Ухвала

від 05.06.2012 по справі 2а-19656/11/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-19656/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Федорчук А.Б.

Суддя-доповідач: Степанюк А.Г.

У Х В А Л А

Іменем України

"05" червня 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Степанюка А.Г.,

суддів - Кузьменка В.В., Шурка О.І.

при секретарі - Ліневській В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку ч. 1 ст. 41 КАС України апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.02.2012 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Укртелеком»до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків про скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2011 року ПАТ «Укртелеком»звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Спеціалізованої ДПІ у м. Києві по роботі з великими платниками податків про скасування податкового повідомлення-рішення № 0001464210 від 06.07.2011 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.02.2012 року позов задоволено повністю. Скасовано податкове повідомлення-рішення № 0001464210 від 06.07.2011 року винесене Спеціалізованою ДПІ у м. Києві по роботі з великими платниками податків. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що в матеріалах справи містяться докази виконання договорів між Позивачем та його контрагентами, що суперечить висновкам Відповідача. Також, що первинні документи складені Позивачем відповідно до вимог чинного законодавства.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржувану постанову суду та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. При цьому зазначив, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права.

Представник Позивача в судовому засіданні заперечував проти апеляційної скарги та просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

У судовому засіданні представник Відповідача вимоги апеляційної скарги підтримав та просив скасувати постанову суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, Відповідачем було проведено позапланову виїзну перевірку Позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2008 року по 31.12.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2006 року по 31.12.2010 року

За результатами перевірки складено акт від 17.06.2011 року за № 432/42-10/21560766.

В акті перевірки зафіксовано порушення п.п.7.2.1, п.п. 7.2.6 п.7.2, п.п. 7.2.3, п.п. 7.3.1 п. 7.3, п.п. 7.4.1, пп. 7.4.2, п.п. 7.4.3, п.п. 7.4.4, п.п.7.4.5. п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст.7, ст. 3, 4, 6 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість за період з 01.01.2008 року по 31.12.2010 року всього у сумі 1 887 165,00 грн.

Зафіксовані в акті перевірки порушення були допущені філіями Позивача, а саме: Херсонською філією ВАТ «Укртелеком», Кримською філією ВАТ «Укртелеком», філією Центру післядипломної освіти ВАТ «Укртелеком», філією «Утел»ВАТ «Укртелеком», Житомирською філією ВАТ «Укртелеком», Вінницькою філією ВАТ "Укртелеком", Львівською філією ВАТ «Укртелеком», Миколаївською філією ВАТ «Укртелеком», Дніпропетровською філією ВАТ «Укртелеком», Одеською філією ВАТ «Укртелеком», Хмельницької філією ВАТ «Укртелеком».

На підставі даного акту перевірки Відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення від 06.07.2011 року №0001464210. Згідно даного ППР Позивачем допущено порушення приписів п.п.7.2.1, п.п. 7.2.6 п.7.2, п.п. 7.2.3, п.п. 7.3.1 п. 7.3, п.п. 7.4.1, пп. 7.4.2, п.п. 7.4.3, п.п. 7.4.4, п.п.7.4.5. п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст.7, ст. 3, 4, 6 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість»у зв'язку з чим збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 2 164 191,00 грн., з них основне зобов'язання 1 731 353,00грн., штрафні санкції 432 838,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятим Відповідачем податковим повідомленням-рішенням Позивач оскаржив його до Державної податкової служби України. За результатами розгляду скарги ДПС України було прийнято Рішення про результати розгляду повторної скарги від 30.11.2011 року №6516/6/10-245, яким податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу без задоволення.

Колегія суддів дослідивши матеріали справи, вважає, що судом першої інстанції вірно зроблено висновок, про те, що Відповідачем безпідставно винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення, виходячи з наступного.

Спеціальним законом, що визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету є Закон України "Про податок на додану вартість", в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до підпункту 7.2.1. пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Підпунктом 7.2.3 п. 7.2 ст.7 цього ж Закону визначено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом, при цьому платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Відповідно пп 7.2.6 п 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно пп. 7.3.1. п. 7.2 ст. 7 датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Відповідно до підпункту 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Приписами пп. 7.4.2 п. 7.4 ст. 7 визначено, що якщо платник податку придбаває (виготовляє) товари (послуги) та основні фонди, які призначаються для їх використання в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 та пунктом 11.44 статті 11 цього Закону, то суми податку, сплачені у зв'язку з таким придбанням. Не включається до складу податкового кредиту та відноситься до складу валових витрат сума податку, сплачена платником податку при придбанні легкового автомобіля (крім таксомоторів), що включається до складу основних фондів.

Норма пп. 7.4.3 п. 7.4 ст. 7 встановлює, що разі коли товари (роботи, послуги), виготовлені та/або придбані, частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково ні, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду.

Відповідно до пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Згідно з підпунктом 7.4.5 цього пункту в тій самій редакції, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

За приписом підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека)в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Крім того, відповідно до пп. 7.7.1. п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»сума податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Також, ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість»визначає об'єкт оподаткування та операції, що не є об'єктом оподаткування, ст. 4 цього Закону встановлює базу для оподаткування, а ст. 6 визначає ставки податку.

З матеріалів справи вбачається, що Позивачем, в особах філій, за період, що перевірявся було укладено з контрагентами ряд договорів, а саме: підряду на виконання ремонтно-будівельних робіт, поставки товарно-матеріальних цінностей, про надання інформаційно-консультаційних послуг та договори комісії.

Судом першої інстанції було вірно встановлено, що зобов'язання сторін за такими договорами були виконані належним чином та в повному обсязі, що підтверджується специфікаціями, видатковими накладними, податковими накладними, рахунками-фактурами, прибутковими ордерами, платіжними дорученнями, копії яких містяться у матеріалах справи.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що в матеріалах справи містяться докази виконання сторонами умов договору в повному обсязі.

Колегія суддів, також, вважає вірним зауваження суду першої інстанції про те, що не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланками ланцюгу між попередніми посередниками, через ланки яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланок ланцюга постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Крім того, судом першої інстанції вірно звернуто увагу на те, що контрагенти Позивача на момент укладення та виконання договорів були зареєстровані в державних органах згідно чинного законодавства та мали свідоцтва платника ПДВ. Отже, посилання Відповідача на укладення Позивачем договорів з неналежними суб'єктами в розумінні податкового законодавства є безпідставним та надуманим.

Також, суд першої інстанції вірно не прийняв до уваги посилання Відповідача на порушення, які на його думку допущені Позивачем при заповнені первинної документації.

Так, відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 цього Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

При цьому, наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 165 затвердженим Порядок заповнення податкової декларації, згідно якого податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Таким чином, судом першої інстанції вірно встановлено, що первинні документи, про недійсність яких зазначив Відповідач, складені відповідно до вимог чинного законодавства.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що Позивачем (філіями позивача) у періоді, що перевірявся подавалась податкова звітність належним чином та у встановленому законом порядку. Зокрема декларації з податку на додану вартість та розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, відповідають нормам чинного на момент виникнення правовідносин законодавства. При цьому жодних зауважень з приводу відсутності податкових накладних, на підставі яких у періоді, що перевірявся Позивачем віднесено суми сплаченого ПДВ до податкового кредиту, чи невідповідності таких накладних встановленим вимогам, у податкового органу відсутні.

Аналізуючи наведені норми чинного законодавства та наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вірно встановлено безпідставність винесеного Відповідачем податкового повідомлення-рішення № 0001464210 від 06.07.2011року.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів із наведеними висновками суду першої інстанції погодилась, оскільки вони знайшли своє підтвердження в ході апеляційного розгляду справи. Судом було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу -залишити без задоволення, а постанову суду -без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків -залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.02.2012 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Укртелеком»до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків про скасування податкового повідомлення-рішення -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо її було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі. Касаційна скарга на судові рішення подається в порядку та строки, визначені ст. ст. 211, 212 КАС України.

Головуючий суддя Степанюк А.Г.

Судді: Кузьменко В. В.

Шурко О.І.