Постанова

від 12.06.2012 по справі 61/97

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" червня 2012 р. Справа № 61/97

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Запорощенка М.- доповідач суддів:Акулової Н. Алєєвої І. розглянув касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Словечно", м.Київ на рішення Господарського суду міста Києва від 22.04.11р. на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 12.07.2011р. у справі№61/97 господарського суду міста Києва за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Б.В.С.", м.Київ доТовариства з обмеженою відповідальністю "Борислав", м.Київ треті особи 1. Головне управління комунальної власності міста Києва Київської міської державної адміністрації, 2. Комунальне підприємство "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна", м.Київ 3. Публічне акціонерне товариство "Банк Форум", м.Київ 4. Відділ державної виконавчої служби Шевченківського РУЮ міста Києва, м. Київ Провизнання права власності за участю представників сторін: від позивача: ОСОБА_4 -директор, ОСОБА_5, за довіреністю, ОСОБА_6, за довіреністю, ОСОБА_7, за довіреністю, від відповідачів:не з"явились від третіх осіб: 1-3 4 не з"явились ОСОБА_8, за довіреністю, від скаржника:ОСОБА_9, за довіреністю,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду м. Києва від 22.04.2011 р. по справі № 61/97 в позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Б.В.С.", м.Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Борислав", м.Київ про визнання права власності відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.07.2011р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Б.В.С." задоволено, рішення господарського суду м. Києва від 22.04.2011 р. по справі № 61/97 - скасовано.

Прийнято нове рішення: позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Б.В.С." до Товариства з обмеженою відповідальністю „Борислав" про визнання права власності задоволений. Визнано право власності Товариства з обмеженою відповідальністю „Б.В.С." на нежилі приміщення № 57, № 59, № 60 загальною площею 273,90 кв.м., які розташовано в м. Києві по вул. Білоруська, 30 (літера А).

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції та постановою апеляційного суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Словечно" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові акти попередніх інстанцій та направити справу № 61/97 до суду першої інстанції на новий розгляд.

В обґрунтування заявлених вимог, скаржник посилається на те, що предметом розгляду у даній справі є нерухоме майно, яке було предметом забезпечення виконання кредиторських майнових вимог ТОВ "Словечно" до ТОВ "Борислав" та оскаржені рішення напряму стосуються прав скаржника та впливають на можливість погашення заборгованості перед ТОВ "Словечно". При цьому, скаржник зауважує, що, при наявності в матеріалах справи відомостей щодо арешту спірного майна у забезпечення кредиторських вимог скаржника, ні суд першої, ні апеляційної інстанцій не залучили до участі у справі ТОВ "Словечно". Звертає увагу суду на те , що позивач та відповідач є спорідненими підприємствами та мають єдиного засновника та власника. Також, вважає, що суди попередніх інстанцій не надали належної правової оцінки тому факту , що передача спірного майна до статутного капіталу позивача відбулася після накладення арешту та заборони на відчуження цього майна.

В призначене судове засідання представники відповідача та третіх осіб 1- 3 не з'явилися. Про час, дату та місце розгляду справи сторони були сповіщені належним чином.

Розглянувши матеріали справи, касаційні скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Словечно" підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як було встановлено судами попередніх інстанцій, 08.09.2008 р., згідно протоколу № 1 загальних зборів учасників, було засновано ТОВ „Б.В.С.", учасниками якого стали гр. ОСОБА_4 та ТОВ „Борислав", затверджено статутний капітал ТОВ „Б.В.С." в розмірі 406 020 грн.. Застновником ТОВ „Борислав" було внесено в статутний фонд нежилі приміщення № 57, № 59, № 60 загальною площею 273,9 кв.м. по вул. Білоруській, 30 (літера А) в м.Києві (далі нежилі приміщення). Приймання та передачу майна у статутний капітал затверджено актом прийому-передачі та оцінки майна від 09.08.2008 р.

23.09.2008 р. проведено державну реєстрацію ТОВ „Б.В.С.".

31.10.2008 р. згідно протоколу № 3 загальних зборів учасників ТОВ „Б.В.С." вирішено передати частку статутного капіталу товариства, що належить учаснику ТОВ „Борислав", ТОВ „Борислав" виключено зі складу учасників товариства.

25.02.2010 р. ТОВ „Б.В.С." подано до Головного управління документи на оформлення права власності на нежилі приміщення.

Головним управлінням 16.06.2010 р. видано свідоцтво про право власності, яким посвідчено, що нежилі приміщення належать ТОВ „Б.В.С." на праві приватної власності. Свідоцтво видано на підставі наказу Головного управління № 562-В від 16.06.2010 р..

25.06.2010 р. ТОВ „Б.В.С." подано заяву до КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна»про реєстрацію права власності на нежилі приміщення.

02.07.2010 р. КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна»усно відмовило в реєстрації свідоцтва про право власності, оскільки об'єкт зареєстровано за ТОВ „Борислав" та ВДВС Шевченківської РУЮ м. Києва накладено на це майно арешт.

23.07.2010 р. ТОВ „Б.В.С." подано заяву до ВДВС Шевченківського району м. Києва про зняття арешту на нежилі приміщення, на яку 02.09.2010 р. одержано відповідь, що згадані приміщення зареєстровано на праві власності за ТОВ „Борислав" й рекомендовано звернутись до суду з позовом про визнання права на майно або про звільнення майна з-під арешту. Таким чином, позивач на підставі ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження»№ 606-XIV від 21.04.1999 р. (далі Закон № 606) просив визнати право власності на нежилі приміщення, тощо.

Рішенням господарського суду м. Києва від 22.04.2011 р. по справі № 61/97 в позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Б.В.С.", м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Борислав", м. Київ про визнання права власності відмовлено повністю.

Рішення суду першої інстанції обґрунтоване тим, що у вересні 2008 ТОВ "Борислав" не мав правових підстав на відчуження нежилих приміщень №№ 57,59,60 площею 273,90кв.м., які знаходяться в м. Києві за адресою: вул. Білоруська, 30, літера А, оскільки на час такого відчуження зазначене майно перебувало під забороною та арештом. Також, судом зауважено на тому, що Відділ державної виконавчої служби Шевченківського РУЮ м. Києва безпідставно відхилявся від виконання вимог суду та не надав запитуваних документів, необхідних для вирішення справи.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.07.2011р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Б.В.С." задоволено, рішення господарського суду м. Києва від 22.04.2011 р. по справі № 61/97 - скасовано.

Прийнято нове рішення: позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Б.В.С." до Товариства з обмеженою відповідальністю „Борислав" про визнання права власності задоволений. Визнано право власності Товариства з обмеженою відповідальністю „Б.В.С." на нежилі приміщення № 57, № 59, № 60 загальною площею 273,90 кв.м., які розташовано в м. Києві по вул. Білоруська, 30 (літера А).

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та приймаючи нове рішення щодо предмету позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що право власності позивача на спірні нежилі приміщення не визнавалось й було підставою для звернення до суду. Також, судом апеляційної інстанції встановлено, що право власності на спірне майно позивачем набуто правомірно, внаслідок передачі частки (нежилі приміщення) у власність як вклад до статутного капіталу, відповідач під час розгляду справи судом першої інстанції визнав позовні вимоги в повному обсязі, що саме й слугувало підставою задоволення апеляційною інстанцією даного позову.

Проте, колегія суддів касаційної інстанції вважає висновки судів попередніх інстанцій передчасними, з огляду на таке. Захист цивільних прав та інтересів забезпечується застосуванням, передбачених Цивільним і Господарським кодексами України, засобів захисту.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права. Позов про визнання права власності є речово-правовим, вимоги котрого звернені до суду який повинен підтвердити наявність у позивача права власності на спірне майно. Об'єктом такого позову є усунення невизначеності відносин права власності позивача щодо індивідуально визначеного майна. Підставою ж позову, є обставини, що підтверджують право власності позивача на майно.

Статтею 328 Цивільного кодексу України унормовано, що право власності набувається на підставах, не заборонених законом та вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна вправі пред'явити позов про визнання права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Таким чином , судами попередніх інстанцій не було належним чином досліджено факту порушення або невизнання відповідачем, в даному випадку ТОВ "Борислав", прав позивача. Також, судами не надано належної правової оцінки самій процедурі передання спірного нерухомого майна до статутного капіталу позивача та правомірність цих дій з урахуванням наявних відповідних заборон.

З матеріалів справи, зокрема Розширеного витягу з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, вбачається, що 19.05.08р. на підставі постанови АК 238015 від 14.04.08р. ВДВС Шевченківського РУЮ м. Києва накладено арешт на все майно ТОВ "Борислав", що розташоване за адресою: м. Київ, вул. Білоруська, 30. При цьому, судами попередніх інстанцій не було визначено, з урахуванням наведеної та наявної в матеріалах справи інформації, щодо правового статусу спірного майна та правомірність його відчуження з урахуванням такого статусу.

У відповідності до ст.111 7 Господарського процесуального кодексу України перегляд у касаційному порядку судового рішення здійснюється касаційною інстанцією на підставі встановлених фактичних обставин справи, зі здійсненням перевірки застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи, що господарський суд у розгляді даної справи припустився неправильного застосування приписів частини першої статті 4-7 Господарського процесуального кодексу України щодо прийняття судового рішення суддею за результатами обговорення усіх обставин справи та частини першої статті 43 названого Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, то прийняте по суті справи рішення ґрунтується на неповно з'ясованих обставинах, які входять до предмету доказування, а отже неможливо зробити висновок про правильність застосування господарським судом норм матеріального права.

Порушення судом першої інстанції вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України щодо повноти з'ясування обставин справи, неповне дослідження предмету і правової природи позову унеможливило правильне застосування приписів матеріального і процесуального законодавства і є підставою скерування справи для нового розгляду судом першої інстанції .

Під час нового розгляду справи, судам слід врахувати вищенаведене, витребувати у третій особи, Відділу державної виконавчої служби Шевченківського РУЮ міста Києва, документи та пояснення щодо арештів та заборон на спірне майно в період здійснення передачі останнього до статутного капіталу позивача.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-10, 111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України.

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Словечно", м. Київ задовольнити.

Рішення Господарського суду міста Києва від 22.04.11р. та Постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.07.2011р. у справі №61/97 -скасувати.

Справу №61/97 передати до Господарського суду міста Києва на новий розгляд.

Головуючий суддя:М. Запорощенко Судді: Н.Акулова І. Алєєва