Постанова

від 24.05.2012 по справі 2а-8642/11/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-8642/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Кузьменко В.А.

Суддя-доповідач: Земляна Г.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

"24" травня 2012 р. м. Київ

колегія суддів судової палати по адміністративним справам Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого -судді Земляної Г.В.

суддів Грищенко Т.М., Мацедонської В.Е.

за участю секретаря Рижкової Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 листопада 2011 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укргазтех" до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва про визнання нечинними та скасування рішень,-

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Укргазтех" звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва, в якій просить визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Святошинському районі м. Києва від 02 листопада 2010 року №0002562310/0 та №0002572310/0

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 листопада 2011 року позовні вимоги задоволені повністю. Визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва від 02 листопада 2010 року №0002562310/0 та №0002572310/0..

Не погоджуючись з судовим рішенням представник Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва подав апеляційну скаргу, в якій просять скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову в задоволенні позову в повному обсязі. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність рішення суду, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом норм процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції - скасуванню з ухваленням нового рішення з таких підстав.

Згідно зі п.3 ч.1 ст. 198, п.4 ч.1 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 статі 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, посадовими особа податкової служби проведена позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Укргазтех" з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю "Техноаналітик" за період з 01.04.2008 по 31.10.2008".

За результатами перевірки складено Акт від 22 жовтня 2010 року №222/23-20/30265715"Про результати позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Укргазтех" (код за ЄДРПОУ 30265715) з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ "Техноаналітик" (код за ЄДРПОУ 32375486) за період з 01.04.2008 по 31.10.2008", в якому зазначено про заниження позивачем податку на прибуток на суму 680564,00 грн. та заниження податку на додану вартість на загальну суму 544454,00 грн.

В Акті перевірки зазначені наступні обставини: згідно з поясненнями директора ТОВ "Техноаналітик" ОСОБА_3 остання не причетна до фінансово-господарської діяльності підприємства, договори, накладні, податкові накладні, акти виконаних робіт, рахунки-фактури та інші документи не підписувала; згідно висновку спеціаліста від 15 жовтня 2010 року № 242 встановлено, що підписи, виконані в актах приймання виконаних робіт від імені ОСОБА_3, виконані не ОСОБА_3, а іншою особою.

З огляду на викладену інформацію відповідач, посилаючись на норми Цивільного та Бюджетного кодексів України, вважає, що правочини, укладені між ТОВ "Укргазтех" та ТОВ "Техноаналітик", суперечать моральним засадам суспільства, порушують публічний порядок, спрямовані на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, отже, є нікчемними.

Враховуючи наведене відповідач зробив висновок про порушення позивачем підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 680564,00 грн., у тому числі за ІІ квартал 2008 року 28606,00 грн., за ІІ квартал 2008 року 651958,00 грн. та підпунктів 7.2.1, 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 544454,00 грн., в тому числі за травень 2008 року 22885,00 грн., липень 2008 року 9064,00 грн., серпень 2008 року 206146,00 грн., вересень 2008 року 226420,00 грн., жовтень 2008 року 79939,00 грн.

На підставі акту перевірки відповідач виніс повідомлення рішення віл 02 истопада 2010 року №0002562310/0 та №0002572310/0.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення від 02 листопада 2010 року №0002562310/0 згідно з підпунктом "б" підпункту 4.2.2пункту 4.2статті 4, підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'зань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", за порушення підпунктів 7.2.1, 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" ТОВ "Укргазтех" визначено суму податкового зобов'зання з податку на додану вартість у розмірі 816681,00 грн., в тому числі за основним платежем 544454,00грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 272227,00 грн.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення від 02 листопада 2010 року №0002572310/0 згідно з підпунктом "б" підпункту 4.2.2пункту 4.2статті 4, підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", за порушення підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про податкування прибутку підприємств" ТОВ "Укргазтех" визначено суму податкового зобов'зання з податку на прибуток у розмірі 1020846,00 грн., в тому числі за основним платежем 680564,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 340282,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження вказані податкові повідомлення-рішення залишено без змін.

Суд першої інстанції задовольняючи позов прийшов до висновку, що відповідачем не доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, а тому вони підлягають скасуванню.

Між тим, колегія суддів не погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції зважаючи на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Святошинському районі м.Києва від 02 листопада 2010 року №0002572310/0 згідно з підпунктом "б" підпункту 4.2.2пункту 4.2статті 4, підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", за порушення підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" ТОВ "Укргазтех" визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 1020846,00 грн., в тому числі за основним платежем 680564,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 340282,00 грн.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначальною ознакою валових витрат є їх зв'язок з господарською діяльністю платника податку. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в податкових правовідносинах є її направленість на отримання доходу в грошовій, матеріальній чи нематеріальній формах (пункт 1.32 статті 1 цього Закону).

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 цього ж Закону встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією і веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) та охороною праці з урахуванням обмежень, установлених підпунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Звідси випливає висновок, що правильність формування платником податків валових витрат та податкового кредиту вимагав на час перевірки наявності наступних умов: спеціальна правосуб'єктність суб'єктів господарювання; наявність зв'язку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю.

За відсутності ж останніх відсутні підстави для зменшення бази оподаткування податком на прибуток за рахунок валових витрат.

Судом першої інстанції встановлено, що протягом періоду, який перевірявся, між ТОВ "Укргазтех" (замовник) та ТОВ "Техноаналітик" (підрядник) укладено наступні договори:

1) №П13-37/08 від 20 лютого 2008 року про виконання робіт по будівництву волоконно-оптичної лінії зв'язку (ВОЛЗ) "Білопільський РЕМ - ПС Дяківка Путивльський РЕМ" в грозозахисному тросі, на ділянці Білопільський РЕМ - ПС Дяківка згідно кошторису;

2) №П13-65/08 від 08 квітня 2008 року про здійснення монтажу, інсталяції, налагодження обладнання радіорелейних ліній зв'язку "ЛОЕ Городоцький РЕМ", "Стрийський РЕМ Жидачівський РЕМ", "Стрийський РЕМ г. Корчанка (Сколе)";

3) №П13-66/08 від 10 квітня 2008 року про здійснення монтажу, інсталяції обладнання мережі передачі даних в складі: 1 базова станція на ПС Л-3 та 5 віддалених станцій, 1 базова станція в Пустомитівському РЕМ та 1 відділена станція;

4) №П13-70/08 від 17 квітня 2008 року про розробку робочого проекту "Будівництво радіовежі для впровадження корпоративної системи радіорелейного зв'язку ВАТЕ"Чернігівобленерго" на території Городнянської РЕМ Чернігівської обл."

5) №П13-71/08 від 17 квітня 2008 року виготовлення та передачу проектно-кошторисної документації на телемеханізацію 20-ти електричних підстанцій ВАТ"Львівобленерго";

6) №П13-82/08 від 15 травня 2008 року про виконання будівельно-монтажних робіт з будівництва антенних опор в Городоцькому (75 м.) та Жидачівському (35 м.) РЕМ Львівськоїобл.;

7) №П13-85/08 від 19 травня 2008 року про здійснення монтажу, інсталяції, налагодження обладнання телемеханіки на 6 електричних підстанціях замовника: ПС-110кВ "Солонка", ПС-35кВ "Зимна Вода", ПС-35кВ "Сороки, ПС-35кВ "Давидів", ПС-35кВ "Глинна", ПС-35кВ "Щирець";

8) №П13-88/08 від 21 травня 2008 року про виконання робіт по розробці проектно-кошторисної документації на побудову системи корпоративного зв'язку ВАТ "Тернопільобленерго", а саме: проекти антенної опори на відтяжках: РЕМ Монастирська, РЕМ Підгайці;

9) №П13-89/08 від 22 травня 2008 року про виготовлення та передачу проектно-кошторисної документації на телемеханізацію 20-ти електричних підстанцій ВАТ"Львівобленерго";

10) №П17-46/08 від 12 червня 2008 року про виконання проектних робіт "Реконструкція електротехнічної частини ДКС Дашава";

11) №П13-104/08 від 02 липня 2008 року про виконання монтажних робіт по системі передачі даних Чернігівського РЕМ та Бобровицького РЕМ ВАТ ЕК "Чернігівобленерго";

12) №П13-125/08 від 12 серпня 2008 року про виконання робіт з реконструкції автоматизованої системи збору телеметричної інформації та оперативного-інформаційного комплексу автоматизованої системи диспетчерського управління Південної електроенергетичної системи НЕК "Укренерго".

Суд першої інстанції прийшов до висновку, що укладені позивачем спірні договори купівлі-продажу, на підставі яких сформований податковий кредит відповідають вимогам чинного законодавства. Крім того, суд зазначив, що чинне законодавство не передбачає обов'язку платника податку на додану вартість перевіряти дотримання його контрагентом вимог податкового законодавства та законодавства, що регулює порядок реєстрації юридичних осіб.

Податковий кредит, на думку суду першої інстанції сформований позивачем відповідно до чинного законодавства.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції та зазначає наступне.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст. 86 КАС України).

Так, під час перевірки відповідач прийшов до висновку, що віднесення позивачем в перевіряємому періоді до податкового кредиту суми податку на додану вартість по податковим накладним виписаних контрагентами позивача неправомірне, оскільки на думку відповідача, відносини між позивачем та вказаними контрагентами носили безтоварний характер, а укладені між ними договори нікчемні.

За таких обставин, відповідач прийшов до висновку, що позивачем не доведено використання наданих товарів у власній господарській діяльності, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 544454,00 грн..

Між тим, колегія суддів погоджується з доводами відповідача про заниження позивачем податку на додану вартість на загальну суму 544454,00 грн. та зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, між Позивачем та ТОВ «Техноаналітик»було укладено низку договорів (послуги з накладки, інсталяції, реконструкції, монтажних робіт обладнання, розробки проектів по будівництву систем радіорелейного зв'язку, виготовлення проектно-кошторисної документації).

Разом з тим, матеріали справи свідчать, що всі послуги, передбачені умовами договорів укладених між позивачем та ТОВ «Техноаналітик»виконані третіми особами.

Колегія суддів погоджується з доводами відповідача, що позивачем не надано жодних документів на підтвердження виконання виконавцем вимог п. 4.1 договору (проведення пуско-налагоджувальних робіт, інструктаж персоналу та передача технічної документації) та зазначає наступне.

Відповідно до норм підпунктів 7.4.1, 7.4.3, 7.4.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997, № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»платник податку має право на податковий кредит лише у частині, яка сплачена (нарахована) платником податку у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

За придбаними товарами (роботами, послугами), вартість яких не відноситься до складу валових витрат виробництва і не підлягає амортизації, податки, що сплачені у зв'язку з придбанням, відшкодовуються за рахунок відповідних джерел фінансування і до складу податкового кредиту не включаються.

Відповідно до п. 5.1 ст.5 Закону України від 28.12.1994, № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції Закону України № 283/97-ВР від 22.05.97)" валові витрати виробництва та обігу це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно п.1.32 ст. 1 даного закону господарська діяльність це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Отже, характерною рисою господарської діяльності в податкових правовідносинах є її направленість на отримання доходу в грошовій, матеріальній чи нематеріальній формах.

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну) (п.5.2 ст.5 Закону України від 28.12.1994, № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції Закону України № 283/97-ВР від 22.05.97) ).

Відповідно до абзацу четвертого підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 даного Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Дані правові норми визначають, що до складу валових витрат (а отже витрат на підставі яких може бути сформовано податковий кредит) можуть бути віднесені витрати, що безпосередньо пов'язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва та реалізацією продукції, робіт, послуг, які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності та підтверджені належними та достатніми первинними документами.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Первинним документом є документ, якій містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частина 2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову зьііність в Україні»висуває до первинних документів такий обов'язковий реквізит як зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції.

Судом першої інстанції не правомірно не взято до уваги, ті обставини, що з огляду на характер та обсяг господарських операцій між Позивачем та ТОВ «Техноаналітик»виконавець даних робіт та послуг повинен мати персонал певної кваліфікації, а також необхідні матеріальні ресурси.

З цього приводу колегія суддів приймає до уваги доводи відповідача, що згідно поданих ТОВ «Техноаналітик» розрахунків комунального податку за 2008 року, у підприємства відсутні працівники, тобто немає трудових ресурсів для надання послуг та виконання умов договорів.

Крім того, відповідно до поданих ТОВ «Техноаналітик»декларацій з податку на прибуток підприємств, у товариства відсутні основні фонди.

Вказане дає підстави стверджувати, що роботи, послуги не могли реально надаватися з урахуванням технічних, фізичних можливостей виконавця .

Таким чином, колегія суддів погоджується з доводами відповідача про відсутність в діях Позивача економічної доцільності витрат на послуги з накладки, інсталяції, реконструкції, монтажних робіт обладнання, розробки проектів по будівництву систем радіорелейного зв'язку, виготовлення проектно-кошторисної документації та причинного зв'язку між придбаними послугами, роботами та отриманням економічної вигоди, направленої на максимізацію доходів чи мінімізацію витрат, тобто на отримання прибутку в цілому, та наміру придбання платником податку послуги, роботи для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Ці обставини вказують на невідповідність реального і заявленого змісту господарських операцій, тобто свідчить про їх безтоварність та нікчемність.

Крім того, надані до перевірки первинні документи по взаємовідносинам з ТОВ «Техноаналітик»підписані від імені директора ТОВ «Техноаналітик»ОСОБА_3 У останньої в свою чергу були відібрані пояснення УПМ ДПА у м.Києві, в яких вона зазначає, що не причетна до фінансово-господарської діяльності ТОВ «Техноаналітик»і не підписувала жодних документів від імені зазначеного товариства.

Таким чином, договори, акти виконаних робіт, та інші первинні документи підписані невстановленою особою.

Отже, слід підкреслити, що такі обставини як відсутність належних первинних документів, дефектність правового статусу контрагента, неможливість здійснення господарських операцій з урахуванням технічних, технологічних, фізичних можливостей підприємств, свідчить про відсутність факту реального здійснення господарських операцій.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком відповідача, що надані документи не підтверджують реальності та товарності угод.

Колегія судді вважає, що така систематична діяльність без наявності на те поважної розумної економічної або іншої причини (ділової мети) підтверджує намір платника зменшити отримані доходи з метою несплати податків та отримати додаткову «вигоду»у вигляді зниження податкового навантаження. Обставини справи та надані документи підтверджують той факт, що зазначені господарські операції є безтоварними.

Порядок формування податкового кредиту, підстави його виникнення та порядок визначення сум податку, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України, регламентований п. 7.4, п. 7.5, п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції, чинній на час формування податкового кредиту та заявлення суми до бюджетного відшкодування), якого платник податків зобов'язаний дотримуватися і виключно за умови порушення якого, формування податкового кредиту та заявлення від'ємного значення з податку на додану вартість до бюджетного відшкодування може бути визнано неправомірним.

Відповідно пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 вказаного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп.7.2.6 цього пункту). В даній нормі Закону зазначена підстава, за якої платник податку не має права включати до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів, -це відсутність податкових накладних чи митних декларацій (інших подібних документів згідно з пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону), які підтверджують сплату ПДВ.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що податкова накладна є водночас звітним податковим і розрахунковим документом, який, при умові його належного оформлення, є підставою для включення до податкового кредиту сум ПДВ, сплачених у ціні товару (послуг).

Системний аналіз пунктів 7.2, 7.4, 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»дає підстави стверджувати, що податкова накладна, яка видається платником податку, що поставляє послуги, на вимогу їх отримувача є підставою для нарахування податкового кредиту останнього лише за умови здійснення самої господарської операції.

Таким чином, під час здійснення контролю за правомірністю формування платником податку податкового кредиту підлягає перевірці фактичне придбання товару чи отримання послуги.

Фактичне не отримання товару чи послуг, відсутність поважної розумної економічної або іншої причини здійснення таких операцій позбавляють платника податку права на податковий кредит за наслідками цих операцій навіть у випадку наявності належним чином оформлених податкових накладних.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Частина перша статті 203 передбачає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, частина п'ята передбачає, що правочин має бути спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Згідно зі ст.228 Цивільного кодексу України правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, - нікчемним.

Колегія суддів вважає, що позивач відображав господарські операції документально, тобто без мети реального настання правових наслідків, а тому укладені позивачем правочини суперечать моральним засадам суспільства та відповідно до ст.228 Цивільного кодексу України порушують публічний порядок, а тому є нікчемними.

Відтак, в порушення вимог пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»позивачем за перевіряємий період до складу податкового кредиту віднесено суми ПДВ від вартості послуг які не придбавались та не використовувалися в господарській діяльності.

Колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції було залишено поза увагою той факт, що господарські операції (зокрема, купівля техніки), здійснені на виконання правочинів, є самостійним поняттям, відмінним від правочинів або господарських зобов'язань, а дотримання норм цивільного чи господарського права не означають автоматично реальності вчинення господарської операції.

Таким чином, судом апеляційної інстанції встановлена безтоварність угод укладених між позивачем та контрагентами, тобто лише документальне оформлення, відповідних господарських операцій.

У разі коли на момент перевірки платника податку податковим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, непідтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень суд перевіряє чи вчинені вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначений Конституцією і законами України.

Колегія суддів зазначає, що при винесені податкових повідомленнь-рішеннь від 02 листопада 2010 року №0002562310/0 та №0002572310/0 та в ході перевірки повноваження державної податкової інспекції використовувалися з тією метою, з якою вони надані; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення та вчинення дії; неупереджено; добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

З огляду на вищезазначене позовні вимоги Товариство з обмеженою відповідальністю «Укргазтех»не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 159 КАС України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення у справі про відмову у задоволенні позову.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції порушені норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, що є підставою для скасування судового рішення.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Таким чином вимоги апеляційної скарги підлягають задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню.

Керуючись ст.ст.4, 8-11, 160, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва -задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 листопада 2011 року - скасувати .

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Укргазтех" до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва про визнання нечинними та скасування рішень відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів із дня складання у повному обсязі, тобто з 29 травня 2012 року шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України у порядку ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Земляна Г.В.

Судді: Грищенко Т.М.

Мацедонська В.Е.