Рішення

від 11.08.2011 по справі 8/209

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 8/209 11.08.11 за позовом Роздільнянської міської ради Одеської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гідросервіс-2000"

про визнання договору недійсним

Суддя В.С. Катрич

Представники сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: ОСОБА_1 -представник за довіреністю № 12 від 06.04.11.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Роздільнянська міська рада Одеської області звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гідросервіс-2000" про визнання договору w 277 2008 недійсним.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.04.2011 р. порушено провадження у справі, призначено розгляд справи на 09.06.2011 р. в судовому засіданні, зобов'язано сторони виконати певні дії.

У судове засідання 09.06.2011 р. представники сторін не з'явилися, вимог ухвали не виконали, про час і місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.06.2011 р. відкладено розгляд справи на 01.07.2011 р.

14.06.2011 р. до відділу діловодства Господарського суду міста Києва надійшло клопотання позивача про відкладення розгляду справи на більш пізню дату.

В судове засіданні 01.07.2011 р. представники сторін з'явилися.

Представник відповідача подав суду відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечив в повному обсязі.

Представники сторін звернулися до суду зі спільним клопотанням про продовження строку вирішення спору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.07.2011 р. відкладено розгляд справи на 15.07.2011 р.

В судове засідання представники сторін з'явилися та надали суду пояснення по суті спору.

Представники сторін звернулися до суду зі спільним клопотанням про продовження строку вирішення спору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.07.2011 р. відкладено розгляд справи на 29.07.2011 р.

В судове засідання 29.07.2011 р. представники сторін з'явилися.

Представники сторін звернулися до суду із спільним клопотанням про продовження строку вирішення спору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.07.2011 р. відкладено розгляд справи на 11.08.2011 р.

В судове засідання 11.08.11 представник позивача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином. Представник відповідача в судове засідання з'явився, надав пояснення по суті спору, проти задоволення позову заперечував з підстав, викладених у відзиві на позов.

В судовому засіданні 11.08.2011р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст. 85 ГПК України.

Судом, у відповідності до вимог ст. 81-1 ГПК України, здійснювалось фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

У 2008 році між Роздільнянською міською радою Одеської області (замовник, позивач) в особі в.о. міського голови ОСОБА_2, та Товариством з обмеженою відповідальністю „Гідросервіс 2000" (підрядник, відповідач), в особі директора Хижняка О.А., було укладено договір № 277 , відповідно до умов п.п. 1.1, 1.3 якого замовник доручив, а підрядник прийняв на себе зобов'язання виконати роботи з гідродинамічного очищення каналізаційної мережі м. Роздільна Одеської області. В свою чергу, замовник зобов'язався прийняти та оплатити вище перелічені роботи згідно з актами виконаних робіт. Вартість робіт становить 177000 грн. з урахуванням ПДВ ( п. 2.3 договору). Водночас у відповідності до п.п. 2.1, 2.2 договору сторонами було обумовлено, що кінцева вартість робіт визначається на підставі складеного кошторису, який розробляється підрядником і подається на затвердження замовнику. Затверджений кошторис є невід'ємною частиною даного договору. Як вбачається із зведеного кошторисного розрахунку вартості, узгодженого із замовником, кінцева загальна вартість робіт була визначена сторонами у розмірі 177694,80 грн .

Відповідно до п. 4.1 договору № 277 цей договір набуває чинності з моменту підписання та діє до повного виконання сторонами робіт та своїх зобов'язань по даному договору.

Спір виник внаслідок того, що позивач вважає, що при укладенні договору від імені позивача договір було підписано не уповноваженою особою, оскільки станом на момент укладення договору виконуючий обов'язки міського голови ОСОБА_2 не мав необхідного обсягу цивільної дієздатності для укладення договору. За твердженням позивача, Роздільнянською міською радою роботи за договором не приймались, акти виконаних робіт повноважним представником не підписувались. Крім того, позивач стверджує, що в договорі не зазначена дата його укладення. З урахуванням викладеного, позивач наполягає на визнанні недійсним укладеного між сторонами договору № 277 з посиланням на вимоги ст.ст. 203, 215 ЦК України.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання, відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України та ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, можуть виникати, зокрема, із договорів та інших правочинів.

Згідно ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Так, за своєю правовою природою між сторонами укладено договір підряду, предметом якого є - комплекс робіт з гідродинамічного очищення каналізаційної мережі за адресою: м. Роздільна, Одеської обл. Сторони досягли всіх суттєвих умов відносно вказаного типу договору, тобто встановили: його предмет; визначили договірну ціну; строки виконання робіт; порядок їх прийомки, а тому відповідно до вимог ст. 629, 638, 837, 857 ЦК України він вважається укладеним, оскільки згідно пункту 8 статті 181 ГК України., подія до якої прагнули сторони відбулася.

Укладений договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно зі статтями 173, 174, 175 ГК України (статтями 11, 202, 509 ЦК України) і відповідно до ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

Законодавець встановлює, що згідно ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони, а (замовник) зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Умови будівельного підряду встановлені у статті 857 ЦК України та частині 5 статті 318 ГК України.

Частина перша статті 638 ЦК України до суттєвих умов договору відносить умови про його предмет, а саме умови визначені законом як суттєві, або які необхідні для договору такого виду, а також ті умови , відносно котрих по заяві однієї із сторін повинно бути досягнуто згоди. Згідно частини третьої статті 180 ГК України до істотних умов договору належать, зокрема: його предмет, ціна та строк виконання робіт. У спірних відносинах сторін слід дотримуватися вимог ГК України, оскільки учасниками відносин за договором підряду є суб'єкти господарювання.

У випадку не визначення сторонами предмету договору, сторони можуть це зробити у додаткових угодах, специфікаціях та інших документів, які є невід'ємними частинами договору, і які є обов'язковими для сторін на час виконання своїх обов'язків. Вказані застереження знайшли своє відображення у статтях 837, 857 ЦК України та частині 4 статті 180 ГК України. Договір підряду укладається у простій письмовій формі, і містить наступні суттєві умови,зокрема:сторони і предмет, який підтверджуєте наявність кінцевого матеріального результату договору строки початку та завершення будівництва та робіт; вартість (ціну) та порядок фінансування будівництва та робіт; порядок матеріально-технічного, проектно-кошторисного забезпечення; порядок прийомки-передачі об'єкту тощо.

Докази у справі, свідчать про узгодження сторонами всіх істотних умов договору, а саме відносно його предмету, ціни, строку виконання робіт, кошторису, що кореспондується з розділами 1, 2 та 3 договору підряду.

Виконання умов спірного договору підряду підтверджено актом виконаних підрядних робіт (типова форма КБ-2в) та довідкою про вартість виконаних підрядних робіт (типова форма КБ-3), долучених до матеріалів справи та підписаних позивачем без зауважень та заперечень. Вказані обставини є підставою стверджувати, що спірний договір підряду відбувся, сторони виконують його умови, оскільки визначили його суттєві умови за вимогами законодавства.

В обґрунтування своєї позиції по даній справі відповідач посилався, крім іншого, на підписання договору від імені Ради неуповноваженою особою гр. ОСОБА_2, який на той час був призначений виконуючим обов'язки Роздільнянського міського голови згідно з рішенням Роздільнянської міської ради від 08.04.2008р. № 362-V, стосовно вимог позивача суд зазначає наступне.

Відповідно до редакції пункту 2 ст. 42 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні" 21 травня 1997 року280/97-ВР, чинної на час укладення даної угоди, у разі дострокового припинення повноважень сільського, селищного, міського голови чи неможливості виконання ним своїх повноважень повноваження сільського, селищного, міського голови здійснює секретар відповідної сільської, селищної, міської ради. Секретар сільської, селищної, міської ради тимчасово здійснює зазначені повноваження з моменту дострокового припинення повноважень сільського, селищного, міського голови і до моменту вступу на посаду новообраного сільського, селищного, міського голови відповідно до закону.

Суд звертає увагу позивача, на те, що до теперішнього часу рішення Роздільнянської міської ради від 08.04.2008р. № 362-V „Про прийняття до відома постанови прокуратури Одеської області від 07.04.2008 року про відсторонення від займаної посади на період розслідування кримінальної справи та розгляду її в суді Роздільнянського міського голови", яким виконання обов'язків міського голови було покладено на першого заступника міського голови гр. ОСОБА_2, скасовано не було.

У відповідності до ст. 10 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні" від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Шляхом прийняття рішення від 08.04.2008р. № 362-V Роздільнянська міська рада фактично уповноважила гр. ОСОБА_2 на виконання обов'язків міського голови.

Крім того, судом критично оцінюються і доводи відповідача про відсутність у договорі № 277 дати його укладення, які спростовуються змістом наданого в судових засіданнях представником відповідача оригіналу договору № 277, у якому зазначено дату його укладення - 18.10.2008р., копія якого додана до позовної заяви. Суд зазначає, що відсутність проставленої дати укладення договору на примірнику позивача не є підставою недійсності спірного договору.

З наявних у матеріалах справи копії акту виконаних підрядних робіт б/н (типова форма № КБ-2в), складеного між сторонами по справі та довідки про вартість виконаних підрядних робіт (типова форма № КБ-3) вбачається, що відповідачем в межах договору № 277 від 18.10.2008р., були виконанні підрядні роботи на загальну суму 177694,80 грн., які були прийняті Замовником 15.11.2008р. Посилання позивача на відсутність у Роздільнянської міської ради Одеської області будь-яких документів, пов'язаних із виконанням даного договору, судом оцінюються критично, оскільки дані обставини у жодному разі не свідчать про невиконання відповідачем робіт за договором № 277 від 18.10.2008р. З тих же підстав судом відхиляються і твердження відповідача про відсутність відповідних статей видатків у місцевому бюджеті та перебування каналізаційних мереж на балансі іншої особи КП „Роздільнаводоканал". Крім того, слід зауважити, що незазначення у акті виконаних підрядних робіт б/н (типова форма № КБ-2в) конкретного місяця 2008 року, у якому виконувалися підрядні роботи, не позбавляє даний документ доказової сили, оскільки у цьому документі вказано дату прийняття цих робіт замовником 15.11.2008р.

Відповідно до п.1 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 12.03.1999, № 02-5/111 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними" угода може бути визнана недійсною з підстав, передбачених законом. Отже, вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 203 цього Кодексу передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 207 Господарського кодексу України встановлено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

При розгляді спору, суд не встановив обставин, з якими закон пов'язує визнання правочину недійсним.

Стаття 33 ГПК України зобов'язує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до вимог статті 34 ГПК України визначає, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Втім ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються ним в розумінні вимог статті 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Представник позивача не довів суду підстав за законом визначених у випадку визнання спірного договору підряду недійсним. Навпаки, представник відповідача надав суду докази погодження між сторонами його суттєвих умов, докази виконання його умов сторонами, а саме підписання акту виконаних підрядних робіт, тому підстави для визнання договорунедійсним відсутні.

Таким чином, позивач належними та допустимими засобами доказування не довів наявності обставин, з якими приписи чинного законодавства передбачають недійсність спірного договору.

За таких обставин, правові підстави для визнання договору № 277 недійсним з викладених у позовній заяві підстав відсутні, а тому в задоволенні позову необхідно відмовити в повному обсязі.

Судові витрати згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 33, 43, 202, 203, 215, 509, 629, 638, 837, 857 ЦК України; ст..ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Катрич В.С.

Дата підписання рішення: 11.04.12 р.