби перед іншими співробітниками роботодавця, у порушенні відносин з оточуючими людьми, знищенні ділової репутації позивачки внаслідок незаконного звільнення. Моральну шкоду позивачка оцінила у 20000 грн.

Посилаючись на наведене, положення КЗпП України, позивачка просила суд визнати незаконним наказ відповідача №32-К від 09.02.2012р. про її звільнення на підставі ст. 36 п.7 КЗпП України, поновити позивачку на посаді дільничного лікаря Луганської міської поліклініки №11, стягнути на користь позивачки з відповідача компенсацію моральної шкоди в розмірі 20000 гривень, зобов'язати відповідача виплатити позивачці середню заробітну плату за час вимушеного прогулу з дати звільнення 09.02.2012р. до дати прийняття на нову посаду з 14.03.2012 р., а також виплатити позивачці різницю в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи на новій посаді з 14.03.2012 року по дату поновлення на посаді.

В судовому засіданні позивачка та її представник повністю підтримали доводи уточненого позову, надали суду письмовий розрахунок сум, що на їх думку мають бути стягнуті з відповідача як середній заробіток за час вимушеного прогулу та як різниця за час виконання нижче оплачуваної роботи, надали пояснення, за змістом аналогічні викладеним в позовній заяві та просили задовольнити позов в повному обсязі.

Представник відповідача позов не визнала, надавши пояснення, згідно яких при звільненні позивачки відповідач керувався поданням прокуратури міста Луганська про усунення порушень вимог антикорупційного законодавства, тож, звільнення є законним, просила відмовити в задоволенні позову.

Третя особа - головний лікар Луганської міської поліклініки № 11 ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, про місце та час розгляду справи повідомлений належним чином. Згідно ч. 3 ст. 36 ЦПК України якщо від третьої особи не надійшло повідомлення про згоду на участь у справі, справа розглядається без неї.

Заслухавши сторони, вивчивши матеріали справи, перевіривши надані докази в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Згідно з ч. 3 ст. 10, ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У статті 57 ЦПК України зазначено, що доказами є будь-які фактичні дані на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, інших представників допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 до 09.02.2012 року працювала на посаді лікаря терапевта дільничного терапевтичного відділення Луганської міської поліклініки № 11, що підтверджено копією трудової книжки, копією наказу та не заперечується сторонами в судовому засіданні.

22.02.2012 року ОСОБА_3 змінила прізвище на «Есаулова»(а.с. 7), 09.03.2012 року їй видано паспорт громадянки України (а.с. 6).

Постановою від 27.09.2011 року ОСОБА_3 притягнуто до адміністративної відповідальності по ст. 172-2 ч. 2 КпАП України у вигляді штрафу в сумі 2550 грн. на користь держави (а.с. 10).

09.02.2012 року Луганською міською поліклінікою № 11 отримано подання прокуратури міста Луганська на ім'я головного лікаря ОСОБА_2, про усунення порушень вимог антикорупційного законодавства (а.с. 29-31). Вимагалося невідкладно розглянути вказане подання, вживши заходи до усунення порушень антикорупційного законодавства, та причин, що їм сприяли. Обов'язково вирішити питання щодо звільнення з посади дільничного лікаря терапевта 1 категорії поліклініки № 11 міста Луганська ОСОБА_3 Про вжиті заходи повідомити прокурора міста Луганська ґрунтовною інформацією у встановлений законом місячний строк.

Оскаржуваним наказом Луганської міської поліклініки № 11 від 09.02.2012 року № 32-к ОСОБА_3, лікаря терапевта дільничного терапевтичного відділення Луганської міської поліклініки № 11, звільнено з займаної посади по ст. 36 п. 7 КЗпП України за покарання, яке виключає можливість продовження даної роботи, з 09.02.2012 року.

В якості підстави звільнення вказано ст. 22 Закону України від 07.04.2011 року № 3206-VI «Про особливості звільнення з роботи осіб, які вчинили корупційні правопорушення»(а.с. 28).

Згідно вимог ст. 36 п. 7 КЗпП України підставою для припинення трудового договору є набрання законної сили вироком суду, яким працівника засуджено (крім випадків звільнення від відбування покарання з випробуванням) до позбавлення волі або до іншого покарання, яке виключає можливість продовження даної роботи.

Пункт 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 р. звертає увагу судів на те, що, розглядаючи позови про поновлення на роботі осіб, звільнених за п. 7 ст. 36 КЗпП, суди мають виходити з того, що з цих підстав трудовий договір припиняється при набутті чинності вироку, за яким працівника засуджено (крім випадків умовного засудження і відстрочки виконання вироку) до позбавлення волі, виправних робіт не за місцем роботи або до іншого покарання, яке виключає можливість продовження даної роботи, та що днем звільнення вважається останній день фактичного виконання ним трудових обов'язків.

При таких обставинах, на думку суду при звільненні позивачки відповідачем порушено вимоги трудового законодавства, адже постановою від 27.09.2011 року позивачка притягувалася до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення а не до кримінальної відповідальності за вчинення злочину.

До суду позивачка звернулася 12 березня 2012 року (а.с. 2), з врахуванням неробочих днів 08.03.2012, 09.03.2012, 10.03.2012, 11.03.2012 року (Розпорядження Кабінету Міністрів України від 28 листопада 2011 р. N 1210-р «Про перенесення робочих днів у 2012 році»), суд вважає, що позивачкою не пропущено місячний строк, встановлений ст. 233 КЗпП України.

Суд не приймає пояснення представника відповідача щодо причин звільнення саме за п. 7 ст. 36 КЗпП України як такої, що відповідає вимогам подання прокуратури міста Луганська, оскільки згідно вимог ст. 235 КЗпП України суд не вправі визнати звільнення правильним, виходячи з обставин, з якими власник або уповноважений ним орган не пов'язували звільнення (п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 6 листопада 1992 р. «Про практику розгляду судами України»із змінами і доповненнями, внесеними постановами Пленуму Верховного Суду України № 4 від 1 квітня 1994 р. та № 18 від 26 жовтня 1995 p.).

Записи про причини звільнення в трудовій книжці мають робитися у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю (пункт) закону.

Крім того, згідно вимог ст. 22 Закону України «Про засади запобігання та протидії корупції»від 07.04.2011 року № 3206-VI особа, щодо якої складено протокол про адміністративне корупційне правопорушення, якщо інше не передбачено Конституцією і законами України, може бути відсторонена від виконання службових повноважень за рішенням керівника органу (установи, підприємства, організації), в якому вона працює, до закінчення розгляду справи судом.

У разі закриття провадження у справі про адміністративне корупційне правопорушення у зв'язку з відсутністю події або складу адміністративного правопорушення відстороненій від виконання службових повноважень особі відшкодовується середній заробіток за час вимушеного прогулу, пов'язаного з таким відстороненням.

Особи, яких притягнуто до кримінальної або адміністративної відповідальності за корупційні правопорушення, пов'язані з порушенням обмежень, передбачених цим Законом, підлягають звільненню з відповідних посад у триденний строк з дня отримання органом державної влади, органом місцевого самоврядування, підприємством, установою, організацією копії відповідного судового рішення, яке набрало законної сили, якщо інше не передбачено законом.

Про звільнення особи з посади у зв'язку з притягненням до відповідальності за корупційне правопорушення, пов'язане з порушенням обмежень, передбачених цим Законом, керівник органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації у триденний строк письмово повідомляє суд, який постановив обвинувальний вирок або прийняв постанову про накладення адміністративного стягнення за корупційне правопорушення, та спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань державної служби. Порядок інформування спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань державної служби про осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, які звільнені у зв'язку з притягненням до відповідальності за корупційне правопорушення, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

З метою виявлення причин та умов, що сприяли вчиненню корупційного правопорушення або невиконанню вимог цього Закону, за поданням спеціально уповноваженого суб'єкта у сфері протидії корупції за рішенням керівника органу, в якому працює особа, яка вчинила таке правопорушення, проводиться службове розслідування в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

З наведеного суд робить висновок про невірне зазначення підстави звільнення в наказі № 32-к від 09.02.2012 року, адже Закон, на який посилається відповідач, має іншу назву. Порядок звільнення, встановлений статтею 22 Закону, не дотримано, що і призвело до неправомірного звільнення позивачки.

Суд звертає увагу, що постановою апеляційного суду Луганської області від 28.03.2012 року постанову Ленінського районного суду міста Луганська від 27.09.2011 року скасовано, провадження у справі припинено в зв'язку з відсутністю складу правопорушення (а.с. 45) та не приймає в основу рішення доводи відповідача щодо необхідності заміни відповідача та притягнення до участі в справі в якості відповідачів працівників міліції, прокуратури та суду, оскільки це не узгоджується з положеннями ст. 33 ЦПК України, згідно якої суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред'явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача. Крім того, спірні правовідносини виникли саме з приводу звільнення позивачки і представником відповідача не доведено участь невизначеного кола працівників міліції, прокуратури та суду в звільненні ОСОБА_1

На підставі наведеного, суд прийшов до висновку, що наказ № 32-к від 09.02.2012 року не може бути визнаний законним, оскільки позивача було звільнено з порушенням встановленого порядку без законної підстави.

Відповідно до ч.2 ст.235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Суд враховує, що згідно до п.2 розділу ІІ Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995р., середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Суду представлено посадову інструкцію лікаря-терапевта дільничного Луганської міської поліклініки № 11 (а.с. 24-27), штатний розпис (а.с. 19-22), довідки про середньомісячну заробітну плату позивачки (а.с. 52, 53), розрахункові листки позивачки (а.с. 61), витяги з табелів обліку робочого часу (а.с. 66), довідку про кількість годин вимушеного прогулу (а.с. 68а).

Відповідно до п.8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995р., нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

При таких обставинах, суд приймає в основу рішення письмовий розрахунок щодо визначення розміру виплати позивачці середнього заробітку за час вимушеного прогулу та різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, наданий позивачкою, оскільки він відповідає вимогам законодавства.

Вивчивши доводи позивача про стягнення моральної шкоди, суд дійшов наступного.

Згідно ст.237-1 КЗпП України відшкодування моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань.

Відповідно до роз'яснень, що містяться у постанові Пленуму Верховного суду України „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди від 31.03. 1995р. № 4, з гідно з якими розмір відшкодування моральної шкоди визначається в межах заявлених позовних вимог, залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачу моральних та фізичних страждань з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин, зокрема враховується характер та тривалість страждань, тяжкість вимушених змін у його життєвих стосунках.

Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Під моральною шкодою слід розуміти витрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Будь-яка компенсація цієї шкоди не може бути адекватною справжнім стражданням, а тому будь-який розмір може мати лише умовний вираз. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Враховуючи рішення Європейського Суду з прав людини у справах «Недбала проти Польщі» (2000), «Джабарі проти Туреччини»(2000), «Тома проти Люксембургу»(2001), визнавши звільнення ОСОБА_1 незаконним, суд вважає доведеним, що порушення законних прав позивачки призвели до моральних страждань, вимагали від неї додаткових зусиль для організації свого життя. При визначенні розміру, що підлягає стягненню з відповідача на відшкодування моральної шкоди суд враховує характер та спосіб її заподіяння, тривалість часу, протягом якого порушені права не були поновлені. Суд враховує, що саме за пропозицією відповідача позивачку було прийнято на роботу до Луганської поліклініки № 11, хоча і на нижче оплачувану посаду, а також ту обставину, що задоволення позову у частині поновлення на роботі та стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу, різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи на новій посаді є одночасно і компенсацією заподіяних моральних страждань, тобто справедливою сатисфакцією та приходить до висновку, що позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди підлягають до часткового задоволення шляхом стягнення з відповідача на користь позивачки 500 гривень на відшкодування моральної шкоди.

На підставі ст.ст. 36, 131, 139, 147, 148-150, 235, 235 КЗпП України, ст. ст. 10, 11, 88, 157, 212, 214-215, 218, 367 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 –задовольнити частково.

Визнати незаконним наказ Луганської міської поліклініки № 11 № 32-к від 09 лютого 2012 року про звільнення ОСОБА_1 на підставі ст. 36 п. 7 Кодексу Законів про Працю України.

Поновити ОСОБА_1 на посаді лікаря терапевта дільничного терапевтичного відділення Луганської міської поліклініки № 11.

Стягнути з Луганської міської поліклініки № 11 (код ЄДРПОУ 01984895) на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 09 лютого 2012 року по 13 березня 2012 року в сумі 2687,23 грн. (дві тисячі шістсот вісімдесят сім гривень 23 копійки) з утриманням з цієї суми податків та інших обов‘язкових платежів.

Стягнути з Луганської міської поліклініки № 11 (код ЄДРПОУ 01984895) на користь ОСОБА_1 різницю в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи за період з 14 березня 2012 року по 08 червня 2012 року в сумі 871,76 грн. (вісімсот сімдесят одна гривня 76 копійок) з утриманням з цієї суми податків та інших обов‘язкових платежів.

Стягнути з Луганської міської поліклініки № 11 (код ЄДРПОУ 01984895) на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 500 грн. (п'ятсот гривень).

В задоволенні решти позовних вимог –відмовити.

Рішення в частині поновлення на роботі допустити до негайного виконання

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Луганської області через Ленінський районний суд міста Луганська шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий: суддя О.Ю.Золотарьов