Ухвала

від 13.03.2012 по справі 2а-4044/10/0970

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2012 р. Справа № 4052/11

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

Головуючого: Довгополова О.М.,

суддів: Коваля Р.Й., Святецького В.В.,

з участю секретаря судового засідання: Рибак О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Івано-Франківської митниці Державної митної служби України на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2010 року у справі за позовом Приватного підприємства «НВФ «Енергобудмонтаж» до Івано-Франківської митниці Державної митної служби України про визнання рішення недійсним, -

ВСТАНОВИВ

У листопаді 2010 року позивач звернувся до суду з позовом, у якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив визнати недійсним та скасувати рішення Івано-Франківської митниці за № 206000006/2010/001743/1 від 14.10.2010 року. Вимоги обґрунтовані протиправністю зазначеного рішення відповідача, відповідно до якого митна вартість товару визначена за резервним методом, замість її визначення за ціною договору, як основним методом. Крім того, вважає, що відповідачем порушено черговість послідовного використання методів, зазначених у статтях 267-272 Митного кодексу України.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2010 року позов задоволено.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати постанову, відмовивши у задоволенні позову. Вимоги обґрунтовані тим, що декларантом не було подано необхідних документів, а рішення про визначення митної вартості товару винесене після здійснення відмітки про ненадання витребуваних документів; вважає, що позивач мав можливість на вимогу митного органу представити документи для підтвердження митної вартості товару; посилаючись на позицію Вищого адміністративного суду України, викладену в Оглядовому листі ВАСУ від 23.04.2008 року № 720/100/13-08, зазначає, що при визначенні митної вартості товарів не може бути використаний метод, який призводить до визначення ціни товару, яка є значно нижчою, ніж ціна світового ринку на такі товари.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, з'ясувавши обставини справи, колегія суддів вважає, що у задоволенні скарги слід відмовити, враховуючи наступне.

Відповідно до частини 1, 2 статті 264 Митного кодексу України (далі - Кодекс) заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. У разі потреби у підтвердженні заявленої митної вартості товарів декларант зобов'язаний подати митному органу необхідні для цього відомості та забезпечити можливість їх перевірки відповідно до порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з положеннями статті 265 Кодексу митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів згідно з положеннями цього Кодексу. Митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості.

Визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами: 1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) за ціною договору щодо ідентичних товарів; 3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; 4) на основі віднімання вартості; 5) на основі додавання вартості (обчислена вартість); 6) резервного. Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Якщо митна вартість не може бути визначена за методом 1 згідно з положеннями статті 267 цього Кодексу, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу (стаття 266 Кодексу).

Вирішуючи питання про можливість застосування методу визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за ціною договору, колегія суддів вважає, що надані позивачем документи: декларація митної вартості за № 206000010/2010/304117 на ввезений товар, до якої долучено калькуляція коштів виробника, сертифікат про походження № РL/НF/АD 0293963 від 11.10.2010 року, прайс-лист фірми виробника - Р.Р.Н. Раtrоl Grоuр Grzegorz Мuzyка, затверджений Польською Палатою Закордонної Торгівлі, платіжне доручення з іноземній валюті № 892 від 08.10 2010 року, довідка про товарно-транспортні витрати № 5 від 13.10.10 року, контракт № 14/1 від 20.07.20010 року, товарно-транспортну накладну підтверджують митну вартість товару.

Подання таких даних митному органу підтверджувало заявлену митну вартість товарів та було достатньою підставою для застосування методу визначення митної вартості товару за ціною договору.

У зв'язку з цим потреби у додатковому підтвердженні заявленої митної вартості товарів не виникало, що виключало обов'язок позивача - з однієї сторони та право відповідача - з іншої відповідно подавати та вимагати надання необхідних відомостей для підтвердження заявленої митної вартості товарів.

Отже, на думку колегії суддів, не існувало й потреби у застосуванні «Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України за № 1766 від 20.12.2006 року.

Таким чином, дії посадових осіб щодо покладення на позивача обов'язку надати додаткові для підтвердження митної вартості товару документи є недобросовісними, а рішення відповідача, згідно з яким митна вартість товару визначена за резервним методом, прийняте у зв'язку з ненаданням позивачем таких додаткових документів, є протиправним.

Ураховуючи наведене, колегія суддів погоджується із судом першої інстанції у використанні відповідачем своїх повноважень щодо контролю за правильністю визначення митної вартості товарів всупереч меті, з якою ці повноваження надано.

Крім того, відповідачем усупереч вимог частини 2 статті 71 КАС України не доведено наявність підстав для незастосування будь-якого з другого по п'ятий включно передбачених статтею 266 Кодексу методів визначення митної вартості товару. Відповідачем не доведено й того, що обраний позивачем при визначенні митної вартості товарів метод призводить до визначення ціни товару, яка є значно нижчою, ніж ціна світового ринку на такі товари.

Правильність і повнота встановлених судом першої інстанції обставин справи з правильним застосуванням норм матеріального права при додержанні процесуальних правових норм є підставою для залишення постанови суду без змін.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому така не задовольняється.

Керуючись статтями 160 ч. 3, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ

Апеляційну скаргу Івано-Франківської митниці Державної митної служби України залишити без задоволення, постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2010 року у справі № 2а-4044/10 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення її в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: О.М. Довгополов

Судді: В.В. Святецький

Р.Й. Коваль