Ухвала

від 16.11.2015 по справі 2а-9450/11/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 листопада 2015 року м. Київ К/9991/38826/12

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Цвіркуна Ю.І.

за участю секретаря Ковтун О.С.

представника позивача Желтовського В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі м.Києва Державної податкової служби

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.01.2012

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23.05.2012

у справі № 2а-9450/11/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю зі 100% іноземним капіталом «Шаллер-Київ»

до Державної податкової інспекції в Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.01.2012, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.05.2012, позов задоволено повністю. Скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ в Оболонському районі м.Києва від 19.01.2011 № 0000032306 про визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 2681513,00 грн. за основним платежем та в сумі 670378,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; від 19.01.2011 № 0000022306 про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 6613 грн. за основним платежем та в сумі 1653,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями. Судові витрати в сумі 3,40 грн. присуджено на користь ТОВ зі 100% іноземним капіталом «Шаллер-Київ» за рахунок Державного бюджету України.

ДПІ в Оболонському районі м.Києва ДПС подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову повністю. Посилається на порушення судами норм матеріального права: п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, п.п. 7.3.2, п.п. 7.3.3, п.п. 7.3.4 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР. п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

ДПІ в Оболонському районі м. Києва проведено планову виїзну перевірку ТОВ зі 100% іноземним капіталом «Шаллер-Київ» за період з 01.07.2007 по 30.06.2010, за результатами якої складено акт від 05.01.2011 № 1/23/2/30183690. На підставі акту перевірки складено оспорювані податкові повідомлення-рішення.

Підставою для визначення позивачу за податковим повідомленням-рішенням від 19.01.2011 № 0000032306 грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 2681513,00 грн. за основним платежем та в сумі 670378,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями слугували висновки перевірки про порушення позивачем вимог п.п. 5.2.1. п. 5.2, п.п. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5, п.п. 7.3.1., 7.3.2., 7.3.4., п.п. 7.3.6 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР, що полягало у неправомірному віднесенні позивачем до складу валових витрат витрати за операціями з придбання інформаційних послуг з проведення моніторингу ринку м'яса та м'ясопродуктів, що призвело до заниження податку на прибуток підприємств в сумі 33067,00 грн., та за операціями з придбання

Підставою для визначення за податковим повідомленням-рішенням від 19.01.2011 № 0000022306 грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 6613 грн. за основним платежем та в сумі 1653,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями слугували висновки перевірки про порушення вимог п.п. 7.4.4. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР, що полягало у неправомірному віднесенні до складу податкового кредиту податку на додану вартість в сумі 6613 грн. за операціями з придбання інформаційних послуг з проведення моніторингу ринку м'яса та м'ясопродуктів.

При перевірці правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, правової оцінки встановлених судами обставин суд касаційної інстанції виходить з такого.

1. Висновки про порушення позивачем вимог п.п. 5.2.1. п. 5.2, п.п. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР та п.п. 7.4.4. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР податковий орган обґрунтовує тим, що позивач не надав документів, на підставі яких можна було б встановити зв'язок придбаних інформаційних послуг з господарською діяльністю позивача.

Для надання правової оцінки щодо формування платником податку на прибуток валових витрат, а платником податку на додану вартість - податкового кредиту з такого податку необхідно застосовувати положення ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР та п.п. 7.2, 7.4, 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР, якими регламентувався порядок визначення валових витрат та податкового кредиту на час виникнення спірних правовідносин.

За умови реального здійснення платником податків (покупцем) господарських операцій з придбання послуг, які призвели до фактичного руху активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю, за відсутністю з боку такого платника порушення вимог наведених норм закону при формуванні валових витрат та податкового кредиту, підстави для позбавлення його права на зазначені витрати та кредит відсутні.

Судами попередніх інстанцій не встановлено порушень, які б позбавляли позивача права на формування податкового кредиту та валових витрат за операціями з придбання інформаційних послуг.

Судами попередніх інстанцій досліджено обставини щодо придбання позивачем інформаційних послуг з проведення моніторингу ринку м'яса та м'ясопродуктів в межах господарської діяльності, в результаті чого встановлено, що видами діяльності позивача за КВЕД є оптова торгівля іншими машинами та устаткуванням; оптова торгівля цукром, шоколадними та кондитерськими виробами; оптова торгівля кавою, чаєм, какао та прянощами; оптова торгівля іншими продуктами харчування; роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах з перевагою продовольчого асортименту.

З метою визначення прогнозного попиту на окремі види технологічних спецій, що використовуються у різних рецептурах з різних видів м'яса а також попереднього планування загального обсягу замовлення товару у виробника, позивач використовує статистичні дані та інформаційні дослідження ринку м'яса та м'ясопродуктів щодо обсягу забою скота за видами, обсягами виробництва, динамікою цін на окремі види м'ясної сировини, а також загальні тенденції ринку щодо попиту на окремі види ковбас та інші товари м'ясного асортименту. Таку інформацію позивач отримує з періодичних видань, а за необхідності, замовляє додатково.

За період, що перевірявся, позивач сім разів замовляв надання вище вказаної інформації у ТОВ «Сучасні Технології Батьківщини» в загальній сумі 39680,00 грн., в т.ч. ПДВ.

За кожним замовленням позивачу надавався рахунок-фактура, а після сплати чи отримання звіту (за першою подією) податкова накладна та після надання звіту - акт виконаних робіт, які були надані під час перевірки.

В результаті дослідження питання щодо фактичного придбання позивачем товарів та послуг судами попередніх інстанцій встановлено, що такі операції мали реальний характер, підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, які досліджені судами та оцінені як такі, що відповідають дійсності.

В результаті дослідження звітів з моніторингу ринку м'яса та м'ясопродуктів судами достовірно встановлено, що інформаційно-консультаційні послуги замовлялись позивачем з метою планування своєї господарської діяльності та стосуються підготовки та організації виробництва.

Враховуючи наведене, висновки судів про правомірність формування позивачем валових витрат та податкового кредиту за вказаними вище операціями є обґрунтованими. Суди правильно застосували норми матеріального права до повно встановлених обставин.

2. Висновки про порушення позивачем вимог п.п. 7.3.1., 7.3.2., 7.3.4., п.п. 7.3.6 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР податковий орган обґрунтовує таким. Позивач придбав товар за імпортними контрактами. Оплату здійснював після оприбуткування товару. Податковий орган вважає, що позивач провів перерахунок балансової вартості заборгованості, вираженої в іноземній валюті, на дату оплати за поставлений товар, у зв'язку зі зміною обмінного курсу гривні. Збиток та прибуток позивач відобразив у податковому обліку у складі валових витрат (збільшував та зменшував валові витрати).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що протягом періоду, що перевірявся, позивачем укладались контракти на поставку обладнання, харчових домішок, прянощів та спецій, витратних матеріалів, в т.ч. плівки, штучної оболонки, кліпсів та петель, інших витратних матеріалів для м'ясної промисловості з Австрії за контрактами з № 003/2007 по 080/2007 у 2007 році, з № 001/2008 по 077/2008 у 2008 році, з № 001/2009 по 062/2009 у 2009 році та з № 001/2010 по 011/2010 у 2010 році. Контракти позивачем укладено з фірмою «SСHALLER Gmbh» (Норберт Шаллер ГмбХ), торгова марка «LEBENSMITTELTECHNIK» (Шаллер Лебенсмиттельтехнік).

За умовами вказаних контрактів оплата товару здійснювалась позивачем після отримання товару.

Факт отримання товарів підтверджено відповідними міжнародними товаротранспортними накладними ЦМР та оформленими вантажними митними деклараціями за кожним контрактом, оригінали яких досліджені судами, а копії долучені до матеріалів справи.

Факт купівлі валюти, суми сплачених за таку валюту гривень та факт перерахування позивачем на рахунок нерезидента валюти підтверджується довідками обслуговуючого банку, платіжними дорученнями з відмітками банку та відмітками банку на відповідних ВМД до кожного контракту, оригінали яких досліджені судами, а копії долучені до матеріалів справи.

Відповідно до п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР валові витрати - це суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Підпунктом 11.2.3 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР встановлено, що датою збільшення валових витрат платника податку при здійсненні ним операцій з нерезидентами є дата оприбуткування платником податку товарів (а при їх імпорті - також робіт (послуг), супутніх чи допоміжних такому імпорту товарів), а для робіт (послуг), - дата їх фактичного отримання від таких осіб, незалежно від наявності їх оплати (у тому числі часткової або авансової).

Відповідно до п.п. 7.3.2 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР витрати, понесені (нараховані) платником податку в іноземній валюті протягом звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до валових витрат такого платника податку, визначаються у сумі, що має дорівнювати балансовій вартості такої іноземної валюти, визначеної згідно із положеннями підпунктів 7.3.1, 7.3.4, 7.3.6 цієї статті вказаного Закону, і вони не підлягають перерахуванню у зв'язку із зміною обмінного курсу гривні протягом такого звітного періоду.

Відповідно до п.п. 7.3.4 п.7.3 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР у разі купівлі іноземної валюти за гривні валові витрати або валові доходи платника податку не змінюються. Сума гривень, сплачена платником податку у зв'язку з такою купівлею (без урахування комісійних або вартості інших послуг осіб, що здійснюють конверсійні (обмінні) операції за дорученням платника податку), вважається балансовою вартістю такої іноземної валюти.

У разі купівлі однієї іноземної валюти за іншу іноземну валюту, балансова вартість придбаної іноземної валюти визначається на рівні балансової вартості іноземної валюти, що була продана.

Таким чином, право на віднесення витрат з придбання товарів у нерезидента у позивача виникло на дату оприбуткування платником податку товарів.

Водночас для достовірного визначення розміру валових витрат за операціями з придбання товарів у нерезидента позивач повинен діяти у відповідності до вимог п.п. 7.3.2 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР. Витрати, що можуть бути віднесені до складу валових витрат, мають дорівнювати балансовій вартості іноземної валюти, сплаченої нерезиденту за поставлені товари.

Судами достовірно встановлено, що позивач залежно від джерела надходження іноземної валюти, сплаченої нерезиденту за поставлені товари, керувався п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР - у разі якщо іноземна валюта надходила на розрахунковий рахунок позивач як виручка від реалізації товарів або положеннями п.п. 7.3.4 п. 7.3 ст. 7 цього закону - у разі якщо позивач купував іноземну валюту за гривні).

Таким чином, на дату проведення розрахунків з нерезидентом позивач фактично коригував суму раніше відображених валових витрат, оскільки виходячи з положень п.п. 7.3.2 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР витрати, понесені (нараховані) платником податку в іноземній валюті протягом звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів, вартість яких відноситься до валових витрат такого платника податку, визначаються у сумі, що має дорівнювати балансовій вартості такої іноземної валюти, визначеної згідно із положеннями підпунктів 7.3.1, 7.3.4, 7.3.6 цієї статті вказаного Закону, і вони не підлягають перерахуванню у зв'язку із зміною обмінного курсу гривні протягом такого звітного періоду. У даному випадку першою подією є оплата товарів, але при імпорті товарів датою збільшення валових витрат є дата оприбуткування товарів, при цьому визначити розмір валових витрат по розрахунку з нерезидентом є неможливим, так як балансова вартість валюти стає відомою тільки після проведення фактичного розрахунку. Таким чином. позивач, коригуючи розмір раніше задекларованих валових витрат, фактично доводив такі витрати до рівня фактичної балансової вартості валюти.

Формування позивачем валових витрат при імпортних операціях виходячи з балансової вартості іноземної валюти, відповідає вимогам Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР.

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що до складу донарахованих за оспорюваним податковим повідомленням-рішенням сум податку на прибуток та штрафних санкцій увійшли не лише суми, пов'язані з оподаткування операцій із розрахунками в іноземній валюті та віднесенням до валових витрат оплат за інформаційні послуги, а також відповідачем помилково включено до розрахунку за 4 квартал 2008 року операцію зі списання товару на суму 25428,46 грн., у якого скінчився термін реалізації, та залишено поза увагою коригування у 1 кварталі 2010 року на суму 298698,49 грн. в результаті виявленої помилки. При цьому позивач надавав підтверджуючі документи під час перевірки, копії яких долучено до матеріалів справи: акт списання від 01.10.2008 СпТ-00092, бухгалтерська довідка та Журнал проводок за 1 півріччя 2010 року.

Враховуючи наведене, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованих висновків про протиправність оспорюваних позивачем податкових повідомлень-рішень.

Судом попередніх інстанцій повно встановлено обставини в результаті досліджених та правильно оцінених доказів та надано їм правову оцінку на підставі норм матеріального права, що врегульовують спірні відносини.

Підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваних судових рішень не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.01.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23.05.2012 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою, поданою безпосередньо до Верховного Суду України у порядку, встановленому статтями 236-239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В.Ланченко

Ю.І. Цвіркун