Постанова

від 15.12.2010 по справі 2а-4044/10/0970

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" грудня 2010 р. Справа № 2a-4044/10/0970

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Судді Панікара І.В.

при секретарі Богусевич А.С.

за участю сторін:

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу

за позовом: ПП "НВФ "Енергобудмонтаж"

до відповідача: Івано-Франківська митниця Державної митної служби України

про визнання недійсним та скасування рішення № 206000006/2010/001743/1 від 14.10.2010 року,-

ВСТАНОВИВ:

16.11.2010 року ПП НВФ «Енергобудмонтаж» (надалі - позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Івано-Франківської митниці Державної митної служби України (надалі - відповідач) про визнання нечинним та скасування рішення №206000006/2010/001743/1 від 14.10.2010 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 14.10.2010 року Івано-Франківською митницею прийнято рішення, яким збільшено митну вартість на імпортовані позивачем товари, зокрема на ящики для інструментів та органайзери з ручками та на лотки прямокутної форми для зберігання шурупів, гайок, цвяхів, тощо, при цьому взявши за основу не вартість одиниці товару, а масу товару в кілограмах. Окрім того, вважає дії відповідача протиправними та вчиненими всупереч положенням статті 266 Митного кодексу України, щодо визначення митної вартості товару: не за ціною договору, як основним методом, а із застосуванням резервного методу визначення митної вартості, який застосовано з порушенням порядку черговості послідовного використання методів зазначених у статтях 267-272 Митного кодексу України.

15.12.2010 року представником позивача уточнено позовні вимоги, а саме в прохальній частині адміністративного позову, позивач просить суд визнати недійсним та скасувати рішення Івано-Франківської митниці за №206000006/2010/001743/1 від 14.10.2010 року.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав вказаних у позовній заяві та додатково зазначив, що митна вартість імпортованого позивачем товару повинна складати ціну визначену в договорі, за яким імпортований товар придбаний позивачем, оскільки вся необхідна документація відповідачу була надана під час процедури розмитнення вантажу.

Відповідач позов не визнав, на адресу суду подав письмове заперечення мотивоване тим, що рішення про визначення митної вартості товару прийняте у зв'язку з наявністю на момент митного оформлення товару обґрунтованих сумнівів у правильності декларування митної вартості, оскільки задекларована позивачем вартість товару нижча за вартістю від подібних товарів, митне оформлення яких вже проведене, і відомості про вартість яких містяться в Єдиній автоматизованій інформаційній системі Державної митної служби України. З метою перевірки правильності визначення митної вартості товару витребувано додаткові документи, які митний декларант позивача відмовився надати, а тому, митний орган на підставі наявних у нього відомостей самостійно здійснив визначення митної вартості товарів, імпортованих позивачем.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив з мотивів вказаних у письмовому запереченні, суду пояснив, що при визначенні митної вартості товарів, імпортованих позивачем митниця керувалась приписами статтей 264, 265, 267 Митного кодексу України та діяла у відповідності до Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для їх підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України за №1766 від 20.12.2006 року, Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України за №339 від 09.07.2008 року.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши наявні докази, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає до задоволення з наступних мотивів.

Судом встановлено, що 27.03.2009 року позивачем укладено контракт за №14/1 від 20.07.20010 року з P.P.H. Patrol Group Grzegorz Muzyka (Польща), згідно якого придбано пластмасові вироби за цінами, в кількості та асортименті згідно з додатком до даного контракту. Строки поставки товару з 20.07.2009 року по 30.12.2012 року. (а.с. 9)

Згідно з додатком до вищевказаного контракту за № 04 від 07.10.2010 року (а.с. 11) придбано товару в кількості 2243 штуки загальною вартістю 11835 польських злотих (PLN) за цінами вказаними у прайс-листі компанії продавця, затвердженому ОСОБА_3 Палатою Закордонної Торгівлі (Краків) станом на 7.10.2010 року. Відмітка про погодження ОСОБА_3 Палатою Закордонної Торгівлі міститься у зазначеному прай-листі (а.с.42) та підтверджується сертифікованим перекладом ПП «Сага-П»- офіційний перекладач ОСОБА_4. (а.с. 88 ).

Крім того, дійсна вартість придбаного товару підтверджується також фактурою- калькуляцією виробника, інвойсом (а.с.45-47), експортною декларацією з відміткою іноземної митниці (а.с.49).

За вказані товари підприємством перераховано на рахунок підприємства-продавця кошти, що підтверджується платіжним дорученням в іноземній валюті № 892 від 08.10 2010 року (а.с. 50). .

13.10.2010 року Товариством для декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження відповідачу подано Декларацію митної вартості за № 206000010/2010/304117 (а.с. 80 ) на ввезений товар, до якої долучено калькуляція коштів виробника, сертифікат про походження № РL/HF/AD 0293963 від 11.10.2010 року, прайс-лист фірми виробника - P.P.H. Patrol Group Grzegorz Muzyka затверджений ОСОБА_3 Палатою Закордонної Торгівлі, платіжне доручення в іноземній валюті № 892 від 08.10 2010 року, довідка про товаро-траспотні витрати № 5 від 13.10.10 року, контракт №14/1 від 20.07.20010 року, товарно-транспортну накладну.

Тоді ж, митним органом, в декларації митної вартості (форма ДМВ-1) № 206000010/2010/304117 від 13.10.2010 р. у відповідності до пункту 11 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України та подання відомостей для їх підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України за №1766 від 20.12.2006 року для підтвердження митної вартості товарів та у зв'язку із наявністю відомостей в Єдиній автоматизованій інформаційній системі Державної митної служби України про вищу вартість подібних товарів, митне оформлення яких вже проведене, витребувано у митного декларанта позивача додаткові документи, а саме: відомості про вартісні характеристики товару підготовлені спеціалізованими експертими організаціями, інформацію зовнішньоторговельних організацій про вартість товару. Декларантом повідомлено про неможливість надання витребуваної інформації, про що зроблено відмітку на декларації митної вартості.

Відповідно до ОСОБА_5 за вих. №176 від 14.10.2010 року, директором ПП НВФ «Енергобудмонтаж»ОСОБА_5 повідомлено Івано-Франківську митницю про те, що з метою пришвидшення випуску товарів у вільний обіг, підприємство зобов»язується виплатити суми коштів визначені у рішенні Івано-Франківської митниці за №206000006/2010/001743/1 від 14.10.2010 року про визначення митної вартості, однак з ним не погоджується з мотивів його необґрунтованості.

Відповідачем прийнято рішення №206000006/2010/001743/1 від 14.10.2010 року. яким, митну вартість на зазначені товари було підвищено. При цьому, митний орган самостійно визначив митну вартість товару, застосувавши не 1-й, не 2-й, не 3-й і не будь-який інший метод, а 6-й резервний.

Заначені вище товари підприємством імпортовано в Україну згідно вантажно-митної декларації № 206000010/2010/304152 від 15.10.2010 року. (а.с.53).

Засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулювання економічних, організаційних, правових, кадрових та соціальних аспектів діяльності митної служби України визначає Митний кодекс України.

Стаття 259 Митного кодексу України встановлює, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.

Стаття 260 Митного кодексу України регулює питання визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, згідно частини 1 та 4 якої митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до положень цього Кодексу. Методи визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та умови їх застосування встановлюються цим Кодексом.

Стаття 262 Митного кодексу України визначає порядок декларування митної вартості товарів. Згідно положень якої, митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України, шляхом подання декларації митної вартості. Порядок та умови декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Стаття 266 Митного кодексу України встановлює методи визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну. Частина 2 вказаної статті Митного кодексу України визначає, що основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Крім того, положення даної статті передбачають, що якщо митна вартість не може бути визначена за ціною договору, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. Частина 5 статті 266 Митного кодексу України передбачає, що кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Пунктом 2 "Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України за №339 від 09.04.2008 року контроль за правильністю визначення митної вартості товарів під час проведення операцій їх митного контролю і митного оформлення покладено на митні органи, при цьому послідовність дій посадових осіб митного органу під час здійснення передбаченого цим пунктом контролю визначається Державною митною службою України.

Порядок декларування митної вартості таварів передбачений нормами "Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України за № 1766 від 20.12.2006 року (далі - Порядок).

Згідно пункту 7 Порядку для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів декларант зобов'язаний подати: зовнішньоекономічний договір (контракт) і додатки до нього; рахунок-фактуру (інвойс) або рахунок-проформу; банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; рішення митного органу про визначення митної вартості раніше ввезених ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів, якщо воно прийнято за одним договором (контрактом); пакувальні листи; копію ліцензії на ввезення (вивезення) товарів, імпорт (експорт) яких підлягає ліцензуванню.

Пунктом 11 Порядку для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи. При цьому, посадова особа митного органу у графі "Для відміток митниці" декларації митної вартості робить запис про необхідність подання додаткових документів, що підтверджують митну вартість товарів, із складенням переліку, зазначає дату і прізвище та ставить свій підпис. Декларант ознайомлюється з таким записом, зазначає під ним дату, прізвище та ставить свій підпис.

Згідно п.п. 13, 14 Порядку, декларант зобов'язаний подати додаткові документи, визначені у п.11 цього Порядку (на які посилається відповідач), протягом 10 календарних днів після ознайомлення із записом митного органу про їх подання. За вмотивованою заявою декларанта такий строк може бути продовженим. У разі ж відмови подати додаткові документи декларант робить відповідний запис із зазначенням дати, прізвища та проставлення свого підпису на зворотному боці основного аркуша декларації митної вартості. І лише у випадку, якщо декларантом не подано в установлений строк додаткові документи, митну вартість товарів визначає митний орган на підставі наявних відомостей згідно із законодавством.

Відповідачем, при визначені митної вартості товару, що імпортувався позивачем оскаржуваним рішенням застосовано шостий, резервний метод визначення митної вартості товарів, передбачений статтею 273 Митного кодексу України.

Як вже зазначалось судом, у відповідності до частини 5 статті 266 Митного кодексу України кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Частина 1 статті 273 Митного кодексу України передбачає застосування даного методу визначення митної вартості у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 267-272 цього Кодексу.

Однак, суд вважає, що відповідачем рішення про неможливість застосування інших методів визначення митної вартості товарів, прийнято необґрунтовано, без урахування всіх обставин, що мають значення для його прийняття.

Пункт 3.4. Методичних рекомендацій із застосування окремих положень Митного кодексу України, що стосуються питань визначення митної вартості товарів, які імпортуються на митну територію України, затверджених наказом Державної митної служби України за №74 від 31.01.2007 року, передбачає, що якщо декларантом не надано в установлений законодавством термін вищезазначені додаткові документи або якщо він відмовився від їх подання, то митний орган відповідно до статті 265 Митного кодексу України має право зобов'язати його визначити митну вартість іншим методом, ніж він використав для її визначення.

Частина 2 статті 268 Митного кодексу України встановлює, що під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як фізичні характеристики; якість та репутація на ринку; країна походження; виробник. Згідно положень частин 3 та 4 вказаної статті Митного кодексу України незначні зовнішні відмінності не можуть бути підставою для відмови у розгляді товарів як ідентичних, якщо в цілому такі товари відповідають вимогам частини другої цієї статті. Ціна договору щодо ідентичних товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості та на тих же комерційних умовах, що й оцінювані товари.

У відповідності до статті 269 Митного кодексу України під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не є однаковими за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються із схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними. Для визначення, чи є товари подібними (аналогічними), враховуються такі ознаки: якість, наявність торгової марки та їх репутація на ринку; країна походження; виробник. Ціна договору щодо подібних (аналогічних) товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості і на тих же комерційних умовах, що й оцінювані товари. У разі якщо такого продажу не виявлено, використовується вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продавалися в Україну в іншій кількості та/або на інших комерційних умовах. При цьому їх ціна коригується з урахуванням зазначених розбіжностей незалежно від того, чи веде це до збільшення або зменшення вартості. Інформація, що використовується при здійсненні коригування, повинна бути документально підтверджена.

Крім того, судом встановлено, що відповідачем не здійснювалась процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог статей 268 і 269 Митного кодексу України, як того вимагають положення статті 267 вказаного кодексу, відповідачем не було витребувано відомості про митне оформлення ідентичних чи аналогічних товарів, не використано наявні відомості. Також митницею не застосовано рекомендації пункту 3.4 Методичних рекомендацій із застосування окремих положень Митного кодексу України, що стосуються питань визначення митної вартості товарів, які імпортуються на митну територію України, затверджених наказом Державної митної служби України за №74 від 31.01.2007 року та не зобов'язано декларанта позивача визначити митну вартість товару іншим методом, ніж він використав.

В оскаржуваному рішенні про визначення митної вартості імпортованого позивачем товару, а також представником відповідача в судовому засіданні не вказано обґрунтованих підстав, які б перешкоджали визначенню митної вартості за ціною договору щодо ідентичних або подібних товарів.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та орга ни місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктами 1, 2, 3, 5, 6 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо.

З урахуванням наведеного, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Позивачем, в процесі процедури розмитнення товару, відповідно до вимог пункту 7 «Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження», для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів, надано митному органу всі необхідні при цьому документи для прийняття рішення про визначення митної вартості по першому методу визначено статтею 367 МК України.

Водночас, відповідач, скориставшись наданим йому пунктом 11 вищевказаного Порядку правом, а саме: зобов'язати декларанта подати додаткові документи, запропонував останньому подати відомості про вартісні характеристики товару підготовлені спеціалізованими експертими організаціями та інформацію зовнішньоторговельних організацій про вартість товару.

Як зазначив в судовому засіданні представник відповідача, такі дії митного органу обумовлені данними отриманими за наслідками запиту № 223 від 13.10.2010 року з відділу контролю митної вартості, а саме про вартість товарів зі схожими кількісними та якісними характеристиками, які розмитнені відповідно станом на 04.10.2010 року та 05.10 .2010 року. (а.с. 60, 86, 87).

В даному випадку суд зазначає, що вимоги відповідача про необхідність надання позивачем додаткових документів з метою підтвердження вартості і походження товару формально були законними, оскільки базуються на митному законодавстві. Однак на переконання суду, такі дії повинні бути мотивованими, тобто у митного органу повинні бути наявні обгрунтовані сумніви щодо первинних документів, представлених декларантом для визначення митної вартості за першим методом. Як доказ наявності таких сумнівів, відповідач наводить вищевказані дані з відділу контролю митної вартості. Проте, знову ж таки, такі відомості вказують тільки на визначену митну вартість товарів зі схожими кількісними та якісними характеристиками відповідно до вантажно-митних декларацій поданих іншими сторонами, щодо товару придбаного у інших товаровиробників. При цьому, в залежності від понесених втрат на виробництво товару, цінова політика кожного товаровиробника може бути відмінною, що напряму впливає і на митну вартість відповідного товару. В конкретному випадку, коли для підтвердження митної вартості товару надано: декларацію митної вартості за № 206000010/2010/304117 на ввезений товар, до якої долучено калькуляція коштів виробника, сертифікат про походження № РL/HF/AD 0293963 від 11.10.2010 року, прайс-лист фірми виробника - P.P.H. Patrol Group Grzegorz Muzyka затверджений ОСОБА_3 Палатою Закордонної Торгівлі, платіжне доручення в іноземній валюті № 892 від 08.10 2010 року, довідка про товаро-траспотні витрати № 5 від 13.10.10 року, контракт №14/1 від 20.07.20010 року, товарно-транспортну накладну, тобто весь пакет необхідних документів, сумніви у митного органу могли викликати тільки достовірність вказаних документів. Водночас, ті документи, що витребувані у позивача свідчать про сумніви митного органу щодо вартості пред»явлених для митного оформлення товарів, що свідчить про недобросовісність, нерозсудливість посадових осіб Івано-Франківської митниці та використання наданих їм Законом повноважень не з метою, з якою це повноваження надано, що призводить до умисного затягування процедури митного контролю, оскільки витребувані документи по своїх змісту та суті дублюють наявний та наданий митниці висновок ОСОБА_3 Закордонної Торгівлі щодо ціни товару.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем в порушення статті 266 Митного кодексу України здійснено визначення митної вартості із застосування резервного методу визначення митної вартості, який застосовано з порушенням порядку черговості послідовного використання методів, зазначених у статтях 267-272 Митного кодексу України та в порушення порядку контролю за правильністю визначення митної вартості товарів визначеного Постановою Кабінету Міністрів України за № 339 від 09.04.2008 року, порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України за № 1766 від 20.12.2006 року, методичних рекомендацій наданих Державною митною службою України.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає рішення Івано-Франківської митниці про визначення митної вартості товарів за 206000006/2010/001743/1 від 14.10.2010 року протиправним, а позовні вимоги такими, що підлягають до задоволення.

На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати недійсним та скасувати рішення Івано-Франківської митниці за №206000006/2010/001743/1 від 14.10.2010 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ПП "НВФ "Енергобудмонтаж", вул. Галицька, 67, м. Івано-Франківськ, код ЄДРПОУ 32872772 - 3, 40 гривень судового збору.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя: Панікар І.В.

Постанова складена в повному обсязі 20.12.2010 року.