Постанова

від 14.06.2012 по справі 23/213

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" червня 2012 р. Справа № 23/213 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя : Першиков Є.В.

судді: Данилова Т.Б., Костенко Т.Ф.

розглянувши матеріали касаційної скарги державного підприємства "Донецька залізниця" на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 26.03.2012р. у справі господарського суду№23/213 Донецької області за позовомпублічного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча" до третя особадержавного підприємства "Донецька залізниця" публічне акціонерне товариство "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" про за участю представників сторін: позивача - відповідача - третьої особи -стягнення 93 284,46грн. пр. ОСОБА_1 -дов. №09/34 від 23.12.11р. пр. ОСОБА_2 -дов. №Н-01/3329 від 02.11.11р. пр. ОСОБА_3 -дов. №Н-01/987 від 05.04.12р. не з'явився

Розпорядженням №03.08-05/336 від 13.06.2012 змінено склад колегії суддів у справі №23/213, призначеної до розгляду у складі: головуючий суддя Першиков Є.В., судді Данилова Т.Б., Осетинський А.Й., утворено колегію суддів у складі: головуючий суддя Першиков Є.В., судді Данилова Т.Б., Костенко Т.Ф.

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2011 року публічне акціонерне товариство "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча" звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до державного підприємства "Донецька залізниця" про стягнення з відповідача на користь позивача 93 284,46грн. збитків, у зв'язку з несхоронністю вантажу за залізничною накладною №45585056 від 01.10.2011р.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 19.12.2011р. до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, було залучено публічне акціонерне товариство "Північний гірничо-збагачувальний комбінат".

Рішенням господарського суду Донецької області від 15.02.2012р. (суддя Забарющий М.І.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 26.03.2012р. (судді Татенко В.М., Бойко І.А., Марченко О.А.) позовні вимоги задоволено у повному обсязі, стягнуто з Донецької залізниці на користь позивача 93 284,46грн. збитків та судові витрати.

Судові рішення вмотивовані тим, що залізницею не було доведено, що нестача виникла з незалежних від перевізника причин.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, державне підприємство "Придніпровська залізниця" звернулось до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить скасувати рішення і постанову по справі, та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

Заслухавши присутніх в судовому засіданні представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні і постанові та доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, що 30.09.2011р. публічне акціонерне товариство "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" відвантажило на адресу позивача за накладною №45585056 вагони з окатишами залізорудними, у т.ч. вагон №58822487.

При проходженні вантажу через станцію Нижньодніпровськ-Вузол спірний вагон був відчеплений від поїзду і за досилочною накладною №45629250 був відправлений на станцію призначення - Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці.

Разом із тим, судами попередніх інстанцій було встановлено, що при проходженні вантажу через станцію Красноармійськ Донецької залізниці, на підставі актів загальної форми №ч 3933 та №419 в/ст від 02.10.2011р., була проведена комісійна перевірка ваги і стану вантажу у вагоні №58822487. При зважуванні на 150-тонних тензометричних вагах станції виявилось, що вага вагону склала 22 700кг, тара з брусу 23 050кг. Вагон технічно справний. За накладною вагон завантажений масою: брутто 87 700кг, тара 23 050кг, нетто 64 700кг. У дійсності вагон порожній, люки двері закриті.

Судами встановлено, що за результатами переважування було складено комерційний акт БМ №731431/91/207 від 03.10.2011р. який підписаний тільки заступником начальника станції, інших підписів двох представників залізниці немає.

При прибутті вагону на станцію призначення у комерційному акті БМ №731431/91/207 від 03.10.2011р. у розділі "Ж" було зазначено: "При переважуванні вагону різниці проти даного акту не виявлено".

Відмовляючи в задоволенні позову, господарський суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції виходили з наступного.

Відповідно до ст.909 Цивільного кодексу України за договором перевезення перевізник зобов'язаний доставити довірений йому відправником вантаж в пункт призначення і видати його управомоченій на отримання вантажу особі.

Частиною 3 ст.909 ЦК України встановлено, що укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної.

Відповідно до вимог ч.5 ст.307 Господарського кодексу України, які кореспондуються з вимогами ч.4 ст.909, ч.1 ст.920 ЦК України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначається транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Як зазначено в ст.6 Статуту залізниць України, накладна -це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої особи -одержувача і супроводжує вантаж до місця призначення.

Згідно ч.2 ст.924 ЦК України перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Відповідно до вимог ст.23 Закону України "Про залізничний транспорт", які кореспондуються з вимогами ст.ст.110, 113 Статуту залізниць України, перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу в межах, визначених Статутом. Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що за незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин.

Обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника та вантажоодержувача при перевезенні вантажів залізницею, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць у випадках, передбачених статтею 129 Статуту, зокрема, підставою для покладення на відправника відповідальності за неправильне зазначення ним відповідних відомостей є акт загальної форми або комерційний акт, складений у випадках, передбачених статтею 129 Статуту.

Судами встановлено, що факт нестачі за спірним перевезенням підтверджено комерційним актом БМ №731431/91/207 від 03.10.2011р. станції Красноармійськ, підтвердженим станцією Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці по видачі.

Разом із тим, судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджується, що виявлені на станції призначення розбіжності між накладною та фактичними даними при перевірці свідчить про те, що нестача виникла під час перевезення вантажу.

Судами попередніх інстанцій підставного залишено без уваги твердження відповідача про те, що втрата вантажу сталась внаслідок не закриття люків відправником вантажу -публічним акціонерним товариством "Північний гірничо-збагачувальний комбінат", оскільки залізницею не було надано доказів на підтвердження правильності цього твердження.

Статтею 111 7 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги державного підприємства "Донецька залізниця", оскільки доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, а судами попередніх інстанцій було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для даної справи, їм надано належну правову оцінку та прийнято рішення і постанову з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає підстави залишити їх без змін.

Враховуючи наведене, та керуючись ст.ст.111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу державного підприємства "Донецька залізниця" залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 26.03.2012р. у справі №23/213 господарського суду Донецької області залишити без змін.

Головуючий Є. Першиков

Судді Т. Данилова

Т. Костенко