Ухвала

від 23.05.2012 по справі 2а-9450/11/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-9450/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Шрамко Ю.Т.

Суддя-доповідач: Ключкович В.Ю.

У Х В А Л А

Іменем України

"23" травня 2012 р. м. Київ

Головуючий суддя Ключкович В.Ю.

Судді: Данилова М. В.

Федорова Г. Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі м.Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 січня 2012 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю зі 100% іноземним капіталом «Шаллер-Київ»до Державної податкової інспекції в Оболонському районі м. Києва про скасування податкових повідомлень-рішеннь, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 лютого 2012 року позовні вимоги ТОВ зі 100% іноземним капіталом «Шаллер-Київ»задоволено, скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Оболонському районі м.Києві № 0000032306 від 19.01.2011 р. за платежем податок на прибуток підприємств, яким визначена сума грошового зобовязання у розмірі 2681513,00 грн. та штрафними санкціями в розмірі 670378,25 грн., та податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Оболонському районі м.Києві № 0000022306 від 19.01.2011 р. за платежем податок на додану вартість, яким визначена сума грошового зобовязання за основним платежем 6613,00 грн. та штрафними санкціями 1653,25 грн.

Не погоджуючись з постановленим рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить скасувати постанову суду, як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, оцінивши їх в сукупності, заслухавши доводи та заперечення представників сторін, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду вважає що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін з наступних підстав.

Згідно зі ст.198 ч.1 п.1 та ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не допущено порушення позивачем вимог п.п. 5.2.1., п. 5.2, п.п. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5, п.п. 7.3.1., 7.3.2., 7.3.4., п.п. 7.3.6, п.п. 11.2.3. п. 11.2 ст. 11. Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" і податок на прибуток не занижено, та вимог п.п. 7.4.4. п. 7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", п. 5.11, п. 5.12 "Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість" № 166 від 30.05.1997р., і не занижено податок на додану вартість.

З таким висновком суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційного адміністративного суду з наступних мотивів.

З матеріалів справи вбачається, що ДПІ у Оболонському районі м.Києва проведено виїздну планову перевірку ТОВ зі 100% іноземним капіталом «Шаллер-Київ» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2004року по 30.06.2007р., яка оформлена Актом за № 27-23-9-30183690 від 29.01.2008р.

Вказаним актом перевірки органом ДПІ констатовано допушення порушень позивачем вимог п.п. 5.2.1., п. 5.2, п.п. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5, п.п. 7.3.1., 7.3.2., 7.3.4., п.п. 7.3.6, п.п. 11.2.3. п. 11.2 ст. 11. Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого занижено податок на прибуток всього у сумі 2 681 513 грн., вимог п.п. 7.4.4. п. 7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", п. 5.11, п. 5.12 "Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість" № 166 від 30.05.1997 р., в результаті чого занижено податок на додану вартість всього у сумі 6 613 грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000032306 від 19.01.2011 р. за платежем податок на прибуток підприємств, яким визначена сума грошового зобовязання у розмірі 2681513,00 грн. та штрафними санкціями в розмірі 670378,25 грн., та податкове повідомлення-рішення № 0000022306 від 19.01.2011 р. за платежем податок на додану вартість, яким визначена сума грошового зобовязання за основним платежем 6613,00 грн. та штрафними санкціями 1653,25 грн.

Щодо податкового повідомлення-рішення № 0000032306 від 19.01.2011 р. за платежем податок на прибуток підприємств, яким визначена сума грошового зобов»язання у розмірі 2681513,00 грн. та штрафними санкціями в розмірі 670378,25 грн. за порушення позивачем вимог Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" суд зазначає наступне.

Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств", а саме пп. 3.1 ст.3, в редакції, чинній на час існування спірних правовідносин, об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону, на суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Згідно до п. 4.1 ст. 4 вказаного Закону, валовий доход - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами. Валовий доход включає, зокрема, доходи від операцій, передбачених статтею 7 цього Закону (пп. 4.1.3 п. 4.1 ст. 4).

Пунктом 5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", визначено, що валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

У відповідності до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 вказаного Закону - це суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Підпунктом 11.2.3 п. 11.2 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що датою збільшення валових витрат платника податку при здійсненні ним операцій з нерезидентами є дата оприбуткування платником податку товарів (а при їх імпорті - також робіт (послуг), супутніх чи допоміжних такому імпорту товарів), а для робіт (послуг), - дата їх фактичного отримання від таких осіб, незалежно від наявності їх оплати (у тому числі часткової або авансової).

Відповідно до пп. 7.3.2 п. 7.3 ст. 7 вказаного Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", витрати, понесені (нараховані) платником податку в іноземній валюті протягом звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до валових витрат такого платника податку, визначаються у сумі, що має дорівнювати балансовій вартості такої іноземної валюти, визначеної згідно із положеннями підпунктів 7.3.1, 7.3.4, 7.3.6 цієї статті вказаного Закону, і вони не підлягають перерахуванню у зв'язку із зміною обмінного курсу гривні протягом такого звітного періоду.

Тобто, як вірно вказав суд першої інстанції, витрати, понесені платником у зв'язку з придбанням товарів та послуг, вартість яких відноситься до складу валових витрат, визначаються в сумі балансової вартості іноземної валюти.

Відповідно до пп. 7.3.4 п.7.3 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", у разі купівлі іноземної валюти за гривні валові витрати або валові доходи платника податку не змінюються. Сума гривень, сплачена платником податку у зв'язку з такою купівлею (без урахування комісійних або вартості інших послуг осіб, що здійснюють конверсійні (обмінні) операції за дорученням платника податку), вважається балансовою вартістю такої іноземної валюти.

У разі купівлі однієї іноземної валюти за іншу іноземну валюту, балансова вартість придбаної іноземної валюти визначається на рівні балансової вартості іноземної валюти, що була продана.

З матеріалів справи вбачається, що протягом періоду, який перевірявся, позивачем укладались контракти на поставку обладнання, харчових домішок, прянощів та спецій, витратних матеріалів, у тому числі плівки, штучної оболонки, кліпсів та петель, інших витратних матеріалів для мясної промисловості з Австрії за Контрактами з № 003/2007 по 080/2007 у 2007 році, з № 001/2008 по 077/2008 у 2008 році, з № 001/2009 по 062/2009 у 2009 р. та з № 001/2010 по 011/2010 у 2010 році. Контракти укладено між Позивачем та фірмою SСHALLER Gmbh"(Норберт Шаллер ГмбХ), торгова марка LEBENSMITTELTECHNIK"(Шаллер Лебенсмиттельтехнік), Donau-City-Strasse 11, A-1220 Wien, Oesterreich (Донау-Сіті-Штрассе 11, А-1220 Відень, Австрія). Згідно умов вказаних Контрактів, оплата товару здійснювалась після отримання товару позивачем.

Факт отримання товарів підтверджено відповідними міжнародними товаротранспортними накладними ЦМР та оформленими вантажними митними деклараціями за кожним контрактом, які досліджені судом та, копії яких наявні в матеріалах справи.

При цьому, факт купівлі валюти, суми сплачених за таку валюту гривень та перерахування на рахунок нерезидента за отриманий товар підтверджується відповідними довідками обслуговуючого банку, платіжними дорученнями з відмітками банку та відмітками банку на відповідних ВМД до кожного контракту, оригінали яких досліджені судом, а копії долучені до матеріалів справи.

Також, як вбачається з матеріалів справи, позивачем проведено оплату товару, згідно з умовами контракту, після отримання такого та купівлі валюти у відповідному розмірі за відповідним банківським курсом гривні щодо цієї валюти, і саме балансова вартість іноземної валюти у відповідному розмірі, як витрати понесені платником податку у зв»язку з придбанням товарів та послуг, правомірно віднесені позивачем до складу валових витрат.

З огляду на вказане, твердження апелянта про порушення позивачем пп..7.3.2., 7.3.3 п.7.3. ст.7 Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємств» є необґрунтованим, а формування позивачем валових витрат при імпортних операціях, виходячи з балансової вартості іноземної валюти, відповідає вимогам даного Закону.

Правомірно, з підстав наведених у постанові суду першої інстанції, відхилено судом твердження відповідача про коригування позивачем розміру балансової вартості заборгованості, оскільки оплата за поставлений товар не віднесена до заборгованості в розумінні ст.7 Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємств»

Що стосується податкового повідомлення-рішення № 0000022306 від 19.01.2011 р. за платежем податок на додану вартість, яким визначена сума грошового зобов»язання за основним платежем 6613,00 грн. та штрафними санкціями 1653,25 грн. суд зважає на наступне.

Матеріалами справи встановлено, що згідно з довідкою ЄДРПОУ № 1055 від 21.08.2007р. видами діяльності позивача за КВЕД є, зокрема, оптова торгівля іншими машинами та устаткуванням; оптова торгівля цукром, шоколадними та кондитерськими виробами; оптова торгівля кавою, чаєм, какао та прянощами; оптова торгівля іншими продуктами харчування; роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах з перевагою продовольчого асортименту.

Є позивач і платником податку на додану вартість згідно свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ № 36769239 від 28.02.2005 р.

Здійснюючи господарську діяльність позивач, з метою визначення прогнозного попиту на окремі види технологічних спецій, що використовуються у різних рецептурах з різних видів м»яса, а також попереднього планування загального обсягу замовлення товару у виробника, такий використовує статистичні дані та інформаційні дослідження ринку м»яса та м»ясопродуктів щодо обсягу забою скота по видах, обсягах виробництва, динаміки цін на окремі види м»ясної сировини, а також загальні тенденції ринку щодо попиту на окремі види ковбас та інші товари мясного асортименту. Таку інформацію позивач отримує з періодичних видань, а, за необхідності, замовляє додатково.

Матеріалами справи підтверджено, що за перевіряємий період позивач сім разів замовляв надання вище вказаної інформації у Товариства з обмеженою відповідальністю "Сучасні Технології Батьківщини"(код ЄДРПОУ 36387186) на загальну суму 39680,00 грн. з ПДВ.

За кожним замовленням позивачу надавався рахунок-фактура, а після сплати чи отримання звіту (за першою подією) податкова накладна та після надання звіту - акт виконаних робіт. У вищевказаному Акті перевірки зазначено, та не заперечувалось представником відповідача, що всі податкові накладні та акти виконаних робіт щодо вказаних господарських операцій було надано під час перевірки.

Судом досліджено відповідні рахунки-фактури та встановлено, що вказані документи містять всі реквізити, необхідні для первинних документів.

Також, досліджено судом і звіти про моніторинг ринку м»яса та м»ясопродуктів, виконані контрагентом позивача на замовлення останнього, банківські виписки та довідку ПАТ "УніКредит Банк" вих № 8898/IV від 21.12.2011 р. на підтвердження оплати позивачем вартості інформаційно-консультаційних послуг, отриманих від Товариства з обмеженою відповідальністю "Сучасні Технології Батьківщини"(код ЄДРПОУ 36387186).

Судом також встановлено, що контрагент позивача, - Товариство з обмеженою відповідальністю "Сучасні Технології Батьківщини"(код ЄДРПОУ 36387186) було належним чином зареєстровано у Єдинму державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та було платником податку на додану вартість згідно свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100216260 від 16.03.2009 р.

Встановлено судом, та не заперечувалось представником відповідача, що вказані господарські операції позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю "Сучасні Технології Батьківщини"(код ЄДРПОУ 36387186) були відображені в податковому обліку позивача у рядку 10.1. "придбання товарів (робіт, послуг), які підлягають оподаткуванню за ставкою 20% у деклараціях з податку на додану вартість за відповідні періоди.

Судом першої інстанції також детально проаналізовано положення Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(ст.5.1, 5.2., 5.11), пп.7.4.1, 7.4.5.,7.4.4. ст.7 Закону України «Про додану вартість», норми ЗУ «Про інформацію»(ст.1,23) та «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність»(ст. 9) та вірно, зокрема, вказано, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними.

Відповідно до пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", якщо платник податку придбаває матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням, не включається до складу податкового кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи, інформаційні послуги та звіти про моніторинг ринку м»яса та м»ясопродуктів, виконані контрагентом позивача на замовлення останнього, і такі безпосередньо пов»язані з господарською діяльністю позивача, також такі належним чином виконавцем виконані, позивачем оплачено їх вартість, та правомірно, на підставі належним чином оформлених податкових накладних, позивачем включено відповідні суми до складу податкового кредиту.

При цьому колегія суддів апеляційного суду звертає увагу на те, що виключивши з суми податкового кредиту розмір сплаченого за надані позивачу інформаційні послуги ПДВ, податковим органом жодним чином не поставлено під сумнів та не виключено саму вартість інформаційних послуг з складу валових витрат податку на прибуток.

З огляду на вказане, вірним є висновок суду першої інстанції про те, що позивачем надано відповідачу під час вище вказаної перевірки та суду достатні та належні докази в обгрунтування використання отриманих інформаційних послуг з проведення моніторингу ринку м»яса та м»ясопродуктів у господарській діяльності позивача, віднесення сплачених за такі послуги сум до валових витрат позивача, та наявності підстав для включення суми ПДВ у розмірі 6613,34 грн. до складу податкового кредиту позивача відповідного звітного періоду.

Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомір-ності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості, тому фактично загальним є правило про те, що тягар доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

Колегія суддів апеляційного адміністративного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем не доведено правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень № 0000032306 від 19.01.2011р. за платежем податок на прибуток підприємств та №0000022306 від 19.01.2011 р. за платежем податок на додану вартість та застосування до позивача штрафних санкцій.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції постановлена з дотриманням норм процесуального та матеріального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстав для скасування постанови суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст.ст.160,198,200, 205,206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі м. Києва - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від від 11 січня 2012 р. -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: Ключкович В.Ю.

Судді: Данилова М.В.

Федорова Г.Г.