Постанова

від 12.06.2012 по справі 55/385

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" червня 2012 р. Справа № 55/385 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Плюшка І.А. -головуючого,

Кочерової Н.О.,

Самусенко С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну

скаргу Приватного акціонерного товариства "Екологоохоронна фірма "КРЕОМА-ФАРМ"

на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 27 березня 2012 року

у справі № 55/385

господарського суду міста Києва

за позовом Приватного акціонерного товариства "Екологоохоронна фірма "КРЕОМА-ФАРМ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркетингова компанія "Фарм-Рост"

про стягнення грошових коштів за неналежне виконання договірних зобов'язань

за участю представників

позивача -Середюк О.Д.

відповідача -Тарасов А.Г.

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Екологоохоронна фірма "КРЕОМА-ФАРМ" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Маркетингова компанія "Фарм-Рост" про стягнення 85608,00 грн. грошових коштів за неналежне виконання зобов'язань за договором №04-01/11 про надання послуг з просування лікарських засобів.

Рішенням господарського суду міста Києва від 25 січня 2012 року (судді: Ягічева Н.І., Літвінова М.Є., Ломака В.С.) зі справи №55/385, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 27 березня 2012 року (судді: Суховий В.Г., Агрикова О.В., Чорногуз М.Г.) відмовлено приватному акціонерному товариству "Екологоохоронна фірма "КРЕОМА-ФАРМ" у задоволенні позовних вимог повністю.

Не погоджуючись з вищезазначеними рішенням та постановою, приватне акціонерне товариство "Екологоохоронна фірма "КРЕОМА-ФАРМ" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 25 січня 2012 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 27 березня 2012 року скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог заявник касаційної скарги зазначає про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 04.01.2011 р. між приватним акціонерним товариством «Екологоохоронна фірма «КРЕОМА-ФАРМ»(замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Маркетингова компанія «Фарм-Рост»(виконавець) укладено Договір № 04-01/11 про надання послуг з просування лікарських засобів, згідно п.1.1. якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання надати послуги по просуванню лікарських засобів замовника.

Відповідно до п. 1.2 Договору під терміном "просування" сторони погодили, що співробітники виконавця зобов'язані надавати повну та достовірну медичну інформацію стосовно препаратів замовника серед лікарів цільової аудиторії та співробітників аптек.

Пунктом 1.3 Договору передбачено, що виконавець надає послуги з просування наступних препаратів виробництва замовника: "Ентеросгель" та "Ентеросгель з солодким смаком".

Згідно додатку №1 до договору від 04.01.2011р. сторони погодили, що промоційна активність виконавця буде здійснюватись у наступних адміністративно-територіальних регіонах: міста Донецьк, Дніпропетровськ, Київ, Запоріжжя, Львів, Луганськ, Одеса, Харків, Херсон та Миколаїв. Період здійснення промоційної активності - з 12 січня по 30 квітня 2011 року п'ятнадцятьма співробітниками виконавця.

Пунктом 3 зазначеного додатку №1 сторони визначили, що протягом терміну його дії, виконавець зобов'язується надавати замовнику в електронному вигляді до 12 числа кожного місяця, наступного за звітним, щомісячні звіти про поточні продажі препаратів Замовника в аптеках.

Загальна вартість послуг, що надаються за договором складає 304400,00грн., ПДВ -20% - 60880,00грн. Разом до сплати: 365280,00грн. (п.3 Додатку №1). Як вбачається з п.4 Додатку №1 сторони визначали наступний порядок розрахунків:

- п.4.1 "Замовник" здійснює авансовий платіж на суму 85 608,00 грн., в т.ч. ПДВ 14 268,00 грн., не пізніше 15 січня 2011року;

- п.4.2 "Замовник" здійснює наступний платіж на суму 91 422,00 грн., в т.ч. ПДВ 15 237,00 грн., не пізніше 15 лютого 2011року;

- п.4.3 "Замовник" здійснює наступний платіж на суму 96 828,00 грн., в т.ч. ПДВ 16 138,00 грн., не пізніше 15 березня 2011року;

- п.4.4 "Замовник" здійснює кінцевий платіж на суму 91 422,00 грн., в т.ч. ПДВ 15 237,00 грн., не пізніше 15 квітня 2011року.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов'язку.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Цими ж статтями також визначено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Аналіз положень договору про надання послуг з просування лікарських засобів №04-01/11 свідчить про те, що за правовою природою це є договір про надання послуг. Згідно частини 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. У частині 2 цієї ж статті також зазначено, що її положення застосовуються до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Договір про надання послуг характеризується особливим об'єктом, який, по-перше, має нематеріальний характер, а по-друге, нероздільно пов'язаний з особистістю послугонадавача. Тобто, у зобов'язаннях про надання послуг результат діяльності виконавця немає матеріального змісту, як це має місце при виконанні роботи, а полягає у самому процесі надання послуги.

Згідно договору про надання послуг важливим є не сам результат, а дії, які до нього призвели. З урахуванням наведених особливостей слід зазначати, що стаття 177 Цивільного кодексу України серед переліку об'єктів цивільних прав розглядає послугу як самостійний об'єкт, при цьому її характерною особливістю, на відміну від результатів робіт, є те, що послуга споживається замовником у процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності виконавцем. Тобто характерною ознакою послуги є відсутність результату майнового характеру, невіддільність від джерела або від одержувача та синхронність надання й одержання послуги.

Частиною 1 ст.903 Цивільного кодексу України закріплено обов'язок замовника оплатити надану йому послугу у розмірі, у строки та у порядку, що встановлені договором.

Суди попередніх інстанцій, відмовляючи приватному акціонерному товариству "Екологоохоронна фірма "Креома-Фарм" у задоволенні позову дійшли висновку, що товариство з обмеженою відповідальністю "Маркетингова компанія "Фарм-Рост" вжило дієвих заходів стосовно збільшення обсягів реалізації продукції позивача та належним чином виконало взяті на себе зобов'язання за договором №04-01/11 при цьому зазначивши, що позивач не визначив правову природу заявленої до стягнення суми.

Проте зазначені висновки судів не ґрунтуються на нормах права, не відповідають фактичним обставинам справи та є помилковими з огляду на наступне.

Зі змісту положень договору №04-01/11 від 04.01.2011р. вбачається, що замовник доручив, а відповідач зобов'язався на визначеній території розповсюджувати повну та достовірну інформацію про переваги, призначення, застосування, режим дозування препаратів позивача серед лікарів цільової аудиторії та співробітників аптек.

Відповідно до п.2.1.3 договору виконавець зобов'язався надавати замовнику щотижня, не пізніше вівторка, звіти про поточні результати його роботи, а щомісячно -звіти про поточні продажі просуваємих препаратів в аптеках.

Проте, у матеріалах справи відсутні звіти про поточні продажі препаратів щодо яких відповідачем повинні надаватись маркетингові послуги, а з наявних звітів про поточні результати роботи вбачається лише те, що працівники відповідача у певний час здійснювали візити до аптек та лікарських установ без конкретизації вчинюваних ними дій, направлених на виконання умов договору.

Натомість, згідно п.5 додатку №1 до договору про надання послуг №04-01/11 зазначені звіти є підставою для підписання сторонами акту приймання-передачі послуг за договором та оплати виставлених відповідачем рахунків.

Крім того, зі змісту акту перевірки відомостей, зазначених відповідачем у звітах та відповідей Головного управління статистики у м. Києві та Головного міжрегіонального управління статистики у м. Києві вбачається, що товариство з обмеженою відповідальністю "Маркетингова компанія "Фарм-Рост" не надавало передбачених договором послуг, а просто їх імітувало. Проте, суд апеляційної інстанції зазначені документи до уваги не прийняв, зазначивши, що вони не є належними доказами у справі.

Враховуючи безпідставність та помилковість такого висновку, колегія суддів касаційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що згідно частини 2 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили, а викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог статті 4 2 Господарського процесуального кодексу України щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди також зазначили, що позивачем не визначено правову природу заявленої до стягнення суми (стягнення збитків, відшкодування шкоди тощо) та у якості якого правового наслідку невиконання відповідачем договірних зобов'язань (неналежного виконання), передбаченого ст. 611 Цивільного кодексу України, суд має стягнути з відповідача названу суму коштів. Проте колегія суддів не погоджується з такими висновками та вважає їх помилковими з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем на підставі рахунку-фактури №СФ-0000001 від 11.01.2011р. на виконання умов Договору перераховано на рахунок відповідача авансовий платіж у розмірі 85608,00 грн.

Згідно частини 2 ст. 570 Цивільного кодексу України, якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом. Водночас, згідно положень чинного в Україні законодавства, авансом є грошова сума, яку перераховують згідно з договором наперед у рахунок майбутніх розрахунків за товари (роботи, послуги), які мають бути отримані (виконані, надані). Тобто, у разі невиконання зобов'язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося, аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила.

З урахуванням того, що доводи заявника касаційної скарги про неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором від 04.01.2011р. є обґрунтованими та такими, що відповідають матеріалам справи, а також зважаючи на те, що термін дії договору №04-01/11 закінчився, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що товариство з обмеженою відповідальністю "Маркетингова компанія "Фарм-Рост" зобов'язане повернути приватному акціонерному товариству "Екологоохоронна фірма "КРЕОМА-ФАРМ" отриманий від нього авансовий платіж у розмірі 85608,00 грн.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що оскаржувані рішення були винесені місцевим та апеляційним господарськими судами з неправильним застосуванням норм матеріального права, що призвело до порушення норм процесуального права, закріплених у статтях 4 2 , 33-34,43 Господарського процесуального кодексу України, та як результат,- до прийняття помилкових та необгрунтованих рішень з господарського спору у даній справі.

У відповідності зі статтею 4 Господарського процесуального кодексу України рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом.

В силу вищенаведених порушень судові рішення попередніх інстанцій зазначеним вимогам не відповідають. Згідно з ч. 1 ст. 111 10 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Таким чином, постанова Київського апеляційного господарського суду від 27 березня 2012 року та рішення господарського суду міста Києва від 25 січня 2012 року підлягають скасуванню з прийняттям нового рішення, яким задовольнити позовні вимоги приватного акціонерного товариства "Екологоохоронна фірма "КРЕОМА-ФАРМ" задовольнити у повному обсязі.

На підставі наведеного вище і керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 10 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Екологооохоронна фірма "КРЕОМА-ФАРМ" задовольнити.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 27 березня 2012 року та рішення господарського суду міста Києва від 25 січня 2012 року зі справи №55/385 скасувати.

3. Прийняти нове рішення.

4. Позовні вимоги приватного акціонерного товариства "Екологоохоронна фірма "КРЕОМА-ФАРМ" задовольнити у повному обсязі.

5. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Маркетингова компанія "Фарм-Рост" (ідентифікаційний код 3505803, місцезнаходження: 01042, м. Київ, вул. Чигоріна, буд.18) на користь приватного акціонерного товариства "Екологоохоронна фірма "КРЕОМА-ФАРМ" (ідентифікаційний код 23729293, місцезнаходження: 03680, м. Київ, вул. Радищева,3) 85608,00 грн. (вісімдесят п'ять тисяч шістсот вісім гривень 00 копійок).

6. Доручити господарському суду міста Києва видати відповідний наказ.

Головуючий суддя І. А. Плюшко

Судді Н. О. Кочерова

С. С. Самусенко