Ухвала

від 31.05.2012 по справі 2а-14221/11/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-14221/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Клименчук Н.М.

Суддя-доповідач: Желтобрюх І.Л.

У Х В А Л А

Іменем України

"31" травня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді: Желтобрюх І.Л.,

суддів: Мамчура Я.С.,

Шостака О.О.,

за участю секретаря: Акуленко Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 січня 2012 року у справі за адміністративним позовом Національного комплексу «Експоцентр України»до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Національний комплекс «Експоцентр України» звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Окружного адміністративного суду від 28 березня 2012 року позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення -рішення від 20.04.2011 року №0000672306/0 та №0006682306/0.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що послуги надані TOB «Центр сприяння торгівлі»не містять інформації щодо виставкового заходу НК «Експоцентр України», та не призначені безпосередньо для здійснення Позивачем господарської діяльності, а тому сума податку сплаченого за надання такої послуги не може бути включеною до складу податкового кредиту.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, які з'явилися у судове засідання, дослідивши матеріали справи та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

Судом першої інстанції було встановлено, що Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва проведено документальну планову виїзну перевірку НК «Експоцентр України»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2008 по 31.12.2010, валютного та іншого законодавства за період 01.01.2008 по 31.12.2010.

За результатами перевірки ДПІ у Голосіївському районі м. Києва складено акт № 178/1-23-60-21710384 від 28.03.2011, яким встановлено: порушення НК «Експоцентр України»п. 1.32 ст. 1, п. 5.1, п.п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме встановлено необґрунтоване завищення в першому-четвертому кварталі 2008 року, першому кварталі 2009 року валових витрат, що призвело до заниження податку на прибуток підприємств на загальну суму 196192,0 грн., в тому числі по періодам: І квартал 2008 року 13838,0 грн.; ІІ квартал 2008 року 25646,0 грн.; ІІІ квартал 2008 року 42000,0 грн.; ІV квартал 2008 року 30209,0 грн., І квартал 2009 року 84066,0 грн.; порушення п.п. 7.4.1 п. 7.4, п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме встановлено неправомірне завищення ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 128 250 грн. та зменшено р. 26 на суму 23 463,0 грн.

На підставі вищезазначеного акту перевірки, ДПІ у Голосіївському районі м. Києва винесено податкові повідомлення-рішення № 0000672306/0 від 20.04.2011, яким позивачеві визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 245241,0 грн., з яких 196192,0 грн. основний платіж, 49049,0 грн. штрафні санкції; та № 0006682306/0 від 20.04.2011, яким позивачеві визначено податкове зобов'язання з ПДВ у розмірі 160313,0 грн., з яких 128250,0 грн. -основний платіж, 32063,0 грн. -штрафні санкції.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що позивачем надано всі докази правомірності віднесення до складу валових витрат вартості послуг з комплексної рекламної кампанії, а тому і віднесення до податкового кредиту сплачених сум ПДВ у відповідності до вимог податкового законодавства.

Перевіряючи правильність встановлення обставин справи та відповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, колегія суддів виходить з наступного.

У відповідності до п. 5.2.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до п.п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Пунктом 138.2 ст.138 Кодексу визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II Кодексу.

Абзацом г) п.п. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138 Кодексу передбачено, що до складу інших витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, включаються витрати на збут, зокрема витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів.

Згідно Положення про Національний комплекс «Експоцентр України» метою і предметом діяльності Центру є: розвиток виставкової діяльності в Україні, показ в експозиціях конкретних шляхів розв'язання актуальних проблем економічного, науково-технічного і соціального розвитку країни, збереження навколишнього природного середовища і раціонального використання природних ресурсів, реалізації національних науково-технічних програм; сприяння впровадженню передового міжнародного виставкового досвіду, налагодження прямих наукових, виробничих і культурних Зв'язків між підприємствами, установами, організаціями та зарубіжними партнерами шляхом проведення національних, міжнародних, галузевих і регіональних виставкових заходів та ін.

У відповідності до Закону України «Про рекламу», рекламою є інформація про особу чи товар, розповсюджена у будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначено сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо такої особи чи товару. Мета реклами виставкових заходів полягає у збільшенні кількості учасників і відвідувачів виставки, і як результат збільшення надходжень позивача.

Згідно з п.п.14.1.108 п.14.1 ст.14 Податкового Кодексу, маркетингові послуги (маркетинг) -послуги, що забезпечують функціонування діяльності платника податків у сфері вивчання ринку, стимулювання збуту продукції (робіт, послуг), політики цін, організації та управління руху продукції (робіт, послуг) до споживача та після продажного обслуговування споживача в межах господарської діяльності такого платника податків.

Рекламні та маркетингові послуги можуть, зокрема, оплачуватись та проводитись за ініціативи власника торгової марки, виробника продукції, дистриб'ютора торговельної мережі. При цьому витрати на маркетингові та рекламні послуги несе безпосередньо замовник цих послуг.

В ході проведення перевірки встановлено, що НК «Експоцентр України»здійснює рекламу своєї організації та рекламу щодо проведення виставок та відносить вказані суми до складу валових витрат ДДП «Експо-Друк», ПП «Білевел», AT «Регіональний центр сприяння та бізнесу», TOB «Центр Сприяння Торгівлі»та інші.

Для врахування витрат на рекламні та маркетингові послуги, у тому числі мотиваційні виплати при обчисленні об'єкта оподаткування необхідне доведення безпосереднього зв'язку таких витрат з господарською діяльністю платника податків та підтвердження первинними документами.

Так, НК «Експоцентр України»(Замовник) укладено договір від 11.08.08 р. №9-5 з TOB «Центр Сприяння Торгівлі»(код 34480814) (Виконавець). На виконання даного договору, згідно п. 1.1 Договору, Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе зобов'язання, надати послуги в галузі реклами виставкових заходів, які буде проводити НК «Експоцентр України»з 01.08.08 р. по 31.12.08 р.

Згідно наданих до перевірки догорів із замовниками послуг, яким НК «Експоцентр України»надавало послуги щодо розміщення експозицій замовників і надання в користування відкритих і закритих майданчиків (площі у павільйонах) не передбачено обов'язок НК «Експоцентр України»здійснювати та наводити рекламну інформацію про замовників по телебаченню, радіо, в друкованих засобах, друк каталогів та інше. В наданих рахунках-фактур, актів виконаних робіт рекламні послуги щодо СГД замовникам не перевиставлялись, доходи від реклами вказаних СГД не отримувались.

Згідно наданих планів проведення рекламної компанії встановлено, що TOB «Центр Сприяння Торгівлі»надавав НК «Експоцентр України»послуги з реклами проведення виставок на телеканалах, радіо, а також: друкував поліграфічну продукцію (каталоги, брошури, журнали тощо), в яких зокрема наведена інформація та реклама про учасників виставок, їх адреса, контакти та інша рекламна інформація.

Згідно наданих до перевірки актів виконаних робіт Виконавцем надані послуги щодо проведення комплексної рекламної кампанії в 2008 році.

Що стосується доводів апелянта про порушення позивачем п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4, п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»-неправомірне завищення ПДВ що підлягає сплаті до бюджету НК «Експоцентр України», слід зазначити наступне.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», встановлено, що Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше тою на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпункт 7.5.1 п. 7.5 цього Закону визнає датою виникнення права платника податку на податковий кредит дату списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт і послуг) або дату отримання податкової накладної

Таким чином, податковим законодавством чітко передбачено, що податкова накладна засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), а також право покупця на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість.

Відповідно до положень п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Так, у Акті перевіркою засвідчено, що позивачем при оплаті послуг за надання комплексної рекламної кампанії, наданих ТОВ «Цент Сприяння торгівлі»в загальну суму їх вартості було включено податок на додану вартість, що підтверджується податковими накладними.

Інші аргументи, наведені відповідачем в обґрунтування вимог апеляційної скарги також не спростовують висновків суду першої інстанції, та не містять доказів щодо заниження позивачем податкових зобов'язань з податку на прибуток та ПДВ, а тому судовою колегією відхиляються.

З урахуванням вищевикладеного, судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, оскаржуване рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування немає.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 січня 2012 року -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Желтобрюх І.Л.

Судді: Мамчур Я.С

Шостак О.О.