Ухвала

від 31.05.2012 по справі 2а-14898/11/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-14898/11/2670 (у 3-х томах) Головуючий у 1-й інстанції: Аблов Є.В.

Суддя-доповідач: Глущенко Я.Б.

У Х В А Л А

Іменем України

"31" травня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого -судді Глущенко Я.Б.,

суддів Пилипенко О.Є., Романчук О.М.,

при секретарі Іванчуку В.М.,

за участю:

представників позивача -Кліндухова П.В., Кулик А.О.,

представника відповідача -Шуневич В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Профі-Інструмент»до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 лютого 2012 року,

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «Профі-Інструмент»звернулося у суд з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення -рішення №0001142307 та №00001132307/0 від 22.06.2011 року, якими товариству визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 лютого 2012 року позов задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись із рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.

Так, суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень з огляду на виникнення у позивача права на податковий кредит по факту отримання податкових накладних від постачальника товару та реальність угоди за наслідками укладення якої у позивача виникло право на податковий кредит з податку на додану вартість.

З такими висновками суду не можна не погодитися.

Колегією суддів установлено, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача стосовно взаємовідносин з ТОВ «Інсайд-Групп»за весь період взаємовідносин, за підсумками якої складено акт від 06 червня 2011 р. №283/1-23-70-31778404 та виявлені порушення п.п. 7.4.1 та 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.п. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

У зв'язку із наведеним відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення №00001132307/0 від 22 червня 2011 р., яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1415142,50 грн., з яких 1132114,00 грн. основного зобов'язання та 283028,50 -штрафні (фінансові) санкції, а також №00001142307 від 22 червня 2011 року, яким позивачу визначеному суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 1720505,00 грн., з яких 137604,00 грн. основного платежу та 344101,00 грн. -штрафні (фінансові) санкції.

Обговорюючи правомірність прийнятих податкових повідомлень - рішень, колегія суддів зважає на таке.

Як убачається із матеріалів справи, підставою для нарахування податкового зобов'язання по податку на прибуток стало виявлення податковим органом під час перевірки позивача придбання останнім товару від ТОВ «Інсайд-Групп»на суму 1376404,25 грн. та ПДВ 16252 грн., за договором, який суперечить п.п. 1, 2 ст. 215, п. 1, 5 ст. 203 ЦК України, тобто є нікчемним, а тому не створює юридичних наслідків.

Вказані висновки контролюючого органу ґрунтуються на тому, що у контрагента позивача відсутні адміністративно-господарські можливості на виконання господарських зобов'язань по укладених угодах та відсутні фактичні дії, спрямовані на виконання взятих на себе зобов'язань, що свідчить про відсутність наміру у ТОВ «Інсайд-Групп»створення правових наслідків, які обумовлювалися цими правочинами. Окрім того, в провадженні СВ ПМ ДПА у Одеській області знаходиться кримінальна справа №201201100006, порушена за ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 212 КК України за фактом створення фіктивного підприємства та ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах. Під час розслідування якої працівниками правоохоронних органів допитаний в якості свідка ОСОБА_5, який, відповідно до установчих документів є засновником та директором ТОВ «Інсайд-Групп», пояснив, що названий суб'єкт господарювання створений ним без мети здійснення фінансово-господарської діяльності за грошову винагороду.

Аналізуючи наведені доводи, колегія суддів зважає на таке.

Згідно вимог п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону та (або) суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу -це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 цього Закону передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Згідно з пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 названого Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

За правилами п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Частинами 1-3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як убачається із матеріалів справи, між позивачем та ТОВ «Інсад-Групп»01.12.2007 року укладено договір купівлі-продажу №1/01375, згідно якого продавець (ТОВ «Інсайд-Групп»зобов'язується передати у власність покупця (ТОВ «Профі-Інструмент») вироби (товар) в асортименті та кількості, встановлених договором, а покупець зобов'язується прийняти та заплатити за нього визначену договором грошову суму (ціну).

Відповідно до додаткової угоди №1 від 15.06.2008 року до договору купівлі-продажу, у зв'язку з відсутністю можливості у проведенні розрахунків з постачальником, позивач у строк до 15.06.2008 року видає постачальнику особистий простий вексель на суму 697403,94 грн., про що складено відповідний акт приймання -передачі векселя.

Згідно договору купівлі-продажу від 20.06.2008 року №20/06-1 названий простий вексель ТОВ «Інсайд-Групп» продало ТОВ «Грейн-Юнікс». Факт передачі векселя підтверджується актом прийому-передачі від 20.06.2008 року.

У подальшому, відповідно до акту надання векселя до оплати від 04.08.2008 року з метою погашення заборгованості по вексельним зобов'язанням позивачем 29.08.2008 року та 16.09.2008 року проведено перерахування грошових коштів на рахунок ТОВ «Інсайд-Групп»у розмірі 258032,82 грн. та 439371,12 грн., відповідно.

На підтвердження факту поставки товару ТОВ «Інсайд-Групп»позивачу останнім надано податкові та видаткові накладні.

В Акті перевірки податкового органу також зазначено, що фактичне отримання товару підтверджується видатковими накладними, тобто податковим органом визнається фактичне здійснення спірних операцій. Вартість отриманого товару, як йдеться в акті перевірки, була віднесена підприємством до складу валових витрат за 2 квартал 2008 року у сумі 905157,8 грн., за 3 квартал 2008 року у сумі 3417992,00 грн. та за 4 квартал 2008 року у сумі 1182467,00 грн., а всього на суму 5505617,00 грн. Факт проведення розрахунків за отриманий товар у повному обсязі також підтверджується податковим органом.

Наведені обставини також відповідають матеріалам справи.

При цьому, щодо подальшого руху придбаного товару позивачем надано копії повідомлення про акцепт, згідно якого конкурсний комітет Банк нотно-монетного двору НБУ повідомив позивача про те, що він є переможцем конкурсу з обмеженою участю на закупівлю інструменту в асортименті, договору №08-12-94 від 20.03.2008 року, укладеного між позивачем та Національним банком України та додатку №1 до названого договору, згідно яких ТОВ «ПРофі-Інструмент»продає, а НБУ купує за письмовими замовленням інструмент в асортименті та кількості, згідно зі специфікацією, яка є невід'ємною частиною даного договору. На виконання умов даного договору також надано копії видаткових та податкових накладних, довіреності суворої звітності на отримання товару та виписки з банку про отримання розрахунку за проданий товар.

Також подальшу реалізацію товару підтверджує копія договору №5-459/08, укладеного між позивачем та ВАТ «Луцький автомобільний завод», згідно якого постачальник (позивач) приймає на себе зобов'язання систематично поставляти і передавати у власність покупця (ВАТ «Луцький автомобільний завод») товари виробничо-технічного призначення, а покупець зобов'язується приймати та оплачувати товар у порядку та на умовах, визначених цим договором. Виконання умов договору підтверджується копіями видаткових та податкових накладних, довіреностями суворої звітності на отримання товару та виписками з банку щодо отримання розрахунку за проданий товар.

Посилання відповідача на пояснення директора ТОВ «Інсайд-Групп», як доказ безтоварності укладеного договору, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки вказані пояснення надані останнім як свідком. Окрім того, відповідачем не надано доказів прийняття остаточного рішення за наслідками розгляду названої справи.

Аналізуючи висновки податкового органу щодо правомірності включення позивачем до податкового кредиту сум, на які виписано податкові накладні ТОВ «Інсайд-Групп», колегія суддів приходить до наступного.

У відповідності до пп. 7.2.1, 7.2.6, 7.4.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 3 квітня 1997 року платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 вказаного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

За приписами п.п. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 зазначеного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Таким чином, судова колегія зауважує, що законодавцем визначено єдину підставу виникнення права у платника податку на отримання податкового кредиту, пов'язану з отриманням таким платником податку податкової накладної, оформленої належним чином із зазначенням усіх обов'язкових реквізитів, визначених Законом України «Про податок на додану вартість», та видану суб'єктом підприємницької діяльності, зареєстрованим платником податку на додану вартість.

В матеріалах справи відсутні будь-які дані про те, що на момент надання податкових накладених контрагент позивача не був зареєстрований платником податку на додану вартість, а тому не мав права виписувати податкові накладні.

У свою чергу, право платника податку на додану вартість на отримання податкового кредиту не пов'язано зі сплатою особою, що видала податкову накладну, своїх податкових зобов'язань перед бюджетом, а також із порушенням правил ведення бухгалтерського та податкового обліку.

Також судова колегія вважає помилковим висновки податкового органу щодо збільшення сум податкового зобов'язання позивача з податку на додану вартість з тих підстав, що його контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати названого податку до бюджету, оскільки це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Така позиція суду узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини, який у своєму рішення від 22 січня 2009 року у справі «БУЛВЕС»АД проти Болгарії»(заява N 3991/03) зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Окрім того, під час судового розгляду відповідач зазначає про неподання контрагентом позивача податкової звітності вже у 2009 році, в той час як договірні відносини мали місце у 2008 році.

З огляду на викладене, судовою колегію не встановлено підстав для задоволення вимог апеляційної скарги.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 лютого 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

(Повний текст ухвали складений 05 червня 2012 року.)

Головуючий суддя Глущенко Я.Б.

Судді: Пилипенко О.Є.

Романчук О.М